Постанова № 32108405, 25.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 року Справа № 811/1317/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Побочій О.В.,

за участі представників:

- представника позивача: Надтоки О.О.;

- представника позивача: Лозового О.А.;

- представника відповідача: участі не брав;

розглянув адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енерго-інноваційних технологій»доОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: ТОВ «Компанія енерго-інноваційних технологій» (надалі - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 103) просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року №0000082210 про донарахування податку на додану вартість в сумі 82831,00 та застосування фінансових санкцій в сумі 41415,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року №0000092210 в частині донарахування 315607,00 грн. податку на прибуток та застосування фінансових санкцій в сумі 78901,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на безпідставність висновків відповідача щодо порушення вимог п. 135.5.4 ст. 135 ПК України, оскільки під час перевірки не було враховано той факт, що в договірних відносин позивача з ТОВ «Ініціатива» відбулась заміна первісного кредитора ТОВ «Ініціатива» на нового кредитора ПП «ВКФ Експостач», якому позивач сплатив грошові кошти, а тому вказані кошти не можуть вважатись безнадійною кредиторською заборгованістю чи фінансовою допомогою, які мали б включатись до складу доходу, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Також, позивач вказує на безпідставність висновків перевірки що порушення вимог п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі вартості товару отриманого від ПАТ «Артемівський завод по переробці кольорових металів» за умови наявності лише факсової копії податкової накладної №55 від 07.09.2012р. Позивач зазначає, що під час перевірки посадови особам відповідача був наданий примірник вказаної податкової накладної отриманий засобами електронного зв'язку, що відповідає вимогам п.п. б) п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому дії відповідача щодо неврахування даної накладної є протиправними.

Крім того, позивач вказує на протиправність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів вчинених з контрагентом - ТОВ «Металцентр», оскільки вказані правочини підтверджено належними чином складеними первинними документами та документами податкового обліку, а можливі порушення податкового законодавства виявлені у взаємовідносинах ТОВ «Металцентр» з контрагентами, з якими позивач не мав господарських взаємовідносин, не можуть свідчити про порушення податкового законодавства позивачем.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях наданих у ході розгляду справи.

Відповідачем надало суду письмові заперечення на позов, які фактично зводяться до дублювання висновків акту перевірки (а.с. 87), при цьому відповідачем подано заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с. 145).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 30.06.2013 р.

Заслухавши представників позивача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р.

Результати перевірки оформлені актом №135/23-10/37015287 від 29.03.2013 р. (а.с.8-36), в якому зафіксовано порушення :

1) п.п.14.1.11, п.п.14.1.257, п. 14.1. ст.. 14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст.. 134, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст.. 139, підрозділ 4 розділу ХХ ПК України, в результаті чого виявлено заниження податку на прибуток всього в сумі 427610 грн., в т.ч. 4 квартал 2011р. - 112003 грн., 2 квартал 2012 р. - 19971 грн., 3 квартал 2012р. - 295636 грн., за рахунок:

- завищення суми витрат, які враховують при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток за рахунок віднесення до собівартості придбаних товарів, отриманих в рахунок авансів виданих до 01.04.2011р., які були включені до складу валових витрат до набрання чинності ПК України;

- включення до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів суму ТМЦ, по угодах визнаних нікчемними;

- за рахунок не включення до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості.

2) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього в сумі 82831грн., в т.ч. за лютий 2012р. - 10673 грн., березень 2012р. - 8347 грн., квітень 2012р. - 10757 грн., травень 2012р. - 166 грн., червень 2012 р. - 2988 грн., вересень 2012р. - 49900 грн., за рахунок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ:

- з отриманих ТМЦ, по угодах визнаних нікчемними з контрагентами: - ТОВ «Ферід Д», всього на суму 27624 грн.; - ТОВ «Віконні системи» за лютий 2012р. в сумі 5307 грн.;

- при відсутності оригіналу податкової накладної №55 від 07.09.2012р. на суму ПДВ 49900 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000092210 від 08.04.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 506511,80 грн., в т.ч. 427610 грн. за основним платежем та 78901,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 38);

- №00000 81210 від 08.04.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 124246,50 грн., в т.ч. 82831 грн. за основним платежем та 41415,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 37).

Податкове повідомлення рішення №0000092210 від 08.04.2013 року оскаржується позивачем лише в частині нарахування основного зобов'язання на суму 315607,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 78901,80 грн. у зв'язку з включення до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів суму ТМЦ, по угодах визнаних нікчемними та за рахунок не включення до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості.

В частині нарахування основного зобов'язання в розмірі 112003 грн. на підставі вищевказаного рішення позивач з ним погоджується і при цьому з матеріалів справи, а саме розрахунку штрафних санкції вбачається, що на вказану суму нарахування штрафної санкції не здійснювалося (а.с. 89).

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нарахування основного зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 315607,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 78901,80 грн. у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіреного періоду між позивачем та ТОВ «Металцентр» було укладено договір №20-05/11 від 20.05.2011р., за умовами якого позивач придбаває, а ТОВ «Металцентр» продає кольоровий металопрокат (а.с. 48, 49).

На виконання умов вказаного договору та відповідно до видаткових накладних позивачем було придбано кольоровий металопрокат (а.с. 53-61).

ТОВ «Металцентр» було виписано позивачеві податкові накладні, на підставі яких ним було сформовано податковий кредит у відповідних періодах (а.с. 64-79).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Металцентр» було укладено договір про надання автотранспортних послуг №01-06/11-Т від 01.06.2011р. (а.с. 50-52). Факти виконання послуг з вказаним договором підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 27.02.2012р. та товарно-транспортною накладною від 27.02.2012р. (а.с. 62, 63).

Вартість отриманого від ТОВ «Металцентр» кольорового металопрокату та транспортних послуг сплачена позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 181, 187, 188, 193).

Зміст акту перевірки позивача не свідчить про те, що посадовими особами відповідача не ставиться під сумнів наявність вищевказаних документів та висувалося будь-яких претензій до форми та змісту первинних документів на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Металцентр».

Зазначаючи про нікчемність вказаних господарських операцій, відповідач вказує на нікчемність угод ТОВ «Металцентр» з ТОВ «Ферід Д» та ТОВ «ВК Віконні системи», і при цьому посилається на висновки акту перевірки ТОВ «Металцентр» від 22.03.2013р. №22-10/34472651 (а.с. 90-98).

Разом з тим, суд не погоджується з вказаними доводами, оскільки позивач не мав жодних господарських відносин з ТОВ «Ферід Д» та ТОВ «ВК Віконні системи», а отже оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, щодо доводів відповідача щодо нікчемності правочинів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Металцентр», то позивачем правомірно сформовано валові витрати за вказаними господарськими операціями.

Щодо доводів відповідача про не включення до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Ініціатива» суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (продавець) та ТОВ «Ініціатива» (покупець) був укладений договір №16/05-11 від 16.05.2011р. щодо постачання позивачем прокату кольорових металів (а.с. 39).

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено на адресу контрагента ТМЦ на загальну суму 6756970,28 грн., а контрагентом сплачено грошові кошти в сумі 8058468,82 грн.

Вказані обставини підтверджуються копіями фінансово-господарських документів долучених до матеріалів справи (а.с. 148-206).

Загальна картина стану взаємовідносин вбачається з роздруківки Журналу-ордеру в Відомістю по рахунку 361 за період з 01.01.10 по 31.03.12 (а.с. 147).

У зв'язку з припинення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Ініціатива» кредитове сальдо позивача, з урахуванням частини повернутого товару на підставі накладної від 02.03.12р. (а.с. 207), становило 1338237,22 грн.

20 лютого 2012р. ТОВ «Ініціатива» (первісний кредитор) уклало договір про відступлення права вимоги №17-04/2012 з ПП «Експостач ВКФ» (новий кредитор) за умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги від позивача повернення залишку попередньої оплати за договором №16/05-11 від 16.05.2011р. в сумі 1338237,22 грн. (а.с. 40).

20 лютого 2012р. позивач був повідомлений про відступлення права вимоги (а.с. 41).

20 квітня 2012р. позивачем перераховано новому кредитору грошові коти в сумі 1338237,22 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1114 (а.с. 133).

Таким чином, за умов повернення грошових коштів, в діях позивача відсутні ознаки порушення податкового законодавства в частині не включення до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки вказані кошти не набули ознак безнадійної заборгованості в розумінні п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Отже, вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0000092210 в частині донарахування 315607,00 грн. податку на прибуток та застосування фінансових санкцій в сумі 78901,80 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо податкового повідомлення рішення від 08.04.2013 року №0000082210 про донарахування податку на додану вартість в сумі 82831,00 грн. основний платіж та застосування фінансових санкцій в сумі 41415,50 грн., як і у випадку визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, висновки відповідача ґрунтуються на нікчемності правочинів позивача з ТОВ «Металцентр», а отже незаконності формування податкового кредиту по податковим накладним виписаними вказаним контрагентом, суд зазначає наступне.

Обставини щодо правомірності таких висновків відповідача досліджувалися судом під час вирішення правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0000092210, а тому не потребують повторного дослідження.

Згідно розрахунку штрафних санкцій (а.с. 89) загальна сума нарахувань ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 08.04.2013 року №0000082210 становить 82831,00 грн. основний платіж та штрафні (фінансові) санкції 41415,50 грн., при цьому до складу основної суми входить 49900 грн. та 24950 грн. штрафні санкції, у зв'язку з невизнанням права на податковий кредит за податковою накладною №55 від 07.09.2012р. виписаною ПАТ «Артемівський завод по переробці кольорових металів».

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача в наявності належним чином складена податкова накладна №55 від 07.09.2012р. виписана ПАТ «Артемівський завод по переробці кольорових металів» та докази її направлення податковому органу (а.с. 43, 44).

Будь-яких дефектів у формі чи змісті вказаної накладної суд не вбачає, а тому позивач цілком законно сплативши суми податку на додану вартість в ціні товарів отриманих від ПАТ «Артемівський завод по переробці кольорових металів», правомірно відніс до податкового кредиту таку суму податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року №0000082210 про донарахування податку на додану вартість в сумі 82831,00 та застосування фінансових санкцій в сумі 41415,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року №0000092210 в частині донарахування 315607,00 грн. податку на прибуток та застосування фінансових санкцій в сумі 78901,80 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 2294,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27.06.2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник