Постанова № 32103487, 06.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2013 року 11:16 № 826/2300/13-а

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо Терра»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Марянченко Д.А.

Представники:

від позивача: Номінас К.В., Бондарчук А.Я.

від відповідача: Гомольська Я.П.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.06.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2013р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання 06.06.13р. з'явились сторони.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо Терра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.12р. по 30.11.12р. За результатами перевірки складено акт від 28.01.13р. за № 37/22-30/36019168 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства, всього у сумі 1 017 674,00грн., в т.ч.: за 1-й кв.2012р. в сумі 60 040,00грн., за 2-й кв. 2012 року на суму 714 875,00грн., за 3-й кв. 2012р. в сумі 242 758,00грн.

та встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 969 213,00грн. в тому числі : за лютий 2012р. в сумі 46 732,00грн., за квітень 2012р. в сумі 90 053,00грн., за травень 2012р. в сумі 235 287,00грн., за червень 2012р. в сумі 339 636,00грн., за липень 2012р. в сумі 198 565,00грн. та за веревень 2012р. в сумі 58 937,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000692230 від 12.02.13р. яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 272 091,00грн. в том числі за основним платежем - 1 017 674,00грн. та штрафні санкції в сумі 254 418,00грн.;

№ 0000702230 від 12.02.13р. яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 211 516,00 грн. в тому числі за основним платежем - 969 213,00 грн. та штрафні санкції - 242 303,00 грн.;

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів сплачених при взаємовідносинах з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК», оскільки правочин, укладений позивачем з такими контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача, наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов з Акту від 22.10.12р. № 706/22-200/30565050 складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва з питань дотримання вимог податкового законодавства та відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Ділові дрібниці», з Акту від 22.10.12р. № 706/22-200/30565050 складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва з питань дотримання вимог податкового законодавства та відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Яна ЛТД», з Акту від 13.09.12р. № 714/22-4/35910506 складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва з питань дотримання вимог податкового законодавства та відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Ділкорн», якими встановлено відсутність у зазначених контрагентів реальних можливостей виконувати свої зобов'язання за договорами, а також у зв'язку із відсутністю у позивача товаротранспортних накладних на поставку товарів від свої контрагентів, а саме від ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК».

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК».

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК» договорів приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст. 234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК» та не надано відповідного судових рішень, якими укладені позивачем з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК» договори купівлі-продажу визнано недійсними.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачем правочини з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК» мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання такого правочину недійсним (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірних податкових повідомлень-рішень дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочином не досліджувалась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Листом ДПА України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Так судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є діяльність щодо оптової торгівлі зерном, насінням і кормами для тварин.

Також судом встановлено, що предметом укладених між позивачем та ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», та ТОВ «Кміс-Торгаш МК» договорів, була поставка зернових культур, а у ТОВ «Автосервіс» послуг по їх перевезенню.

При цьому позивач, як і під час проведення перевірки, надав суду підтверджуючу документацію у вигляді договорів з додатками, акти приймання-передачі, податкові накладні, банківські виписки тощо.

Аналіз наданої первинної документації у повній мірі дає змогу встановити реальність поставок товару та руху такого товару.

Як значиться у акті перевірки так і представником відповідача у судових засіданнях, наявність такої документації та оформлення її відповідно до вимог чинного законодавства податковим органом не заперечується, однак стверджується, що така не відображає реального настання наслідків за укладеним правочином.

Позивачем, як це вже вказувалось судом вище, до перевірки надавалась уся первинна документація яка вимагалась податковим органом.

Уся ця документація також надана суду, наявна в матеріалах справи та належним чином судом оцінена, та з урахуванням усіх фактичних обставин справи, не викликає у суду жодного сумніву щодо виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Також судом дано оцінку проведених перевірок, які були покладені в основу обставин, що обумовили винесення спірних рішень.

Слід зауважити, що такі перевірки проводились працівниками податкового органу щодо контрагентів позивача, ґрунтуються лише на даних баз співставлення.

Як вказано в Листі ВАСУ від 02.06.11р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладались з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК», а висновки про їх нікчемність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

Крім того судом не беруться до уваги посилання податкового органу на невідповідність вимогам законодавства товарно-транспортних накладних, не дають змоги ідентифікувати товар що перевозився, а тому не є первинними документами.

За результатами судового розгляду судом встановлено, що під час проведення перевірки товарно-транспортні накладні податковим органом не витребовувалися та взагалі не досліджували.

Також слід зауважити, що договори поставки зернових культур з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК» провадилась на умовах СРТ Інкотермс за адресою Миколаївського морського торгівельного порту.

У відповідності до Правил Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати), СРТ - CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) - ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) означає, що продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

У відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні: «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів».

Разом з тим позивачем до суду надано усі товарно-транспортні накладні що були складені за результатами взаємовідносин позивача з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК».

Судом у повній мірі досліджено такі ТТН, та встановлено, що такі заповнено належним чином та у відповідності до вимог законодавства, копії таких ТТН наявні в матеріалах справи.

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд приходять до переконання, що надана позивачем як суду так і до перевірки документація по правочину, укладених позивачем з ПП ТД «Ділові дрібниці», ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Аль фа», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «Нордскол», ТОВ НІО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Мередіан строй», ТОВ «Автосервіс» та ТОВ «Кміс-Торгаш МК», у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили за таким правочином, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи те, що нормами податкового законодавства умовою для формування як податкового кредиту так і валових витрат є належне документальне підтвердження операцій що впливають на їх формування, а судом встановлено, що у даному випадку подана позивачем документація є первинною, тобто належним чином підтверджує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналізуючи наведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 12.02.13р. № 0000692230 та № 0000702230.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій

Суддя І.В. Смолій