Рішення № 32108670, 11.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2013, Справа № 905/3892/13

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомПриватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини"доДержавного підприємства "Сніжнеантрацит"про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 22492,80 грн. Дробот Н.В. -представник за довіреністю; не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" до Державного підприємства "Сніжнеантрацит" про стягнення заборгованості на загальну суму 22492,80 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив оплату вартості товару отриманого по видатковій накладній №30-47-7 від 30.07.2010, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 22492,80 грн.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позов, в якому позов визнав у повному обсязі на суму 22492,80 грн.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, Приватне акціонерне товариство "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" здійснило на користь Державного підприємства "Сніжнеантрацит" поставку товару за видатковою накладною №30-47-7 від 30.07.2010 на суму 22492,80 грн. Відповідачем вказаний товар прийнято на підставі довіреності №463 від 30.07.2010 на отримання матеріальних цінностей, копія якої містяться в матеріалах справи. За твердженням сторін, договір у вигляді єдиного документа між сторонами укладено не було.

Позивачем для оплати був виставлений рахунок-фактури №30-47-7 від 30.07.2010 на суму 22492,80 грн. Також позивачем до матеріалів справи надано копію податкової накладної № 30-39-7 від 30.07.2010 на суму 22492,80 грн.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи разом із довіреностями що підтверджують отримання відповідачем товарів зазначених у накладних, а також представником відповідача.

Оплата, за отриманий в товар, відповідачем проведена не у повному обсязі, заборгованість підприємства станом на час розгляду справи складає 7186,20 грн., доказів повної оплати суду не надано. Представник відповідача в судовому засідання підтвердив розмір заборгованості на суму 7186,20 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу, прийняття товару останнім та часткова оплата свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов'язання оплатити отриманий ним товар на суму 22492,80 грн., судом було витребувано від позивача відомості щодо звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості що утворилась за поставлений товар на суму 22492,80 грн., в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України; вимогу, з доказами направлення на адресу відповідача зобов'язано надати в копії до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість товару на загальну суму 22492,80 грн. отриманого на підставі вказаної накладної, яка була надіслана відповідачу 17.05.2013.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові, оскільки позивачем до матеріалів справи надано копії видаткової накладної, копію вимоги про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та виконання.

Отже, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем за поставлений товар, становить 22492,80 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 22492,80 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сніжнеантрацит" (вул. Леніна, буд.32, м. Сніжне, Донецька область, 86500, ЄДРПОУ 31906124 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" (вул. Артема, 97, м. Київ, ЄДРПОУ 34046713) основний борг у розмірі 22492 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 80 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік Дата складення повного рішення 17.06.2013.