Рішення № 32105576, 19.06.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8668/13-ц

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Горова Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" до ОСОБА_1 про виселення, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 р. позивач ПАТ «КиївЗНДІЕП» звернувся до суду з вимогами до відповідача ОСОБА_1 про виселення останньої із займаного помешкання в гуртожитку по АДРЕСА_1, без надання іншого помешкання.

Позов мотивований тим, що відповідач на період роботи була поселена до гуртожитку ПАТ «КиївЗНДІЕП» без законних підстав, була звільнена з роботи за власним бажанням.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 систематично порушує правила проживання в гуртожитках, не сплачує за користування житловою площею та комунальні платежі, самоправно проводить переобладнання у приміщеннях загального користування, порушує спокій громадян, що проживають у зазначеному гуртожитку та їх права і свободи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити.

Відповідач та її представники у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Відповідач пояснила, що 28.07.1994 р. була прийнята на роботу до ПАТ «КиївЗНДІЕП» і за спільним рішенням директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» Шевельова В.Б. та профспілкового комітету отримала ордер на поселення до гуртожитку, де згодом була прописана Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві, запис від 15.09.2000 р. Звільнена була 27.05.2003 р. із займаної посади за згодою сторін, проживає у гуртожитку вже 18 років.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представників відповідача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Як вбачається з виписки з наказу «КиївЗНДІЕП» № 126-к від 28.07.1994 р., відповідач ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду інженера 2 категорії (а. с. 5).

Наказом ВАТ «КиївЗНДІЕП» № 55-к від 12.05.2003 р. ОСОБА_1 звільнено 14.05.2003 р. за власним бажанням згідно поданої заяви, ст. 38 КЗпП України (а. с. 6).

Відповідно до виписки з наказу № 64-к від 27.05.2003 р. пункт наказу № 55-к від 12.05.2003 р., що стосується звільнення ОСОБА_1 відмінено (а. с. 95).

Згідно виписки з наказу № 64-к від 27.05.2003 р. ОСОБА_1 звільнено 27.05.2003 р. за згодою сторін, пункт 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 96).

Встановлені обставини підтверджуються записами у трудовій книжці відповідача (а. с. 32-36).

Із картки прописки ОСОБА_1 Форма № 16 вбачається, що 15.09.2000 р. відповідач була прописана за адресою: АДРЕСА_1 до 15.09.2001 р.

24.05.2001 р. відповідач була прописана постійно за вказаною адресою гуртожитку (а. с. 30-31, 82).

Будинок АДРЕСА_1 знаходиться в повному господарському віданні інституту ПАТ «КиївЗНДІЕП».

Згідно ст. 128 ЖК Української РСР, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Відповідно до ст. 129 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Суд дійшов висновку, що позивачем відповідачу ОСОБА_1 був виданий ордер, на підставі якого вона вселилася у гуртожиток та прописалася.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р., місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.

Отже, ОСОБА_1 була прописана з 15.09.2000 р., а з 11.12.2003 р. є зареєстрованою за адресою гуртожитку.

Як визначено у ст. 129 ЖК Української РСР та у п. 10 Примірного положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів Української УРСР від 03.06.1986 р. № 208, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адмінстрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, відповідач вселилася у гуртожиток на законних підставах, проживає з 2000 р. по теперішній час 2013 р., весь час відповідач не звертався до неї або суду з метою виселити з гуртожитку.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснила, що ордер відділа позивачу при вселенні.

Як вбачається з додатку до Примірного положення про гуртожитки - ордеру, при вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а при її відсутності - завідуючому (директору) гуртожитком підприємства, установи, організації.

Стаття 132 ЖК Української РСР регулює питання виселення громадян з гуртожитків. Відповідно до положень вказаної статті, працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Також підстави для виселення з гуртожитків регламентовані Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів Української УРСР від 03.06.1986 р. № 208.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей.

Як було з'ясовано, відповідач була вселена у гуртожиток на законних підставах, звільнилася за згодою сторін, тому у суду не має підстав виселити її з гуртожитку по АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Посилання ПАТ «КиївЗНДІЕП» на систематичне порушення відповідачем ОСОБА_1 правил проживання у гуртожитку, несплату житлово-комунальних платежів, самоправного проведення переобладнання у приміщеннях загального користування, порушення спокою громадян, що проживають у гуртожитку, не тягне за собою, як наслідок, її виселення.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «КиївЗНДІЕП» до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення задоволенню не підлягають.

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (код ЄДРПОУ 01422826) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про виселення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С.В.Вовк