Ухвала суду № 32085915, 18.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року

Справа № 79251/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» до Державної податкової інспекції в Стрийському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2011 року позивач приватне підприємство «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Стрийському районі Львівської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача за результатами якої оформлено акт №3189/15-3/32053949 від 22.09.2010р., встановити відсутність повноважень позивача на проведення невиїзної документальної перевірки та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010р. №0002471503/0, №0002481503/0, №0002491503/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року в задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, таке оскаржив позивач, який вважаючи оскаржувану постанову незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, просить таку скасувати та винести нову, якою заявлені позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в Державної податкової інспекції в Стрийському районі Львівської області відсутні повноваження на проведення вищезгаданої перевірки, оскільки така не передбачена жодним нормативно-правовим актом. У підприємства відсутня заборгованість зі сплати узгоджених податкових зобовязань, окрім того впродовж 2010 року щодо підприємства діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відтак протягом цього періоду штрафні санкції не застосовуються.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» працівниками Державної податкової інспекції в Стрийському районі Львівської області проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань щодо орендної плати за землю та комунального податк.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 3189/15-3/32053949 від 22 вересня 2010 року, згідно якого встановлено порушення приватним підприємством «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» вимог п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме – протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобов’язань.

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010р. за №0002471503/0, яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 79 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем «плата за землю» в розмірі 72135,75 грн. Підприємство зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 14 427,16 грн.; від 29.09.2010р. за №0002481503/0, яким на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 згаданого Закону за затримку на 20 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем «плата за землю» в розмірі 12 431,32 грн. Підприємство зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1 243,13 грн.; від 29.09.2010р. за №0002491503/0, яким на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 згаданого Закону за затримку на 15 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання за платежем «комунальний податок» в розмірі 515,63 грн. Підприємство зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 51,56 грн.

В порядку процедури адміністративного оскарження рішеннями ДПІ та ДПА у Львівській області оспорювані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги Підприємства - без задоволення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки податкового органу ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є законними, виходячи з наступного.

Щодо вимог про правомірність проведення невиїзної документальної перевірки позивача та встановлення відсутності повноважень ДПІ на проведення невиїзної документальної перевірки, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі не підлягають задоволенню з огляду на положення п. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими передбачено, що органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), що було здійснено посадовою особою ДПІ: на підставі поданих податкових декларацій Підприємства, інших документів, платіжних доручень перевірено своєчасність сплати комунального податку та плати за землю.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2010р. №0002471503/0, №0002481503/0, №0002491503/0 то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено перевіркою, узгоджене податкове зобов’язання з орендної плати за землю за грудень 2009 року погашено 09.04.2010р. платіжним дорученням №3270 на суму 11468,53; за січень 2010 року погашено 09.04.2010р. платіжним дорученням №3270 на суму 858,66 та 20.05.2010р. платіжним дорученням №3119 на суму 11464,53 грн.; за лютий 2010 року погашено 20.05.2010р. платіжним дорученням №3765 на суму 12327,19 грн.; за березень 2010 року погашено 20.05.2010р. платіжним дорученням №3765 на суму 572,12 грн. та 15.06.2010р. платіжним дорученням №3425 на суму 11755,07 грн.; за квітень 2010 року погашено 15.06.2010р. платіжним дорученням №3425 на суму 361,52 грн., 09.07.2010р. платіжним дорученням №3024 на суму 11462,89 грн., 12.07.2010р. платіжним доручення №3577 на суму 502,78 грн; за травень 2010 року погашено12.07.2010р. платіжним дорученням №3577 на суму 11497,68 грн. та 03.09.2010р. платіжним дорученням №4012 на суму 829,51 грн.; за червень 2010 року погашено 03.09.2010р. платіжним дорученням №4012 на суму на суму 11462,58 грн.; комунальний податок за другий квартал 2010 року 515,63 грн. сплачено 03.09.2010р. платіжним дорученням №4141.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог пп.7.1.1 п.7.1 зазначеного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків.

Згідно п.5.1 ст.5 цього Закону, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону, зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З платіжних доручень, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень вбачається, що п ідприємством в графі призначення платежу зазначалось „за оренду землі згідно договору” без вказівки місяця сплати орендної плати: платіжне доручення за 09.04.2010р.; 20.05.2010р.; 15.06.2010р.

В інших платіжних дорученнях хоч і зазначався місяць сплати орендної плати, проте такі платежі за вказані у платіжках місяцях проводились підприємством з протермінуванням: платіжне доручення від 09.07.2010р. призначення платежу „за оренду землі згідно договору за 12/2009р.”; платіжне доручення від 12.07.2010р. призначення платежу «за оренду землі згідно договору за 04/2010р.”; платіжне доручення від 03.09.2010р. призначення платежу „за оренду землі згідно договору за 06/2010р.”.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), стосується вимог, зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.

За змістом наведених правових норм мораторій поширюється на конкурсні, але не на поточні вимоги кредиторів, в тому числі на поточні зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Відтак нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов’язань та примусове стягнення коштів на підставі виконавчих документів на виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Обов’язок платника податків щодо сплати податкового зобов’язання виникає лише стосовно узгодженої суми такого зобов’язання. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, вважається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною 1 статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов’язань по сплаті орендної плати за землю за грудень 2009 року настав у Підприємства згідно ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.17 Закону України „Про плату за землю” по сплину 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію (Ухвала Господарського суду Львівської області від 25.12.2009р.), дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань не розповсюджується, так само як і не розповсюджується на зобов’язання за січень-червень 2010 року, оскільки такі також виникли після введення мораторію, що підтверджується долученими до матеріалів справи судовими рішеннями.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом правомірно застосовано до підприємства штрафні (фінансові) санкції, передбачені п.п. 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а відтак вимоги позивача необгруновані матеріалами справи, не доведені в судовому засіданні, а тому у позові слід відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року у справі № 2а-4305/11/1370 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 21.06.2013 року