Рішення № 32106760, 20.06.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/7689/12

пр. № 2/759/309/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року. Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретаря Слепець Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи товариство з обмеженоїю відповідальністю «Сан Крафт Юкрейн», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання квартири об*єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ нажитого майна подружжя, встановлення факту проживання однією сім*єю без шлюбу, стягнення компенсації вартості частини автомобіля;

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру,

позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1 про стягнення коштів у зв*язку із невиконанням договору позики;

позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у зв*язку із уступкою прав,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась 28.04.2012 року до суду з позовом до відповідачів про поділ спільного майна подружжя. В ньому просила визнати за нею право власності на 2/3 - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (надалі спірна); за відповідачем просила залишити право власності на 1/3 частину вказаної квартири (том 1 а.с. 2-3, 18-19).

В подальшому неодноразово збільшувала предмет та підстави позову (т.1, а.с.110-113, 168-170).

17.12.2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з окремим позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту проживання її із ним однією сім*єю без шлюбу в період з 23.02.2003 року по 23.09.2005 року (том 2, а.с.2-5).

За цим позовом була зареєстрована цивільна справа, провадження у якій за клопотанням представника ОСОБА_1 було об*єднано зі справою про поділ майна.

В остаточному варіанті ОСОБА_1 визначила свої позовні вимоги у заяві від 11.06.2013 року (том 3, а.с.6-8) та просить суд:

- про встановлення факту проживання однією сім*єю без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - про визнання квартири АДРЕСА_1 такою, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя сторін у справі в порядку ст.ст. 60,74 СК України;

- про поділ спільно нажитого майна між нею та ОСОБА_2 шляхом виділення їй (ОСОБА_1) майна на загальну суму 313 104грн 14 коп та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 313 104 грн 14 коп;

- про виділення ОСОБА_2 майна на суму 273 тис грн та визнання за ним частки у ТОВ «Сан Крафт Юкрейн» (надалі - ТОВ),яка складає 50% статутного фонду вказаного товариства та дорівнює 273 тис грн;

- про стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості ? частини автомобіля Хонда, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 в сумі 90 тис грн.

В позовній заяві зазначила, що з відповідачем вона проживала однією сім*єю з 23.02.2003 року, з цього часу вони вели спільне господарство, між ними склались відносини, притаманні подружжю.

Знайома вона з відповідачем з вересня 1997 року; навчались разом у навчальному закладі у м.Кишинів (Молдова). В кінці 2002 року переїхали проживати у м. Київ; вона зняла квартиру АДРЕСА_5. Господар квартири зареєстрував її у ній для полегшення її працевлаштування; вона влаштувалась на роботу до ВАТ КБ «Надра»; 23.02.2003 року до неї переїхав проживати ОСОБА_2 У вказаній квартирі ними за спільні кошти придбано музичний центр, телевізор; з неї вони їхали до відділу РАЦС, де 23.09.2005 року відбувалась реєстрація їх шлюбу. В період спільного проживання до них приїздили родичі, вони також відвідували до Молдови до батьків відповідача на святкування Нового 2004року та на інші свята. Про спільні зустрічі збереглись фотографії.

За час спільного проживання до шлюбу та після його реєстрації вони за спільні кошти придбали спірну квартиру за договором про участь у фонді фінансування будівництва від 14.907.2005 року та за договором про уступку права вимоги від 21.07.2005 року.

Квартира була оформлена на ОСОБА_2, на його ім.*я було видано свідоцтво про право власності на неї від 03.03.2008 року.

До реєстрації шлюбу вони здійснили декілька платежів за спірну квартиру (14 липня, 8 серпня та 22 вересня 2005 року).

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 16.09.2009 року шлюб між ними розірвано.

Посилається на ч. 2 ст. 60, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 74 СК України, як на правові обґрунтування позовних вимог у зазначеній їх частині (щодо встановлення факту, що має юридичне значення).

У лютому 2008 року на спільні кошти вона та ОСОБА_2 придбали автомобіль Хонда, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 180 тис грн, який був зареєстрований на ім.*я відповідача. Згідно з довідкою ДПАІВ у квітні 2011 року зняв з реєстрації у органах ДАІ вказаний автомобіль після розірвання шлюбу без її згоди, чим порушив вимоги закону. Вважає, що при поділі майна повинна бути врахована його вартість 180 тис грн. і їй повинна бути виділена компенсація за автомобіль в сумі 90 тис грн.

З нею проживає їх неповнолітній син ОСОБА_6, на утримання якого ОСОБА_2 згідно з рішенням суду від 16.09.2009 року повинен сплачувати аліменти в розмірі 557 грн, але він їх не сплачує; станом на 08.04.2013 року існує борг 8934,48 грн.

Просить суд при поділі майна відступити від принципу рівності часток подружжя та виділити їй спірну квартиру АДРЕСА_1 , визнавши право власності за нею на вказану квартиру в повному обсязі лише за нею.

Під час перебування у шлюбі ними за спільні кошти 13.12.2007 року створено ТОВ «Сан Крафт Юкрейн», юридична адреса м.Київ, вул.Артема, 21, офіс 406 (Код 35647221). Доля ОСОБА_2 у статутному фонді цього товариства станговить 50%, що дорівнює 237 тис грнт. 29 лютого 2008 року 3 та 7 березня 2009 року за спільні кошти вони (сторони у справі) внесли у статутний фонд ТОВ «Сан Крафт Юкрейн» 230 тис грн, що підтверджується відповідними банківськими документами. Вона безпосередньо знімала зі свого поточного рахунку в банку 200 тис грн. з метою формування статутного фонду вказаного товариства.

Вважає, що частка у ТОВ, яка складає 50% статутного фонду і дорівнює 273 тис грн підлягає поділу між сторонами у справі.

Також зазначила, що відповідач є керівником ТОВ; спірна квартира є єдиним місцем проживання її та спільної дитини сторін; відповідач має інше житло у м.Ірпінь Київської області.

Відповідач за позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 16.08.2012 року подав зустрічний позов, вимоги якого доповнив та уточнив у грудні 2012 року (том 1 , а.с. 36-39, 150-151), в якому просить визнати спірну квартиру АДРЕСА_1 такою, що не є об*єктом спільної власності подружжя; визнати за ним право особистої приватної власності на вказану квартиру.

Вимоги мотивував тим, що договір про участь у будівництві квартири від 14.07.2005 року уклав його брат ОСОБА_4; 21.07.2005 року між Акціонерним банком «Аркада» ОСОБА_4 та ним було укладено договір про уступку права вимоги, за яким він отримав право вимоги щодо квартири, яка споруджуватиметься за договором між братом та банком Аркада про участь у у фонді фінансування будівництва квартири від 14.07.2005 року.

01.07.2005 року він отримав за договором позики 353 500 грн на купівлю квартири. За рахунок отриманих коштів він оплачував будівництво квартири частинами: 08.08.2005 року - 55847,38 грн, а також 2.09.2005 року, 27.10.2005 року, 15.09.2006 року, 04.1.2006 року, з них два платежі на загальну суму 81180,03 грн - до реєстрації шлюбу із ОСОБА_1

Призначення позичених грошей - на купівлю квартири. Підтвердженням використання вказаних грошей є прибуткові касові ордер, в яких зазначено призначення платежу в рахунок виконання договору від 14.07.2005 року. Факт отримання грошей за позикою підтверджується розпискою, написаною в момент їх передачі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, заявлені до 11 червня 2013 року підтримала, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, зустрічний позов не визнала. На запитання суду пояснила, що вона разом із ОСОБА_2 сплачувала кошти у банку на придбання спірної квартири, бачила, як він вказував про заповнення прибуткових касових ордерів, в якому зазначалось про те, що кошти, внесені у будівництво квартири є його (ОСОБА_2) особистими коштами. Але цій обставині вона уваги не приділяла; вважала, що квартира буде придбана для двох, і за спільні кошти, оскільки вони перебувають у шлюбі.

Щодо причини таких записів у платіжних документах до реєстрації шлюбу відповіді не надала. Пояснила, що спочатку договір щодо квартири було оформлено на брата її колишнього (на період розгляду справи ) чоловіка, оскільки ОСОБА_2 14.07.2005 року був зайнятий і не міг підписати договір.

Вважає надані нею фотографії належним доказом вимог щодо встановлення факту спільного проживання сторін у вказаний у заяві час без шлюбу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позовні вимоги, заявлені 1.06.2013 року підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, зустрічний позов не визнав.

Також надав заяву щодо застосування правил позовної давності до вимог третіх осіб до ОСОБА_2 про стягнення коштів, які розглядались у справі.

Додатково пояснив, що факт проживання сторін однією сім*єю без реєстрації шлюбу підтверджується поясненнями ОСОБА_1, просив допитати низку свідків, котрі могли б підтвердити вказаний факт, в тому числі ОСОБА_9 (том 3, ас. 22), яка вже судом була допитана по суті (том 1 , а.с. 98, 100-101).

Також просив про призначення почеркознавчої експертизи щодо підпису договору позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 01.07.2005 року та розписки про отримання позичених ОСОБА_2 грошей (том 3, а.с. 24).

На запитання суду пояснив, що позовних вимог про визнання недійсним вказаного договору позики від 01.07.2005 року позивачка (за первісним позовом) ОСОБА_1 не заявляє.

Також пояснив, що встановлення факту «проживання однією сім*єю без шлюбу» позивачу ОСОБА_1 потрібно для визнання квартири такою, що набута за спільні кошти.

Не пояснив: чому про мету встановлення такого факту не вказано письмово у позовній заяві в остаточному варіанті ? (том 3, а.с.6-8).

Не пояснив конкретно: що собою являє позовна вимога про « визнання квартири АДРЕСА_1 такою, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя в порядку ст.ст. 60,74 СК України», враховуючи , що певні кошти були сплачені до реєстрації шлюбу між сторонами. Тобто, не надав розмежування вимог щодо вартості квартири (а від цього визначення часток на неї) в період до реєстрації шлюбу та після неї.

В ході судових дебатів представник позивача ОСОБА_8 намагався уточнити (в черговий раз) позовні вимоги. Проте, суд повернув йому його заяви із вказаного приводу, оскільки в судовому засіданні 12.06.2013 року при закінченні дослідження матеріалів справи він (представник ОСОБА_8) клопотань з цього приводу не заявляв, крім того ЦПК України не передбачає зміну, уточнення позовних вимог (предмета та підстав позову) в стадії судових дебатів. Суд також врахував, що сторонам для вирішення спору в повному обсязі суд розглядав всі їх клопотання, зміни та «уточнення» позовних вимог 1 рік і 1 місяць.

В судових дебатах представник ОСОБА_8 зазначив, що факт проживання сторін без шлюбу потрібен для встановлення факту, що спірна квартира придбана на спільні кошти сторін; просив поновити строк позовної давності позивачці ОСОБА_1, якщо суд вважатиме, що вона його пропустила. Також вказав про частини спірної квартири, оплачені до реєстрації шлюбу між сторонами та після неї.

Суд повернувся зі стадії судових дебатів до з*ясування обставин справи щодо поділу статутного фонду ТОВ між сторонами.

Представник позивача ОСОБА_8 на запитання суду з цього приводу пояснив, що позивач ОСОБА_1 не бажає поділу майна у вигляді частки статутного фонду ТОВ на її користь.

Відповідач (за первісним позовом) ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав; заявлений ним зустрічний позов (том 1, а.с. 36-39) підтримав ( том 1 , а.с. 94), на підставі викладених у ньому обставин.

Додатково пояснив, що позичені гроші в сумі еквівалентній 70 тис доларів США йому позичив батько (договір на а.с.54 в томі 1) для купівлі шляхом пайової участі у будинку, що споруджується, його батько ОСОБА_5, котрий вважав за необхідне забезпечити його (свого сина) житлом. Гроші передавались до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 саме з метою забезпечити його одного житлом у м.Києві. Договір будівництва квартири спочатку був укладений його братом ОСОБА_4, котрий і вніс свої власні кошти в суму понад 69 тис грн за таке будівництво. Потім вони вирішили переоформити договір на нього (ОСОБА_2), що й було зроблено 21.07.2005 року шляхом укладання письмового договору між ними (братами) та банком «Аркада» ( том 1, а.с. 56-58). Платежі щодо участі в будівництві спірної квартири вносив частинами по мірі спорудження будинку з метою, щоб впевнитись , що будинок споруджується і гроші використовуються за призначенням. Однією сумою після отримання грошей у позику не сплачував, побоюючись незаконного заволодіння ними забудовником (іншими особами), зважаючи на загальновідому інформацію про окремі незаконні заволодіння великими коштами інвесторів будівництва житла в Україні зі сторони забудовників, котрі не виконали зобов*язання, за вказаними фактами щодо них були порушені кримінальні справи.

В подальшому в судове засіданні не прибув, його заперечення проти позову ОСОБА_1, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримували його представники.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 в судовому засіданні 12.06.2013 року, підтримала заперечення проти позову ОСОБА_1, та зустрічний позов до неї. Надала заяву про застосування строку давності до всіх вимог ОСОБА_1, в тому числі до вимог щодо встановлення факту проживання однією сім*єю. Додатково пояснила, що сторони припинили ведення спільного господарства не в момент набрання чинності судового рішення про розірвання шлюбу (том 2, а.с.15-16), а значно раніше - з листопада 2008 року. В період припинення ведення господарства подружжям у листопаді 2008 року ОСОБА_2 повідомив їй про те, що він залишає квартиру, яка належить лише йому; вона має право проживати у ній, оскільки шлюб між ними існує і у квартирі проживає їх дитина. Тому вважає, що перебіг строку позовної давності слід обчислювати з листопада 2008 року і на цій правовій підставі також відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Повідомила суду, що на банківському рахунку ТОВ статутних коштів немає, ТОВ має борги перед іншими особами у сумі понад 1 млн грн і за станом на червень 2013 року вирішується питання про банкрутство ТОВ.

Також заявила суду, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації за проданий після розірвання шлюбу автомобіль Хонда визнає в частині стягнення на її користь із ОСОБА_2 коштів в сумі 48 525 грн 50 коп. При цьому пояснила, що ОСОБА_2 продав вказаний автомобіль, який був придбаний за спільні кошти подружжя в період зареєстрованого шлюбу між ними та проданий самостійно позивачем у вересні 2011 року за 97 050 грн 99 коп, про що свідчить довідка-рахунок від 03.09.201 року (а.с.16). Вважає вимоги в цій частині (шодо компенсації вартості автомобіля в сумі 90 тис грн) явно завищеними, оскільки автомобіль за період користування ним мав певний знос та за рахунок цього втратив свою вартість порівняно з ціною його придбання.

Конкретних пояснень щодо невизнання вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім*єю без шлюбу у визначений ОСОБА_1 представники ОСОБА_2 та доказів про зворотнє, не надали.

Третя особа, ОСОБА_4 (брат ОСОБА_2) 13.03.2013 року пред*явив до нього самостійний позов (у справі, що розглядається, том 1 , а.с. 195-196). В ньому вказав, що 14.07.2005 року між ним ( ОСОБА_1) та Акціонерним комерційним банком «Аркада» було укладено договір 47787 про участь у фонді фінансування будівництва. Він вніс 69 231,51 грн у фінансування будівництва квартири.

21.07.2005 року між Акціонерним комерційним банком «Аркада», ним та його братом ОСОБА_2 укладено договір № 47787/1 про уступку права вимоги за вищезазначеним договором.

Він уступив брату свої права , натомість останній повинен був повернути йому зазначену суму коштів, про що між ними існувала усна домовленість.

Вказану суму ОСОБА_2 не повернув, тому він звертається до суду із позовом відповідно до ст. 526 ЦК України щодо обов*язку виконати зобов*язання.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні його позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Зазначив, що між сторонами (братами) досягались умови щодо повернення вказаної суми у додатково визначений строк, враховуючи родинні стосунки, проте, ОСОБА_2 до травня-червня 2013 року кошти так і не повернув. Також вказав, що ОСОБА_4 відомі обставини укладання договорів, про які вказано у зустрічний позовній заяві ОСОБА_1; вони є достовірними, квартира придбавалась братом на позичені у батька ОСОБА_5 кошти лише для сина ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_2 визнала позов ОСОБА_4 в повному обсязі, заяв про застосування правил щодо позовної давності в цій частині спору не заявляє.

Представник ОСОБА_4 вважає за об*єктивне позов ОСОБА_1 відхилити, позов ОСОБА_2 задовольнити.

Представник третьої особи, ОСОБА_5 (батька ОСОБА_2) 13.03.2013 року пред*явив до нього самостійний позов (у справі, що розглядається, том 1, а.с. 206-207). В ньому вказав, що 01.07.2005 року між ним ( ОСОБА_5) та ОСОБА_2 було укладено договір позики за яким він позичив сину суму грошей еквівалентну 70 тис доларів США (353 500 грн), які потрібні були ОСОБА_2 для придбання житла шляхом інвестування його будівництва. Факт одержання коштів від нього сином підтверджується розпискою від 01.07.2005 року (том 1, а.с. 208-210, 211) .

У справу вступає, оскільки ОСОБА_1 претендує на майно, яке придбано на передані ним сину ОСОБА_2, шляхом судового позову, в якому просить визнати за нею право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1.

Представник ОСОБА_5 в судовому засіданні його позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Також зазначив, що між сторонами (батьком та сином ) досягались умови щодо повернення вказаної суми у додатково визначений строк, враховуючи родинні стосунки, проте, ОСОБА_2 до травня-червня 2013 року кошти так і не повернув. Також вказав, що ОСОБА_2 позичені гроші передавались для будівництва квартири лише для нього (ОСОБА_2). Про це свідчить факт позики грошей саме до реєстрації шлюбу між сторонами. ОСОБА_5 взагалі невідомі правові норми щодо наслідків набуття майна в період проживання чоловіка та жінки однією сім*єю без реєстрації шлюбу.

Саме з огляду на викладене він був впевнений, що кошти надає (позичає) лише сину на купівлю квартири, і їх повинен віддавати йому лише син одноособово. Тому і пред*являє позов лише до нього, враховуючи, що в період позики грошей він (син) не перебував у шлюбі, квартира придбавалась лише для нього, спочатку оформлялась на іншого сина - ОСОБА_4 .

Представник відповідача ОСОБА_2 визнала позов ОСОБА_5 в повному обсязі, заяв про застосування правил щодо позовної давності в цій частині спору не заявляє.

Представник ОСОБА_5 вважає за об*єктивне позов ОСОБА_1 відхилити, позов ОСОБА_2 задовольнити.

Представник ОСОБА_1 , як третя особа в позовах третіх осіб ( брата та батька відповідача ОСОБА_2), вважає їх надуманими, такими, що не підлягають задоволенню, просить застосувати правила щодо строку позовної давності та відмовити у їх задоволенні також на цій правовій підставі.

Представник третьої особи ТОВ в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.

Допитана у справі як свідок за клопотанням ОСОБА_1 ОСОБА_9 в судовому засіданні 23.11.2012 року (том 1, а.с. 98, 100) надала показання про те, що зі сторонами у справі у неї нормальні стосунки, вона була сусідкою сторін в період 2003-2005 роки, коли вони проживали разом у найманій квартирі. Тоді вона відвідувала їх квартиру, особисто бачила, що вони ведуть спільне господарство. Із найманої квартири вони виїздили до відділу РАЦС , коли реєстрували шлюб.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника третіх осіб, показання свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню підлягає.

Суд розглядає справу, дотримуючись прписів змагальності сторін, диспозитивності судового розгляду справи, обов*язку сторін надавати докази щодо своїх вимог чи заперечень (ст.ст. 10,11,60 ЦПК України), про що учасникам розгляду справи було роз*яснено..

Сторони не оспорюють документи щодо спірної квартири (том 1, а.с.40-44), а також платіжні документи, про оплату її будівництва (том 1. а.с. 45-50), які оформлені на ім*я ОСОБА_2, тому суд вважає такі докази достовірними.

Суд приймає до уваги, що у них вказано про те, що сплачені кошти за будівництво квартири є особистими коштами ОСОБА_2

Згідно з п.19 постанови Пленуму Верховного суду України N 11 від 21.12.2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Вирішуючи спір щодо встановлення факту проживання сторін однією сім*єї без шлюбу суд розглядає вказану вимогу, враховуючи, що СК України набрав чинності з 01.01.2004 року.

Тому вимоги до вказаної дати суд відхиляє, оскільки чинним законодавством до вказаної дати встановлення такого факту передбачено не було.

Відповідно до ст. 74 СК України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім*єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 та його представники не спростували докази позивачки ОСОБА_1 щодо проживання сторін однією сім*єю без шлюбу в період з 01.01.2004 року по 23.09.2005 року. Такими доказами є показання свідка ОСОБА_9, фотографії (том 2, а.с. 23-35).

Вирішуючи спір в цій частині суд вважає, що позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки суд достовірно встановив, що спірна квартира придбана ОСОБА_2 за особисто надані в позику його батьком ОСОБА_5 лише йому гроші.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто. Враховуючи, що квартира ОСОБА_2 була придбана за вказаними договорами на його ім*я, кошти на сплату її будівництва він отримав від батька ОСОБА_5 за договором позики, оплата проводилась за платіжними документами про сплату особистих коштів (і про це було відомо ОСОБА_1, котра фактично не заперечувала проти цього), то суд керується приписами зазначеної норми закону і вважає, що вимоги ОСОБА_2 доведені ним належними доказами.

Суд при цьому приймає до уваги, що ОСОБА_1, та її представник впродовж тривалого розгляду справи мали можливість заявити позов про визнання договору позики між ОСОБА_1 (батьком та сином) недійсним, якщо вважали дату написання договору позики та розписку щодо отримання грошей за цим договором недостовірними. Оскільки вони таких вимог не заявили, то суд і відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, враховуючи, що таке клопотання надійшло до суду після початку розгляду справи по суті, і вважає, що договір позики є чинним (дійсним на період ухвалення цього судового рішення)і умови його повинні виконуватись та прийматись до уваги судом при розгляді спорів між сторонами, третіми особами та стороною ОСОБА_2.

Суд не може не приймати за достовірні докази (договір позики, розписку), оскільки ОСОБА_5 стверджує про те, що ці докази є достовірними, а відповідач в цій частині ОСОБА_2 не заперечує проти таких доказів.

Суд вважає, що спільне господарство між сторонами припинено у листопаді 2008 року. Про це вказано ОСОБА_1 в позовній заяві про розірвання шлюбу і відображено у судовому рішенні (том 1, а.с. 6-7, том 2, а.с. 15-16). Суд не вбачає підстав для сумніву у ствердженні представника ОСОБА_2 про те, що перебіг строку давності щодо позовних вимог про поділ майна сторін почався 01.12.2008 року, оскільки, як вона пояснила, ОСОБА_2, припинивши ведення спільного господарства із ОСОБА_1. повідомив їй про те, що квартира є лише його власністю.

Тому, на думку суду, про порушене своє право (якщо вона вважала, що воно дійсно є порушеним) вона взнала у листопаді 2008 року.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд також задовольняє заяву представника ОСОБА_2 щодо застосування позовної давності до вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім*єю без шлюбу та на підставі ст. 267 ЦК України також відмовляє у вказаних вимогах та вимогах щодо визнання квартири об*єктом спільної власності сторін до реєстрації їх шлюбу 23.09.2005 року.

Оскільки позивачка пред*явила позов в частині вимог 28.04.2012 року, а перебіг строку позовної давності в зазначеній частині позовних вимог почався 01.12.2008 року (після листопада 2008 року), то вона пропустила встановлений законом трирічний строк позовної давності.

Суд не вбачає підстав для поновлення строку давності в цій частині позивачу, оскільки вона не надала поважних причин для такого поновлення.

Посилання представника ОСОБА_1 про те, що до вказаних вимог правила позовної давності три роки (ст. 257 ЦК України) не застосовуються є такими, що протирічать закону: тій же ст. 72 СК України, на яку він посилається.

В ній чітко вказано, що позовна давність не застосовується лише до вимог спільного майна, якщо шлюб між подружжям не розірвано.

Суд вважає, що посилання, яке міститься у ч. 2 ст. 74 СК України про поширення правил глави 8 СК України на майно чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою, не стосується ст. 72 СК України, оскільки в ній йде мова про позовну давність, яка обчислюється після розірвання шлюбу. Тому, у випадку, якщо шлюб між чоловіком та жінкою взагалі не було зареєстровано ніколи, то така конструкція норм закону (на яку посилається представник ОСОБА_8) взагалі є нелогічною і не відповідає завданню глави 8 СК України щодо врегулювання майнових відносин.

В частині вимог щодо поділу спільного майна подружжя (сторін) строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущений.

Проте її вимоги в цій частині, а саме: в частині визнання права власності на спірну квартиру, як об*єкт спільного майна подружжя, належними доказами не підтверджені.

Суд стягує із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості ? частини автомобіля Хонда, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, в сумі 48 025 грн 50 коп, оскільки остання не надала достовірних доказів про продаж автомобіля за ціну, яку вона вказує у позові.

Дотримуючись приписів щодо диспозитивності позовних вимог суд не розглядає можливість поділу спільного майна у вигляді статутного фонду ТОВ між сторонами, оскільки позивач (його представник) не заявив вимог в цій частині на користь ОСОБА_1

Суд задовольняє вимоги третіх сторін щодо стягнення грошей із ОСОБА_2 на їх користь.

Вимоги на користь ОСОБА_4 суд задовольняє на підставі ст. 526 ЦК України, в якій вказано про те, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У суду немає сумнівів щодо наявності усної домовленості про повернення ОСОБА_4 сплачених ним коштів у зв*язку із уступкою ним прав ОСОБА_2

Також таких сумнівів у суду немає щодо строку повернення позики ОСОБА_2 своєму батьку ОСОБА_5, який пред*явив позов у цій справі до нього, як третя особа.

Суд вважає, що зазначений договір позики укладений між сторонами відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов*язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі у строк та у порядку, що встановлено договором.

Суд приймає до уваги, що відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконував умови договору позики, тому при таких обставинах ОСОБА_5 має право відповідно до ст. 526 ЦК України вимагати від іншої сторони по договору повернення належних йому грошей, в тому числі звертатись до суду із позовом про стягнення коштів за договором позики.

Також суд враховує, що обставини договорів про уступку прав, оплатність такого договору, договору позики, сторони по вказаних договорах не оспорюють ( ч. 1 ст. 61 ЦК України). Суд враховує, що ОСОБА_1 не заявила вимог про недійсність вказаних договорів (про уступку права вимоги, договору позики).

Судові витрати суд стягує із сторін відповідно до задоволених вимог та заявлених вимог про їх стягнення .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 212-215ЦПК України, суд

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім*єю без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 23.02.2003 року по 23.09.2005 року залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 такою, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя в порядку ст.ст. 60,74 СК України; поділ спільно нажитого майна між нею та ОСОБА_2 шляхом виділення ОСОБА_1 майна на загальну суму 313 104грн 14 коп та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 313 104 грн 14 коп , виділення ОСОБА_1 майна на суму 273 тис грн та визнання за ним частки у ТОВ «Сан Крафт Юкрейн»,яка складає 50% статутного фонду вказаного товариства та дорівню 273 тис грн;

стягнення компенсації вартості ? частини автомобіля Хонда, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 в сумі 90 тис грн задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, місце проживання якого зареєстровано у АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, яка проживає за вказаною адресою

компенсацію вартості ? частини автомобіля Хонда, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, в сумі 48 025 грн 50 коп, а також судовий збір у зв*язку із задоволенням вказаної вимоги в розмірі 480 грн 26 коп, а всього - 48506 грн 71 коп.

В решті вимог в цій частині відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, місце проживання якого зареєстровано у АДРЕСА_1

права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у зв*язку із невиконанням договору позики задовольнити.

Стянути із ОСОБА_2, місце проживання якого зареєстровано у АДРЕСА_1, на

користь ОСОБА_5, який проживає у АДРЕСА_3 , борг за договором позики в сумі 353 500грн.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у зв*язку із невиконанням договору позики задовольнити.

Стянути із ОСОБА_2, місце проживання якого зареєстровано у АДРЕСА_1, на

користь ОСОБА_4, який проживає у АДРЕСА_4, суму 69 231 грн 51 коп у зв*язку із договором про уступку права.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд, сторонами та третіми особами, які не були присутніми про проголошенні рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: