Рішення № 32080816, 19.06.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.06.2013 Єдиний унікальний номер 205/2447/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 рокуЛенінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.,

при секретарі - Назаренко Ю.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк, ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 22 березня 2013 року звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що 29.08 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 77/08В R513, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 22500,00 дол. США, зі сплатою 15 % річних на строк до 27.08.2021 року. В забезпечення виконання зобов`язань 29.08.2008 року між Банком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяв на добровільних засадах зобов`язання відповідати перед Банком у разі порушення умов договору позичальником. Позивач зазначає, що Банк встановив новий термін повернення кредиту по кредитному договору та на протязі шести місяців не звернуся до суду з позовом про стягнення заборгованості з поручителя на підставі договору поруки. Так?Банк на адресу позичальника 23.04.2009 року направив вимогу про дострокове повернення кредитних коштів. Згідно п. 6.2. кредитного договору, новим терміном повернення кредиту є 05.05.2009 року. Проте, після настання вказаного терміну Банк на протязі шести місяців не звернувся до поручителя з позовом. Шість місяців сплинули 05.11.2009 року. У в звязку з вищезазначеним, позивач просив договір поруки № 77/08В- П від 29.08.2008 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати припиненим з 05.11.2009 року, судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив за задовольнити, посилався на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «ВТБ Банк» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та заперечував проти їх задоволення.

Співвідповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день і час проведення слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила, письмових заяв не надходило.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню по наступних підставах.

При розгляді даної цивільної справи суд виходить з положень статей 41, 42, 99 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також враховує, що кредитні відносини врегульовано, зокрема, главами 52, 53, 71 ЦК України, законами України: від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»; від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»; від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України».

Крім того, суд керується роз`ясненнями Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Матеріалами справи встановлено, що 29.08.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» (далі за текстом Банк) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 77/08В R513, згідно умов якого

Банк надав відповідачу кредит в розмірі 22500,00 дол. США (а.с.7-9). Згідно умов договору позичальник зобовязався сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 15 % річних, з кінцевим терміном повернення до 27.08.2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти.

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника по кредитному договору, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, між позивачем, ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 77/08В-П від 29.08.2008 р. (а.с.10).

На даний час ПАТ «ВТБ Банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ «ВТБ Банк», що підтверджується копією Статуту .

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з п.22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» обсяг зобов»язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов»язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Як вбачається з п.1 договору поруки № 77/08В-П від 29.08.2008р. поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов»язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 77/08В R513 від 29.08.2008р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. що збільшують основне зобов»язання) /а.с.10/.

Так, встановлено, що 23 квітня 2009 року Банком був спрямований лист-вимога на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно якої Банк вимагав у 5-ти денний строк погасити всю суму заборгованості по кредитному договору, яка складала станом на 08.04.2009 року суму в розмірі 22944,42 дол. США та 297,57 грн. (а.с.11). Також в листі Банк зазначив, що на випадок невиконання цієї вимог, Банк розпочне процедуру примусового стягнення всієї суми заборгованості у судовому порядку або шляхом вчинення виконавчого напису на предмет застави.

В позові зазначено, що вказаний лист-вимогу позичальник та поручитель отримали 30.04.2009 року, що було підтверджено в судовому засіданні представником позивача.

Крім того, в ході розгляду даної справи встановлено, що 31.07.2009 року ВАТ ВТБ Банк звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Банком в сумі 23560,23 дол. США за кредитним договором 77/08В R513 від 29.08.2008 року, яким просили звернути стягнення на квартиру. Того ж дня виконавчий напису був вчинений.

Проте, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2011 року, яке набрало чинності, вчинений 31.07.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виконавчий напис про звернення на квартиру був визнаний таким, що не підлягає виконанню (а.с.28-31).

Крім того, судом було встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, доводи позивача, представника позивача стосовного того, що новий строк повернення кредиту після спливу 5-ти денного строку, рахуючи з дати отримання позичальником та поручителем листа-вимоги, став 05.05.2009 року є необґрунтованими, так як не відповідають дійсності.

Так, поручитель, підписавши вищезазначений договір поруки, згідно п.3 вказаного договору, з умовами кредитного договору ознайомлений, в тому числі про строки виконання зобовязань за кредитним договором, зауважень та заперечень по його змісту немає. Крім того, в п.2 Договору вказаний строк до якого позичальник зобовязався повернути кредит в повному обсязі, а саме, до 27.08.2021 року.

Слід зазначити, що ст. 553 ЦК України визначає поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов»язання своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Відповідно до положень ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Суд звертає увагу, що зміна строку основного зобовязання відбулась би, якщо б Банк у вказаній вимозі-листі зазначив про це, але ж Банк в листі-вимозі, який був направлений на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не зазначив про зміну строку виконання основного зобовязання, а повідомив тільки про порушення умов кредитного договору. А тому строк основного зобовязання діє до 27.08.2021 року, у в звязку з чим суд вважає, що Банк не пропустив строк звернення з вимогою до поручителя.

Згідно з пунктом 12 договору поруки, цей договір діє до повного виконання зобовязання за кредитним договором. Разом з тим, як було зазначено вище, строк виконання основного зобовязання чітко визначений як в кредитному договорі так і в договорі поруки, а саме, до 27.08.2021 року.

Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуюче вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що договір поруки № 77/08В- П від 29.08.2008 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діє та законні підстави вважати його припиненим з 05.11.2009 року відсутні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги залишені без задоволення, то судові витрати поверненню не підлягають

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 41, 42, 99 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Законом України від 7

грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 15, 16, 509, 526, ч. ст.530, 553, ч.1 ст.554, 559, 598 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк, ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя К.О. Скрипник