Ухвала суду № 32079344, 27.06.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Черкаси

27 червня 2013 року Справа № 823/2292/13-а

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Чубар Т.М., перевіривши матеріали адміністративного позову,

поданогоОСОБА_1, керівником громадської організації «Освіком» ОСОБА_2 досудді Черкаського районного суду Черкаської області Соколишиної Лесі Богданівни провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулися ОСОБА_1 та керівник громадської організації «Освіком» ОСОБА_2, в якому просять визнати факт протиправної діяльності судді Черкаського районного суду Черкаської області Соколишиної Лесі Богданівни, що виразилася у незаконній відмові у видачі ОСОБА_1 та керівнику громадської організації «Освіком» ОСОБА_2 відповідей на їх заяви згідно Закону України «Про звернення громадян» про порушені права позивача, закріплені статтею 129 Конституції України, тобто проведення судових засідань без матеріалів справи, а також зобов'язати Черкаський районний суд видати копії роздруківок судових засідань від 31.05.2013р. та 01.06.2013р., підписаних та скріплених печаткою суду, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевому суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України № 68 від 27.06.2006р.

Вивчивши матеріали позовної заяви суддя вважає, що дана справа не підвідомча Черкаському окружному адміністративному суду, а заявлений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому справою адміністративної юрисдикції згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Разом з тим, у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, а отже не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» № 6 від 12.06.2009р.).

Відповідний висновок кореспондується також з викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001р. у справі № 6-рп/2001 правовою позицією, згідно якої процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Як наслідок, оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007р.).

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді, оскільки законом передбаченні інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Окрім того, суддя звертає увагу позивачів на те, що згідно статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010р. істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову тощо, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження. При цьому органами, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді є: 1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів; 2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України. Викладене, в свою чергу, також свідчить про унеможливлення розгляду в порядку адміністративного судочинства скарг на дії суддів щодо здійснення судочинства всупереч вимогам чинного процесуального законодавства, що віднесено, як зазначено вище, до компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 107 та п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження ОСОБА_1, керівнику громадської організації «Освіком» ОСОБА_2 у справі за їх позовом до судді Черкаського районного суду Черкаської області Соколишиної Лесі Богданівни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Повернути ОСОБА_1, керівнику громадської організації «Освіком» ОСОБА_2 позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами, та направити їм копію даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.М. Чубар