Постанова № 32103697, 27.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2013 року № 826/3014/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл груп Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПСпроскасування податкового повідомлення-рішення На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012 року № 0006702280, № 0006712280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.03.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті .

В судових засіданнях неодноразово оголошувалось перерви з метою витребування та приєднання до матеріалів справи усіх необхідних доказів.

В судове засідання 20.06.13р. з'явились сторони.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку із наведеним та клопотання сторін по справі, судом у судовому засіданні 06.06.13р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС України За результатами планової виїзної перевірки ПрАТ «Ікс 5 Рітейл груп Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р. було складено Акт №449/1-22-80-30725116 (далі - Акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення:

- п.138.2 ст. 138 та п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 830150 грн., за період 2 кварталу 2012 р.

- п.138.2 ст. 138 та п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 172395 грн.

- п.138.2 ст. 138 та п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування станом на 01.01.2012 р. на загальну суму 3394151 грн.

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 417819 грн., в тому числі за періоди: - липень 2011 р. в сумі 136288 грн.; - серпень 2011 р. в сумі 123463 грн.; - вересень 2011 р. в сумі 21742 грн.; - листопад 2011 р. в сумі 2775 грн.; - грудень 2011 р. в сумі 15762 грн.; - січень 2012 р. в сумі 18979 грн.; - лютий 2012 р. в сумі 2942 грн.; - березень 2012 р. в сумі 3636 грн.; - квітень 2012 р. в сумі 78637 грн.; - травень 2012 р. в сумі 1636 грн.; - червень 2012 р. в сумі 11959 грн.

20.11.2012 р. ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006702280, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 137687,50 гривень (в тому числі 830150,00 грн за основним платежем та 207537,50 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення №0006712280, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 522273,75 гривень ( в тому числі за основним платежем 417819,00 гривень та 104454,75 гривень- штрафних (фінансових) санкцій).

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх безпідставними та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи, зокрема, акту перевірки, а також пояснень представників сторін, судом встановлено, що на формування позивачем витрат та податкового кредиту вплинули взаємовідносини з ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд».

В Акті перевірки Відповідач зазначає завищення задекларованих підприємством показників у рядку 05.1 СВ Декларації «Собівартість реалізованих (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт та послуг)» у загальній сумі 1312289 грн., в т.ч.: - 3 квартал 2011 року в сумі 1290404 грн.; - 4 квартал 2011 року в сумі 21885 грн.

В ході перевірки встановлено, що між позивачем та ПП «Акорд-М» було укладено Договір № 803 (купівля-продаж з відстрочкою платежу) від 21.06.2003р.;

ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд» було укладено Договір № 1837 (купівля-продаж з відстрочкою платежу) від 09.12.2011р.;

ТОВ «Інтернеон» укладено Договір № 19/10/10 від 19.10.2010 р. на придбання товарів та послуг;

ПП «Раритет» укладено Договір № 1745 (купівля-продаж з відстрочкою платежу) від21.06.2010 р.

Відповідач, керуючись отриманими актами перевірок : ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 09.08.2011 р. № 490/23-404/25410408 про результати перевірки ПП «Акорд-М» з питань податкових зобов'язань та податкового кредиту за період 01.06.2011 р. по 31.08.2011 р.; ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 09.08.2012 р. № 3019/22-04/323803831 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Раритет» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Грандіор» за період 01.06.2011 р. по 30.06.2012 р.; ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 27.02.2012 р. № 195/2302/32766479 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернео» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Аріс Компані» за грудень 2011 р.; ДПІ у Вишгородському районі м. Києва ДПС від 22.12.2011р. № 911/15-2/37335647 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2010р., січень-вересень 2011р. прийшов до висновку про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності по безтоварних операціях.

Проте реальність договорів між позивачем та вище переліченими контрагентами підтверджується видатковими накладними, актами наданих послуг/виконаних робіт, іншими первинними документами, складеними під час виконання господарських операцій за цими договорами. Крім цього, до матеріалів справи додано письмові пояснення головного бухгалтера ПрАт «Ікс Рітейл Груп Україна» ОСОБА_2, директора ТОВ «ТФ «Веста» ОСОБА_3, директора ТОВ «СУПРІМ ТІ» ОСОБА_4, директора ТОВ «ТД «Юрол Трейд», директор ТОВ «Інтернеон» ОСОБА_5, та інших свідків, якими підтверджується факт поставки товарів та включення отриманих сум ПДВ до податкових зобов'язань у відповідні періоди.

При цьому слід зауважити, що фактично податковим органом не заперечується наявність у позивача усієї первинної документації в підтвердження виконання умов правочинів, така була досліджена під час проведення перевірки, однак зроблено висновки, що правочини, укладені між Позивачем та ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд» є нікчемними та такими, що укладені без наміру створення правових наслідків.

Суд дослідивши усі фактичні обставини справи не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступних міркувань.

Суд не приймає до уваги твердження Відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів, вчинених Позивачем та ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд» з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки укладені позивачем з ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст.208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачем правочини з ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд» мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі їх фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочинів, вчинених між Позивачем та ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд»

Листом ВАСУ від 02.06.2011р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Судом, на відміну від податкового органу, з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій, досліджено товарність угод та реальність настання їх умов.

Суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджуються факт реального виконання договорів, укладених з ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд».

Натомість відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд».

Судом встановлено, що позивач та контрагенти позивача за спірними правочинами не є пов'язаними особами, доказів обізнаності позивача та його контрагентів з обставинами ведення господарської діяльності один одним, вчинення ними узгоджених, зловмисних дій, спрямованих на безпідставне отримання податкової вигоди матеріали справи не містять, такі мотиви не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Таким чином, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає підстав для висновку про наявність фактичних даних, котрі б спростовували доброчесність та сумлінність позивача як платника податків».

Спеціальним законом, що визначає платників податку на прибуток, об'єкти, базу оподаткування, порядок формування валових доходів та валових витрат на час виникнення спірних правовідносин до 01.04.2011 р. був Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.04.2011 р. - Податковий кодекс України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 статті 4 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.5.1 статті 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Пунктом 5.3.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктом 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів, отриманих позивачем від ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд».

Зважаючи на вищевикладене, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до витрат операційної діяльності суми коштів, сплачених ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд», а висновок відповідача про заниження податку на прибуток на загальну суму 830150 грн. є безпідставним.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, платників податку на додану вартість, порядок визначення бази оподаткування, порядок формування податкового кредиту визначається розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нарахування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з вищезазначеними нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Акорд-М», ПП «Раритет», ТОВ «Інтернеон», ТОВ «Торговий дім «Юрол Трейд» та , відповідно, висновок відповідача про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 417819,00 грн. є безпідставним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 595,00 грн. є також протиправним.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012 р. № 0006702280 та № 0006712280.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006702280 та № 0006712280 від 20.11.2012 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 294,00 грн. на користь Приватному акціонерному товариству «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій