Постанова № 32108603, 07.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2013 року Справа № 810/1507/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм»

до

про

Київської обласної митниці

скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галафарм» звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 20.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Галафарм» донараховане податкове зобов’язання за платежем антидемпінгове мито у розмірі 1040242 грн. 42 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, оскільки висновки митного органу про порушення позивачем вимог пункту 2.4 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки», є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення – рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що здійснював ввезення та розмитнення товару у період, коли вказане вище рішення не діяло у зв’язку з його зупиненням та подальшим скасуванням у судовому порядку, а відтак підприємство не було зобов’язано нараховувати та сплачувати антидемпінгове мито на вказані вище товари.

Крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, порушує його права як платника податків з огляду на те, що митним органом нараховано податкове зобов`язання вже після здійснення перевірки задекларованих відомостей під час проходження процедури митного оформлення товарів, які пропущені через митний кордон України.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Київської обласної митниці діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 7 червня 2013 року, представники сторін не з’явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галафарм» (ідентифікаційний код 30886474, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 6) зареєстроване державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 28.04.2000, про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 339 120 0000 001430 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 088248 (т. 1 а.с. 28).

Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Галафарм» є імпортером лікарських засобів та виробів медичного призначення, зокрема, шприців ін’єкційних одноразового застосування з пластмасових матеріалів з голкою.

У грудні 2012 року посадовими особами Київської обласної митниці на підставі статей 345, 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Галафарм» під час митного оформлення товарів за митними деклараціями від 28.12.2010 № 125000009/2010/111754, 23.11.2010 № 125000009/2010/110238, 26.08.2010 № 125000009/2010/107264 та 11.06.2010 № 125000009/2010/105558, за результатами якої складено акт від 02.01.2013 № н1/13/125000000/30886474 (далі - акт перевірки).

Під час перевірки митним органом виявлено, що у період з червня по грудень 2010 року позивачем здійснено митне оформлення товару - шприців ін’єкційних одноразового застосування з пластмасових матеріалів з голкою об‘ємом 5 мл та 10 мл походженням з Королівства Іспанія за кодом 9018 31 10 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД) на підставі вантажних митних декларацій (далі – ВМД) від 11.06.2010 № 125000009/2010/105558, 26.08.2010 № 125000009/2010/107264, 23.11.2010 № 125000009/2010/110238 та 28.12.2010 № 125000009/2010/111754.

Митне оформлення товару по вказаним вище вантажним митним деклараціям здійснено позивачем без сплати антидемпінгового мита за ставкою 10,54 % (для шприців об'ємом 5 мл) та ставкою 196,38 % (для шприців об'ємом 10 мл), що, на думку відповідача, є порушенням вимог пункту 2.4 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки».

За таких обставин, митним органом зроблено висновок про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Галафарм» грошового зобов'язання за платежем антидемпінгове мито на загальну суму 1040242 грн. 42 коп.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до Київської обласної митниці заперечення, в яких зазначено, що висновки митного органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Галафарм» податкового правопорушення є помилковими, оскільки у період здійснення позивачем митного оформлення товару законні підстави для нарахування та сплати антидемпінгового мита були відсутні з огляду на зупинення дії рішення Міжвідомчої Комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 та його подальше скасування у судовому порядку.

Вказані заперечення не були прийняті митним органом до уваги.

На підставі акта перевірки митним органом прийнято податкове повідомлення – рішення від 01.02.2013 № 20, яким відповідно до приписів статті 345, 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, пункту 2.4 рішення Міжвідомчої Комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем антидемпінгове мито у загальному розмірі 1040242 грн. 42 коп.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної митної служби України.

Рішенням Державної митної служби України від 25.02.2013 № 11.1/2.15.1/1841 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення – рішення Київської обласної митниці від 01.02.2013 № 20 – без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання порядку митного оформлення товару та обкладення його митними платежами визначалось Митним кодексом України від 11.07.2002 № 92-IV, Законом України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 19 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV передбачено, що митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно зі статтею 42 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митні органи під час проведення митного контролю самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Статтею 45 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

На момент виникнення спірних правовідносин Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 № 80. До таких документів, належать, зокрема, митна декларація та документи, що містять відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Статтею 54 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Відповідно до статті 81 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Декларування товарів і транспортних засобів здійснюється декларантами - юридичними чи фізичними особами, які в силу частини другої статті 88 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV зобов’язані здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 (чинною до 01.06.2012) затверджено Положення про вантажну митну декларацію.

Згідно з пунктом 2 цього Положення, вантажна митна декларація – письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно з пунктом 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 (який діяв на момент митного оформлення товару позивача), під час прийняття ВМД до оформлення здійснюється, зокрема, перевірка за допомогою програмного забезпечення правильності заповнення декларантом ВМД відповідно до вимог, встановлених Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574.

При здійсненні митного контролю проводиться, зокрема, перевірка правильності нарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших платежів (застосування пільг в оподаткуванні, застосування векселів, правильності заповнення граф 47 та B ВМД).

Таким чином, митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку, зокрема, правильності нарахування податків, зборів та інших платежів.

Судом встановлено, що у період з червня по грудень 2010 року перевірка правильності нарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших платежів за ВМД від 11.06.2010 № 125000009/2010/105558, 26.08.2010 № 125000009/2010/107264, 23.11.2010 № 125000009/2010/110238 та 28.12.2010 № 125000009/2010/111754 проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар.

Будь – які зауваження щодо правильності нарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших платежів під час митного оформлення у відповідача були відсутні, документи, які були подані позивачем для їх визначення у митного органу сумнівів не викликали.

Згідно з частиною першою статті 15 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Як вбачається з даних акта перевірки, товар, заявлений позивачем до митного оформлення згідно ВМД від 11.06.2010 № 125000009/2010/105558, 26.08.2010 № 125000009/2010/107264, 23.11.2010 № 125000009/2010/110238 та 28.12.2010 № 125000009/2010/111754, пропущено на митну територію України.

Таким чином, оформлення відповідачем ВМД у період з червня по грудень 2010 року свідчить про надання суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності – Товариству з обмеженою відповідальністю «Галафарм» права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права та обов`язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з абзацом 1 статті 3 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України – це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 70 цього Кодексу, метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

В силу статті 72 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV передбачено, що митна декларація – це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

При цьому, згідно з пунктом 14 статті 1 цього Кодексу, митне оформлення – це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

На відміну від податкової декларації – документу, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку (підпункт 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, що діяв до 01.01.2011), митна декларація містить лише відомості про товар, який переміщується через митний, а не визначає податкові зобов’язання.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є контролюючий орган.

Аналогічні за змістом положення також передбачено підпунктом «г» пункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (що був чинний на момент здійснення митного оформлення товару за ВМД від 11.06.2010 № 125000009/2010/105558, 26.08.2010 № 125000009/2010/107264, 23.11.2010 № 125000009/2010/110238 та 28.12.2010 № 125000009/2010/111754).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, який діяв до 01.06.2012, товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 11 Законом України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII передбачено, що з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Таким чином, в силу приписів наведених вище правових норм відповідальним за нарахування податкових зобов`язань з антидемпінгового мита, що нараховується на товари та інші предмети безпосередньо при їх ввезенні на митну територію України, є митний орган.

Згідно з приписами підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-II та пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання.

Таким чином, у разі, якщо податкове зобов’язання, визначене контролюючим органом, є узгодженим, платник податків зобов’язаний його погасити.

Відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3, 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Протягом зазначеного строку сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

В силу підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Аналогічні положення щодо узгодження податкових зобов’язань були передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III.

Як вже зазначалось судом вище, митний орган здійснив розмитнення товару за ВМД від 11.06.2010 № 125000009/2010/105558, 26.08.2010 № 125000009/2010/107264, 23.11.2010 № 125000009/2010/110238 та 28.12.2010 № 125000009/2010/111754 та визначив ставку антидемпінгового мита у розмірі 0 %.

Судом встановлено, що жодних скарг з приводу визначення ставки податку з боку платника податків як в порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку не подавалось.

Таким чином, податкове зобов’язання з антидемпінгового мита за ставкою 0 % під час митного оформлення товару на підставі зазначених вище ВМД вважається узгодженим в силу закону.

Висновки митного органу про порушення позивачем вимог пункту 2.4 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки» судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вже зазначалось судом вище, з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита може застосовуватися такий особливий вид мита як антидемпінгове мито.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, антидемпінгове мито підлягає застосуванню, зокрема, відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 № 330-XIV у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Згідно з положеннями частини першої статті 28 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 № 330-XIV попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Міжвідомчої Комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.

Так, рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки» від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37, зокрема, щодо імпорту в Україну шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних, об'ємом 5 мл та 10 мл походженням з Королівства Іспанія, встановлено остаточне антидемпінгове мито за ставкою, відповідно, 10, 54 % та 196, 38 % митної вартості товару.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у період з червня по грудень 2010 року, а саме: 11.06.2010, 26.08.2010, 23.11.2010 та 28.12.2010 позивачем імпортовано товари - шприци ін'єкційні одноразового застосування з пластмасових матеріалів з голкою (об‘єм 5 мл та 10 мл), країна виробництва – Іспанія, за кодом УКТЗЕД 9018 31 10 00, які відповідно до зазначеного вище рішення підлягають розмитненню із застосуванням антидемпінгового мита.

Разом з тим, дія зазначеного рішення зупинялась в порядку забезпечення адміністративного позову в рамках розгляду адміністративної справи № 2а-3851/10/2670 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2010 (заходи забезпечення позову скасовані ухвалою суду від 15.09.2010) та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 (заходи забезпечення позову скасовані постановою суду апеляційної інстанції від 25.11.2010).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 в адміністративній справі № 2а-3851/10/2670, яка набрала законної сили з моменту її проголошення, рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки» від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 визнано протиправним та скасовано.

У подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 в адміністративній справі № 2а-3851/10/2670.

Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно приписами частини третьої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Враховуючи зазначене, дія рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 зупинялась у період з 12.03.2010 по 15.09.2010 та з 01.11.2010 по 25.11.2010.

Тобто, на момент ввезення позивачем товару на митну територію України, оформлення ВМД від 11.06.2010 № 125000009/2010/105558, 26.08.2010 № 125000009/2010/107264, 23.11.2010 № 125000009/2010/110238 та подання їх для проведення митного контролю відповідачу, антидемпінгове мито не справлялось у зв’язку рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про забезпечення адміністративного позову, якими дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37 було зупинено.

У свою чергу, антидемпінгове мито також не справлялось під час ввезення Товариством з обмеженою відповідальністю «Галафарм» товару за ВМД від 28.12.2010 № 125000009/2010/111754 у зв`язку зі скасуванням вказаного рішення постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 в адміністративній справі № 2а-3851/10/2670.

Частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 10 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на час дії рішень судів першої та апеляційної інстанцій про забезпечення позову в порядку статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб'єкта владних повноважень, що зупинені такими ухвалами та в подальшому скасовані, виконанню не підлягають.

Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством України не передбачено можливість нарахування антидемпінгового мита чи інших платежів за попередній період, під час якого дія акту про введення такого мита була зупинена чи скасована судовим рішенням (постановою, ухвалою), якщо дія такого акту в наступному була відновлена.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подальше скасування ухвал про забезпечення адміністративного позову в порядку статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України та постанови суду, якою скасовано рішення суб`єкта владних повноважень, не є підставою для відновлення дії оскаржуваних рішень на той період часу, коли вони були призупинені (скасовані).

Суд також звертає увагу на те, що підставою для самостійного визначення митним органом сум грошового зобов'язання платника податків за результатами перевірки в силу приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України є виявлені митним органом факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Разом з тим, як вже зазначалось судом, у митних деклараціях податкові зобов’язання платником податків не визначаються, а особою, обов’язок щодо визначення податкових зобов’язань під час здійснення митного оформлення в силу закону покладається на митний орган.

Повторного визначення податкових зобов’язань контролюючим органом закон не допускає.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що нарахування Київською обласною митницею податкового зобов’язання за платежем антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами господарювання, здійснено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 20.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення Київської обласної митниці від 01.02.2013 № 20, - визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.