Рішення № 32094817, 26.06.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4251/13-ц

2/357/1897/13

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дмитренко А. М. ,

при секретарі Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 23.11.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на підставі якого позичальнику було надано кредит у розмірі 3606,90 грн. з оплатою по процентній ставці згідно умов договору - 12 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту-до 23.11.2007 року, відповідач зобовязувався повернути вказані кредитні кошти та нараховані відсотки за користування кредитом, однак відповідачем умови кредитного договору не виконані, загальна сума заборгованості перед банком з нарахуванням процентів, комісії, пені станом на 22.02.2013 року становить 33453.16 грн. Оскільки боржником умови договору не були виконані, то позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати.

В суді представник позивача підтримав позовні вимоги, в судове засідання 26.06.2013 року представник позивача не зявився, але до суду надійшло письмове клопотання щодо розгляду справи без участі представника позивача.

Відповідач позов не визнав, пояснив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки він повинен був повернути кредитні кошти разом з процентами в строк до 23.11.2007 року, тобто, зі спливом строку виконання договору почався для позивача перебіг строку позовної давності, станом на лютий 2013 рік по зобовязаннях відповідача перед позивачем сплинула позовна давність, а тому відповідач просив суд застосувати строки позовної давності, в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 23.11.2006 року було укладено кредитний договір № 2Н0RХ23230274, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 3606 грн. 90 коп. на строк по 23.11.2007 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0 % на місяць / 12 % річних/ на суму залишку заборгованості за кредитом.

Даний договір складається з заяви позичальника, яка підписана разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам / «Розстрочка»/ / Стандарт/, що стверджується копіями цих документів /а.с.6-15 /.

Відповідно до п.3.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам позичальник зобовязувався використати кредит на цілі, зазначені у заяві; погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви; сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до заяви та п.п.4.1, 4.2 даних Умов та тарифів; сплатити банку винагороду у строки та розмірі згідно тарифів, заяви та даних Умов.

Як передбачено п.п. 4.1, 4.2 вказаних вище Умов, за користування кредитом у період з дати укладання даного договору до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному у тарифах та заяві.

Згідно ст..212 ЦК України, при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених заявою та п.п.3.2.2, 3.3.3 даних Умов, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від розміру зазначеному у тарифах та заяві. Розраховані відповідно до цього пункту Умов відсотки сплачуються позичальником окремо понад зазначену в заяві суму щомісячного платежу по кредиту, разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу.

Згідно заяви позичальника погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 16 по 20 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти /щомісячний платіж/ у сумі 392,09 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

А як передбачено п.5.3 Умов, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому грошовому зобовязанню за договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязується оплатити банку штраф у розмірі 500 грн. плюс 5% від суми заборгованості.

А за п.5.1 Умов, при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених заявою та даними Умовами, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Як встановлено в судовому засіданні, боржник не виконав умови кредитного договору щодо своєчасного повернення основного кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Так, згідно розрахунку позивача, за позичальником рахується заборгованість за кредитним договором станом на 22.02.2013 року в сумі 33453 грн.16 коп., а саме: 2717,27 грн.-заборгованість за кредитом, 13237,90 грн.-заборгованість по процентах за користування кредитом, 144,28 грн.-прострочена комісія, 15284,51 грн.-пеня, 500 грн.-штраф /фіксована частина/, 1569,20 грн.- штраф /процентна складова /а.с.4-5/.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобовязана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання /неналежне виконання/.

За ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі/ у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як передбачено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобовязується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено в судовому засіданні, боржником було порушено умови укладеного між сторонами договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому вимоги позивача щодо стягнення вказаної вище суми заборгованості є обґрунтованими.

Але відповідач в судовому засіданні посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом і просив суд відмовити в задоволенні позову саме з цих підстав.

За ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність згідно приписів ст.257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

За домовленістю сторін терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлені тривалістю 5 років, на що вказано в п.5.5 Умов надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

А за ч.5 цієї статті, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вказано вище, строк виконання зобовязання в даному випадку визначений умовами договору, а саме: строк дії договору до 23.11.2007 року.

Отже, суд вважає, що перебіг строку позовної давності для позивача починається в даному випадку з 24.11.2007 року, тобто, зі спливом строку виконання зобовязання.

Доказів того, що відповідачем вчинялися дії, які переривають перебіг строку позовної давності, суду не надано.

Відповідно до норм ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вказано вище, відповідачем було зроблено заяву про застосування строків позовної давності при вирішенні спору.

В п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснено, що враховуючи положення п. 7 ч.13 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п.7 ч.13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідачем було укладено договір споживчого кредитування, що вбачається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам / «Розстрочка»/ / Стандарт/.

А тому з врахуванням всього вищенаведеного, суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

З матеріалів справи також вбачається, що 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в звязку зі зміною найменування юридичної особи, що стверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копією довідки з ЄДРПОУ/а.с.19, 22/.

А як передбачено п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» /нова редакція/, у звязку зі зміною типу банку, змінено найменування банку з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобовязань ЗАТ КБ «ПриватБанк», що стверджується випискою зі Статуту банку /а.с.23/.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 267, 509, 526, 610, 611, 1048,1049, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 60, 79,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_2