Постанова № 32103620, 27.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2013 року № 826/3331/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПСпропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000902250, №0000892250 від 14.02.2013 рокуНа підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» (далі - позивач або ТОВ «Ексіст Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №000902250, №0000892250 від 14.02.2013 року.

Ухвалою суду від 15.03.13р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання 25.06.13р. до суду не з'явився представник відповідача, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні щодо розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 25.06.13р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі проведено планову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року.

Під час проведення вказаної перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем:

- п. 138.1.1. п.138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 620 518 грн.;

- п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 982 591 грн.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт №28.12.2012 року №657/22-604/36047792 (далі - акт перевірки), на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.02.2013 року №0000902250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму1 040 579 грн. (з них: за основним платежем - 765 924 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 274 655 грн.);

- від 14.02.2013 року №0000892250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 021 390 грн. (з них: за основним платежем - 1 620 518 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 400 875 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Софттрейд», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «СВ Транс Інвест», ТОВ «Лінтаун» та ТОВ «Формула 2000», оскільки правочини, укладені позивачем із вказаними контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемними.

Аналізуючи питання правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами позивача, суд виходить з наступного.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведеності мети використання придбаних товарів/послуг у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Крім того, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку. Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог ПК України. До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Кодексом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні.

Матеріали справи (стор. 10 акта перевірки) свідчать, що фінансово - господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Софттрейд», здійснювались згідно договору поставки № 0606/11 від 06.06.2011 року.

ТОВ «Софттрейд» поставило товар Позивачу на загальну суму 2 957 719,58 грн., в тому числі ПДВ 492 953,31 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 146 від 10.06.2011р., № 148 від 14.06.2011р., № 150 від 20.06.2011р., № 152 від 22.06.2011р., № 158 від 23.06.2011р., № 166 від 01.07.2011р., № 172 від 01.07.2011р., № 189 від 07.07.2011р., № 196 від 11.06.2011р., № 200 від 18.07.2011р., № 208 від 21.07.2011р., № 228 від 01.08.2011р., № 233 від 04.08.2011р., № 245 від 08.08.2011р., № 262 від 16.08.2011р.

Позивачем оплата придбаного товару була здійснена платіжними дорученнями на загальну суму 2 950 000 грн., в т.ч. ПДВ - 491 666,67 грн.

Податковий орган, як на підставу висновку про нікчемність вказаного договору, посилається на службову записку ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.10.2011 № 13421/26-06/38 та висновок спеціаліста НДЕКЦ при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці від 30.09.2011 року № 379 Красюка І.П., а також на те, що у ТОВ «Софттрейд» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Фактично, згідно податкової звітності у TOB «Софттрейд» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, товари для здійснення основного виду діяльності.

Проте, позивачем суду надано на підтвердження реальності договору № 0606/11 від 06.06.2011 року, зокрема: копію даного договору, реєстри прибуткових/податкових накладних, реєстр платіжних доручень, копію договору транспортно-екпедиційного обслуговування, копії актів здачі-приймання (надання послуг), копію договору про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей, копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020) та докази їх направлення до податкового органу.

Крім того, згідно бази даних «Єдиний державний реєстр судових рішень» реальність укланого між позивачем та TOB «Софттрейд» договору № 0606/11 від 06.06.2011 року вже була предметом дослідження в суді. Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2012 року №2а-3147/12/2670 (реєстраційний номер - 24609112) задоволено позов ТОВ «Ексіст Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 року №0000122330. Зазначену постанову було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року №2а-3147/12/2670.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що є рішення, яке набрало законної сили, яким встановлено реальність договору № 0606/11 від 06.06.2011 року, суд дійшов висновку про безпідставність висновку податкового органу про його нікчемність.

Крім того, реальність операцій, здійснених позивачем та TOB «Софттрейд» підтверджується показаннями директора TOB «Софттрейд» ОСОБА_2, допитаного в судовому засіданні в якості свідка. Який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання у відповідності до ст.ст. 384, 385 КК України, повідомив, що він дійсно являється керівником TOB «Софттрейд», господарську діяльність від імені товариства здійснює, звітність до податкового органу подає. Крім того свідок пояснив що він дійсно заключав з позивачем договір, виписував податкові накладні та іншу первинну документацію а також зазначив, що усі свої зобов'язання по такому виконав.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Стіл Хоукс», суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс» було укладено договір поставки від 01.05.2012 року №21-05-014, за умовами якого, ТОВ «Стіл Хоукс» протягом дії договору, поставляє ТОВ «Ексіст Україна» запасні частини на автомобілі та технічні рідини, на виконання якого ТОВ «Стіл Хоукс» поставило позивачу автозапчастини та супутні авто товари на загальну суму 730 238 грн.

Податковий орган, як на підставу висновку про нікчемність вказаного договору, вказує, що перевіркою встановлено відсутність ТОВ «Стіл Хоукс» за юридичною та фактичною адресами, а також на те, що засновник ТОВ «Стіл Хоукс» не є його засновником, установчі документи не підписував, розрахункові та інші рахунки в банках не відкривав, статутний фонд не формував.

Проте, дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи.

Так, матеріали справи містять копію нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_3 (директора ТОВ «Стіл Хоукс»), в якій ним вказано, що він є директором ТОВ «Стіл Хоукс» з листопада 2009 року; договір, укладений між ТОВ «Ексіст Україна» та ТОВ «Стіл Хоукс» від 01.05.2012 року №12/05-014 був направлений на закріплення досягнутих договірних правовідносин та виконання сторонами договору зобов'язань щодо постачання та прийняття товарів згідно супроводжувальних документів; сторони вказаного договору ТОВ «Ексіст Україна» та ТОВ «Стіл Хоукс» дійсно виконали всі взяті на себе зобов'язання щодо постачання-приймання товару згідно умов договору.

Зазначені обставини також було підтверджено у судовому засіданні ОСОБА_3 що являється директором ТОВ «Стіл Хоукс», який будучи допитаним в якості свідка, та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову давати покази та за дачу завідомо неправдивих показів у відповідності до ст.ст. 384, 385 КК України, повідомив, що ним здійснюється господарська діяльність від імені товариства «Стіл Хоукс».

Крім того свідок повідомив стосовно обставин відібрання у нього пояснень як у обвинуваченого в рамках кримінальної справи , що ним дійсно надавались такі пояснення, однак вони були надані під тиском, з цього приводу він звертався до Печерського районного суду м. Києва, позовні вимоги судом були задоволені.

Крім того, на підтвердження виконання договору від 01.05.2012 року №12/05-014, позивачем було надано суду копії видаткових накладних, копію договору №6970 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Також, на сторінці 16 акта перевірки вказано, що на виконання умов договору від 01.05.2012 року №21-05-014 було виписано накладні за період з 01.06.2012 року по 20.06.2012 року. На підтвердження здійснення відвантаження ТОВ «Стіл Хоукс» товару ТОВ «Ексіст Україна» в червні 2012 року, позивачем на дано суду копії товаро-транспортних накладних, кількість на та дати яких ідентичні переліку накладних, вказаних в акті, а також копію акта-реєстра наданих послуг за червень 2012 року, яким засвідчено факт здійснення перевізником транспортних послуг на загальну суму 241 166,25 грн.

Враховуючи наведе вище, суд дійшов висновку про те, при укладені договору від 01.05.2012 року №21-05-014 ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Ексіст Україна» мали на меті настання реальних наслідків, тому висновок податкового органу про його нікчемність є безпідставним.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «СВ Транс Інвест», суд зазначає підставою для визначення податковим органом угод, укладених між ТОВ «Ексіст Україна» та ТОВ «СВ Транс Інвест», нікчемними, стало те, що за результатами виїзду працівниками відділу перевірок приватних, малих, громадських організацій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва не встановлено місцезнаходження ТОВ «СВ Транс Інвест», та пов'язаною з цим неможливістю проведення перевірки.

Так, матеріали справи свідчать, що між ТОВ «СВ Транс Інвест» та ТОВ «Ексіст Україна» було укладено договір про надання маркетингових послуг від 01.06.2011 року №06-2011-01, детальний перелік послуг за яким зазначено в додатку №1 до договору, зокрема: розповсюдження інформації про продукцію ТОВ «Ексіст Україна», за адресами, вказаними в додатку №1, виготовлення рекламної продукції ТОВ «Ексіст Україна» (друк листків, тираж - 772800), організація інформаційних акцій, розміщення реклами ТОВ «Ексіст Україна» в мережі інтернет, тощо.

На підтвердження виконання умов договору від 01.06.2011 року №06-2011-01, позивачем було надано суду копії податкових накладних, копію акта виконаних робіт, (наданих послуг) №33 від 30.06.2011 року, копію додатків №1, №2, №3 до зазначеного акта виконаних робіт.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на дату укладення та виконання договору від 01.06.2011 року №06-2011-01, ТОВ «СВ Транс Інвест» не було зареєстроване чи припинено, або ж його свідоцтво платника ПДВ було ліквідовано.

Відтак, суд доходить висновку про безпідставність твердження податкового органу про нікчемність правочину, здійсненого ТОВ «СВ Транс Інвест» та ТОВ «Ексіст Україна».

Також відповідно до висновків податкового органу нікчемними є правочини укладені позивачем з ТОВ «Лінтаун» 01.09.2012р. за № 12-09-020 та з ТОВ «Фрмула 2000» №61 від 20.07.11р.

Податковий орган, як на підставу висновку про нікчемність вказаних договорів, вказує, що перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Лінтаун» та ТОВ «Фрмула 2000» реальної можливості для зайняття господарською діяльністю, відсутністю за юридичною та фактичною адресами, а також на те, що директори зазначених підприємств надали пояснення щодо не здійснення господарської діяльності від імені таких.

Проте, дані твердження відповідача спростовується матеріалами справи, а саме наданими до матеріалів справи копіями усієї первинної документації на підтвердження виконання ТОВ «Лінтаун» та ТОВ «Фрмула 2000» зобов'язань перед позивачем. Така документація виконана з дотриманням усіх вимог законодавства.

Як значиться у акті перевірки так і представником відповідача у судових засіданнях, наявність такої документації та оформлення її відповідно до вимог чинного законодавства податковим органом не заперечується, однак стверджується, що така не відображає реального настання наслідків за укладеними правочинами.

Позивачем, як це вже вказувалось судом вище, до перевірки надавалась уся первинна документація.

Уся ця документація також надана суду, наявна в матеріалах справи та належним чином судом оцінена, та з урахуванням усіх фактичних обставин справи, не викликає у суду жодного сумніву щодо виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Також судом дано оцінку посиланням податкового органу на акт проведення позапланової перевірки ТОВ «Фрмула 2000», висновки якого покладено відповідачем в основу обставин, що обумовили винесення спірних рішень.

Слід зауважити, що така перевірка проводилась працівниками податкового органу щодо взаємовідносин між ТОВ «Фрмула 2000» з одним із його контрагентів. Більш того, усі обставини, викладені у такому акті, ґрунтуються лише на даних баз співставлення та жодним чином не стосуються правовідносин ТОВ «Фрмула 2000» з позивачем.

Як вказано в Листі ВАСУ від 02.06.11р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем із своїми контрагентами, а висновки про їх нікчемність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

Окрім іншого, суд вказує на те, що при розгляді даної справи, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, а й досліджено докази реальності виконання операцій позивачем та його контрагентами.

Судом, при ухваленні даного рішення, також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати

Таким чином, в ході розгляду даної справи, відповідачем не було доведено факту нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Софттрейд», ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «СВ Транс Інвест», ТОВ «Лінтаун» та ТОВ «Формула 2000», оскільки висновок податкового органу про те, що зазначений договір не направлений на настання реальних правових наслідків, спростовується матеріалами справи.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість є неправомірним.

Оцінивши докази, які є у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним рішень, а судом встановлено підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 69 - 72, 158-163 КАСУ, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013р. №0000902250 та №0000892250 винесені Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 294,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова, відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій