Постанова № 32103562, 26.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2013 року № 826/8092/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір'я»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПСпроскасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.062.2013р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

В судове засідання 20.06.13р. до суду не з'явився позивач, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності в порядку письмового провадження. Представник відповідача в судовому засіданні щодо розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 20.06.13р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку проведено документальну позапланову виїзну податкову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір'я» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Профітіс-Б», ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» та ТОВ «Саміро Холдінг» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт № 1126/22-409/33548860 від 04.04.2013 року (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, пп. 138.5.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 483 973,00грн. та порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1 317 494,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0003212240 від 15.05.2013 року, яким нараховано податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 751 631,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 483 973,00грн. та штрафні фінансові санкції - 267 658,00грн.

№ 0003222240 від 15.05.2013 року, яким нараховано податок на додану вартість на загальну суму 1 976 241,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 317 494,00грн. та штрафні фінансові санкції - 658 747,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг», оскільки правочин, укладений позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача, наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов з листів № 5376/7/09-1015 від 09.11.12р. Слідчого управління ДПС в м. Києві та листів СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС № 2635/22 від 14.02.13р. та № 2892/22 від 13.03.13р., відповідно до змісту яких відносно керівників ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг» порушено кримінальні справи за фактом здійснення фіктивного підприємництва, а саме вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а тому напереконання податкового органу, вказані контрагенти не могли реально виконати свої зобов'язання з поставки товарів позивачу.

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг».

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг» договорів приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст. 234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг» та не надано відповідного судового рішення, яким укладені позивачем з ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг» договори підряду визнано недійсними.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг» правочини є господарським договором, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачем правочини з ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг» мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання такого правочину недійсним (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірних податкових повідомлень-рішень дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочином не досліджувалась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Листом ДПА України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Профітіс-Б» було укладено договір купівлі-продажу №75 від 05.05.2010 р., відповідно умов якого позивачем поставлено ТОВ «Профітіс-Б» товар протягом 2010 року на суму 1 418 371,64 грн.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Профітіс-Б» перед ТОВ «Підприємство «Сузір'я», платник податку отримав від ТОВ «Профітіс-Б» продукції на загальну суму 543 372,60 грн. відповідно до рахунків - фактур №012406 від 24.06.2010 року, №012506 від 25.06.2010 року, та видаткових накладних №012406 від 24.06.2010 року, №012506 від 25.06.2010 року. Що підтверджується, в тому числі актом заліку взаємних зобов'язань від 30.06.10р. та актами звірки взаємних розрахунків.

Таким чином у Позивача за вказаними операціями виник валовий дохід в сумі 1181 976,37 грн. та валові витрати в сумі 452 810,49 грн., податкові зобов'язання із сплати ПДВ в сумі 236 395,44 грн. та податковий кредит із ПДВ в сумі 90 562,11 грн.

Судом встановлено, що за вказаною операцією, валові витрати та податковий кредит відображено у податковій звітності не у повному обсязі, за сумуючим підсумком виникли лише зобов'язання перед бюджетом по сплаті податків в сумі 145 833,33 гри.

Крім того, між позивачем та TOB «Саміро-Холдінг», було укладено договір купівлі-продажу №Д/0209 від 02.09.2011 року, відповідно до умов якого Платник податку придбав товари на суму 7 361 589,00 грн., здійснення господарських операцій із купівлі-продажу підтверджується належно оформленими первинними документами, зокрема, рахунками, видатковими накладним, товарно-транспортними накладними тощо.

В межах укладеного договору купівлі - продажу №Д/0209 від 02.09.2011 року ТОВ «Підприємство «Сузір'я» замовляло у ТОВ «Саміро-холдінг» пакувальний матеріал, в т.ч. яєчні короби.

Крім того, позивачем за вказаним договором придбано у ТОВ «Саміро-холдінг» штанц-форми, за допомогою яких виготовляється пакувальний матеріал, в т.ч. яєчні короби відповідного розміру та форми.

ТОВ «Саміро-холдінг» протягом дії Договору відвантажувало позивачу такі яєчні короби, та через деякий час після відвантаження товару передавала за договором купівлі-продажу самі штанц-форми, які використовувалися при виготовленні коробів.

Слід зауважити, що позивач, як і під час проведення перевірки, надав суду підтверджуючу документацію у вигляді договорів з додатками, акти здачі-приймання робіт (послуг) податкові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, тощо.

Як значиться у акті перевірки так і представником відповідача у судових засіданнях, наявність такої документації та оформлення її відповідно до вимог чинного законодавства податковим органом не заперечується, однак стверджується, що така не відображає реального настання наслідків за укладеними правочинами.

Позивачем, як це вже вказувалось судом вище, до перевірки надавалась уся первинна документація.

Уся ця документація також надана суду, наявна в матеріалах справи та належним чином судом оцінена, та з урахуванням усіх фактичних обставин справи, не викликає у суду жодного сумніву щодо виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Також судом дано оцінку посилання податкового органу на матеріали отримані в рамках порушених кримінальних справ, щодо керівників контрагентів позивача.

Слід зауважити, що протоколи дописів в якості свідків директорів ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг», та матеріали кримінальних справ порушених стосовно таких осбі, не можуть бути розцінені судом як належний доказ, оскільки зазначені висновки органу попереднього слідства підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися з ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг», а висновки про його нікчемність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд приходять до переконання, що надана позивачем як суду так і до перевірки документація по правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Профітіс-Б» та ТОВ «Саміро Холдінг» , у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили за таким правочином, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи те, що нормами податкового законодавства умовою для формування як податкового кредиту так і валових витрат є належне документальне підтвердження операцій що впливають на їх формування, а судом встановлено, що у даному випадку подана позивачем документація є первинною, тобто належним чином підтверджує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналізуючи наведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС № 0003212240 та №0003222240 від 15.05.2013 року.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 4 588,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір'я» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій