Рішення № 32073940, 13.06.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1606/13-ц

2/296/1425/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

"13" червня 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Шалоти К.В.,

при секретарі Давиденко В.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товаритства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ "Житомиргаз", в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27996,60 грн. та моральну шкоду в сумі 15 000 грн.

Поданий позов був обґрунтований тим, що наказом №140/ос від 02.08.2011 року він був звільнений з посади слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування 3-го розряду служби експлуатації внутрішньо-будинкового обладнання за ст.40 п.3 КЗпП України. Вказав, що 16.01.2013 року на виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16.11.2011 року був поновлений відповідачем на роботі з 02.08.2011 року, однак розрахунок по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2011 по 16.01.2013 року в сумі 27996,60 грн. проведений з ним не був. Також посилаючись на тривале недопущення до роботи, що спричинило втрату заробітку його сім'ю з вини відповідача та завдання моральних страждань, просив стягнути завдану моральну шкоду в сумі 15 000 грн.

В подальшому позивач збільшив розмір заявлених позовних вимог та просив додатково стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 16.01.2013 р. по 16.05.2013 р. у сумі 5567,80 грн. та витрати на надану правовому допомогу у розмірі 1500 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов з урахуванням збільшених позовних вимог підтримали в повному обсязі із підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити.

Представник відповідача Петровська Н.О. в судовому засіданні позов не визнала, надали суду письмові заперечення, в яких зазначила, що позивач звернувся з заявою про поновлення на роботі та судовим рішенням від 16.11.2011 року лише 10.01.2012 року та посилаючись на подальший перегляд судового рішення про поновлення на роботі позивача в апеляційному та касаційному порядку, а також на не доведення позивачем завдання моральної шкоди просили в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

У судовому засіданні 13.06.2013 року, на підставі ч. 3 ст. 209 ЦПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено його складення у повному обсязі на п'ять днів, про що повідомлено сторін в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 218 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом №140/ос від 02.08.2011 року ОСОБА_1 був звільнений з посади слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування 3-го розряду служби експлуатації внутрішньо-будинкового обладнання ПАТ "Житомиргаз" за ст.40 п.3 КЗпП України.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16.11.2011 року та додатковим рішенням цього суду від 22.11.2012 року, залишеними без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 16.01.2013 року ОСОБА_1 поновлено на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування 3-го розряду служби експлуатації внутрішньо-будинкового обладнання з 02 серпня 2011 року, стягнуто з ПАТ "Житомиргаз" на користь позивача 5092,50 грн. середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу та 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 3, 4, 26).

Наказом ПАТ "Житомиргаз" №12/ос від 16.01.2013 року ОСОБА_1 поновлений на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування служби експлуатації внутрішньо-будинкових систем газопостачання з 02 серпня 2011 року (а.с. 5).

Сторонами не оспорюється, що на виконання рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 16.11.2011 р. ПАТ "Житомиргаз" сплатив ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2011 р. по 16.11.2011 р. у розмірі 5092,50 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що поновлення позивача на роботі ПАТ "Житомиргаз" з 02.08.2011 р. в зв'язку із незаконним звільненням фактично відбулося лише 16.01.2013 р., а присудження з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду від 16.11.2011 р. стосувалося періоду з 02.08.2011 р. по 16.11.2011 р. (день винесення судового рішення).

З довідки ПАТ "Житомиргаз" №20/12 від 12.02.2013 р., вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, без вирахувань податків та обов'язкових платежів, становить 67,90 грн. (а.с 15).

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.11.2011 р. по 16.01.2013 р. (з урахуванням меж заявлених вимог) в сумі 19 894,70 грн., з якої підлягають вирахування податки та обов'язкові платежі з розрахунку: 293 р.д. х 67,90 грн. = 19 894,70 грн., де 67,90 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, без вирахувань податків та обов'язкових платежів; 293 р.д. - сумарна кількість робочих днів за період з 17.11.2011 р. по 16.01.2013 р. (згідно листів Мінпраці України від 25.08.2010 р. № 9111/0/14-10/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік", від 23.08.2011 р. № 8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік", від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік").

Присуджуючи стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.11.2011 р. по 16.01.2013 р., тобто понад рік, суд згідно вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП бере до уваги те, що позивач починаючи з 10.01.2012 р. неодноразово звертався до відповідача з відповідними заявами про поновлення на роботі на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16.11.2011 р. (а.с. 6-9), однак остаточно був поновлений відповідачем лише 16.01.2013 р. на підставі наказу №12/ос, а тому суд дійшов висновку про відсутність вини позивача у вирішенні питання про його поновлення, що тривало понад календарний рік.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 16.01.2013 р. по 16.05.2013 р. у сумі 5567,80 грн., що обґрунтовувалась позивачем незаконною, на його думку, невиплатою в момент звільнення належного йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою має компенсаційний характер, відповідно до Закону України "Про оплату праці" не входить в структуру оплати праці та згідно вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України присуджується виключно за рішенням органу, який розглядає трудовий спір, суд дійти висновку, що юридично неспроможними є твердження позивача та його представника про порушення ПАТ "Житомиргаз" вимог ст. 116 КЗпП України щодо невиплати в момент звільнення ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до сум, що належать працівнику в день звільнення, а тому відповідно безпідставним є посилання на застування ст.117 КЗпП України щодо стягнення з ПАТ "Житомиргаз" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, судом враховується, що внаслідок неправомірних дій відповідача щодо непоновлення позивача на роботі в результаті незаконного звільнення в порушення ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 235 КЗпП України на протязі тривалого часу був позбавлений права на працю та можливості отримати належну заробітну плату та розпорядження нею на власний розсуд, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд, виходячи з принципів розумності і справедливості, вважає за можливе заявлені позовні вимоги щодо відшкодування завданої моральної шкоди задовольнити частково у розмірі 1000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн. необхідно зазначити наступне.

Згідно з вимогами ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать витрати на правову допомогу.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторонни понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Стаття 84 ЦПК передбачає, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З журналу судового засідання вбачається, що адвокат позивача приймала участь у судовому засіданні, загальна тривалість якого становила -1 годину 25 хвилин.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

За таких обставин, вимоги про компенсацію витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката позивача підлягають задоволенню частково у сумі 649,97 грн., з розрахунку 1147 грн. х 40% х 1 год. 25 хв. = 649,97 грн., де: 1147 грн. - встановленої законом мінімальна заробітна плата у місячному розмірі у 2013 році за годину участі особи; 40% або 0,4 - встановлений законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи; 1 год. 25 хв. або 75 хв. - тривалість участі адвоката позивача у судовому засіданні.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірів 344,10 грн., що складається зі ставки судового збору за вимоги майнового характеру в сумі 229,40 грн. та ставки судового збору за вимоги немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди) в сумі 114,70 грн.

Керуючись ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, 35, код за ЄДРПОУ 03344071) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19 894 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) гривні 70 копійок, з якої підлягають вирахування усі податки та обов'язкові платежі; 1 000 (тисяча) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди; 649 (шістсот сорок дев'ять) гривень 97 копійок - витрат на правову допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, 35, код за ЄДРПОУ 03344071) на користь держави судовий збір в сумі 344 (триста сорок чотири) гривень 10 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя К. В. Шалота

Повний текст рішення складено та підписано - 15.06.2013 року.