Рішення № 32099113, 20.06.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 1715/14116/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Сидорук Є.І.

при секретар Патій Н.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 Махір Фарман огли до ОСОБА_5, КП " РМБТІ", ОСОБА_6 держкомзему у м. Рівне, ОСОБА_7 міської ради про визнання Державного акту не дійсним.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 Махір Фарман огли звернувся до Рівненського міського суду із цивільним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7 міського бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_6 держкомзему у м. Рівне, ОСОБА_7 міської ради про визнання Державного акту не дійсним.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31 травня 2010 року Ухвалою Рівненського міського суду затверджено мирову угоду між ОСОБА_4 Махір Фарман огли та ОСОБА_5, за якою остання відмовилась від права власності на ? частини житлового будинку № 420е по вул. Соборна, у м. Рівне на користь позивача. У липні 2012 року позивач дізнався про те, що відповідач продає будинок № 420е по вул. Соборна у м. Рівне в цілому на підставі державного акту на право власності на зазначений будинок. Просить визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 420е, що виданий на імя ОСОБА_5.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю за мотивів, що викладені у позовній заяві. Просив позов задоволити повністю.

Представники відповідача комунального підприємства «ОСОБА_7 міське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що КП «МБТІ» являється неналежним відповідачем, а тому не вбачає підстав для участі у справі.

Представник відповідача ОСОБА_7 міської ради ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позицію представника КП «МБТІ» та просила вирішити спір відповідно до чинного законодавства.

Представник відповідача ОСОБА_6 Держкомзему у м. Рівне в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановлений законом строк, заяву про перенесення розгляду справи не подавав.

Відповідач ОСОБА_5 в судові засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, заяву про перенесення розгляду справи не подавала, заперечення проти позову не подавала.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно та обєктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 Махір Фарман огли подарував для дружини ОСОБА_5, а остання прийняла в дар належний ОСОБА_4 Махір Фарман огли на праві приватної власності житловий будинок № 420е по вул. Соборна у м. Рівне.

Вказане підтверджується копією Договору Дарування житлового будинку від 23.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 міського нотаріального округу ОСОБА_8, що наявний в матеріалах справи.

У 2010 році до Рівненського міського суду звернувся ОСОБА_4 Махір Фарман огли із цивільним позовом до ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог приватний нотаріус ОСОБА_7 міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним, визнання права власності на ? житлового будинку.

31 травня 2010 року по зазначеній справі судом затверджено мирову угоду, що набрала законної сили, у відповідності до якої відповідач ОСОБА_5 відмовляється від права власності на ? житлового будинку № 420е по вул. Соборна у м. Рівне, право власності на який у неї виникло на підставі договору його дарування ОСОБА_4 Махіром Фарман огли 23 лютого 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 і визнає право власності на ? частини зазначеного будинку № 420е по вул. Соборна у м. Рівне позивачем ОСОБА_4 Махіром Фарман огли.

Згідно листа № 1917 від 25.07.2012 року комунального підприємства «ОСОБА_7 міське бюро технічної інвентаризації», житловий будинок № 420е по вул. Соборна у м. Рівне зареєстрований за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Махіром Фарман огли по ? частки.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5 виготовила всі необхідні документи та отримала Державний акт на землю по вул. Соборна 420е у м. Рівне.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своє власністю. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 22 Земельного Кодексу України встановлено, що право на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки та встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності, забороняється.

Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України - 1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. 2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а )визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в)визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 120 Земельного Кодексу України та ч. 1 ст. 377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частини, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частина 4 цієї ж статті передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право власності на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У відповідності до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року, у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки.

В судовому засіданні встановлено, що при відведенні у власність ОСОБА_5 земельної ділянки по вул. Соборна, 420е у м. Рівне та виготовлені Державного акту на зазначену ділянку, не було враховано тієї обставини, що позивачу на праві приватної власності належить ? частини будинку, що розташована на вказаній земельній ділянці. А тому він позбавлений права вільно користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Крім того, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року було скасовано постанову Рівненського міського суду від 01 березня 2013 року та прийнято нове рішення, згідно якого скасовано рішення ОСОБА_7 міської ради від 18 серпня 2011 року № 1017 " Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу безоплатно у власність земельної ділянки по вул. Соборній, 420 Е" . Вказане рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню.

У рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року, суд касаційної інстанції вказав, що державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, який видається на підставі рішення повноважного органу про передачу земельної ділянки у власність, а тому визнання його недійсним без визнання незаконним рішення, на підставі якого видано державний акт, суперечить закону.

Свою позицію висловив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 8 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Іммвердієва Махір Фарман огли обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, підлягаються стягненню з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати в розмірі 109,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212 - 218, 294, 296, 297 ЦПКУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 Махір Фарман огли задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯК № 631749 від 26 березня 2012 року виданий ОСОБА_5, що розміщена за адресою м. Рівне вул. Соборна, 420-Е .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 Махір Фарман огли судовий збір 109,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Сидорук Є. І.

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2013 року.

Суддя : Сидорук Є.І.

: