Рішення № 32103187, 25.06.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/10385/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.

при секретарі Ізвольській С.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: Акціонерне страхове товариство «Вексель» про відшкодування збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся з позовом до відповідача - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 157323 грн. 04 коп. та моральної шкоди в сумі 10000 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, про що надав письмову заяву.

Підтримавши у судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог, представник позивача ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 58259 грн. 97 коп., моральну шкоду в сумі 10000 грн. 00 коп., а також судові витрати, пов'язані зі сплатою державного мита в сумі 582 грн. 60 коп. та 8 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

11 березня 2007 року о 20 год. 05 хв. на вул. Кіквідзе, 7/8 у м. Києві з вини водія ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок якої було завдано механічних пошкоджень автомобілю «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, що належав позивачу на праві власності.

Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується матеріалами адміністративної справи, а вина відповідача встановлена постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.03.2009р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, яка залишена без змін постановою судді Апеляційного суду м. Києва від 23.04.2009р.

За наслідками вказаної ДТП третя особа - АСТ «Вексель», в якій відповідачем на момент ДТП застрахував цивільно-правову відповідальність, виплатила позивачу страхове відшкодування в сумі 24990,00 грн.

Сума завданого відповідачем матеріального збитку з вирахуванням суми утилізаційної вартості, яка відповідно до висновку №12113 судової авто товарознавчої експертизи від 23 лютого 2010 року, наданого експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складає 83249 грн. 97 коп., тобто, не покривається страховим відшкодуванням.

Матеріальна шкода, не відшкодована позивачу, становить 58259 грн. 97 коп.

Посилаючись на вищезазначені обставини і на підставі ст.ст. 1166, 1188, 1194 ЦК України, представник позивача у судовому засіданні просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 58259 грн. 97 коп.

Окрім матеріальної шкоди, позивач просить стягнути з відповідача і моральну шкоду на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, яку обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по відшкодуванню шкоди, позивач був позбавлений можливості користуватись власним автомобілем як для власних цілей, так і з метою виконання ним трудових обов'язків, що завдало значну шкоду його престижу, діловим інтересам та діловій репутації.

Крім того, мали місце значні витрати часу і зусиль, спрямовані на відновлення свого порушеного права (підготовка різного роду паперів, звернення до суду тощо).

Завдану йому моральну шкоду позивач оцінив в сумі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях та поясненнях проти заявленого позову.

Зокрема, відповідач повністю заперечував свою вину у ДТП, вважає, що його було необґрунтовано та безпідставно визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за ст.124 КУпАП, - у зв'язку з порушенням ним п.16.6 Правил дорожнього руху України.

Відповідач вважає, що виникненню ДТП сприяло порушення саме позивачем ОСОБА_5 щонайменше п.п. 10.1. Правил дорожнього руху України, що підтверджується висновком експертів КНДІСЕ за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №8768/8769/12-52 від 02.04.2013р., який міститься в матеріалах цивільної справи, а також п.п. 10.1, 12.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, складеного експертами Київського НДІСЕ,№4849/4865 від 14 жовтня 2008 року, що міститься в матеріалах адміністративної справи у відношенні ОСОБА_2

Відповідач у судовому засіданні просив звернути увагу на висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 03.08.2011р., зазначивши, що суд не повинен брати до уваги те, що у відношенні позивача ОСОБА_5 не складався протокол про адміністративне правопорушення і останній не притягувався до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, оскільки вина водія ОСОБА_5 у вчиненні ДТП доведена наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами, а вина ОСОБА_2, натомість, спростовується наявними в матеріалах справи висновками експертиз.

Висновок судової авто товарознавчої експертизи, на підставі якого позивачем визначена ціна позову, відповідач просив не брати до уваги, як необ'єктивний, пояснивши, що вказаний висновок експертизи суперечить положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092.

Моральну шкоду відповідач вважає необґрунтованою та факт її завдання позивачу відповідачем - недоведеним. З вищезазначених підстав відповідач та його представники просили відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Представник третьої особи - АСТ «Вексель» в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення представника третьої особи, з яких убачається, що 30 червня 2006 року між АСТ «Вексель» та ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс), яким був забезпечений автомобіль «КІА», д.н.з. НОМЕР_2, пошкоджений внаслідок ДТП, яка мала місце 11 березня 2007 року.

На підставі Звіту товарознавчого дослідження №215 від 13.03.2007 р., заяви за вх. №6325 від 11.06.2009 р., страхового акту №0333/09 від 26.06.2009 р., АСТ «Вексель», в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика, здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_5, перерахувавши на картковий рахунок №0513397300 страхове відшкодування в сумі 24990,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №590 від 03.09.2009 р., №606 від 04.09.2009 р., №772 від 09.09.2009 р., №806 від 10.09.2009 р., №838 від 11.09.2009 р.

Представник третьої особи зазначив, що АСТ «Вексель» належним чином виконало свої зобов'язання, передбачені Полісом, просив суд провести розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали адміністративної справи у відношенні ОСОБА_2, допитавши судових експертів ОСОБА_6, ОСОБА_7, вислухавши пояснення спеціаліста ОСОБА_8, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, особа, до якої пред'явлений позов про відшкодування шкоди, завданої майну позивача, повинна довести, що шкоду спричинено не з її вини.

Судом встановлено, що 11 березня 2007 року о 20 год. 05 хв. на вул. Кіквідзе в місті Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «КІА-Серато», д.н.з. НОМЕР_2, здійснюючи розворот при зеленому світлі світлофора, не надав дорогу транспорту, який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, який, в свою чергу, здійснив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ-Деу», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_9, внаслідок чого механічні пошкодження зазнали усі транспортні засоби.

Тим самим, відповідач ОСОБА_2 порушив п.16.6 Правил дорожнього руху України.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2009 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрито провадження у справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постановою судді Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2009 року - без змін.

Відповідно до ч.3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) , - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України, - постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вина ОСОБА_2 у ДТП, що мала місце 11 березня 2007 року, внаслідок порушення останнім п. 16.6. ПДР України, встановлена постановою суду у адміністративній справі, яка набрала законної сили.

Доводи відповідача про те, що постанова суду є необґрунтованою і не відповідає дійсним обставинам справи, а сукупність доказів, зібраних у цивільній справі, спростовують порушення ним п. 16.6. ПДР України і його вину у вказаному ДТП, не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини були предметом судового розгляду і встановлені постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2009 року, яка набрала законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Є обгрунтованими доводи відповідача ОСОБА_2 та його представників про те, що у випадку встановлення вини особи у ДТП постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, ця особа не позбавлена права доводити протиправність дій інших учасників ДТП і причинний зв'язок цієї протиправності із завданою шкодою та її розміром.

З метою надання можливості реалізації такого права відповідача, виконуючи вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2011р., для встановлення наявності (чи відсутності) вини ОСОБА_5 у ДТП та причинного зв'язку його дій із завданою шкодою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року, за клопотанням відповідача ОСОБА_2, була призначена судова транспортно-трасологічна та авто технічна експертиза.

Згідно висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №8768/8769/12-52 від 02.04.2013р.: - отриманим автомобілями Опель і Кіа пошкодженням та характеру їх переміщення в кінцеве положення з технічної точки зору відповідає швидкості руху автомобіля Опель на момент зіткнення з автомобілем Кіа приблизно 83...89 км/год, а швидкість руху автомобіля Кіа приблизно 4…5 км/год, при цьому величина похибки при розрахунку швидкостей руху автомобілів Кіа і Опель може складати до 5%; - в даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля Опель ОСОБА_5 мав технічну можливість попередити дане зіткнення шляхом виконання п. 10.1 ПДР; - в даній дорожній обстановці технічна можливість попередження даного зіткнення з боку дій водія автомобіля Кіа ОСОБА_2 могла бути обумовлена виконанням ним вимог п.16.6. ПДР при умові наявності на середній (правій) смузі зустрічного напрямку транспортних засобів, які наближались до перехрестя в полі зору цього водія.

Оцінюючи зазначений висновок експертизи, який, - за твердженням відповідача ОСОБА_2 та його представників, є належним доказом вини ОСОБА_5 у ДТП, суд бере до уваги наступні обставини.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року була призначена судова авто-технічна та транспортно-трасологічна експертиза, проведення якої спочатку було доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно повідомлення № 282/ат НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві від 09.07.2012р. на адресу суду «Про неможливість проведення експертного дослідження», старший експерт сектору авто технічних досліджень ОСОБА_11 повідомив, що: для розрахунку швидкості руху автомобілів Опель Вектра та Кіа Серато відповідно до закону збереження кількості руху, експерту необхідно проаналізувати наступні дані: розташування місця зіткнення та розташування транспортних засобів в момент зіткнення прив'язкою до елементів проїзної частини, кут між їх повздовжніми вісями, траєкторію руху від місця зіткнення до місця кінцевої зупинки, тощо; - для визначення кута між повздовжніми вісями автомобілів необхідно провести їх огляд та дослідження, при цьому, автомобілі повинні перебувати у стані, в якому вони перебували безпосередньо після ДТП, а визначити розташування місця зіткнення з прив'язкою до елементів проїзної частини не представляється можливим, оскільки відсутня об'єктивна слідові інформація.

При цьому, експерт зазначив, що у схемі ДТП вказана об'єктивна слідова інформація не зафіксована взагалі, визначити точну траєкторію руху автомобіля Опель Вектра з моменту зіткнення до моменту повної зупинки не представляється можливим, оскільки під час руху автомобіль контактував з автомобілем ЗАЗ Деу.

В матеріалах адміністративної справи щодо ОСОБА_2 міститься висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, наданий експертами Київського НДІСЕ,№4849/4865 від 14 жовтня 2008 року, який, як зазначає відповідач, не був прийнятий Солом'янським районним судом м. Києва до уваги при прийнятті постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності від 05 березня 2009 року та відповідно до якого, з технічної точки зору, причиною створення аварійної ситуації і виникненням ДТП стало не виконання водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 10.1, 12.2 Правил дорожнього руху України.

При цьому, щодо питань 2-3, поставлених перед експертами, останні дійшли до висновку про те, що в даній дорожній обстановці технічна можливість попередження даного зіткнення з боку водія ОСОБА_2 могла бути обумовлена дотриманням ним вимог п. 16.6 ПДР, а щодо 1-го питання, поставленого перед експертами - визначення швидкості руху автомобілів Опель та Кіа у момент зіткнення з урахуванням отриманих ними пошкоджень експертним шляхом - визначити швидкість руху автомобілів не виявилося можливим.

На підставі даного висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи за постановою суду від 03 грудня 2008 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП направлявся на доопрацювання до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві для проведення додаткової перевірки, усунення невідповідності даних, що містяться в адміністративному матеріалі, та висновку експерта за №4849/4869 від 14 жовтня 2008 року.

За висновками проведеної додаткової перевірки було встановлено, що в діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення п.16.6 ПДР, а відносно дій водія ОСОБА_5 зроблено висновок про те, що оцінка дій водія ОСОБА_5 експертами щодо їх відповідності чи не відповідності з технічної точки зору вимогам п.10.1, п.12.2 ПДР є необ'єктивною, тому даний висновок експерта, як один з доказів, при прийнятті рішення судом до уваги прийнято не було з обґрунтуванням мотивів його відхилення, про що зазначено в постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2009 року, яка постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року залишена без змін.

В матеріалах цивільної справи, крім висновку судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №8768/8769/12-52 від 02.04.2013р., міститься висновок №3399/3400/10-18 експертного транспортно-трасологічного та авто технічного дослідження по факту ДТП від 10 червня 2010р., складений експертом КНДІСЕ.

Згідно вказаного висновку: за результатами проведеної реконструкції механізму ДТП було встановлено, що фактично швидкість руху автомобіля Опель на момент зіткнення з автомобілем Кіа, з урахуванням отриманих автомобілями пошкоджень, характеру їх переміщення в кінцеве положення та кута повздовжнього ухилу дороги та стану її покриття на момент ДТП становила 70 км/год, а вважати дії водія автомобіля Кіа ОСОБА_2 такими, що не відповідали вимогам п. 16.6 ПДР, немає підстав технічного характеру.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного з вищезазначених доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності для того, щоб встановити або виключити вину ОСОБА_5 у ДТП, яка мала місце 11.03.2007р., судом встановлено, що взяті експертами за основу показники при проведенні експертних досліджень та висновків на поставлені перед ними питання щодо можливості кожного водія в даній дорожній обстановці з технічної точки зору попередити зіткнення, належності їх дій тощо, були: маса автомобілів, за участі яких сталася ДТП, відстань, на яку перемістилися автомобілі; швидкість руху автомобілів на момент зіткнення та коефіцієнт бічного тертя ковзання.

В залежності від значень цих показників (вхідних даних), відповідно, висновки є різними.

Як пояснили в судовому засіданні експерти КНДІСЕ ОСОБА_6, ОСОБА_7, комісією в складі трьох судових експертів при проведенні судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи вони дійшли до висновку про те, що з технічної точки зору водій автомобіля Опель ОСОБА_5 мав технічну можливість попередити дане зіткнення шляхом виконання п.п. 10.1 ПДР.

Відповідно до п.п. 10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Основним документом для проведення експертного дослідження, в будь якому випадку, мала бути схема ДТП, оскільки вона є одним і єдиним документом, в якому містяться дані про місце розташування транспортних засобів після зіткнення, дані про місця зіткнення, оскільки схема ДТП була підписана всіма учасниками ДТП, в тому числі, і відповідачем ОСОБА_2

В ухвалі про призначення судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи перед експертами КНДІСЕ, зокрема, не ставилося питання про визначення місць зіткнення автомобілів, оскільки питання щодо відповідності або не відповідності схеми ДТП фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди не виникало.

Натомість, експертами (без зазначення в рис. дослідження) були змінені місця зіткнення автомобілів та відстані переміщення автомобілів після зіткнення.

Проаналізувавши доводи сторін, суд вважає обгрунтованими доводи представника відповідача щодо суб'єктивної складової у висновку судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №8768/8769/12-52 від 02.04.2013р., оскільки у висновку експертів КНДІСЕ, крім зазначеного, не наведено кількісних показників для вираховування кута взаємного розташування автомобілів під час зіткнення, не зазначено чисельного вираження відстані найбільш, на думку експертів, імовірного розташування автомобілів в момент їх первинного контакту, не обґрунтовані вхідні дані про відстань, на яку перемістилися автомобілі після зіткнення ( 23,0 м. і 13,0 м; 8,5 м) та використані експертами дані про маси автомобілів.

В судовому засіданні експерти пояснили, що їх висновки, в будь-якому випадку, мають приблизні відповіді, оскільки дані про масу автомобілів були взяті ними з швейцарського збірника, (без урахуванням даних сертифікатів відповідності вказаних автомобілів); дані про відстань, на яку перемістилися автомобілі, були використані експертами за допомогою даних схеми ДТП із застосуванням методу моделювання, яка може мати елемент суб'єктивності; а висновки про швидкість руху автомобілів є залежними від показника їх маси, тобто, не навели доводів про застосування достовірних вхідних даних для розрахунків.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України, - суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених вище висновків експертів у сукупності та взаємоз'язку не дозволяє суду дійти до висновку про порушення ОСОБА_5 п.п. 10. 1. ПДР України та його вини у ДТП.

Отже, при вирішенні справи суд керується положенням п.1) ч. 1 ст. 1188 ЦК України, згідно з яким шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою та ст. 1166 ЦК України, якою передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як убачається з матеріалів справи, автомобіль «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, на час ДТП належав позивачу ОСОБА_5 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2006 року.

Власником автомобіля «КІА-Серато», д.н.з. НОМЕР_2, є відповідач ОСОБА_2

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, 30 червня 2006 року між АСТ «Вексель» та ОСОБА_2 був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпеченості автомобіля «КІА-Серато», д.н.з. НОМЕР_2.

Відповідно до Звіту №215 про оцінку автомобіля «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, від 13 березня 2007 року, складеного оцінювачем СПД ОСОБА_12 на підставі договору (заяви), укладеного 13 березня 2007 року з АСТ «Вексель», - матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 122680,32 грн., при цьому, вартість відновлювального ремонту - 135577,58 грн.

Згідно даних вказаного Звіту, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу (135577,58 грн.) не менша ринкової вартості (122680,32 грн.), а тому такий транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно.

На підставі заяви позивача ОСОБА_5 про виплату страхового відшкодування по страховому випадку, який мав місце 11 березня 2007 року внаслідок ДТП за участю автомобіля «КІА-Серато», д.н.з. НОМЕР_2, який є об'єктом страхування, 26 червня 2009 року АСТ «Вексель» був складений Страховий акт №0333/09, яким визначено розмір страхового відшкодування в сумі 24990,00 грн. і на підстав якого здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_5 в сумі 24990,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №590 від 03.09.2009 р., №606 від 04.09.2009 р., №772 від 09.09.2009 р., №806 від 10.09.2009 р., №838 від 11.09.2009 р.

Як убачається з наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу від 01.12.2007 року, ОСОБА_5 відчужив належний йому автомобіль «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1.

Згідно Висновку експертів КНДІСЕ №12113 судової автотоварознавчої експертизи від 23.03.2010р., - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП може складати 117477,36 грн., утилізаційна вартість пошкодженого транспортного засобу може складати 34227,39 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, з вирахуванням суми утилізації, складає 83249 грн. 97 коп.

Відповідач заперечує проти об'єктивності даного висновку авто товарознавчої експертизи з тих підстав, що остання проведена з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092.

Однак, такі заперечення не заслуговують на увагу, оскільки вказаний висновок відповідає вимогам п.п. 5.1, 7.21, 7.36, 7.38, 7.40 Методики, а значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не перевищує 0,7.

Суд не приймає до уваги акт авто товарознавчого дослідження №01/09-09 від 29.09.2009 року та звіт №01-зал/09/09 від 29.09.2009 року, складені спеціалістом ОСОБА_13, відповідно до яких дійсна ринкова вартість автомобіля «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП складає 122680,32 грн., а ринкова вартість даного автомобіля з урахуванням вартості працездатних складових складає 72207,02 грн., оскільки в матеріалах справи містяться ще два експертні висновки, один з яких проведений з ініціативи АСТ «Вексель» (страховика), згідно якого матеріальний збиток складає 122680,32 грн., а другий за клопотанням відповідача ОСОБА_2, ухвалою суду, згідно висновку якого матеріальний збиток складає 117477,36 грн..

Вказані висновки є наближеними в своїх результатах і відповідають Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд приймає, як належний доказ на підтвердження розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, висновок експертів КНДІСЕ №12113 судової авто товарознавчої експертизи від 23.03.2010р., - на суму 249 грн. 97 коп.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, як застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки сума завданого позивачу, як власнику пошкодженого автомобіля, матеріального збитку, визначеного на підставі висновку авто товарознавчого дослідження, становить - 83249 грн. 97 коп., сума виплаченого йому страхового відшкодування - 24990,00 грн., то розмір матеріальної шкоди, яка належить до відшкодування, становить - 58259,97 грн., що відповідає розміру заявлених позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 матеріальної шкоди.

Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, - право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

З огляду на п.5 постанови вказаного вище Пленуму ВСУ та вимоги ст. 1167 ЦК, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а)моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б)неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в)причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г)вини заподіювача шкоди.

Моральна шкода полягає у тому, що у зв'язку із завданням шкоди майну позивача ОСОБА_5 останній, звичайно, мав переживання, душевні страждання, а пошкодження автомобіля призвели, безперечно, до змін в організації його життя, оскільки останній був змушений звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Тобто, у сукупності все це позначилось на укладі життя позивача.

Порушення прав позивача на своєчасне отримання від винної особи відшкодування і зміна режиму життя позивача має між собою причинний зв'язок.

Проте, розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем, - 10000 грн. 00 коп., не є адекватним завданій моральній шкоді і не може бути засобом отримання доходу.

Як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії", від 09 лютого 2007 року у справі "Білуха проти України", - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Оцінивши доводи сторін, зокрема, заперечення представників відповідача, суд дійшов до висновку про те, що грошова компенсація в розмірі 1500 грн. 00 коп. у даному випадку відповідає засадам розумності і справедливості.

Тож, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд дійшов до висновку про повне задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, з відповідача на користь позивача належить стягнути фактично понесені позивачем судові витрати - 572 грн. 60 коп. + 85 грн. 00 коп. = 657 грн. 00 коп. державного мита та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 777 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 23, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 57-61, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 222, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: Акціонерне страхове товариство «Вексель» про відшкодування збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 58259 грн. 97 коп., моральну шкоду в розмірі 1500 грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 777 грн. 00 коп., а всього стягнути 60 536 грн. 97 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: