Рішення № 32108490, 20.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2013 Справа № 905/923/13-г Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Сажнева М.В., Харакоз К.С. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром"доПриватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 32492,64 грн. не з'явився; Гордієнко Н.Я. - представник;ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" до Закритого акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" про стягнення заборгованості 50935,84 грн.

При вирішенні спору по суті з'ясовано, що відповідно до статуту 2012 року Закрите акціонерне товариство "Горлівський машинобудівник" змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Горлівський машинобудівник". За таких обставин, вірною назвою відповідача є Приватне акціонерне товариство "Горлівський машинобудівник".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив вартість товару отриманого у позивача по видатковим накладним №658 від 24.05.2011 та №536 від 28.04.2012 на загальну суму 50935,84 грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: видаткових накладних №658 від 24.05.2011 та №536 від 28.04.2012; довіреностей №3946 від 27.04.2012, №1207 від 24.05.2011; претензій №548 від 04.12.2012, №237 від 13.06.2012; фіскальних чеків.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та вказував на те, що поставка товару по вищевказаним накладним була здійснена відповідно по двум різним договорам №59/31 та №59/64, у зв'язку з чим позовну заяву слід повернути без розгляду згідно з п. 5 ст.63 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні клопотання про повернення позовної заяви без розгляду, судом відмовлено.

Позивач заперечував проти укладення з відповідачем договорів №59/31 та №59/64 та посилався на відсутність останніх у позивача, а також на те, що на договорі №59/31 містяться виправлення в даті договору, а договір №59/64 укладений з протоколом розбіжностей, який між сторонами не підписувався.

Відповідачем до матеріалів справи додано копії договору №59/31 від 15.04.2010 та №59/64 від 24.04.2012 разом з протоколом розбіжностей до нього.

Відповідачем для огляду у судовому засіданні були надані оригінали договорів №59/31 від 15.04.2010 та №59/64 від 24.04.2012 разом з протоколом розбіжностей до нього. Вказані договори, протокол розбіжностей підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками підприємств.

Позивачем в подальшому була змінена позиція щодо наявності договорів №59/31 та №59/64 від 24.04.2012 разом з протоколом розбіжностей до нього. Позивач категорично не погоджувався з тим, що між сторонами був укладений договір №59/31, так як на примірнику останнього, який наявний у позивача, дата його укладення не співпадає з датою, яка міститься на примірнику договору, наявного у відповідача. На екземплярі позивача, дата укладення договору №59/31- 29.01.2011, а на екземплярі відповідача -15.04.2010. Позивачем та відповідачем надані у судовому засіданні оригінали договору №59/31, при огляді яких вбачається, що як на примірнику позивача так і на примірнику відповідача містяться виправлення в даті укладення договору.

12.06.2013 позивачем подана заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 32495,64 грн., суму штрафу у розмірі 6498,50 грн., суму процентів у розмірі 1014,82 грн. Заява мотивована тим, що оскільки в процесі розгляду цієї справи судом, було встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір №59/64, на виконання якого позивачем поставлено по видатковій накладній №536 від 28.04.2012 товар, то позивач вирішив зменшити вимоги залишивши стягнення боргу по поставці за накладною №536 від 28.04.2012. Отже, позивач просить стягнути основний борг, нарахувавши на нього ще штраф передбачений п. 5.4 договору у розмірі 6498,50 грн. та 3% річних у розмірі 1014,82 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог; до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В п. 3.10, п. 3.11,п. 3. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Розгляд справи по суті, у новому складі суду, розпочався судом у судовому засіданні, яке відбулося 28.05.2013, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом встановлено, що позивач зменшує розмір основного боргу, який просить стягнути з відповідача, що утворився по видатковій накладній №536, яка виписана на виконання договору №59/64 та заявляє додаткові вимоги, які раніше у позові не були заявлені та не входили до ціни позову, а саме вимоги про стягнення штрафу та 3% річних.

За таких обставин, оскільки розгляд справи по суті розпочався в судовому засіданні 28.05.2013, вимоги про стягнення штрафу та пені до ціни позову не входили, то заява позивача подана 12.06.2013 приймається судом частково, а саме в частині зменшення розміру основного боргу, який позивач просить стягнути. Спір вирішується в межах вимог про стягнення основного боргу у розмірі 32492,64 грн.

Позивач явку своїх представників у судове засіданні 12.06.2013 не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.06.2013 пояснив, що дійсно у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по накладній №536.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, в судових засіданнях 05.03.2013 оголошувалась перерва до 27.03.2013, з 17.04.2013 до 22.04.2013.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 22.04.2013 справу №905/923/13-г передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Огороднік Д.М., судді: Сажнева М.В., Харакоз К.С.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

24.04.2012 між Приватним акціонерним товариством "Горлівський машинобудівник", як покупцем (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрніхром", як постачальником (позивач) укладено договір №59/64, зі строком дії до 31.12.2012 та протоколом розбіжностей від 24.04.2012 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього погоджену суму.

Кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.2 договору).

Датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення, зазначеного на ж/д накладній або дата іншого товаросупровідного документу (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 4.3 договору в редакції погодженої у протоколі розбіжностей, оплата по кожній партії товару складає 10 банківських днів з моменту отримання товару, якщо інше не погоджено в специфікаціях.

Сторонами до матеріалів справи не додано погоджених специфікацій по договору №59/64.

Згідно позиції позивача та відповідача, на виконання договору № 59/64 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 32492,64 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №536 від 28.04.2012.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару на виконання договору №59/64.

Відповідач не надав жодних доказів в спростування вказаних обставин. Відсутність специфікацій по договору не спростовує факту поставки товару по договору №59/64.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначеної видаткової накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Позивачем у заяві про зменшення позовних вимог зазначено, що строк оплати погоджений сторонами у специфікаціях, а саме протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару. Однак позивач не надав до матеріалів справи жодної специфікації до договору №59/64. Відповідач заявив про відсутність таких специфікацій. Отже, строк оплати товару погоджений в п.4.3 договору, який викладений в редакції постачальника в протоколі розбіжностей, а саме 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідачем жодних доказів на підтвердження перерахування позивачу коштів за товар отриманий по накладній №536 від 28.04.2012, не надано, розмір заборгованості не спростовано.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №237 від 13.06.2012, в якій вимагав погасити заборгованість за товар отриманий відповідачем по накладній №536. Претензія надіслана на адресу відповідача 21.06.2012, про що свідчить фіскальний чек №3501. Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не перерахував.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем не оплачена, станом на теперішній час заборгованість становить 32492,64 грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 32492,64 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник" (вул. Катеринина, 1, м. Горлівка, Донецька область, 84603, код 31534348 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" (проспект Пушкіна, 40 Б, м. Дніпропетровськ, 49070, код 32613928) основний борг у розмірі 32492 (тридцять дві тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 64 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Д.М. Огороднік

Суддя М.В. Сажнева

Суддя К.С. Харакоз

Дата складення повного рішення 21.06.2013.