Рішення № 32105368, 21.06.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7910/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ісаєвської О.В.,

за участю секретаря - Братасюк О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року представник позивача звернувся до суду із наведеним позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у сумі 1642419,37 грн., а саме за кредитом 719370,00грн., по відсотках - 461487,84 грн., пеню 461561,53 грн.

Позов мотивував тим, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу. В свою чергу, 28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу. Представник позивача зазначив, що згідно наведених угод відбулося відступлення права вимоги за договором на обслуговування банківської платіжної картки № 353/Л-Р від 23.07.2001 року, який був укладений між Акціонерним комерційним банком «Київ-Приват» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

Представник позивача зазначив, що відповідно до умов кредитного договору, а саме додаткової угоди № 6 від 15.03.2007 року банк надав відповідачу кредит в сумі 150 000 дол. США, а відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав внаслідок чого станом на 01.02.2013 року має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 90 000 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 719370,00грн., за відсотками - 57736,50 дол. США, що за курсом НБУ становить 461487,84 грн. та пеню яка становить 57745,72 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 461561,53 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, послався на те, що позивачем не надано жодного доказу з якого можна дійти висновку, що він дійсно набув права вимоги за кредитним договором.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які брали участь у справі дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, а відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся із наведеним вище позовом.

Для підтвердження вимог заявленого позову, представник позивача надав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Кредитні ініціативи», копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Кредитні ініціативи», копію договору факторингу № 15 від 25.11.2012 року укладеного між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», копію договору факторингу від 28.11.2012 року укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», копію договору № 353/л-р на обслуживание по банковской платежной карточке, укладеного між АКБ «Київ-Приват» та ОСОБА_1., копію додаткової угоди № 1 від 21.03.2002 року, копію додаткової угоди № 2 від 05.05.2003 року, копію додаткової угоди № 3 від 19.05.2003 року, копію додаткової угоди № 4 від 26.07.2005 року, копію додаткової угоди № 5 від 07.06.2006 року, копію додаткової угоди № 6 від 14.03.2007 року, копію графіку погашення суми заборгованості, копію заяви про надання кредитного ліміту по платіжній картці.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 58 ЦПК України). Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі, суд роз'яснював позивачу його обов'язок подання оригіналів письмових доказів, які подані ним в копіях для перевірки їх судом та посвідчення копій з оригіналів. Однак, позивач до суду для підтвердження належності та допустимості поданих ним копій, оригіналів документів не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно даних копії договору факторингу від 28 листопада 2012 року та пояснень представника позивача, судом з'ясовано, що між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено договір факторингу, відповідно до п. 2.1. якого предметом договору є те, що клієнт відповідно до умов даного Договору відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

Між тим, сам договір факторингу не містить реєстру боржників, підписаного обома сторонами із якого суд достеменно міг би встановити, що за вказаним договором дійсно відбулося відступлення права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 із зазначенням суми боргу, яка підлягає відступленню на підставі договору на обслуговування банківської платіжної картки № 353/Л-Р від 23.07.2001 року, який був укладений між Акціонерним комерційним банком «Київ-Приват» та ОСОБА_1

Надання суду витягу з реєстру заборгованості боржників, який підписаний лише з однієї сторони від ТОВ «Кредитні ініціативи» невідомою особою, без надання доказів її повноваження на підписання такого витягу, не є належним та допустимим доказом на підтвердження того факту, що дійсно за договором факторингу від 28 листпада2012 року відбулося переуступлення права вимоги щодо відповідача ОСОБА_1. за договором № 353/Л-Р.

Між тим, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Натомість позивач не надав суду ані доказів того, що дійсно за договором факторингу укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було передано борг ОСОБА_1 за договором № 353/Л-Р, ані первинних бухгалтерських документів (оригінали договору № 353/л-р, додаткових угод до договору, платіжні доручення, меморіальні ордери, заяви на видачу готівки, виписку по особовому рахунку тощо) .

В судовому засіданні представник позивача не змогла пояснити коли саме відповідач отримав кредит як і не змогла надати пояснення яким чином, за який період позивач звертається із вимогою про стягнення з відповідача відсотків та пені за договором, коли саме виникла заборгованість за договором.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до початку розгляду справи по суті, а відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обов'язок щодо подання доказів до початку розгляду справи по суті судом було роз'яснено представнику позивача як в судовому засіданні яке відбулося 30 травня 2013 року так і в судовому засіданні, яке відбулося 18.06.2013 року, проте представник позивача таким правом на подання належних та допустимих доказів для підтвердження заявлених позивачем вимог не скористалася.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд надходить до висновку, що достатніх доказів для підтвердження того факту, що позивач набув права вимоги за договором № 353/л-р «на обслуживание по банковской платежной карточке», укладеного між АКБ «Київ-Приват» та ОСОБА_1. представником позивача не надано. Також не надано суду жодних доказів та пояснень, коли саме відповідач одержав грошові кошти в сумі 150 000 дол. США, чим підтверджується дана обставина, з якого часу виникла заборгованість відповідача, за який період часу здійснений розрахунок заборгованості та розрахунок пені.

За таких обставин, суд надходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються лише на припущеннях та є недоведеними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 512, 514 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором на обслуговування банківської платіжної картки № 353/Л-Р укладеного 23.07.2001 року між Акціонерним комерційним банком «Київ-Приват» та ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Ісаєвська