Постанова № 32079120, 16.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2013 року Справа № 810/1174/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:

представників позивача - Златкіна Є.М., Овсієнка Р.М.,

представника відповідача - Бухаленкова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» до про Баришівської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Баришівської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.11.2012 № 0000262332 та 22.01.2013 № 0000352332.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 142968 грн. 06 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 35742 грн. 02 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Баришівської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 16 квітня 2013 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» (ідентифікаційний код 34068920, місцезнаходження: 07541, м. Березань, вул. Маяковського, буд. 12) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області як юридична особа 03.05.2006 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 591919 (а.с. 28).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Баришівській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність пов`язану, зокрема, зі складським господарством, виробництвом продукції борошномельно - круп'яної промисловості, виробництвом готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням, кормами для тварин, молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, що підтверджується даними, наведеними у довідці відділу статистики у Баришівському районі Київської області серії АБ № 471435 (а.с. 29).

У жовтні 2012 року посадовими особами Баришівської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтайм Сервіс» за лютий 2012 року та ВАТ «Березанський комбікормовий завод» за квітень - травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2012 № 752/22/34068920 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за лютий 2012 року на суму 142650 грн. 00 коп. у зв`язку з виконанням правочину з придбання у ТОВ «Інтайм Сервіс» товарів, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2012 року на загальну суму 142650 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.11.2012 № 0000262332, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 178312 грн. 50 коп., з яких: 142650 грн. 00 коп. - за основним платежем; 35662 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішеннями не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України.

Під час розгляду скарги позивача Державною податковою службою у Київській області встановлено, що при визначенні грошового зобов'язання з податку на додану вартість Баришівською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби допущено арифметичну помилку, оскільки розмір грошового зобов'язання позивача фактично складає 142968 грн. 06 коп. (160338 грн. 34 коп. - 17370 грн. 28 коп. = 142968 грн. 06 коп.), а розмір штрафних (фінансових) санкцій, відповідно, 35742 грн. 00 коп. (142968 грн. 06 коп. х 25 % = 35742 грн. 00 коп.), у зв`язку з чим рішенням Державної податкової служби в Київській області від 17.01.2013 № 92/10/10-206/769 (а.с. 61 - 63) Товариству з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене у податковому повідомленні - рішенні від 12.11.2012 № 0000262332, на 318 грн. 06 коп. - за основним платежем, 79 грн. 52 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду Державною податковою службою у Київській області зазначеної скарги Баришівською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення від 22.01.2013 № 0000352332, яким відповідно до приписів пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 397 грн. 58 коп., з яких: 318 грн. 06 коп. - за основним платежем; 79 грн. 52 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У подальшому, Державною податковою службою України скаргу позивача залишено без задоволення (рішення від 13.02.2013 № 2204/6/10-2115), а податкові повідомлення рішення від 12.11.2012 № 0000262332 та 22.01.2013 № 0000352332 - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем суми податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 142968 грн. 06 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - ТОВ «Інтайм Сервіс», що здійснювались ним як покупцем так і постачальником товару (послуг).

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у січні 2012 року позивачем укладено з ТОВ «Інтайм Сервіс» договір поставки від 19.01.2012 № 0119-ОБ, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання поставити позивачу товар (обладнання, технічні засоби та комплектуючі вузли і механізми для обробки зернових культур бувших у користуванні) за асортиментом, кількістю і ціною, вказаними у видаткових накладних та специфікації, які є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 29.02.2012 № 118 та 29.02.2012 № 120, на загальну суму 962030 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 160338 грн. 34 коп. (а.с. 78, 81).

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, ТОВ «Інтайм Сервіс» виписано наступні податкові накладні: від 29.02.2012 № 118 на суму 460300 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 76716 грн. 67 коп. та № 120 на суму 501730 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 83621 грн. 67 коп. (а.с. 79, 82).

На момент проведення перевірки кредиторська заборгованість позивача за отримані від ТОВ «Інтайм Сервіс» товарно-матеріальні цінності складає 962030 грн. 00 коп.

В ході проведення контролюючого заходу податковим органом встановлено, що частину обладнання, придбаного у ТОВ «Інтайм Сервіс» (трактор ЮМЗ-6 КЛ, вологомір зерна, драбину, мотопилку ланцюгову СОЛО, бетонозмішувач Limex 125LS тощо) на загальну суму 104221 грн. 67 коп., у тому числі ПДВ - 17370 грн. 28 коп., позивач реалізував ВАТ «Березанський комбікормовий завод».

Інша частина придбаного у ТОВ «Інтайм Сервіс» обладнання на суму 857808 грн. 33 коп., у тому числі ПДВ - 142968 грн. 06 коп., на момент проведення перевірки обліковувалась на складі позивача.

Так, в матеріалах справи міститься копія акту обстеження території ТОВ «Березанський комбікормовий завод» щодо наявності майна (а.с. 53), складеного 22.10.2012 посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби в присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» Златкіної І.М., що підтверджує наявність на території вказаного суб'єкта господарювання іншої частини придбаних у ТОВ «Інтайм Сервіс» товарно-матеріальних цінностей.

Податковий орган зазначає, що реальність операції з поставки ТОВ «Інтайм Сервіс» на користь позивача товару на суму 104221 грн. 67 коп., у тому числі ПДВ - 17370 грн. 28 коп., податковим органом не оспорюється, оскільки подальша реалізація позивачем товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Березанський комбікормовий завод» підтверджується документально, а саме: видатковими та податковими накладними, рахунками - фактури, довіреностями, оборотно - сальдовими відомостями тощо.

В той же час, відповідач вказує на нереальність операцій з поставки товарів ТОВ «Інтайм Сервіс» позивачу на суму 857808 грн. 33 коп., у тому числі ПДВ - 142968 грн. 06 коп.

Висновок податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на суму 142968 грн. 06 коп. за взаємовідносинами з ТОВ «Інтайм Сервіс» ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника товарів.

Так, згідно відомостей, отриманих відповідачем від інших податкових органів, ТОВ «Інтайм Сервіс» за юридичною адресою не знаходиться.

Крім того, за поясненнями керівника та засновника ТОВ «Інтайм Сервіс» Олішевського М.В., він жодного відношення до ведення фінансово - господарської діяльності підприємства не має.

Зважаючи на вказані вище обставини, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Інтайм Сервіс» була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочин, укладений між ТОВ «Інтайм Сервіс» та позивачем, не спричинив реального настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відтак, відповідач вважає, що податковий кредит у сумі 142968 грн. 06 коп. сформовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод» за первинними документами податкового обліку, складеними на підтвердження виконання правочину, що фактично не відбувся, а отже позивач не мав на меті використовувати придбані товари у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкове зобов`язання позивача з податку на додану вартість за лютий 2012 року, на думку податкового органу, підлягає коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту за вказані вище звітні періоди, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, оборотно - сальдовими відомостями, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (діє з 16.12.2011), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виконання господарських зобов`язань за договором поставки від 19.01.2012 № 0119-ОБ ТОВ «Інтайм Сервіс» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, контрагент позивача у цей період не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, видаткових накладних, податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей тощо є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та ТОВ «Інтайм Сервіс», первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, оборотно - сальдові відомості тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника товарів.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту поставки товару за господарською операцією з придбання у ТОВ «Інтайм Сервіс» матеріальних цінностей, за результатами здійснення якої позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу товарів з боку наведеного вище контрагента підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем товару свідчать також докази його прийняття, подальшого зберігання та використання, а саме: складені сторонами правочинів видаткові накладні, які містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження, накази про прийняття на баланс і введення в експлуатацію об'єктів основних засобів, акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, відомості нарахування амортизації.

Матеріали справи також містять сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, свідоцтво про атестацію, відомості про наявність і надходження зернових та олійних культур, декларації про обсяги зберігання зерна, що свідчать про можливість використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих матеріальних активів (транспортеру пересувного, зерномету, обладнання зерносушильного комплексу, погрузчика пересувного вагонного тощо), що у свою чергу підтверджує товарність наведених вище операцій.

Твердження податкового органу про невиконання контрагентом позивача зобов`язань за укладеним договором поставки продукції від 19.01.2012 № 0119-ОБ з огляду на відсутність у позивача на момент перевірки товарно - транспортних накладних судом до уваги не приймаються, оскільки наведеною вище угодою передбачено поставку вказаним суб`єктом господарювання товару на умовах франко-склад та можливість прийняття його позивачем на підставі видаткових накладних.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, складське господарство, виробництво продукції борошномельно - круп'яної промисловості, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у ТОВ «Інтайм Сервіс» товару, з урахуванням видів його економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагента позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Посилання відповідача на пояснення громадянина Олішевського М.В. як на доказ відсутності у ТОВ «Інтайм Сервіс» господарських взаємовідносин з позивачем судом до уваги не приймається, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінально-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту винесення судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Інтайм Сервіс», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

За таких обставин, податкові повідомлення - рішення Баришівської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.11.2012 № 0000262332 та 22.01.2013 № 0000352332, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, вартість на загальну суму 142968 грн. 06 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 35742 грн. 02 коп. є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представником позивача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкові повідомлення - рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.11.2012 № 0000262332 та 22.01.2013 № 0000352332, - визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 22 квітня 2013 року.