Постанова № 32079188, 11.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2013 року 11:04 № 826/7423/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача - Мукоїда Л.В., Однокоз П.І.,

представників відповідача - Муха С.І., Зарожевська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим порушені його законні права та інтереси.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати повністю: податкове повідомлення-рішення №0000104320 від 19 лютого 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 16 793 205,13грн., що включає податкове зобов'язання в розмірі 14 051 202,43 грн. та штрафні санкції в розмірі 2 742 002,7грн.; податкове повідомлення-рішення №0000114320 від 19 лютого 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 167 853,02грн., що включає податкове зобов'язання в розмірі 138 034,77 грн. та штрафні санкції в розмірі 29 818,25грн.; визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000264320 від 18 травня 2013р. - в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40 835,96грн. та штрафних санкцій в розмірі 5 855,11грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю та зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представників відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що відповідачем в період з 22.11.12р. по 25.01.13р. проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ ««Райффайзен Лізинг Аваль» код ЄДРПОУ 34480657 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт від 01.02.2013р. №104/43-20/34480657.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ ««Райффайзен Лізинг Аваль»:

- п.4.1 ст.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР) із змінами та внесеннями та п.135.1 ст. 135, п.п,153.2.5 п.153.2 ст.153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 14 051 202,43 грн., в т.ч. по періодах: З квартали 2010 року - 9 624 613,13 грн.; 2010 рік - 9 841 598,44 грн.; 2-4 квартали 2011 року -3 083 191,65 грн.; 1 квартал2012року- 521 131,76грн.; Півріччя 2012 року -1 126 412,34 грн.

- абз.«б» та «е» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 з урахуванням вимог п.1.6 та п.1.15 ст.1, ст.8, ст.14, 6, абз.«а» п.17.2 ст.17 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями та абз. «б» та «е» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 з урахуванням п.п. 162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п. 168.1.1 п.168.1, п.168.4 ст. 168 абз. «а»п.171.1 ст.171 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року з №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» не нараховано, не утримано та не сплачено перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 138 034,77 а саме по періодах: березень 2010 року - 437,01 грн., квітень 2010 року - 161,85 грн., нь 2010 року - 414,75 грн., червень 2010 року - 195,59 грн., липень 2010 року - 203,10 грн.' нь 2010 року - 613,84 грн., листопад 2010 року - 154,04 грн., грудень 2010 року - 356,43 . січень 2011 року - 929,60 грн., лютий 2011 року - 4 978,91 грн., березень 2011 року - 5 79 грн., квітень 2011 року - 2 179,80 грн., травень 2011 року - 4 880,78 грн., червень 2011 - 226,91 грн., липень 2011 року - 47 302,92 грн., серпень 2011 року - 178,65 грн., вересень року - 44 842,13 грн., жовтень 2011 року - 22 112,69 грн., листопад 2011 року - 560,27 грн., " 2012 року - 394,68 грн., березень 2012 року - 568,89 грн., квітень 2012 року - 117,14 грн. травень 2012 року - 655,02 грн.;

- п.239.1 та п.239.2 ст.239 Податкового Кодексу України від 02.12 2010 №2755 змінами та доповненнями, в частині неподання розрахунків сум збору за першу - транспортних засобів: трактора Chelleger МТ685С з номерним знаком 54612АА та вантажного сідлового тягача - Е Volvo FH 4X2 з номерним знаком ААІ532МА, а також не нараховано, та не сплачено збір за першу реєстрацію сідлового тягача - Е Volvo FH 4X2 з номерним АА1532МА у сумі 171,21 грн. за січень 2012 року.

- п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 з урахуванням п.6.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР п 185.1 ст. 185 - п. 187.8 ст.187, п. 188.1 ст.188, пп. 189.1 ст.189, п.п.192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 п 201.10 ст.201 з урахуванням пп.14.1185 п.14.1 ст.14, п.153.7 ст.153, п.192.2 ст.192 Податкового України від 02.12.2010 №2755-IV із змінами та доповненнями та Порядку заповнення Податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, в частині заниження обсягів пропажу на вартість отриманих послуг, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 176 056,86 грн., у тому числі по періодах: квітень 2010 року - 18 785,17 грн липень року - 3 354,68 грн.. лютий 2011 року - 258.32 грн., березень 2011 року - 125 884 81 квітень 2011 року - 368 516,85 грн., травень 2011 року - 153 663,33 грн., серпень 2011 г 9 842,92 грн., листопад 2011 року - 2 516,60 грн, грудень 2011 року - 3 854,46 грн січень 2012 року - 7 133,76 грн., лютий 2012 року - 1 065,і 7 грн. квітень 2012 року - 4 635 28 грн 2012 року-476 545,50 грн.

Не погоджуючись з висновком акту перевірки позивач надав заперечення на акт перевірки. За результатами розгляду заперечень, відповідач надав відповідь листом від 15.02.2013р. №2692/10/43-222, відповідно до якого відповідач частково задовольнив вимоги позивача (в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість).

Відповідач у відповіді на заперечення від 15.02.2013р. №2692/10/43-222, виклав п. 4 висновків акту перевірки в новій редакції, встановивши наступні порушення: п.3.1.1 п.3.1ст.3 п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 з урахуванням п.6.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР п 185 1 ст. 185 - п. 187.8 ст.187, п. 188.1 ст.188, пп. 189.1 ст.189, п.п.192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192 п 201.10 ст.201 з урахуванням пп.14.1185 п.14.1 ст.14, п.153.7 ст.153, п.192.2 ст.192 Податкового України від 02.12.2010 №2755-IV із змінами та доповненнями та Порядку заповнення Податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, в частині заниження обсягів продажу на вартість отриманих послуг, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 558 606,72 грн., у тому числі по періодах: квітень 2010 року - 18 785,17 грн., липень2010 року - 3 354,68 грн. лютий 2011 року - 258.32 грн., квітень 2011 року - 18615,51грн., травень 2011 року - 8 259,58 грн., серпень 2011 г 9 842,92 грн., листопад 2011 року - 2 516,60 грн, грудень 2011 року - 3 854,46 грн січень 2012 року - 7 133,76 грн., лютий 2012 року - 1 065,17 грн. квітень 2012 року - 4 635 28 грн 2012 року-476 545,50 грн.

На підставі акту перевірки від 01.02.2013р. №104/43-20/34480657 та відповіді на заперечення від 15.02.2013р. №2692/10/43-222 відповідач прийняв податкові повідомлення рішення: податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2013р. №0000104320 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16 793205,13грн., з яких за основним платежем 14 051 202,43 та штрафними (фінансовими) санкціями 2 742 002,7грн.; податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2013р. №0000114320 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших заробітна плата, на загальну суму 167 853,02грн., з яких за основним платежем 138 034,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29 818,25грн.; податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2013р. №0000264320 за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 94 859,23грн., з яких за основним платежем 82 061,22грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12 798,01грн.

Судом встановлено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» укладено Генеральний депозитний договір від 10 грудня 2008 року №02/56-1-2/027, в рамках якого укладено договори про вклад та додаткові угоди.

Відповідно до п. 1.2 Генерального депозитного договору сума, валюта вкладу, розмір процентної ставки або доходу в іншій формі, дата початку вкладу, дата закінчення вкладу, періодичність сплати процентів або доходу в іншій формі, можливість продовження строку, збільшення суми вкладу, повернення вкладу до дати закінчення вкладу та інші умови розміщення та обслуговування вкладу визначаються сторонами шляхом укладання окремих Договорів про вклад.

Перевіркою встановлено, що умовами Договорів про Вклад та Додатковим угодами, укладених на підставі Генерального депозитного договору, визначено процентні ставки на рівні нижче процентної ставки за залученими депозитами (середньозваженої за день вартості в процентах річних, %) офіційно оприлюдненої Національним Банком України на дату укладання відповідних Договорів про вклад та додаткових угод.

У період виникнення спірних правовідносин, діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Порядок визначення звичайної ціни був встановлений п.1.20 ст.1 вказаного Закону, який згідно п.8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу діяв до 01 січня 2013р.

Постановою Національного банку України від 19.03.2003 №124 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України» (зареєстровано в Міністерств, юстиції України 7 травня 2003 року за №353/7674, далі-Постанова) передбачена Форма статистичної звітності №350Д (щоденна) «Звіт про суми і вартість депозитів (у процентах річних)».

З використанням даних, які подаються банками України до Національного банку за формою статистичної звітності №350Д «Звіт про суми і вартість депозитів (у процентах річних)». Національним банком України визначено та оприлюднені процентні ставки за залученими депозитами (середньозважену за день вартість в процентах річних, %).

Відповідно до п. 3.1 глави 3 Постанови, оприлюднення статистичних даних з грошової і банківської статистики, статистики платіжного балансу та з міжнародної інвестиційної позиції здійснюється шляхом їх публікації в офіційних виданнях Національного банку України, а також на сторінці Національного банку України в міжнародній мережі Інтернет.

Судом встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» володіє часткою (паєм, пакетом акцій) на рівні вісімдесяти відсотків від статутного капіталу TOB «Райффайзен Лізинг Аваль» та відноситься до пов'язаних осіб на Підставі умов, визначених п. 1.26 ст. 1 Закону та п. 14.1.159 п.п. 14.1 ст. 14 ПК України.

П.п. 153.2.5 ст. 153 Податкового кодексу України доходи платника податку, отримані у вигляді процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок процента, зазначених у договорі але не нижчих від звичайної процентної ставки за депозит, звичайної ставки процента за кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів.

Відповідно до 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.1.13 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначеним законом.

Відповідно до п.п.14.1.44 п.14.1 ст.14 ПК України, депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначеним законом.

Згідно п.14.1.206 ПК України, проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються: а)платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б)платіж за використання коштів, залучених у депозит;в) платіж за придбання товарів у розстрочку;г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу);ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з її викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Порядок визначення звичайної ціни регламентується п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.7 п.1.20 ст. 1 звичайна процентна ставка за депозит - процентна ставка, що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке мас бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ - державним органом, визначеним законом. До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однією стороною договору перед іншою.

З вище наведеного, суд приходить до висновку, що з метою оподаткування податком на прибуток у разі застосування звичайної процентної ставки за депозитом до 01.01.2013р. відповідно до пп.1.20.7 п.1.20 ст.1 Закону №334 така ставка визначається на рівні процентної ставки, яка встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом.

Таким чином, податкове законодавство, що діяло на момент виникнення спірних відносин не містить норми, яка передбачає включення до складу доходу платника податків процентів за депозитними операціями із пов'язаними особами в розмірі не нижче звичайної процентної ставки за депозит. Зазначена норма в податковому законодавстві з'явилася лише 1 квітня 2011 року після набуття чинності розділу ІІІ Податкового кодексу.

Отже, з даного слідує, що визначення процентної ставки за Договорами про вклад та Додатковими угодами було здійснено позивачем у повній відповідності до вимог податкового законодавства, а така ставка відповідає звичайній процентній ставці за депозит, що діяла на момент укладення Договорів про вклад та Додаткових угод.

Перевіркою ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»щодо правильності утримання, повноти та своєчасності нарахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2009р.по 30.06.2012р., встановлено неутримання та не перерахування до бюджету податку з фізичних осіб з отриманих послуг та харчування на загальну суму 770 968,63грн.

Відповідач в поясненнях зазначає, що позивач проводив корпоративні заходи та тренінги, в яких брали участь як працівники позивача, так і клієнти та партнери позивача. При цьому позивач не вів персоніфікованого обліку фізичних осіб, які брали участь у таких заходах, та не здійснював калькуляцію витрат на проведення таких заходів.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п.2.1. ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку є податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до ст. 69 Господарського кодексу України власник і органи управління підприємства мають права та обов'язки в частині соціального розвитку підприємства. Зазначені питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участю власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.

Згідно із пп. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» термін "додаткові блага" визначається як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий " дохід не є зарплатою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Отже, враховуючи вищевикладене, витрати коштів (прибутку) підприємства (працедавця) на проведення корпоративних заходів є витратами, що пов'язані із соціальними програмами і послугами підприємства, а тому не є особистим (персоніфікованим) доходом ("додатковим благом") працівників.

Відповідно до пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (для визначення об'єкта оподаткування) такі витрати кваліфікуються як витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме організацію та проведення свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків.

З викладеного суд робить висновок, що обов'язок податкового агента з нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб міг бути виконаний лише за умови наявності достатньої інформації про платника податку фізичну особу. За відсутності такої інформації дохід, що одержується невизначеною кількістю фізичних осіб у вигляді додаткового блага, не може бути персоніфікований, а тому не може бути об'єктивно виконаний.

Також відповідно до висновків акту перевірки, встановлено, що позивачем за період , що підлягав перевірці, були занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 176 056,86 грн. за результатами розгляду заперечень до акту перевірки та часткового задоволення вимог позивача, викладених у запереченнях, відповідач зменшив зазначену суму до 558 606,72грн.

Внаслідок оскарження позивачем висновку відповідача в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 517 381,46 грн., Міністерство доходів і зборів України частково зменшило зазначену суму на 476 575,50грн., до 40 835,96грн.

В акті перевірки, відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40 835,96грн., внаслідок не визначення позивачем об'єкта оподаткування при виплаті комісії по операціях з отримання послуг за користування кредитами, отриманими від нерезидента. Так, перевіркою встановлено, що позивачем не визначено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість по операціях з отримання послуг за управління коштами, отриманими від нерезидента за кредитними договорами. Товариством здійснювались виплати комісії за отримання таких послуг. За користування кредитами від нерезидента за кредитними договорами.

Відповідно до п.1.11.1. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Згідно п. 3.2.5. ст.3 ЗУ "Про податок на додану вартість", визначено, що не є об'єктом оподаткування операції щодо: надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства; торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи; імпорту майна як технічної або благодійної (гуманітарної) допомоги згідно з нормами міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або відповідно до закону.

Дані норми є аналогічними з нормами п.п.196.1.5. та пп.14.1.258 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що кредити, які отримані позивачем від нерезидентів, підпадають під визначення фінансових кредитів, операції позивача зі сплати на користь таких нерезидентів відсотків (процентів) за користування кредитами та комісій за управління кредитами не є об'єктом оподаткування, і тому не повинні мати наслідком нарахування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Зазначене свідчить про порушення відповідачем норм податкового законодавства при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників не надало доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000104320 від 19 лютого 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000114320 від 19 лютого 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000264320 від 18 травня 2013р. - в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40 835,96грн. та штрафних санкцій в розмірі 5 855,11грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 19.06.2013р.

Суддя Є.В. Аблов