Рішення № 32087534, 21.06.2013, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 227/3845/12

Провадження №2/149/73/13

Номер рядка звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.2013 Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Клімик К. О.,

при секретарі Гавлович Л. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу по кредиту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідачки на його користь 5434,15 долларів США, що за курсом НБУ станом на 1 жовтня 2012 року становить 43418 гривень 86 коп. та судові витрати у справі посилаючись на те, що між ним та відповідачкою 18 січня 2007 року було укладено кредитний договір № VIX0AU07741195, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кошти у кредит в розмірі 8100,20 долларів США на термін до 16 січня 2012 року, а відповідачка зобов"язалася повернути кредитні кошим в строки та порядку визначеному кредитним договором. Враховуючи те, що відповідачка умови договору належним чином не виконувала, вона допустила заборгованність, яка складається з 2635,33 долларів США заборгованності за кредитом, 1552,10 долларів США заборгованності по процентам за користування кредитом, 226,80 долларів США заборгованність по комісії за користування кредитом, 1019,92 долларів США пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, а всього на суму 5434,15 долларів США. Відповідачка добровільно не бажає сплатити заборгованність і тому вони вимушені звернутись до суду, та просять позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідачки проти позову заперечує, вважає, що він не підлягає задоволенню, оскільки дійсно, між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачці кредит в розмірі 8100,20 долларів США на придбання автомобіля. Позивачем кошти було надано і відповідачкою було придбано автомобіль НОМЕР_1, на який було оформлено заставний договір. 29 вересня 2009 року представниками позивача у відповідачки було вилучено заставний автомобіль і відповідачкою їм було надано доручення на право його продажу 22 жовтня 2009 року. Відповідно до оціночного сертифікату рекомендована вартість автомобіля становила 28000 гривень, що було на той час еквівалентно 3500 долларів США. Позивачем було прийнято міри для продажу автомобіля, однак про дату його продажу і ціну позивачем відповідачку не повідомлялось, лише з наданого суду розрахунку їм стало відомо про те, що в рахунок сплати кредитного боргу було зараховано 1636,39 долларів США. Позивач відповідно до ст. 572 ЦК України, у разі невиконання заставодавцем зобов"язання, забезпеченого заставою, набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, чим і скористався позивач. Враховуючи те, що позивач скористався досудовим порядком задоволення своїх вимог за кредитним договором, шляхом продажу заставного майна за довіренністю, це виключає його право на звернення до суду за стягненням боргу. Крім того, позивачем з 1 листопада 2008 року було незаконно, в односторонньому порядку, без повідомлення відповідачки піднято відсоткову ставку за користуванням кредитом з 12% річних до 14% та з 29,44% рчних до 33,52% річних за порушення зобов"язань по погашенню кредиту. Такі дії позиівача свідчать про порушення ним процедури підняття відсоткової ставки за кредитом і тому суд не повинен брати підвищення процентної ставки позивачем до уваги. Також, як вбачається з розрахунку наданого позивачем на вимогу суду, позивач провів розрахунок пені за період з 30 березня 2007 року по 1 жовтня 2012 року, що є незаконним, оскільки пеня нараховується та стягується лише за один рік, тому на підставі викладених заперечень представник відповідачки просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши покази сторін, дослідивши матеріали справи вважає можливим позовні вимоги задовольнити повністю, оскільки сторонами визнається факт укладення кредитного договору № VIX0AU07741195 від 18 січня 2007 року, та отримання відповідачкою для придбання автомобіля кредитних коштів в розмірі 8100,20 долларів США. Сторони визнають факт укладення договору застави рухомого майна, відповідно до якого придбаний відповідачкою за кредитні кошти автомобіль НОМЕР_1 було передано в заставу. Сторонами визнається, що 29 вересня 2009 року відповідачкою було передано представникам позивача заставне майно та надано доручення на право його реалізації. Листом позивача № 30.1.0.0/2-20130219/735 від 19 лютого 2013 року доведено, що автомобіль відповідачки було реалізовано за 29525 гривень 25 коп., які 16 квітня 2010 року були перераховані на відкритий для відповідачки рахунок № 29097055344940 для погашення заборгованності за кредитним договором. Розрахунком наданим позивачем доведено, що починаючи з квітня 2009 року по квітень 2010 року у відповідачки зростала заборгованність за кредитним договором. Після реалізації заставного автомобіля кошти були позивачем зараховані на погашення заборгованності відповідачки по простроченому тілу кредита, простроченим процентам, комісії та пені. Починаючи з листопада 2010 року у відповідачки знову почала зростати заборгованність і станом на 1 жовтня 2012 року вона складала: 2635,33 долларів США заборгованності за кредитом, 1552,10 долларів США заборгованності по процентам за користування кредитом, 226,80 долларів США заборгованність по комісії за користування кредитом, 1019,92 долларів США пені за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, а всього на суму 5434,15 долларів США. Розрахунком заборгованності доведено, що розмір визначеної позивачем пені в сумі 1019,92 долларів США було розраховано за період з 1 листопада 2011 року по 1 жовтня 2012 року, тобто за 11 місяців, а не за весь період, як вказував у своїх запереченнях до позову представник відповідача. Враховуючи те, що позивачем було реалізовано предмет застави, але суми вирученої від реалізації недостатньо для повного погашення суми заборгованності за кредитом, це не припиняє зобов"язання відповідача за кредитним договором, оскільки зобов"язання припиняється з підстав передбачених договором або законом (ст. 598 ЦК України). Підстави припинення зобов"язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, однак таких підстав в данному віипадку не має, а тому суд вважає, що посилання представника відповідача на припинення зобов"язання у відповідача в зв"язку з зверненням позивача стягнення на предмет застави в позасудовому порядку не відповідає вимогам закону і тому задоволенню не підлягає. Відповідно до умов кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем п. 2.3.1, передбачено в односторонньому порядку збільшення розміру процентної ставки кредиту, при цьому банк (позивач) надсилає позичальнику (відповідачці) письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинністьзміненої процентної ставки. Листом позивача № 20.1.3.2/6-44077 від 15 жовтня 2008 року доведено, що позивач попередив відповідачку про збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором та у разі порушення зобов"язань за кредитним договором з 1 листопада 2008 року, тобто виконав умови передбачені п. 2.3.1 кредитного договору. Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-V1 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої прецентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Однак суд враховує те, що вказаний закон набрав своєї чинності з 10 січня 2009 року і тому його дія на правовідносини, що виникли до 10 січня 2009 року не впливає, а тому дії позивача по підвищенню процентної ставки за кредитним договором та у разі порушення зобов"язань за кредитним договором вчинені у відповідності до умов укладеного договору та чинного на той час законодавства.

Таким чином суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії АВ № 739639, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 "Приватбанк" 2635,33 долларів США заборгованності за кредитом, 1552,10 долларів США заборгованності по процентам за користування кредитом, 226,80 долларів США заборгованності по комісії за користування кредитом, 1019,92 долларів США пені за несвоєчасне виконання зобов"язання за договором, а всього 5434,15 долларів США, що за курсом Національного Бонку України, станом на 1 жовтня 2012 року 7,99 гривні, становить 43418 гривень 86 коп.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 п. 1.1 Закону України "Про судовий збір" стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії АВ № 739639, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 "Приватбанк" 434 гривні 19 коп. сплоченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний сул на протязі 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: Клімик К. О.