Рішення № 32105399, 18.06.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11724/13-ц

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі - Горова Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2, треті особи: редакція щотижневої газети Міністерства внутрішніх справ України «Іменем Закону», Приватне підприємство «Газетний комплекс «Інтернет-медіа», Закрите акціонерне товариство «Видавництво «Киевские Ведомости», про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до МВС України, громадсько-правового тижневика «Іменем Закону», газети «Киевские Ведомости», ОСОБА_2, газети «Тижневик 2000» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди з вимогами:

1. Визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_2 у своєму виступі-звіті у Верховній Раді України про хід та результати розслідування кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_3, і опубліковану у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Тижневик МВС України «Іменем Закону» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2, «ІНФОРМАЦІЯ_3» (Киевские Ведомости» від ІНФОРМАЦІЯ_4), «ІНФОРМАЦІЯ_5» («Тижневик 2000» від ІНФОРМАЦІЯ_2):

- про те, що ОСОБА_3 мав звичку позичати у друзів невеликі суми грошей і потім не повертати їх;

- про те, що ОСОБА_3 мав борг у розмірі 5000 доларів США;

- про те, що ОСОБА_3 три останні місяці не платив за орендовану ним квартиру, намагався взяти в борг велику суму грошей;

- про те, що ОСОБА_3 позичив велику суму грошей і виїхав за межі України;

- про те, що ОСОБА_3, будучи вже громадянином України, у 1993 році під час грузино-абхазького конфлікту брав участь в якості рядового грузинської армії і тим самим вчинив злочин;

- про те, що ОСОБА_3, перебуваючи у Туреччині, взяв в оренду автомобіль, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, віддав свій внутрішній український паспорт в якості застави, і не розрахувався за ремонт автомобіля.

2. Зобов'язати відповідачів спростувати інформацію, поширену ОСОБА_2 у своєму виступі-звіті у Верховній Раді України про хід та результати розслідування кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_3, і опубліковану у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Тижневик МВС України «Іменем Закону» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2, «ІНФОРМАЦІЯ_3» («Киевские Ведомости» від ІНФОРМАЦІЯ_4), «ІНФОРМАЦІЯ_5» («Тижневик 2000» від ІНФОРМАЦІЯ_2) про те, що ОСОБА_3 мав звичку позичати у друзів невеликі суми грошей і потім не повертати їх; про те, що ОСОБА_3 мав борг у розмірі 5000 доларів США; про те, що ОСОБА_3 три останні місяці не платив за орендовану ним квартиру, намагався взяти в борг велику суму грошей; про те, що ОСОБА_3 позичив велику суму грошей і виїхав за межі України; про те, що ОСОБА_3, будучи вже громадянином України, у 1993 році під час грузино-абхазького конфлікту брав участь в якості рядового грузинської армії і тим самим вчинив злочин; про те, що ОСОБА_3, перебуваючи у Туреччині, взяв в оренду автомобіль, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, віддав свій внутрішній український паспорт в якості застави, і не розрахувався за ремонт автомобіля, - у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації повідомлення про те, що газети «Іменем Закону», «Киевские Ведомости», «Тижневик 2000», а також ОСОБА_2 поширили недостовірну та таку, що не відповідає дійсності інформацію, що порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3, яка була опублікована у наступних статтях: «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5», не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили.

У подальшому процесуальний статус сторін редакції щотижневої газети МВС України «Іменем Закону», ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа», ЗАТ «Видавництво «Киевские Ведомости» змінено на третіх осіб внаслідок залишення позовних вимог до останніх без розгляду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у тижневиках «Іменем України» «Богомольця 10», «Тижневик 2000» та газеті «Киевские ведомости» були опубліковані статті, що у своєму змісті містять недостовірну інформацію про її сина ОСОБА_3 та таку, що ганьбить його гідність, честь та ділову репутацію, завдає моральної шкоди йому та членам його сім'ї.

У випуску НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 тижневика МВС України «Іменем Закону» «Богомольця 10» опубліковано та розповсюджено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1». У даній статті автор ОСОБА_5 міститься текст наступного змісту: «Під час оперативно-слідчої роботи з'ясовано деякі нові обставини, зокрема, ті, що ОСОБА_3 мав гостру потребу в грошах, три останні місяці не платив за орендовану ним квартиру, намагався взяти у борг велику суму. Окремим напрямком відпрацьовується версія, що він таки позичив великі гроші і виїхав за межі України. І з'ясований ще один факт з біографії: 1993 року, під час грузино-абхазького конфлікту ОСОБА_3 брав участь у бойових діях як рядовий грузинської армії, що для громадянина України, яким він на той час уже був, є кримінальним злочином».

У газеті «Киевские ведомости», випуску від ІНФОРМАЦІЯ_4 надрукована та розповсюджена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якій автор ОСОБА_6 зазначає наступне: «В подтверждение второй версии ОСОБА_2, в частности, напомнил, что в 1993 г. ОСОБА_3 принимал участие в боевых действиях в грузино-абхазском конфликте - в качестве солдата, и даже продемонстрировал медицинскую карточку ОСОБА_3, в которой значилось, что тогда он получил осколочное ранение. По словам ОСОБА_2, действия ОСОБА_3 подпадают под статью Уголовного кодекса - «по нашим законам участие в вооруженном конфликте чужого государства - преступление». «К тому же, - заявил ОСОБА_2, - у журналиста было очень много долгов». По его словам, речь идет о сумме почти в $5 тысяч. А летом ОСОБА_3 вместе с семьей был в Турции, где брал в аренду автомобиль, и попал в дорожно-транспортное происшествие. Тогда журналист оставил внутренний украинский паспорт в качестве залога «там, где брал машину».

У щотижневій газеті «Тижневик 2000» від ІНФОРМАЦІЯ_2 опубліковано та розповсюджено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_5». У згаданій статті автором якої є ОСОБА_8, вказано: «ОСОБА_2, первый замминистра внутренних дел, возглавляющий оперативно-следственную группу, заявляет, что приоритетной версией ЧП с ОСОБА_3 по-прежнему остается преступление, совершенное в связи с его профессиональной деятельностью. Не исключается и вариант самоизчезновения - среди людей творческих подобные случаи бывали. Сам ОСОБА_3 в 1993-м, уже будучи гражданином Украины, принимал участие в боевых действиях в ходе грузино-абхазского конфликта, что документально подтверждается. Был ранен - генерал ОСОБА_2 продемонстрировал первичную медицинскую карточку с упоминанием в ней осколочного ранения, полученного рядовым 1-го батальона «Тбилиси» ОСОБА_3».

«В пользу третьего, как понял я г-на ОСОБА_2, появившиеся сведения о долгах ОСОБА_3. Мол, водилась за ним привычка одалживать небольшие суммы у друзей и не отдавать. И дорожно-транспортное происшествие, в которое угодил год назад ОСОБА_3 на взятом напрокат в Стамбуле автомобиле, тоже могло повлиять на его исчезновение - тогда в залог он оставил паспорт, а за ремонт так и не рассчитался. Впрочем, коллега по редакции ОСОБА_10 утверждает, что суммарно долги ее товарища не превышали в общей сложности полторы тысячи долларов. Но, возможно, и ОСОБА_10 знает не все. Оказывается, даже за приобретенную квартиру ОСОБА_3 имел долги. «Мне лучше прожить в другой стране, тем более, что я многим задолжал», - якобы такая фраза зафиксирована в протоколе допроса одного из его знакомых. Другой подтвердил, что ОСОБА_3 не раз говорил о сильном политическом давлении на него».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив поновити строк звернення до суду та задовольнити позов.

Представник відповідача МВС України позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що матеріали позову не містять доказів та позивач не довів того, що посадова особа МВС України ОСОБА_2 поширював недостовірну інформацію, що порушує честь та гідність ОСОБА_3 - сина позивача, а також на те, що виклад інформації у статтях має оціночний характер.

У своїх заперечення представник МВС України вказав, що позивач пропустила строки позовної давності, встановлені законом для спорів категорії захисту честі, гідності та ділової репутації, що становить три роки з наступного дня поміщення оспорюваних відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості на час розвитку подій.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце проведення розгляду справи, представника не направив. 10.06.2013 р. від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява з клопотанням розглядати справу без його участі (а. с. 95).

Представники третіх осіб редакції щотижневої газети МВС України «Іменем Закону», ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа» проти вимог позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.

Третя особа ЗАТ «Видавництво «Киевские Ведомости» листом за підписом Генерального директора ОСОБА_11 повідомила, що просить розглядати справу без участі представників газети (а. с. 105).

Вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідачів, третіх осіб, оголосивши та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що у випуску НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 тижневика МВС України «Іменем Закону» «Богомольця 10» опубліковано та розповсюджено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1». У даній статті автор ОСОБА_5 міститься текст наступного змісту: «Під час оперативно-слідчої роботи з'ясовано деякі нові обставини, зокрема, ті, що ОСОБА_3 мав гостру потребу в грошах, три останні місяці не платив за орендовану ним квартиру, намагався взяти у борг велику суму. Окремим напрямком відпрацьовується версія, що він таки позичив великі гроші і виїхав за межі України. І з'ясований ще один факт з біографії: 1993 року, під час грузино-абхазького конфлікту ОСОБА_3 брав участь у бойових діях як рядовий грузинської армії, що для громадянина України, яким він на той час уже був, є кримінальним злочином».

У газеті «Киевские ведомости», випуску від ІНФОРМАЦІЯ_4, надрукована та розповсюджена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якій автор ОСОБА_6 зазначає наступне: «В подтверждение второй версии ОСОБА_2, в частности, напомнил, что в 1993 г. ОСОБА_3 принимал участие в боевых действиях в грузино-абхазском конфликте - в качестве солдата, и даже продемонстрировал медицинскую карточку ОСОБА_3, в которой значилось, что тогда он получил осколочное ранение. По словам ОСОБА_2, действия ОСОБА_3 подпадают под статью Уголовного кодекса - «по нашим законам участие в вооруженном конфликте чужого государства - преступление». «К тому же, - заявил ОСОБА_2, - у журналиста было очень много долгов». По его словам, речь идет о сумме почти в $5 тысяч. А летом ОСОБА_3 вместе с семьей был в Турции, где брал в аренду автомобиль, и попал в дорожно-транспортное происшествие. Тогда журналист оставил внутренний украинский паспорт в качестве залога «там, где брал машину».

У щотижневій газеті «Тижневик 2000» від ІНФОРМАЦІЯ_2 опубліковано та розповсюджено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_5». У згаданій статті автором якої є ОСОБА_8, вказано: «ОСОБА_2, первый замминистра внутренних дел, возглавляющий оперативно-следственную группу, заявляет, что приоритетной версией ЧП с ОСОБА_3 по-прежнему остается преступление, совершенное в связи с его профессиональной деятельностью. Не исключается и вариант самоизчезновения - среди людей творческих подобные случаи бывали. Сам ОСОБА_3 в 1993-м, уже будучи гражданином Украины, принимал участие в боевых действиях в ходе грузино-абхазского конфликта, что документально подтверждается. Был ранен - генерал ОСОБА_2 продемонстрировал первичную медицинскую карточку с упоминанием в ней осколочного ранения, полученного рядовым 1-го батальона «Тбилиси» ОСОБА_3».

«В пользу третьего, как понял я г-на ОСОБА_2, появившиеся сведения о долгах ОСОБА_3. Мол, водилась за ним привычка одалживать небольшие суммы у друзей и не отдавать. И дорожно-транспортное происшествие, в которое угодил год назад ОСОБА_3 на взятом напрокат в Стамбуле автомобиле, тоже могло повлиять на его исчезновение - тогда в залог он оставил паспорт, а за ремонт так и не рассчитался. Впрочем, коллега по редакции ОСОБА_10 утверждает, что суммарно долги ее товарища не превышали в общей сложности полторы тысячи долларов. Но, возможно, и ОСОБА_10 знает не все. Оказывается, даже за приобретенную квартиру ОСОБА_3 имел долги. «Мне лучше пожить в другой стране, тем более, что я многим задолжал», - якобы такая фраза зафиксирована в протоколе допроса одного из его знакомых. Другой подтвердил, что ОСОБА_3 не раз говорил о сильном политическом давлении на него».

Як вбачається з засідання 47 від 14.12.2000 р. у Верховній Раді України Міністр внутрішніх справи України ОСОБА_12 доповідав про хід та результати розслідування кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_3, висловлював відомості, що є предметом судового захисту (а. с. 34-54).

Також як вбачається з засідання 33 від 16.11.2000 р. у Верховній Раді України Перший заступник міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 доповідав про хід та результати розслідування кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_3 (а. с. 55-60).

Згідно зі ст. 269 ЦК України, особистими немайновими правами особа володіє довічно. Фізична особа не може бути позбавлена цих прав або відмовитися від них.

Відповідно до положень ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Частиною 2 даної статті передбачено, що право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

З огляду на вищевказане, ОСОБА_1 як мати має право на звернення до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації свого сина ОСОБА_3 та відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням немайнових прав останнього.

Згідно з ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Положеннями ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачено захист порушеного права, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Підстави, за якими суд визнає ту чи іншу причину поважною стосуються особистого стану особи: тяжка хвороба, безпорадний стан, перебування позивача або відповідача у тривалому відрядженні, необізнаність особи щодо місця перебування боржника, протиправних дій інших осіб та ін.

Позивач ОСОБА_1 вказує у позовній заяві, що у період з 2000 по 2012 роки перебуває у стані відчуття небезпеки та безпорадності, викликаний моральним терором, необхідності весь свій час приділяти встановленню істини під час розслідування кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_3 - сина позивача, внаслідок якої остання не мала можливості виїхати закордон в м. Тбілісі для того, щоб знайти документи, які спростовують поширені засобами масової інформації відомості про сина, що не відповідають дійсності та принижують його честь та гідність, окрім того наявність у неї хвороби астми.

Наведені причини щодо пропущення строку позовної давності, суд визнає поважними, у зв'язку із чим вважає, необхідним поновити строк для звернення до суду ОСОБА_1 із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди до МВС України, ОСОБА_2, з метою повного захисту цивільного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що наведена інформація у зазначених статтях друкованих ЗМІ є негативною.

Твердження, які вбачаються із змісту статей про те, що ОСОБА_3 мав звичку позичати у друзів невеликі суми грошей і потім не повертати їх; про те, що ОСОБА_3 мав борг у розмірі 5000,00 доларів США; про те, що ОСОБА_3 три останні місяці не платив за орендовану ним квартиру, намагався взяти у борг велику суму грошей; про те, що ОСОБА_3 позичив велику суму грошей і виїхав за межі України; про те, що ОСОБА_3, будучи вже громадянином України, у 1993 році під час грузино-абхазького конфлікту брав участь у якості рядового грузинської армії і тим самим вчинив злочин; про те, що ОСОБА_3, перебуваючи у Туреччині, взяв в оренду автомобіль, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, віддав свій внутрішній український паспорт у якості застави і не розрахувався за ремонт автомобіля, - справляють негативне враження, переконуючи у тому, що ОСОБА_3 вчиняв негідно, зневажливо та мав на меті шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами, уникнувши відповідальності.

Зміст вказаних статей не підпадає під визначення оціночного судження, яке міститься в статті 30 Закону України «Про інформацію», а отже ця інформація може вважатись інформацією, що містить фактичні дані, які можливо перевірити на предмет їх істинності.

Суд прийшов до висновку, що оспорювана інформація - у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» газети «Іменем України» «Богомольця 10», випуску НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2; у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5» газети «Тижневик 2000» від ІНФОРМАЦІЯ_2 та у статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» газети «Киевские ведомости» від ІНФОРМАЦІЯ_4, та інформація, що мала місце у Верховній Раді України, поширена Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_12 про хід слідства, є недостовірною, виходячи із наступного.

Листом Генеральна прокуратура України від 21.12.2012 р. № 05/2/2-9673-12 надала відповідь позивачу, що правоохоронними органами кримінальна справа за фактом участі ОСОБА_3 у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди не порушувалася. Також зазначено, що відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 брав участь у грузино-абхазькій війні 1992-1993 років як найманець набоці Грузії (а. с. 61).

З копії посвідчення ОСОБА_3 НОМЕР_3, виданого директором Грузінформу до 31.12.1993 р., вбачається, що він є журналістом Грузінформу в Україні, а не рядовим грузинської армії (а. с. 68).

Із копії звернення Міністерства оборони Грузії від 17.09.1993 р. № 19, адресованого коменданту Тбіліського аеропорту, яке перекладене з грузинської мови на російську та завірене нотаріусом в м. Тбілісі від 01.08.2012 р., вбачається прохання забезпечити кореспонденту Грузінформу ОСОБА_3 можливість потрапити в м. Сухумі, де в той час проходили воєнні дії.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 17.09.1993 р. ОСОБА_3 потрапив в м. Сухумі, 19.09.1993 р. був поранений, що підтверджується первинною медичною карткою поранення.

У виписці з амбулаторної/стаціонарної медичної картки від 20.09.1993 р. (військовий шпиталь в м. Тбілісі) зазначено місце роботи і посада ОСОБА_3: журналіст Грузінформу.

Негативна інформація про сина позивача є недостовірною, оскільки відповідачі не довели протилежного.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 4 ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

На підставі всіх досліджених судом обставин справи, перевірених відповідними доказами, суд знаходить підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання відомостей, поширених у друкованих засобах масової інформації - у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» газети «Іменем України» «Богомольця 10», випуску НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2; у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5» газети «Тижневик 2000» від ІНФОРМАЦІЯ_2 та у статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» газети «Киевские ведомости» від ІНФОРМАЦІЯ_4, та у Верховній Раді України 14.12.2000 р. про хід та результати розслідування кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_3, такої, що у своєму змісті містять недостовірну інформацію про її сина ОСОБА_3 та таку, що ганьбить його гідність, честь та ділову репутацію.

Суд, враховуючи спосіб, у який було поширено інформацію, вважає необхідним зобов'язати відповідачів - МВС України спростувати, поширену у Верховній Раді України інформацію про хід та результати розслідування кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_3, і опубліковану у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1» у щотижневій газеті МВС України «Іменем Закону» «Богомольця 10» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2, шляхом спростування останнє зазначеної інформації у друкованому засобі масової інформації у запланованому найближчому випуску за рахунок МВС України та зобов'язати ОСОБА_2 спростувати інформацію опубліковану у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1» у щотижневій газеті Міністерства внутрішніх справ України «Іменем Закону» «Богомольця 10» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2, «ІНФОРМАЦІЯ_3» у газеті «Киевские Ведомости», «ІНФОРМАЦІЯ_5» у тижневику «Тижневик 2000» від ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що ОСОБА_3 мав звичку позичати у друзів невеликі суми грошей і потім не повертати їх; про те, що ОСОБА_3 мав борг у розмірі 5000,00 доларів США; про те, що ОСОБА_3 три останні місяці не платив за орендовану ним квартиру, намагався взяти у борг велику суму грошей; про те, що ОСОБА_3 позичив велику суму грошей і виїхав за межі України; про те, що ОСОБА_3, будучи вже громадянином України, у 1993 році під час грузино-абхазького конфлікту брав участь у якості рядового грузинської армії і тим самим вчинив злочин; про те, що ОСОБА_3, перебуваючи у Туреччині, взяв в оренду автомобіль, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, віддав свій внутрішній український паспорт у якості застави і не розрахувався за ремонт автомобіля, у такий же спосіб, у який вона була поширена шляхом публікації спростування у спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення у щотижневій газеті «Тижневик 2000», не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Позивач заявила вимогу щодо відшкодування їй моральної шкоди по 1 грн. з обох відповідачів.

За спричинену моральну шкоду має відповідати центральний орган державної виконавчої влади - МВС України, оскільки інформація, що є предметом судового захисту, була надрукована у щотижневій газеті Міністерства внутрішніх справ України «Іменем Закону» «Богомольця 10» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2.

Також слід стягнути моральну шкоду з ОСОБА_2 за поширення інформації про ОСОБА_3 у засобах масової інформації, що є недостовірною, яка була опублікована у статтях, що фігурують вище.

У відповідності до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача ОСОБА_1 стосовно відшкодування їй моральної шкоди, заподіяної розповсюдженням недостовірної інформації про її сина ОСОБА_3

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684), ОСОБА_2, треті особи: редакція щотижневої газети Міністерства внутрішніх справ України «Іменем Закону», Приватне підприємство «Газетний комплекс «Інтернет-медіа», Закрите акціонерне товариство «Видавництво «Киевские Ведомости», про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди до Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2.

Визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, що поширена у Верховній Раді України про хід та результати розслідування кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_3, і опубліковану у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1» у щотижневій газеті Міністерства внутрішніх справ України «Іменем Закону» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2, «ІНФОРМАЦІЯ_3» у газеті «Киевские Ведомости», «ІНФОРМАЦІЯ_5» у тижневику «Тижневик 2000» від ІНФОРМАЦІЯ_2:

- про те, що ОСОБА_3 мав звичку позичати у друзів невеликі суми грошей і потім не повертати їх;

- про те, що ОСОБА_3 мав борг у розмірі 5000,00 доларів США;

- про те, що ОСОБА_3 три останні місяці не платив за орендовану ним квартиру, намагався взяти у борг велику суму грошей;

- про те, що ОСОБА_3 позичив велику суму грошей і виїхав за межі України;

- про те, що ОСОБА_3, будучи вже громадянином України, у 1993 році під час грузино-абхазького конфлікту брав участь у якості рядового грузинської армії і тим самим вчинив злочин;

- про те, що ОСОБА_3, перебуваючи у Туреччині, взяв в оренду автомобіль, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, віддав свій внутрішній український паспорт у якості застави і не розрахувався за ремонт автомобіля.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України спростувати інформацію, поширену у Верховній Раді України про хід та результати розслідування кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_3, і опубліковану у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1» у щотижневій газеті Міністерства внутрішніх справ України «Іменем Закону» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2, про те, що ОСОБА_3 мав звичку позичати у друзів невеликі суми грошей і потім не повертати їх; про те, що ОСОБА_3 мав борг у розмірі 5000,00 доларів США; про те, що ОСОБА_3 три останні місяці не платив за орендовану ним квартиру, намагався взяти у борг велику суму грошей; про те, що ОСОБА_3 позичив велику суму грошей і виїхав за межі України; про те, що ОСОБА_3, будучи вже громадянином України, у 1993 році під час грузино-абхазького конфлікту брав участь у якості рядового грузинської армії і тим самим вчинив злочин; про те, що ОСОБА_3, перебуваючи у Туреччині, взяв в оренду автомобіль, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, віддав свій внутрішній український паспорт у якості застави і не розрахувався за ремонт автомобіля, шляхом спростування останнє зазначеної інформації у друкованому засобі масової інформації у запланованому найближчому випуску за рахунок Міністерства внутрішніх справ України.

Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати інформацію опубліковану у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1» у щотижневій газеті Міністерства внутрішніх справ України «Іменем Закону» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2, «ІНФОРМАЦІЯ_3» у газеті «Киевские Ведомости», «ІНФОРМАЦІЯ_5» у тижневику «Тижневик 2000» від ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що ОСОБА_3 мав звичку позичати у друзів невеликі суми грошей і потім не повертати їх; про те, що ОСОБА_3 мав борг у розмірі 5000,00 доларів США; про те, що ОСОБА_3 три останні місяці не платив за орендовану ним квартиру, намагався взяти у борг велику суму грошей; про те, що ОСОБА_3 позичив велику суму грошей і виїхав за межі України; про те, що ОСОБА_3, будучи вже громадянином України, у 1993 році під час грузино-абхазького конфлікту брав участь у якості рядового грузинської армії і тим самим вчинив злочин; про те, що ОСОБА_3, перебуваючи у Туреччині, взяв в оренду автомобіль, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, віддав свій внутрішній український паспорт у якості застави і не розрахувався за ремонт автомобіля, у такий же спосіб, у який вона була поширена шляхом публікації спростування у спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення у щотижневій газеті «Тижневик 2000», не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральних шкоди у розмірі 1,00 грн. та суму судового збору у розмірі 172,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральних шкоди у розмірі 1,00 грн. та суму судового збору у розмірі 172,05 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С. В. Вовк