Рішення № 32088727, 21.06.2013, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 711/193/2012

Провадження № 2/307/47/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарях Ярема С.М., Баник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Колодненської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третьої особи Колодненської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В позовній заяві зазначила, що в с. Колодне по вул. Б.Хмельницького, 19, вона проживає з 1946 року. За цією самою адресою проживає ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_4 та двоє дітей. За даним дворогосподарством закріплена земельна ділянка площею 0,1132 га., якою вони постійно користуються та на яку в них виготовлений державний акт серії ЯД №730275. З відповідачем ОСОБА_2 у них є спільний заїзд з вул. ОСОБА_5 і частина земельної ділянки, через яку вони ходять та через яку заїжджає автомобіль чи віз, відноситься до земель загального користування, тобто рахується за Колодненською сільською радою. Однак, відповідач самовільно загородив цю земельну ділянку огорожею та воротами, які постійно тримає на замку. Вже майже рік вони не можуть заїхати у свій двір, завести дрова, сіно. Навіть пожежна автомашина не могла заїхати, коли в них зірвався газовий стояк. Крім того, відповідач на спірній земельній ділянці ставить свій вантажний автомобіль, бетонні кільця і створює їм додаткові перешкоди для заїзду у свій двір. Факт самовільного захоплення та створення перешкод у заїзді до їхнього будинку підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на нерухоме майно, проектом забудови та планом земельної ділянки, державним актом серії ЯД №730275, рішенням Колодненської сільської ради від 06.11.2011 року за №92 «Про визнання самовільно захопленої частини дороги по вулиці Б. Хмельницького дорогою загального користування», протоколом №3 засідання комісії Колодненської сільської ради від 12.02.2011 року, актом довільної форми сусідів, фотографіями, відповіддю з Тячівського РВ УМВС України у Закарпатській області, а також свідками. Своїми незаконними діями відповідач порушив права власника та землекористувача, передбачені ст..ст.90, 95 ЗК України.

Просить суд зобовязати відповідача ОСОБА_2 не робити перешкод у користуванні дорогою, яка веде до їхнього будинку №19 по вул. Б.Хмельницького в с. Колодне, демонтувати самовільно споруджені ворота, не ставити автомашину на дорозі до вїзду у її двір та не загромаджувати сторонніми предметами дорогу, яка веде до її будинку.

Відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідачка стверджує, що з 1946 року проживає ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1988 року, після одруження з сином позивачки, туди прийшла проживати її невістка ОСОБА_3, хоча офіційно її місце проживання за цією адресою зареєстровано в 2005 році. Але, навіть з моменту реєстрації представника позивача за цією адресою минуло вже 7 років. Свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок за №217 позивачка отримала 29 лютого 2008 року, тобто чотири роки тому. Знову ж таки, і в цьому випадку строк позовної давності сплив. Разом з цим, вважає за необхідне звернути увагу, що докази, додані позивачем до позовної заяви не доводять обставини, які є підставою її вимог. Так, зокрема, позивач обгрунтовує свої вимоги за позовом рішенням Колодненської сільської ради від 6 листопада 2011 року №92, однак це рішення є не чинним, оскільки скасовано наступною сесією Колодненської сільської ради 31 грудня 2011 року на підставі протесту прокурора. З наданої позивачем копії проекту забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку, плану ділянки, вбачається, що профіль вулиці Б.Хмельницького біля будинків №18 і №19 є рівним та не містить жодних карманів-вїздів до будинку №19. Позивачка суперечить цьому документу, коли стверджує в позовній заяві про начебто наявність якогось проїзду до її будинку. Якщо виходити з проекту забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку, плану ділянки, то на території, яка позначена саме як профіль вулиці ОСОБА_5, біля будинків №18 і №19, він автомобіль не ставить та не загромаджує цю дорогу сторонніми предметами. Принаймні таких доказів позивачкою до позовної заяви не додано. Рішенням 5 сесії 6 скликання Колодненської сільської ради від 17 червня 2011 року за №62 позивачу у власність надано земельну ділянку, форма меж якої згідно державного акту серії ЯЛ № 730275 не є чотирикутною, а містить виріз в межах від Г до А. Однак, разом з цим, відсутня містобудівна документація, яка б дозволяла кваліфікувати територію цього вирізу як вулицю загального користування. Не є територія названого вирізу вулицею, навіть якщо винести її проекцію на вже згаданий вище проект забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку, плану ділянки. Пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які зафіксовані в протоколі №3 засідання комісії з питань охорони навколишнього середовища, екології, раціонального використання природних ресурсів, земельних ресурсів та розвитку села в частині того, що раніше його воріт не було та його батьком вони встановлені самовільно є суперечливими та недостовірними, оскільки свідки не зазначають підстави, згідно яких вони дійшли висновку про самовільність встановлення його батьком на цьому місці воріт, або іншими словами звідки їм було знати чи самовільно, чи в законний спосіб, його батько встановив на власному дворогосподарстві ворота. За їхньою логікою виходить, що якщо він буде стверджувати, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 самовільно встановили у власних дворогосподарствах ворота і огорожу, то лише по цій причині ці ворота із огорожею підлягають знесенню. В своїх вимогах позивачка просить зобовязати його демонтувати самовільно споруджені ворота та не ставити автомашину на дорозі до вїзду у її двір та не загромаджувати сторонніми предметами дорогу, яка веде до її будинку. Відносно вимоги демонтувати ворота його огорожі зазначив, що периметр огорожі та власне й сама огорожа його дворогосподарства збудована не ним, а його батьками, які вже померли. Батько помер у 2002 році, а мама у 2007 році. Ця обставина, крім всього іншого, підтверджується вже згаданими вище свідченнями сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Згідно зарактеристики будівель і споруд, яка є складовою частиною технічного паспорту на належний йому житловий будинок №18, що по вул. ОСОБА_5, довжина периметру огорожі становить 30 м. Таку довжину огорожі дозволить забезпечити лише сьогоднішня її конфігурація. Якщо б через територію його дворогосподарства було заплановано вїзд до будинку позивачки, то периметр його огорожі був би меншим 30 метрів. Що стосується позовних вимог на предмет того, щоб він не ставив автомашину на дорозі до вїзду у її двір та не загромаджував сторонніми предметами дорогу, зазначив, що автомобіль він ставить на території власного дворогосподарства, та і питання про те, що він не впускає позивачку до власного дворогосподарства, він не ставить коли потрібно позивачці, на її прохання для забезпечення проїзду до дворогосподарства №19 він власну машину виганяє на вулицю. Однак, з міркувань заходів безпеки, залишати її там в нічний час він не збирається і не зобовязаний. Право власності на це дворогосподарство він набув у порядку спадкування. В свідоцтві про право на спадщину за законом, виданого йому 14 липня 2011 року, зазначено, що до будинку відносяться надвірні споруди, в теперішній час №1,2 огорожа, довжина якої згідно характеристики будівель і споруд технічного паспорту є рівною 30 метрам. Тобто, огорожа в теперішній час ворота відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом є його приватною власністю. Насправді, причина спору полягає в тому, що позивачка безпідставно вважає частину території його дворогосподарства дорогою до її будинку. Про те, жодного містобудівного документу, який би підтверджував її твердження немає. Навпаки, в листі від 15 грудня 2012 року №С-410/11 прокурором Тячівського району констатовано, що його сімя добросовісно відкрито та безперервно користується більше 15-ти років земельною ділянкою по вул. Б. Хмельницького, 18 в с. Колодне. Крім того, відсутній Генеральний план с. Колодне, яким встановлено вулицю загального користування, яка проходила б через огороджену ним земельну ділянку. Таким чином, зазначене твердження позивачки є голослівним, хоча обовязок доказування цієї обставини лежить саме на ній. По великому рахунку цей спір не потрібен нікому, бо питання можна вирішити мирним шляхом у досить простий спосіб, який він пропонував позивачці. З такою ж пропозицією він звертався також до сільського голови ОСОБА_10 та комісії сільської ради, яка розглядала цей спір. До речі, цей спосіб вирішення спору підтримав також і старший син позивачки ОСОБА_10. Суть цього способу полягає в тому, що для цього позивачу достатньо демонтувати частину огорожі власного дворогосподарства в західній частині. Таким чином, вийде прохід до його будинку шириною 2,35 м. Якщо ж врахувати ще ширину вулички, яка проходить вздовж західної сторони його дворогоподарства, то ширину заїзду вдасться збільшити до 3-ох метрів, що згідно Державних будівельних норм є цілком достатнім для вулиць та проїздів у сільських населених пунктах. А тому просить в задоволенні позову відмовити (а.с.35-37).

Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини, в судовому засіданні 21 червня 2013 року настоювала на продовженні розгляду справи у відсутності її адвоката ОСОБА_11, який не з»явився на продовження розгляду справи, а тому суд розглянув справу в його відсутності. Додатково пояснила, що вже два з половиною роки ні вона, ні її сім»я не може заїхати до свого господарства через ворота відповідача. Ворота, які позивачка просить усунути перешкоди, вже стоять більше 24-х років і їх у свій час встановив батько відповідача на самовільно захопленій ним земельній ділянці, але він заїзду через спірні ворота не забороняв, а тому вони також користувалися ними. На даний відповідач ОСОБА_2 зачинив спірні ворота на ключ та не дозволяє позивачці ними користуватися, мотивуючи тим, що вони належать йому. Крім того, відповідач ставить сторонні предмети, які унеможливлюють в»їзд через ворота. Іншого в»їзду до свого дворогосподарства позивачка не має. На даний час позивачка приватизувала земельну ділянку тільки до своїх воріт. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_12 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на подані відповідачем письмові заперечення, та просить в задоволенні позову відмовити.

Представник Колодненської сільської ради в судове засідання не зявився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 лютого 2008 року за №217 позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами по вулиці Б.Хмельницького,19 в с. Колодне, Тячівського району, в цілій частині (а.с.6).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №730275 від 30.10.2011 року позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1132 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по вулиці Б.Хмельницького,19 в с. Колодне, Тячівського району (а.с.7).

Рішенням 9-ї сесії 6-го скликання Колодненської сільської ради від 6 листопада 2011 року за №92 на підставі заяви ОСОБА_1 було визнано самовільно-захоплену частину дороги по вулиці Б.Хмельницького жителем с. Колодне ОСОБА_2 дорогою загального користування (а.с.9).

Відповідно до рішення комісії з питань охорони навколишнього природного середовища, екології, раціонального використання природних ресурсів, земельних ресурсів та розвитку села Колодненської сільської ради від 12 лютого 2011 року на підставі заяви ОСОБА_1 було запропоновано ОСОБА_2 усунути перешкоди для проїзду до дворогосподарства ОСОБА_1 по вулиці Б.Хмельницького, 19 в с. Колодне, а саме прибрати автомобіль «Камаз» та не перешкоджати відкриттю воріт (а.с.10)

В листі прокурора Тячівського району від 15.12.2011 року за №С-410/11 зазначено, що на підставі звернення ОСОБА_2 було проведено перевірку щодо законності рішення 9-ї сесії 6-го скликання Колодненської сільської ради від 6 листопада 2011 року за №92, яким було визнано самовільно-захоплену частину дороги по вулиці Б.Хмельницького жителем с. Колодне ОСОБА_2 дорогою загального користування. В ході перевірки було встановлено, що сім»я ОСОБА_2 безпервно, добросовісно користується земельною ділянкою по вулиці Б.Хмельницького, 18 в с. Колодне більше 15 років. Крім того, відсутній Генеральний план с. Колодне, яким встановлено вулицю загального користування, яка проходить через обгороджену ділянку ОСОБА_2 За результатами перевірки 15.12.2011 року внесено протест у Колодненську сільську раду на рішення сесії від 6 листопада 2011 року за №92 (а.с.38).

Рішенням 11-ї сесії 4-го скликання Колодненської сільської ради від 31 грудня 2011 року за №107 рішення 9-ї сесії 6-го скликання Колодненської сільської ради від 6 листопада 2011 року за №92 скасовано на підставі протесту прокуратури, оскільки воно суперечить вимогам чинного законодавства (а.с.39).

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 липня 2011 року, посвідченого Тячівською державною нотаріальною конторою в реєстрі за №1-1875, ОСОБА_2 є власником спадкового майна померлої ОСОБА_6., яке складається з житлового будинку в с. Колодне, вул. Б. Хмельницького, 18, Тячівського району, розташованого на земельній ділянці, площу якої не встановлено, та до якого відносяться надвірні споруди : хлів, літня кухня, вбиральня, вбиральня, огорожа (а.с.41).

Факт належності відповідачу ОСОБА_2 житлового будинку в с. Колодне, вул. Б. Хмельницького, 18, Тячівського району, також стверджується витягом про державну реєстрацію прав від 26.07.2011 року за №30751741 (а.с.42).

З технічного паспорту від 28.09.2000 року за реєстровим №58 на житловий будинок в с. Колодне, вул. Б. Хмельницького, 18, Тячівського району, встановлено, що до надвірних споруд вказаного будинку також відноситься і огорожа довжиною 30 метрів (а.с.43-46).

14 квітня 2007 року померла мати відповідача ОСОБА_13, а 12 квітня 2002 року помер батько відповідача ОСОБА_14, що стверджується свідоцтвами про їх смерть (а.с.47, 48).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні ствердив, що ОСОБА_2 робить перешкоди сімї ОСОБА_1, так як його автомобіль стоїть у дворі, який перешкоджає вільному заїзду. Його ворота встановлені біля самої вулиці. Раніше там огорожа була зроблена з дерева і вони через неї ходили, а тепер відповідач закрив огорожу на ключ і не пускає їх. З машиною ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заїхати не можуть, тому що в них є лише хвіртка, де може пройти тільки корова та вони, коли потрібно вийти на вулицю. Якщо б ОСОБА_2 забрав машину, кільця та відкрив ворота, то сімя ОСОБА_3 мала б можливість ходити там, так як ходили раніше їхні батьки, діди. Раніше там був один двір. Коли була поставлена спірна огорожа, яка робить перешкоди, точна сказати не може, але можливо 7-10 років тому. ЇЇ ще ставив вже померлий ОСОБА_14, який був батьком відповідача ОСОБА_2 Коли вони побудувалися, то домовилися з його батьком, щоб покласти ворота для того, щоб не заходити один до одного, а ходили через спірні ворота. Їхні батьки один одному перешкоди не робили. Батько ОСОБА_2 навіть залишив город, щоб вони могли собі заходити на свій город.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що йому вже 73 роки і раніше спірних воріт не було. Їх у свій час поклав батько відповідача ОСОБА_14, який вже помер. Раніше двір був прямий і ОСОБА_15 та ОСОБА_14 ходили собі окремо. Огорожу поклали біля колодязя, який був один на двох, але зараз воду з нього вже не використовують. Коли ОСОБА_15 будував будинок, через цей двір возили цеглу, цемент та дерево. У ОСОБА_14 була велика машина, він собі зробив огорожу напроти будинку з деревяних палець, де ставив цей автомобіль. Як ОСОБА_15 та ОСОБА_14 домовлялися між собою, коли ставили огорожу 10-15 років тому назад, він не чув. Ці ворота ОСОБА_2 почав закривати на ключ десь рік чи півтора року назад. До цього часу сімя ОСОБА_15 ходила через ці ворота. В позаминулому році ОСОБА_15 через ворота завозила картоплю та сіно, а в минулому році вже розвантажувала, бо ворота були закриті. Крім цих воріт ОСОБА_3 має прохід через хвіртку шириною 1 метр, через яку з сумкою важко пройти. Якщо покласти автомобіль на місце, де раніше був гараж, тут можна вільно пройти, як раніше ходили, поки ворота не закривалися.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що то були раніше дві сестри і город в них був один. Воріт там не було, а був колодязь з якого всі ходили набирати воду. Сімя ОСОБА_3 у свій двір з автомобілем чи підводою заїхати не може, тому що ворота зачинені. Вона раніше декілька місяців назад бачила, що ОСОБА_2 пускає собаку у двір. Коли поставили ворота вона сказати не може, так як виїжджала на заробітки. Встановлював спірні ворота батько відповідача ОСОБА_14, який перешкод у користуванні ними ніколи не робив. Автомобіль там поклали близько 1-1,5 року тому і вже близького 1 рік як почали закривати ворота.

За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, якими є відповідно до ст.126 цього ж Кодексу, державні акти, і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 просить зобовязати відповідача ОСОБА_2 не робити перешкод у користуванні дорогою, яка веде до їхнього будинку №19 по вул. Б.Хмельницького в с. Колодне, не ставити автомашину на дорозі до вїзду у її двір, не загромаджувати сторонніми предметами дорогу, яка веде до її будинку через самовільно споруджені ворота, які також просить зобовязати відповідача демонтувати, при цьому вказані ворота були споруджені вже померлим батьком відповідача ОСОБА_14 більше 24-х років тому, що також ствердила в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3

Факт спорудження спірних воріт вже померлим ОСОБА_14 по вул. Б.Хмельницького в с. Колодне в судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Згідно до ст.60 цього Кодексу кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А згідно до ст. ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими.

Доводи представника позивачки ОСОБА_3 щодо порушення права позивачки на користування земельною ділянкою в с. Колодне, вул. Б.Хмельницького,19 з боку відповідача ОСОБА_2 матеріалами справи не стверджено, оскільки в судовому засіданні не надано належних доказів того, що відповідач ОСОБА_2 самовільно захопив саме дорогу загального користування в с. Колодне по вулиці Б. Хмельницького, яка веде до дворогосподарства позивачки ОСОБА_1, що саме відповідач ОСОБА_2 встановив спірні ворота.

Посилання позивачки як на доказ на рішення 9-ї сесії 6-го скликання Колодненської сільської ради від 6 листопада 2011 року за №92, яким було визнано самовільно-захоплену частину дороги по вулиці Б.Хмельницького жителем с. Колодне ОСОБА_2 дорогою загального користування, суд вважає безпідставними, оскільки воно вже скасовано рішенням 11-ї сесії 4-го скликання Колодненської сільської ради від 31 грудня 2011 року за №107.

В судовому засіданні також встановлено, що на даний час відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку в с. Колодне, вул. Б. Хмельницького, 18, Тячівського району, до якого відноситься і огорожа довжиною 30 метрів.

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачкою та її представником в судовому засіданні не доведено факту порушення її права у здійсненні нею права власності на земельну ділянку в с. Колодне по вулиці Б.Хмельницького,19, з боку відповідача ОСОБА_16, а тому в задоволенні її позову слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивачку.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169. 209-215 ЦПК України, ст.ст. 12, 81, 116, 118, 152, 158, 212 ЗК України, суд,

Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Колодненської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий В.І.Бобрушко