Ухвала суду № 32075097, 26.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 231/1826/12

Провадження №11/772/545/2013 Категорія: кримінальна

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т.В.

Доповідач Пасько Д. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Паська Д.П.

суддів: Старинця Ю.В., Рупака А.А.

за участю прокурора: Злощинської Н.М.

захисника: ОСОБА_2

засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула 19 червня 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією засуджених та їх адвоката на вирок Ямпільського районного суду від 16 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимий

засуджений за ст. 289 ч. 2 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком в один рік і шість місяців.

Згідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимий

засуджений за ст. 289 ч. 2 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком в один рік і шість місяців.

Згідно пп. 2 і 3 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

З засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області в рівних долях стягнуті судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз в сумі 294 грн. 24 коп. та 588 грн. 48 коп., а всього в сумі 882 грн. 72 коп.

Також з них в рівних долях стягнуто судові витрати в сумі 734 грн. 40 коп. на користь Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України.

З них же стягнуто на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду в сумі 500 грн.

Вирішено питання з речовим доказом.

Як вбачається з вироку районного суду ОСОБА_3 та його син ОСОБА_4 9 грудня 2011 року близько 15 год. в с. Слобода-Підлісівська Ямпільського району за попередньою змовою незаконно заволоділи транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 1378 грн. 19 коп., який був у несправному стані і належав ОСОБА_5 та зберігався ним на подвір'ї домоволодіння його сестри ОСОБА_6 по АДРЕСА_1.

Заїхавши на вищезгадане подвір'я своїм трактором ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за допомогою буксиру доставили даний автомобіль до свого домоволодіння, хоча їм того ніхто не дозволяв, мотивуючи це тим, що потерпілий ОСОБА_5 не повністю розрахувався з ОСОБА_4 за спільно виконані ними будівельні роботи на Київщині.

В апеляційній скарзі засуджених та їх адвоката ставиться питання про скасування вироку як незаконного, постановленого упереджено та однобічно на неповноті досудового та судового слідства, який не відповідає фактичним обставинам справи та про закриття справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України 1960 р.

Своє прохання апелянти мотивують тим, що насправді був відсутній предмет посягання, оскільки насправді ОСОБА_4 заволоділи не автомобілем, а залишками від нього у виді металобрухту, як компенсацією за грошовий борг ОСОБА_5 перед ОСОБА_4, і таким чином врегульовували цивільно-правові відносини.

Крім того, апелянти вважають, що суд безпідставно не взяв до уваги порушення кримінально-процесуального законодавства, допущені під час досудового розслідування. Зокрема, виправлення року винесення прокурором постанови про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи, де рік з надрукованого 2011 виправлено на 2012 р., а також, як вони вважають, фальсифікованого пояснення від ОСОБА_7

Заслухавши доповідача, виступи засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисника, які підтримали свою апеляцію з наведених у ній підстав, виступ прокурора, яка заперечила щодо задоволення апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженим, обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

На думку колегії суддів та обставина, що автомобіль потерпілого був розукомплектований і не міг у такому стані використовуватися як транспортний засіб без проведення ремонтно відновлювальних робіт не усуває можливості незаконного заволодіння ним, що і здійснили засуджені шляхом транспортування його трактором за допомогою троса з місця зберігання до свого домоволодіння, де він був виявлений і вилучений працівниками міліції.

Даний автомобіль знаходиться на відповідному обліку і право власності на нього належить ОСОБА_5, який, як вбачається з його показань, мав намір відремонтувати його і використовувати в технічно справному стані.

Об'єктивних доказів про те, що потерпілий ОСОБА_5 дозволив засудженим взяти вищезгаданий несправний автомобіль як компенсацію за грошовий борг по оплаті праці перед ОСОБА_4, у справі немає. Сам потерпілий це заперечує, що підтверджується і його заявою в орган міліції з проханням порушити кримінальну справу по даному факту проти ОСОБА_4.

Ця обставина підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_6 - сестри потерпілого, з подвір'я якої ОСОБА_4 трактором відбуксирували автомобіль, що належав ОСОБА_5

Наведене свідчить про те, що суд вірно оцінив докази по справі і правильно кваліфікував вчинене засудженими за ст. 289 ч. 2 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.

Стосовно виправлення року винесення постанови прокурора, на що є посилання в апеляції, то очевидним є те, зі змісту постанови, що вона винесена в січні 2012 р., оскільки зі змісту її вбачається, що мова йде про події 2011 року і скасовувалася постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.12.2011 р., тобто очевидним є те, що вона не могла бути винесена в січні 2011 р.

Тому колегія суддів не вважає виправлення дати на вищезгаданій постанові як істотне порушення норм кримінально-процесуального закону, яке тягне за собою скасування вироку.

Пояснення ОСОБА_7, на фальсифікацію яких вказують апелянти, судом не використовувалися у вироку як доказ вини засуджених, а тому на вирок не вплинули.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 366, 377, 379 ч. 2 КПК України 1960 р. та п. 11 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 р., колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також їх адвоката залишити без задоволення, а вирок Ямпільського районного суду від 16 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційного суду - Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді:

З оригіналом згідно: