Постанова № 32103570, 25.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року № 826/6815/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови,На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі по тексту - позивач, ПАТ КБ «Надра») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень від 15.04.2013 року № 51.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 18.06.13р. відповідач до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, на яку судом надсилались ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки -виклики.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Позивач, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 18.06.13р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2012 року відповідачем було проведено документальну перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні фінансових послуг у Відділенні ПАТ «КБ «Надра» Херсонське РУ.

За результатами перевірки 04.12.2012 р. складено Акт №00000529, яким встановлено, що ПАТ «КБ «Надра» (до 04.02.2011 ВАТ КБ «Надра») при укладанні кредитного договору від 17.09.2007 №804/6/09/2007/840к/2576 з ОСОБА_2, допущено порушення вимог ст.ст. 11, 15, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відсутність перед укладанням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість продукту; порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживачу шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін та вимоги Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168.

На підставі складеного Акту перевірки та посилаючись на ст.ст.23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою КМУ від 17.08.2002 №1177 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області винесено Постанову №51 від 15.04.2013 про застосування до ПАТ «КБ «Надра» штрафу в розмірі 185357,67 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3, 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1177, передбачено, що накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники. Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Таким чином, штраф до позивача застосований виключно за відсутність перед укладанням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. При цьому виявлене під час проведення перевірки та відображене в акті перевірки порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживача шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін не стало підставою для прийняття спірної постанови.

З огляду на зазначене, до предмету доказування по даній справі відносяться виключно обставини, на яких ґрунтується висновок відповідача про відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про банківські послуги.

Так, судом встановлено, що 17 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра» укладено Договір про надання грошових коштів № 804/6/09/2007/840к/2576, за яким ком було надано кредит Позичальнику в іноземній валюті на суму 77300,00 доларів США зі сплатою 14,49 % річних та із строком повернення 17.09.2022 року.

Суд зазначає, що на момент укладення зазначеного кредитного договору були чинними приписи ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Як вбачається зі змісту договору № 804/6/09/2007/840к/2576 від 17.09.2007 року, підписаного сторонами, в тому числі ОСОБА_2 (скаржник), підписуючи договір, засвідчив ознайомлення з усією необхідною інформацією щодо отримуваної послуги, про що свідчить його підпис.

Якщо споживач, підписуючи договір, не вважав за необхідне ознайомитися належним чином з його змістом (про що свідчить зміст його скарги), та підписав договір, не повністю розуміючи механізм, за яким він мав отримати грошові кошти, то це не може свідчити про ненадання йому необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послугу, оскільки насильно ознайомити зі змістом договору неможливо, зокрема, п.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на момент укладання зазначеного кредитного договору.

Отже, при підписанні зазначеного кредитного договору позивачем були дотримані вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Вирішуючи питання про правомірність накладення відповідачем штрафу на ПАТ КБ «Надра» суд також зазначає наступне.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється лише на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, норми ст. 250 Господарського кодексу України поширюють дію і на порядок застосування штрафних санкцій органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів за порушення законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності в сфері правовідносин зі споживачами товарів, робіт, послуг.

Серед видів адміністративно-господарських санкцій ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України визначає адміністративно-господарський штраф, яким вважається грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ст. 241 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що при прийнятті відповідачем спірного рішення ним не були враховані встановлені у ст. 250 ГК України терміни застосування адміністративно - господарських санкцій, а саме: санкції застосовано поза межами граничного річного строку їх застосування від моменту вчинення порушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що постанова про накладення стягнень № 51 від 15.04.2013 року була прийнята відповідачем необґрунтовано, через що не відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України. На підставі викладеного, позовні вимоги про її скасування підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

2.Скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області № 51 від 15.04.2013 року про накладення стягнення, яка винесена відносно Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій