Рішення № 32088816, 17.06.2013, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Справа №0555/1033/2012

Номер провадження2/250/78/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року місто Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Бичков П.Ю.,

при секретарі Черевко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Ясинуватської міської ради Донецької області про передання дитини для мешкання з батьком та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування в особі служби по справах дітей Ясинуватської міської ради Донецької області міської ради про передачу малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, для проживання з батьком та стягнення моральної шкоди. Позов мотивує тим, що дитина постійно проживає з відповідачем, рішенням виконавчого комітету Ясинуватської міської ради від 26.01.2011 року йому надано право забирати дочку кожну пятницю з дошкільного учбового закладу з правом ночівлі та поверненням к 8 годинам 00 хвилинам в дошкільний учбовий заклад. У звязку з невиконанням рішення органа опіки та піклування відносно його участі в вихованні дитини, 05 липня 2011 року він звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про усунення перешкод в здійсненні права в спілкування та вихованні дитини та відшкодування моральної шкоди у звязку з ухиленням відповідача від виконання рішення органа опіки та піклування. При розгляді справи у суді була укладена мирова угода згідно якого ОСОБА_4, яка є матірю малолітньої доньки ОСОБА_5 зобовязується не перешкоджати батькові дитини, ОСОБА_1, в спілкуванні та вихованні дитини з правом забирати дочку по місцю мешкання батька за адресою: м. Ясинувата, квартал 102АДРЕСА_1 в перший та третій тиждень місяця с 16.00 годин пятниці до 08.00 годин понеділка з забезпеченням явки дитини в дитячій садок, а також з правом забирати дочку для проведення сумісного відпочинку та її оздоровлення на 10 днів одного з літніх місяців та на 10 днів одного із зимових місяців. Однак відповідачка ігнорує та не виконує умови мирової угоди. Він постійно знаходиться у стресовому стані, відчуває глибокі моральні страждання, що суттєво позначилося на укладі його життя та психологічному стані. Просить передати дитину для проживання з ним та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень та судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі договору, підтримали заявлені позовні вимоги на обґрунтування чого послались на обставини які викладені в позовній заяві.

Відповідач по справі ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про час розгляду справи була повідомлена належним чином, до суду нею надано клопотання про відкладення розгляду справи. З огляду на ті обставини, що судом вже неодноразово відкладався розгляд цієї справи з причин неявки ОСОБА_4 та відсутності обставин, що свідчили б про поважність причин ії неявки до суду, суд дійшов висновку про неповажність причин неявки відповідача в судове засідання та можливість ухвалення заочного рішення по справі, проти чого не заперечує позивач ОСОБА_1

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_6, який діє на підставі договору, до суду не з'явився про дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчать розписки, причини неявки до суду не відомі.

Третя особа служба у справах дітей Ясинуватської міської ради участі не брали про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, однак на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю їх представника, не на полягають на задоволенні позовних вимог позивача.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково по наступних підставах.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що сторони від спільного життя мають малолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії 1-НО № 114022, місце реєстрації відділ реєстрації актів громадянського стану по м. Ясинувата Ясинуватського міськрайонного управління юстиції (а.с.9.).

Шлюб між сторонами розірвано 25 листопада 2009 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-НО № 207108 (а.с. 10).

Рішенням виконавчого комітету Ясинуватської міської ради від 26.01.2011 року №42 позивачу надано право забирати дочку кожну пятницю з дошкільного учбового закладу з правом ночівлі та поверненням к 8 годинам 00 хвилинам в дошкільний учбовий заклад. (а.с.11.).

Відповідно до мирової угоди укладеній 19 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування служби по справам дітей Ясинуватської міської ради про усунення перешкод в здійсненні прав на спілкування та виховання дитини та відшкодування моральної шкоди відповідача ОСОБА_4, яка є матірю малолітньої доньки ОСОБА_5 було зобовязано не перешкоджати батькові дитини, ОСОБА_1, в спілкуванні та вихованні дитини з правом забирати дочку по місцю мешкання батька за адресою: м. Ясинувата, квартал 102АДРЕСА_1 в перший та третій тиждень місяця с 16.00 годин пятниці до 08.00 годин понеділка з забезпеченням явки дитини в дитячій садок, а також з правом забирати дочку для проведення сумісного відпочинку та її оздоровлення на 10 днів одного з літніх місяців та на 10 днів одного із зимових місяців (а.с. 14.).

Однак відповідачка ігнорує та не виконує умови мирової угоди, продовжує перешкоджати спілкуванню дитини з батьком. Після кожного візиту за дитиною у встановлені дні позивач вимушений звертатись в правоохоронні органи за захистом своїх прав, про що свідчить постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с. 20, а.с. 22, а.с.27, а.с.29, а.с. 31, а.с.33,а.с.35.).

Відповідно до ст. 141.Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно ст.. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене

законом.

Відповідно до вимог ст.. 157 Сімейного Кодексу України Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно частини першої ст.. 159 Сімейного кодексу України Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Та відповідно до частини четвертої ст.. 159 Сімейного Клодексу України У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Позивач ОСОБА_1 має постійне місце роботи в ООО «Укрінтехтрейд» на посаді комерційного директора. Позивач має регулярний доход, достатній для утримання дитини. По місцю роботи та проживання характеризується позитивно, про свідчать характеристики (а.с. 17, а.с. 18.).

Позивач мешкає за адресою: м. Ясинувата, квартал 102АДРЕСА_1, к квартирі, яка належить йому на праві приватної власності. Відповідно до акту обстеження житлово побутових умов від 21.06.2012 року позивачем утворені необхідні умови для життя доньки (а.с. 15.).

Згідно ст..5 протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожний із подружжя мають рівні права і рівний відповідальністю приватноправового характеру у відносинах між собою і зі своїми дітьми в тому, що стосується вступу в шлюб, під час перебування у шлюбі і при його розірванні. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, які необхідні для дотримання інтересів дітей.

Відповідно до ст..1 ч.2, 3 глави 1 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей, конвенція застосовується щодо дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

Мета цієї Конвенції полягає в тому, щоб забезпечувати, у вищих інтересах дітей, їх права, надавати їм процесуальні права і полегшувати реалізацію цих прав, стежачи за тим, щоб діти були поінформовані особисто або через інших осіб, або через інші органи і їм було дозволено брати участь у судочинстві, що зачіпає їхні інтереси.

Для цілей цієї Конвенції судочинство, що зачіпає інтереси дітей, - виробництво з питань сімейних відносин, зокрема, пов'язане з відповідальністю батьків, у тому числі з приводу місця проживання та спілкування з дітьми.

Згідно ст..ст. 3, 7,8,18,19 Конвенції по правам дитини У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитина реєструється зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-?? учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у разі, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Держави-??учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом,не допускаючи протизаконного втручання. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, держави - ??учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності. Держави-?? докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, держави??учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов'язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ. Держави-??учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми.

Держави- учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного чи психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів або будь-якого іншого особи, яка турбується про дитину.

Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розробки соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також для здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування і наступних заходів у зв'язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у разі необхідності, для порушення судової процедури.

Відповідно до частини першої ст..12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст..4 Конвенції о контактах повязаних з дітьми Дитина і його або її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений, тільки якщо це необхідно в інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з її або його батьків не в інтересах дитини, повинна бути розглянута можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з таких батьків.

Згідно пункту першого ст..9 Конвенції по правам дитини Держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому конкретному випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.. 159 ч.4 Сімейного Кодексу України Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Стаття 23 ЦК України надає особі право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Зі змісту ст. 23 ЦК України випливає, що під моральним збитком закон передбачає втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку, в тому числі, із знищенням чи пошкодженням її майна, приниження ділової репутації, чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як роз'яснено в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з ура хуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусил ля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відшкодування моральної шкоди не може служити збагаченню потерпілого.

Проаналізував встановлені обставини, на підставі наданих сторонами доказів, суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 10000 гривень, оскільки заявлену відшкодуванню суму моральної шкоди, суд вважає, значно завищеною та стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 2000 гривень. Підставою є неправомірна поведінка відповідача, який не виконує рішення комісії, що причинило моральні страждання позивачці.

Також, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 321 грн. 90 коп.

На підставі вищевикладеного керуючись статтею 159 Сімейного кодексу України, статтями 11, 23, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 15, 60, 88, 130, 174, 214-218, 224 - 228 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Ясинуватської міської ради Донецької області про передання дитини для мешкання з батьком та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Передати неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 для проживання з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою: Донецька область, м. Ясинувата, квартал «102»АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 9 квітня 1974 року моральну шкоду в розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 321 гривня 90 копійок.

Копію заочного рішення направити відповідачці ОСОБА_4.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_8