Рішення № 32076958, 20.06.2013, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/310/13-ц

Номер провадження 2/162/102/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області

під головуванням: судді Труша В.О.,

за участю секретаря Гичук О.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача-відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 сільськоїради ОСОБА_7,

третьої особи без самостійних вимог на сторні відповідачів ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 сільської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_8 про визнання рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності, витягу з реєстру про держану реєстрацію, договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки незаконними та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 сільської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_8 про визнання рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності, витягу з реєстру про держану реєстрацію, договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки незаконними,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 сільської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_8 про визнання незаконними: рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради від 24.11.2011р. за №12/2 про оформлення права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок та інші господарські споруди, які знаходяться по вул.Жовтневій, 10 в с.Підкормілля; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.11.2011р., яке видане виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради про те, що ОСОБА_2 є власником вказаного будинку; державного акта ЯК №257666 від 15.09.2012р. про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2, яка знаходиться по вул.Жовтневій, 10 в с.Підкормілля; витягу з реєстру про право власності на нерухоме майно, реєстровий номер 35265880, згідно якого ОСОБА_2 є власником житлового будинку по вул.Жовтневій, 10 в с.Підкормілля.

За цим позовом 10 квітня 2013р. ухвалою Любешівського районного суду відкрите провадження у справі №162/310/13-ц.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 сільської ради третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_8 про визнання незаконними: рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради від 24.11.2011р. за №12/2 про оформлення права власності на ОСОБА_2 на житловий будинок та інші господарські споруди, які знаходяться по вул.Жовтневій, 10 в с.Підкормілля; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.11.2011р., яке видане виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради про те, що ОСОБА_2 є власником вказаного будинку; державного акта ЯК №257666 від 15.09.2012р. про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2, яка знаходиться по вул.Жовтневій, 10 с.Підкормілля; витягу з реєстру про право власності на нерухоме майно, реєстровий номер 35265880, згідно якого ОСОБА_2 є власником житлового будинку по вул.Жовтневій, 10 в с.Підкормілля.

За цим позовом 10 квітня 2013р. ухвалою Любешівського районного суду відкрите провадження у справі №162/312/13-ц.

22 квітня 2013р. ухвалою Любешівського районного суду цивільні справи №162/310/13-ц та №162/312/13-ц обєднані в одне провадження і призначено єдиний №162/310/13-ц.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 перший та другий позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 перший позов підтримав і просив його задовольнити, а другий позов, в якому його довіритель ОСОБА_2 виступає в якості відповідача, позов ОСОБА_1 визнав.

Представник відповідача ОСОБА_4 Адамівни- адвокат ОСОБА_5 два позови не визнав, просив відмовити в їх задоволенні у звязку з їх безпідставністю.

Представник відповідача ОСОБА_6 сільська ради сільський голова ОСОБА_7 два позови не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

ОСОБА_9 особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_8 просила відмовити в задоволення двох позовів.

Позивачі по першому позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог вказали, що ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому юридичному шлюбі з ОСОБА_10, який зареєстрований в ОСОБА_6 сільській раді 23 липня 1953року. В період шлюбу ними було побудовано житловий будинок та інші господарські будівлі, які знаходяться в с.Підкормілля, вул.Жовтнева, 10. В звязку з глибокою старістю позивача ОСОБА_2 стала дуже хворіти, зовсім неграмотна, не читає, не може вчинити підпису від свого імені, не знає які існують органи влади. ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_10 нікуди не зверталася про оформлення права власності на житловий будинок і земельну ділянку на себе, не укладала договорів про відчуження будинку та земельної ділянки, памятає лише, що її онука ОСОБА_4, яка є відповідачем по справі, зверталася із нею до лікаря і їй давали для вживання таблетки. Вважають, що відчуження будинку та земельної ділянки було здійснено з грубим порушенням норм Закону. 15 травня 2009 року від імені ОСОБА_10 посвідчено заповіт секретарем Зарудчівської сільської ради ОСОБА_11, згідно якого він заповів в користь позивача ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, грошові вклади та все інше майно. 20.06.2011р. ОСОБА_10 помер і після його смерті відкрилася спадщина за заповітом. Позивач ОСОБА_1 на дату смерті батька ОСОБА_10 і на даний час проживає в спірному будинку. Про те, що позивач ОСОБА_1 дійсно прийняв спадщину, стверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 14 жовтня 2012р. Також позивач ОСОБА_1 вказує, що відповідно до ч.2 ст.1272 ЦК України його мама ОСОБА_2 погоджується, щоб він був спадкоємцем після смерті ОСОБА_10 Отже, у відповідності із ч.3 ст.1268 ЦК України ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину. Крім того, позивач ОСОБА_1 вказує, що секретарю сільської ради ОСОБА_11 було достовірно відомо про посвідчений заповіт його батьком ОСОБА_10, особисто нею видаються неправдиві довідки та інші правовстановлюючі документи, які підписуються від імені голови сільської ради. До спливу 6-ти місячного терміну строків прийняття спадщини, передбачених ст.1270 ЦК України, 24 листопада 20112р. виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради прийняте рішення за №12/2 про оформлення права власності на житловий будинок за ОСОБА_2, при цьому у вказаному рішенні зазначено, що остання нібито зверталася з такою заявою до ОСОБА_6 сільської ради. На підставі даного рішення 25.11.2011р. ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на житловий будинок та інші господарські будівлі, що знаходяться по вул.Жовтневій, 10 с.Підкормілля. 18.08.2011р. ОСОБА_6 сільською радою за №1551 незаконно видано витяг з погосподарської книги по особовому рахунку №395 за 2010-2011роки, що названий будинок належить ОСОБА_2 На підставі вищевказаних документів КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» внесло до реєстру прав власності на нерухоме майно реєстровий №35265880 відомості про те, що ОСОБА_2 визнається повним власником спірного житлового будинку.

Обґрунтування другого позову позивачем ОСОБА_1 полягало аналогічним обставинам, викладених в першому позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_12 визнав повністю, аналогічний першому, другий позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 сільської ради, третьої особи на стороні відповідачів ОСОБА_8.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_13 обґрунтовуючи безпідставність позовів вказав, що вони не можуть бути задоволені так-як позивачами в порушення вимог ст.10 ч.3, ч.1 ст.60 ЦПК України не доведено ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказав, що позовні вимоги позивачів про визнання незаконними свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.11.2011р., яке видане виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради про те, що ОСОБА_2 є власником вказаного будинку; державний акт ЯК №257666 від 15.09.2012р. про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2, яка знаходиться по вул.Жовтневій, 10 с.Підкормілля; витяг з реєстру про право власності на нерухоме майно, реєстровий номер 35265880, згідно якого ОСОБА_2 є власником житлового будинку по вул.Жовтневій, 10 в с.Підкормілля не можуть бути задоволені із тих причин, що, згідно діючого законодавства України та компетенції суду, правочини та право установлюючі документи визнаються недійсними, якщо є для цього підстави, а позивачі їх поросили визнати незаконними.

Позовні вимоги про визнання незаконними договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться по вул.Жовтневій, 10 в с.Підкормілля, посвідчені приватним нотаріусом 05.12.2011р. ОСОБА_8, не можуть бути задоволені так-як у відповідності до ст.202 ЦК України це є двохсторонні правочини і згідно ст.16 ч.2 п.2, ст.215 ч.3 ЦК України суд може визнати їх лише недійсними, якщо є для цього підстави. Крім того, оскаржуються два різних за змістом правочини, договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, але позивачами не зазначено у прохальних частинах позовів: між ким укладені договори, повна адреса знаходження відчужуваного майна, повна назва приватного нотаріуса ОСОБА_8, реєстрові номери договорів. Позивачі під час всього розгляду справи не уточнювали та не змінювали позовні вимоги.

Крім того, вказав, що заперечення однією із сторін факту вчинення оспорюваних правочинів може доводитися лише письмовими доказами, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків

Також представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 зазначив, шо позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних доказів про те, що на час відкриття спадщини, тобто станом на 20.06.2011р., він проживав постійно з спадкодавцем ОСОБА_10, а свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_11. вказали, що він лише час від часу навідувався за місцем проживання спадкодавця, але постійно не проживав, тому на нього не можуть поширюватися вимоги ч.3 ст.1268 ЦК України. Крім того, позивач ОСОБА_1 без поважних причин пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, визначений ст.1270 ЦК України, який сплив ще 20 грудня 2011р. і підтвердженням цього є його звернення із заявою до Любешівської державної нотаріальної контори лише 04 квітня 2013р. Зокрема, доводи позивача ОСОБА_1 про те, що його матір ОСОБА_2 у звязку з глибокою старістю стала дуже хворіти, зовсім неграмотна, не читає, не може вчинити підпису від свого імені, не знає які існують органи влади, нікуди не зверталася за оформленням права власності не заслуговує до уваги, так-як це спростовується матеріалами спадкової справи №48/2913 ОСОБА_10 від 04.04.2013р. в якій знаходяться дві нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_2 від 04.04.2013р., адресовані Любешівській державній нотаріальній конторі, і державним нотаріусом ОСОБА_18 справжність підпису та дієздатність заявника перевірено, а також відомостями на виплату пенсії, соціальної допомоги №50/708 за червень 2012р., №49/708 за липень 2012р., №48/708 за серпень 2012р. в яких знаходиться підпис ОСОБА_2 про отримання пенсії та іншими доказами по справі, тому доводи позивача ОСОБА_1 про неграмотність його мами, у справі позивача-відповідача ОСОБА_2 не заслуговують до уваги.

Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_7 позови не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, вважає позовні вимоги безпідставними, так-як рішення ОСОБА_6 сільською радою приймалися колегіально у відповідності до компетенції сесії сільської ради, виконавчого комітету, вимог Конституції та законів України.

ОСОБА_9 особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_8 пояснила, що в приватній нотаріальній конторі 05 грудня 2011р. нею було посвідчено два оспорювані договори: договір дарування земельної ділянки та житлового будинку, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

При цьому нею було перевірено по паспорту особу дарувальника ОСОБА_2 та обдаровану ОСОБА_4, перевірено їх дієздатність, встановлено згідно правовстановлюючих документів належність майна дарувальнику і після складання оспорюваних договорів їх було в голос прочитано дарувальнику і обдарованому, розяснено наслідки вчинення правочинів та, за відсутності будь-яких заперечень і зауважень, кожен окремо дарувальник ОСОБА_2 та обдарована ОСОБА_4 власноручно поставили підписи на оспорюваних договорах. Тому вважає, що нею було вчинені всі дії, які необхідні під час посвідчення правочинів, як це передбачено Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні обох позовів слід відмовити із таких підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 з 23.07.1953р. перебувала в шлюбі з ОСОБА_10, який 20.06.2011р. помер. Після смерті чоловіка ОСОБА_10 ОСОБА_2 12.08.2011р. звернулася із заявами до ОСОБА_6 сільської ради про надання дозволу на оформлення права власності на житловий будинок №10, в с.Підкормілля, на вул.Жовтнева та про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с.Підкормілля, вул.Жовтнева, 10, так-як за життя ОСОБА_10 право вламаності на житловий будинок та земельну ділянку не було оформлено. Дві заяви складені на прохання ОСОБА_2 її внучкою ОСОБА_14, підписані заявником ОСОБА_2 власноручно та зареєстровані Виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради 12.08.2011р. індекс М-47 та М-48.

18.08.2011р. ОСОБА_6 сільською радою прийняте рішення №10/7 про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку в с.Підкормілля по вул.Жовтнева, 10 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

18.08.2011р. ОСОБА_2 звернулася із заявою до Любешівського районного виробничого відділу про виготовлення технічної документації на отримання державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,2500га, яка розташована в с.Підкормілля по вул.Жовтневій, 10, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

31.08.2011р. Управлінням держкомзему у Любешівському районі видане технічне завдання ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку.

31.08.2011р. за №11/2 ОСОБА_6 сільською радою прийняте рішення, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, передано у власність земельну ділянку площею 0,2500га в с.Підкормілля, вул.Жовтнева, 10 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_19. На підставі вказаного рішення Управлінням Держкомзему у Любешівському районі виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500га, кадастровий номер 0723186100:03:001:0257, яка розміщена за адресою: с.Підкормілля, вул.Жовтнева, 10 Любешівського району та ОСОБА_15 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №072310001000700. Приватним нотаріусом Любешівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 на держакті зроблено відмітку про перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 05.12.2011р. за реєстровим № 969.

15.11.2011р. представником ОСОБА_2 ОСОБА_20, яка діяла на підставі доручення від 14.11.1011р., посвідченого секретарем виконкому ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_11, в інспекцію Держархбудконтролю у Волинській області подана декларація про готовність обєкта до експлуатації- будинку №10, по вул.Жовтневій в с.Підкормілля Любешівського району.

24.11.2011р. виконавчий комет ОСОБА_6 сільської ради прийняв рішення №12/2 про оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за №10 по вул.Жовтневій в с.Підкормілля Любешівського району Волинської області за ОСОБА_2.

25.11.2011р. ОСОБА_6 сільською радою ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно- житловий будинок №10 по вул.Жовтнева с.Підкормілля Любешівського району, яке зареєстроване 02.12.2011р. комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №35265880 і виданий витяг про державну реєстрацію прав та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

05.12.2011р. приватним нотаріусом Любешівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 посвідчено безоплатний договір дарування земельної ділянки площею 0,2500га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: с.Підкормілля, вул.Жовтнева, 10 Любешівського району Волиньської області, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №969.

05.12.2011р. приватним нотаріусом Любешівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 посвідчено договір дарування житлового будинку №10 по вул.Жовтнева с.Підкормілля Любешівського району Волинської області, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №968. Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 28.12.2011р. даний договір дарування зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №35265880 і виданий витяг про державну реєстрацію прав та технічний паспорт на ОСОБА_4.

14 жовтня 2012р. винесена постанова ДІМ Любешівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_21 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст.190 КК України, прийнята за заявою ОСОБА_2

04 квітня 2013р. державним нотаріусом Любешівської державної нотаріальної контори ОСОБА_18 заведена спадкова справа №48/201 щодо майна померлого 20 червня 2011р. ОСОБА_10. 09 квітня 2013р. цим же нотаріусом винесена постанова про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в с.Підкормілля, вул.Жовтнева, 10 Любешівського району, в звязку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності померлого ОСОБА_10 на вказане майно.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1, 2 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

За змістом п. 3 ч. 1ст.215 ЦПК України, підставою для задоволення позову є встановлення судом факту порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача.

Суд погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 про те, що згідно ст.16 ч.2 п.2, ст.215 ч.3 ЦК України правочини суд визнає недійсними, а позивачі в прохальних часинах позовів просили визнати їх незаконними, під час усього розгляду справи позовні вимоги не уточнювалися і не змінювалися, тому це поза межами компетенції суду. Також бере до уваг, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину, або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, як визначено ч.1 ст.218 ЦК України.

Отже, суд не приймає до уваги свідчення свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23, які викликалися за клопотанням позивачів, в частині оспорювання правочинів договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку.

Позовні вимоги про визнання договорів дарування земельної ділянки і житлового будинку від 05.12.2011р. не містять даних між ким вони укладені, повна назва приватного нотаріуса, який їх посвідчив, повна назва знаходження майна та відсутні номери зареєстровані в реєстрі, при тому, що оспорювані договори є два різних за змістом правочини, укладені відносно двох обєктів майна та договір дарування земельної ділянки від 05.12.2011р. зареєстрований в реєстрі за №969, а договір дарування земельної ділянки від 05.12.2011р. зареєстрований в реєстрі за № 968.

Суд приходить до висновку, що оспорювані правочини, договори дарування житлового будинку від 05.12.2011р., реєстровий №969 та договір дарування земельної ділянки від 05.12.2011р., реєстровий №968 укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і посвідчені приватним нотаріусом Любешівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 є законними, а тому не має підстав визнавати їх незаконними.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з ч. 2 ст. 719 цього Кодексу договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Вищенаведеними доказами підтверджено факт укладення сторонами договору дарування нерухомого майна у встановленій законом формі.

Частинами 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт вільного волевиявлення ОСОБА_2 на безоплатну передачу у власність її внучці ОСОБА_4 належного їй житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, підтверджується приватним нотаріусом ОСОБА_24, показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15

В позовних заявах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не навели правову підставу своєї вимоги про визнання договору дарування недійсним. Разом з тим, за змістом позовної заяви правочин оспорювався позивачем у зв'язку із вчиненням його під впливом обману з боку відповідача ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_25, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_11 вказали на те, що дві заяви від 12.08.2011р., адресовані ОСОБА_6 сільській раді про надання дозволу на складання проекту землеустрою та оформлення права власності на житловий будинок, підписувалися власноручно ОСОБА_2, при цьому заявниця не висловлювала ніяких заперечень і під час розмови з нею було видно, що ОСОБА_2 усвідомлює, що відбувається те, що вона вчиняє. Судом для огляду були надані заяви ОСОБА_2 свідкам ОСОБА_25, ОСОБА_16, ОСОБА_14, які вказали, що це саме ті заяви, які були у їх присутності підписані ОСОБА_2 12.08.2011р. Отже, оскільки відсутні будь-які інші докази, які спростовують підписання заяв ОСОБА_2, зміст їх написаний за проханням заявниці ОСОБА_2 її внучкою ОСОБА_14, підписані вони власноручно заявником ОСОБА_2 та належно зареєстровані в журналі вхідної кореспонденції Виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради, тому у суда відсутні підстави вважати їх незаконними чи сфабрикованими, а тому це є належні докази по справі.

Позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради від 24.11.2011р. за №12/2 про оформлення права власності ОСОБА_2 на житловий будинок та інші господарські споруди, які знаходять по вул.Жовтневій, 10 в с.Підкормілля та свідоцтва про право власності на майно від 25.11.2011р., яке видане виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради про те, що ОСОБА_2 є власником вказаного будинку, із підстав вказаних позивачами та представником ОСОБА_3, не можуть бути задоволені, так-як дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши доводи учасників судового процесу та вимоги нормативно-правових актів України, суд приходить до переконання про їх безпідставність і необґрунтованість.

Отже, відповідно до ч.1, 3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету міністрів України,… прийнятих у межах їхньої компетенції.

Згідно ст.144 ч.1 Конституції України, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: виконавчі органи сільської ради…

Ст.30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає повноваження виконавчих комітетів сільських, селищних та міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового , торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і звязку, а саме, згідно підпункту 10 пункту б) до таких повноважень виконавчих комітетів належить облік та реєстрація відповідно до закону обєктів нерухомого майна незалежно від форм власності (підпункт 10 пункт «б» статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом №1878-VI від 11.02.2010р.)

Ч.1 п. «б» п.п.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: делеговані повноваження: участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів у порядку та у випадках, встановлених законом.

Відповідно до розділу VIII п.8.1 п.п. «а» Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 (надалі Тимчасове положення), яке діяло на момент прийняття рішення виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради №12/2 про оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за №10 по вул.Жовтнева в с.Підкормілля Любешівського району за ОСОБА_2 визначено: оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно: органами місцевого самоврядування.

Суд, аналізуючи нормативно-правові акти, приходить до переконання, що рішення №12/2 від 24.11.2011р. прийняте виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради в межах делегованих повноважень і тому немає підстав для визнання його незаконним.

Пунктами 8.2, 8.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 7 лютого 2002 року №7/5 визначено: до заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації обєкта нерухомого майна, а також інші документи, визначенні Положенням. Свідоцтво про право власності містить таку інформацію: назву обєкта нерухомого майна; місце видачі свідоцтва; дату видачі свідоцтва; назву органу, який видав свідоцтво; тип (призначення)обєкта нерухомого майна (житловий будинок, садиба, квартира, приміщення тощо); адреса (місцезнаходження) обєкта нерухомого майна; відомості про власника (власників); форму власності; вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності; опис обєкта нерухомого майна (дані про будівлю, споруди, їх частини; найменування та літровка; загальна та житлова площа; реквізити прийнятого рішення (найменування органу, назва документа, дата та індекс); призвіще, імя, по батькові та підпис керівника органу, який прийняв рішення. Зазначене свідоцтво скріплюється печаткою органу, який проводив оформлення права власності на нерухоме майно.

Пунктом 6.1 вищевказанаого Тимчасового положення передбачено, що оформлення права власності на об"єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані обєкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття обєкта і введення його в експлуатацію. Оскільки ОСОБА_2 разом з покійним чоловіком ОСОБА_10 була забудовником житлового будинку №10 на вул.Жовтневій в с.Підкормілля, виділялася земельна ділянка для цієї мети та згідно державного акта про право власності на земельну ділянку від15.09.2011р., виданого на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради від 31.08.2011р. №11/2 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,2500га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, набула законно право власності на земельну ділянку, а тому оформлення права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 органом виконавчої влади було проведено з дотриманням чинного законодавства.

Отже, свідоцтво про право власності на нерухоме майно по заяві ОСОБА_2 від 12.08.2011р., зареєстрованої виконкомом ОСОБА_6 сільської ради №М-47 від 12.08.2011р., оформлено відповідно до Тимчасового положення, яке діяло на момент його видачі, скріплене печаткою ОСОБА_6 сільської ради та видане уповноваженим органом і особою, а тому не має підстав вважати його незаконним, тому в цій частині позов теж підлягає відхиленню.

Суд також вважає, що ОСОБА_23 з реєстру про право власності на нерухоме майно, реєстровий номер 35265880, згідно якого ОСОБА_2 є власником житлового будинку по вул.Жовтнева, 10 в с.Підкормілля, не може підлягати до задоволення, так-як представником ОСОБА_2 ОСОБА_4 для реєстрації права власності в КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» надані реєстратору належні правовстановлюючі документи на житловий будинок, перелік яких визначений п.6 додатку №2 до Тимчасового положення, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Позовна вимога про визнання незаконним Державного акта ЯК №257666 від 15.09.2012р. про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2, яка знаходиться по вул.Жовтнева, 10 не підлягає до задоволення, так-як оформлений компетентним органом та виданий на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради № 11/2 31.08.2011р., яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, передано у власність земельну ділянку площею 0,2500га в с.Підкормілля, вул.Жовтнева, 10 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_19.

Відповідно до ст.ст.116, 118, 125 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

Отже, ОСОБА_2 15 вересня 2011р. набула права власності на земельну ділянку площею 0,2500га, кадастровий номер 0723186100:03:001:0257, яка розміщена за адресою: с.Підкормілля, вул.Жовтнева, 10 Любешівського району, згідно державного акта зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №072310001000700, тобто після смерті свого чоловіка ОСОБА_10, який помер 20 червня 2011р., але до оформлення права власності на житловий будинок, а тому дана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на праві особистої власності і не може рахуватися як спільно нажите майно подружжя з померлим чоловіком, так-як набута в порядку безоплатної приватизації (не за спільні кошти подружжя) і є реалізацією її конституційних права, а відповідно і особистою власністю.

Крім того, державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видавався на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради від 31.08.2011р. №11/2, тому вимога про скасування державного акта є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення, але позивачами та представником ОСОБА_3 всупереч ст.10 ч.3, ст.60 ч.1 ЦПК України не доведено жодними належними доказами в чому саме полягає незаконність рішення органу місцевого самоврядування та дане рішення не було предметом судового розгляду, оскільки позивачами воно не оскаржувалося.

Слід зазначити також, що навіть саме по собі недотримання положень норм закону органом місцевого самоврядування при прийнятті рішень не може бути безумовною підставою для визнання недійним виданого державного акта на право власності, оскільки порушує гарантоване Конституцією України право власності відповідача, за умови, що воно не було допущене внаслідок винної, протиправної поведінки самого відповідача.

Позивач не довів у суді наявність винної, протиправної поведінки відповідачів, які б сприяли винесенню оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі -Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 24 червня 2003 року у справі Стретч проти Обєднаного Королівства (Stretch v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив: наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Частиною 1 ст. 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно вимог ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Суд не приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_1 про те, що на момент відкриття спадщини він постійно проживав із спадкодавцем, так-як це спростовується відсутністю реєстрації за місцем знаходження спадкового майна, показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_11 та матеріалами спадкової справи №48/2013 від 04.04.2013р. щодо майна померлого ОСОБА_10

Згідно ст.16 ч.1, 2 п.2, 10 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочинів недійсними, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивачами не доведено ті обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та не подали суду належних і переконливих доказів на підтвердження позовних вимог.

Також, відповідачем ОСОБА_4 по справі понесені судові витрати за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_5 в розмірі 5046,80грн. і на підтвердження подано суду належно завірену копію договору про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, розрахунок проведений згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VI від 20.12.2011р. Оскільки, згідно ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до видів адвокатської діяльності відносяться надання правової інформації, консультації і розяснення з правових питань, складання процесуальних та інших документів правового характеру, представництво в суді, в силу вимог статті 79 ЦПК України вказані витрати на правову допомогу є судовими витратами.

Враховуючи,що позивачам відмовлено повністю в задоволенні позовів, суд, керуючись ч.1 ст.88 ЦПК України стягує з них судові витрати за надання правової допомоги адвокатом в розмірі 5046,80грн., по 2523.40грн. з кожного, в користь відповідача ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 197, 208, 209, 213-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 203, 215, 218, 230, 321, 717, 719 ЦК України, ст.ст. 116, 118, 125, 153 Земельного кодексу України , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Конституції України, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за "157/6445, суд, -

в и р і ш и в

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 сільської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_8 про визнання рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності, витягу з реєстру про держану реєстрацію, договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки незаконними відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 сільської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_8 про визнання рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності, витягу з реєстру про держану реєстрацію, договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки незаконними - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в користь ОСОБА_4 судові витрати за надання правової допомоги адвокатом в розмірі 5 046,80грн. (п"ять тисяч сорок шість) грн. 80 коп.- по 2 523,40грн. (дві тися п"ятсот двадцять три) грн. 40 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання ними копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_9

З оригіналом вірно.

СУДДЯ ЛЮБЕШІВСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_9