Постанова № 32085782, 17.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 р. Справа №805/6477/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Токмаковій Є.А.,

за участю:

представника позивача Чебаненка Є.О.,

представників відповідача Топузова В.І.,

Рикової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», третя особа Маріупольський міський центр зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року за № 70, не виконав нормативи по створенню 162 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно з розрахунком відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 5 549 418,54 грн. Оскільки відповідач ці санкції не сплатив, йому нарахована пеня у розмірі 12 208 грн. 68 коп. Позивач просив стягнути з відповідача вказані адміністративно-господарські санкції та пеню у загальній сумі 5 561 627,22 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. Зауважив, що відповідачем не вжиті заходи щодо працевлаштування інвалідів, що вбачається з відсутності фактичного працевлаштування 162 осіб згідно з нормативом, через що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення (а.с.21-24 т.1), зазначив, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. У відповідності до ст. 19 Закону, відповідач повинен нести відповідальність у разі незабезпечення нормативу робочих місць для інвалідів, а обов`язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов`язком їх працевлаштовувати. Відповідачем для працевлаштування інвалідів на протязі 2012 року подавалися до Маріупольського міського центру зайнятості відомості про наявність вакансій та створені робочі місця для працевлаштування інвалідів. Також відповідні оголошення систематично розміщувалися у друкованих засобах масової інформації. Протягом 2012 року направлені на підприємство Донецьким міським центром зайнятості інваліди були працевлаштовані, але в повному обсязі нормативу інваліди на працевлаштування не направлялися. Необґрунтованих відмов у працевлаштуванні з боку відповідача протягом 2012 року не було. Тому вважає, що підстав для застосування та стягнення адміністративно-господарських санкцій немає, через що просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 28.05.2013 р. до участі у даній адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, залучений Маріупольський міський центр зайнятості.

В судовому засіданні представник третьої особи зазначила, що з боку відповідача для працевлаштування інвалідів на протязі 2012 року подавалися до Маріупольського міського центру зайнятості відомості про наявність вакансій та створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, відповідні оголошення розміщувалися у засобах масової інформації. Протягом 2012 року фактично направлені на підприємство Донецьким міським центром зайнятості інваліди були працевлаштовані, крім 9 осіб, у яких були медичні протипоказання щодо запропонованої роботи. Необґрунтованих відмов у працевлаштуванні з боку відповідача протягом 2012 року не було. З наведених підстав представник третьої особи вважала заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів діє відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 N 129, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 р. за N 528/19266.

Згідно з п. 1 вказаного Положення Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України.

Відповідно до п. 5 Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань: координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю; організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; обліку підприємств установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом; обліку заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю; ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій.

За приписами п. 12 Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» є юридичною особою, зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 13504334.

Протягом розгляду справи судом встановлено, що згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с.9 т.1), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 13791 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 552 особи. Разом з тим, фактично протягом року на підприємстві працював 390 інвалід.

Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів згідно з вимогами ст. 20 цього Закону відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції, сума яких визначена в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, у сумі 5 549 418,54 грн. (а.с.7 т.1).

Крім того, за несплату вказаних санкцій позивачем була нарахована пеня відповідно до ст. 20 вказаного Закону і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, в розмірі 12 208 грн. 68 коп. (а.с.8 т.1).

Відповідачем надані відомості про те, що протягом звітного року відповідачем до Маріупольського міського центру зайнятості подавалася інформація про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, листи з вхідними відмітками Маріупольського міського центру про запрошення на роботу на підприємство відповідача інвалідів з урахуванням рекомендацій реабілітаційних карт інваліда з переліком посад та розмірів окладів. (а.с.25-150 т.1).

Також відповідачем надані оголошення у друкованих засобах масової інформації щодо працевлаштування інвалідів, а також здійснювалися замовлення відповідних оголошень на каналах місцевого телебачення (а.с.151-238 т.1).

Ухвалою суду від 28.05.2013 р. від Маріупольського міського центру зайнятості були витребувані письмові докази, що містять відомості про працевлаштування інвалідів протягом 2012 року на ПАТ «Азовзагальмаш», в тому числі, кількість працевлаштованих інвалідів протягом 2012 р., кількість відмов у працевлаштуванні інвалідів у 2012 р.

На виконання ухвали суду Маріупольським міським центром зайнятості надані засвідчені копії направлень на працевлаштування (а.с.1-11 т.2). При цьому, за наданими третьої особою відомостями вбачається наявність відмов у працевлаштування 9 осіб за медичними протипоказаннями.

З досліджених у судовому засіданні копій довідок МСЕК з висновками про умови та характер праці та кваліфікаційних вимог до певних професій та посад судом встановлено, що всі випадки відмов у працевлаштуванні інвалідів у 2012 р. на підприємстві відповідача пов'язані з неможливістю працівника виконувати роботу за станом здоров'я (а.с.20-51 т.2)

Позивачем зазначені обставини не спростовані.

З урахуванням встановлених по справі обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі, з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

За приписами ст. 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006 р. підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Протягом розгляду справи судом встановлено, що відповідач виконав вимоги закону в частині створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, а також надання вказаних відомостей через засоби масової інформації.

Випадки відсутності працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача суд до уваги не приймає через досліджені протипоказання для працевлаштування зазначених осіб за станом їх здоров'я. Частиною 6 ст. 24 КЗпП України забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За приписами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

С урахуванням досліджених доказів у справі встановлено, що відповідач дотримав вимоги закону щодо створення робочих місць для інвалідів, прийняв всі можливі заходи щодо їх працевлаштування, через що суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», третя особа Маріупольський міський центр зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені - відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 17 червня 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 24 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.