Рішення № 32092645, 01.07.2013, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 1328/7623/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Зими І.Є.

при секретарі Мокрицькій А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Брюховицька селищна рада, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя ,-

в с т а н о в и в :

19.09.12 р. позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив суд постановити рішення, яким поновити строк звернення до суду, виділити йому в натурі кімнату 1-6 пл. 18,5 кв.м., кухню 1-2 пл. 10,9 кв.м., санвузол пл.4,6 кв.м., а всього 34 кв.м. у будинку № 10 на вул. Макаренка у смт. Брюховичі. В подальшому , 04.04.13 р. , позовні вимоги були уточнені та позивач просив суд постановити рішення, яким здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя частини житлового будинку в смт. Брюховичі по вул.. Макаренка, 16/1 шляхом виділення в натурі частини вказаного будинку, а саме : коридору 1-1 пл. 17,3 кв.м., кухні 1-2 пл. 10,9 кв.м., котельні 1-3 пл. 1,5 кв.м., ванної кімнати 1-4 пл. 4,6 кв.м., туалету 1-5 пл. 0,8 кв.м, кімнати 1-6 пл. 18,5 кв.м., всього 53, 6 кв.м. та провести поділ іншого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, зазначеного у Актах судвиконавця від 23.04.97 р. та 24.07.97 р. Заяву мотивує тим, що 25.05.84 р. зареєстрував шлюб з відповідачкою. Рішенням Залізничного райсуду м. Львова від 27.11.00 р. шлюб було розірвано. Даний позов розглядався спільно з позовною заявою про поділ майна подружжя, проте спір не було вирішено. На момент реєстрації шлюбу відповідачці на праві власності належала частка у будинку 10 на вул. Макаренка у м. Львові, нумерація якого в подальшому була змінена на № 16.Проте вказаний будинок у період шлюбних відносин сторін був фактично повністю знесений та спільно у шлюбі збудовано новий будинок площею 100 кв.м., що стверджується рішенням Брюховецької селищної ради від 17.01.85 р. за № 37 про дозвіл на добудову і реконструкцію будинку. За власні кошти ним придбавались будівельні матеріали, оплачувались будівельні роботи. Крім того подружжям було придбано меблі, електротехніка, посуд. У добровільному порядку поділити спільне майно відповідач відмовилась, тому він змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у заяві. Крім того пояснив, що фактично за його кошти було збудовано спірний будинок № 16 на вул. Макаренка у смт. Брюховичі , незважаючи на те, що документально його власниками є відповідач та її сестра ОСОБА_3 Він заперечує проти залучення до участі у справі ОСОБА_3 у якості співвідповідача, оскільки новостворене майно є майном подружжя його та відповідачки. Крім того, оскільки у 1997 році судвиконавцем було складено акти про наявність майна, що є спільною власністю подружжя із зазначенням, що таке залишається на зберіганні відповідачки, це є доказом того, що майно є в наявності та його теж слід розділити між колишнім подружжям. Вважає, що строк звернення до суду пропустив з поважних причин, оскільки при розгляді справи про поділ майна подружжя у 2000 р. судом були порушені вимоги чинного законодавства , відповідачка чинила тиск на суддів, відтак він не мав змоги належно захистити свої права. Просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачки заперечила позов по суті, крім того заявила про застосування строку позовної давності, оскільки такий позивачем було пропущено без поважних причин. Крім того пояснила, що власниками будинку є ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_3, між якими існує спір щодо користування будинком і земельною ділянкою. Оскільки в процесі проведення реконструкції було допущено відхилення від проекту та будівництво проведено самочинно, на даний час проведені роботи не узаконені. В подальшому представник повторно не зявилась в судові засідання, хоча належним чином повідомлялась судом про час та місце судового розгляду.

ОСОБА_3М, та представник Брюховицької селищної ради, що з ініціативи суду були залучені до участі в справі в якості третіх осіб, в судові засідання не з'явились повторно, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.05.1984 р. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27.11.00 р. шлюб розірвано. Ухвалою Залізничного райсуду м. Львова від 27.11.00 р. залишено без розгляду позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в зв'язку з його повторною неявкою в судове засідання. Вказані рішення та ухвала суду набрали законної сили, сторони про прийняття вказаний процесуальних документів були повідомлені , що стверджується власноручними заявами про отримання їх копій , що долучені до матеріалів справи № 2 2930 /00 Залізничного райсуду м. Львова.

Як ствердив в судовому засіданні позивач, та дана обставина випливає з копії згоди на усиновлення, нотаріально засвідченої від імені позивача 10.12.02 року( а.с. 27) , відповідно до якої він не заперечує проти усиновлення свого сина ОСОБА_4 чоловіком ОСОБА_2 ОСОБА_5, станом на грудень 2002 року відповідач перебувала в новому шлюбі, відтак зареєструвала у органах РАГС рішення суду про розірвання шлюбу з позивачем.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

В своїй позовній заяві, як на підставу для задоволення позову ОСОБА_1 покликається на норми ст.ст.57,60,71,71 СК України. Між тим, на правовідносини, що виникли між сторонами щодо поділу рухомого майна , зазначеного у актах судвиконавця , поширюється дія статей 22,28,29 КпШС України. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що майно, зазначене у актах судвиконавця від 23.04.97 р. та 24.07.97 р. на даний час є в наявності , оскільки арешт на таке накладався на підставі ухвали Залізничного райсуду м. Львова від 0.04.97 р. в порядку забезпечення позову про поділ майна подружжя, з яким позивач звертався ще 04.03.97 року та згадано вище ухвалою суду позов було залишено без розгляду. Крім того, не надано доказів на підтвердження того, що таке майно було придбане подружжям.

Що стосується вимог про визнання спільним майном подружжя будинку № 16 на вул. Макаренка у смт. Брюховичі та виділ в натурі його частини , то такі на думку суду теж не підлягають до задоволення. Так, як вбачається з даних інвентаризаційної справи по будинку 10 ( на даний час № 16) на вул. Макаренка у смт. Брюховичі, на підставі рішення виконкому Брюховицької селищної ради № 9 від 14.01.81 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить відповідно 3/ 5 та 2 / 5 частки будинковолодіння. Згідно з технічними даними загальна площа будинку станом на 10.04.84 р. складала 82,8 кв.м. Рішенням виконкому Брюховецької селищної ради № 37 від 17.04.85 р. ОСОБА_2 було дозволено здійснити реконструкцію з добудовою житлової кімнати пл.17,6 кв.м. будинку № 10 на вул. Макаренка у смт. Брюховичі. Рішенням виконкому Брюховецької селищної ради № 300 від 06.11.03 р. ОСОБА_3 було надано дозвіл на проектування та реконструкцію з надбудовою належної їй частини будинку. Жодних даних про те, що співвласниками узаконені проведені ними добудови та надбудови в матеріалах інвентаризаційної справи немає, між тим загальна площа будинковолодіння збільшилась.

Виходячи зі змісту частин першої і другої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК України), відтак, статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку. Оскільки на даний час відповідачкою не узаконено здійснене самочинне будівництво, відсутні підстави для визнання будинку № 16 на вул. Макаренка у смт. Брюховичі спільним майном подружжя та поділ його в натурі. Позивач не позбавлений можливості у визначений законом спосіб звернутись з належно оформленою заявою з приводу відшкодування вартості будівельних матеріалів, що були ним використані в процесі проведення будівельних робіт.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

На думку суду, позивачем без поважних причин пропущено і строк звернення до суду, оскільки як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-2930/00 р. Залізничного райсуду м. Львова, йому було відомо про рішення суду про розірвання шлюбу та ухвалу суду про залишення без розгляду позовної заяви про поділ майна подружжя.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57,60, 61, 209 , 214 ЦПК України , ст.ст. 22, 28,29 КпШС України, ст.ст .182, 328, 331 ЦК України, суд , -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Брюховицька селищна рада, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя:

ОСОБА_8