Ухвала суду № 32073030, 05.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 р.Справа № 1570/4261/2012

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант» до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису до акту перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів від 08.05.2012р. № 000118, визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 138 від 03.08.2012 року,

В С Т А Н О В И В :

12 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елефант» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису до акту перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів від 08.05.2012р. №000118, визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень, передбачених статтею ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 138 від 03.08.2012 року (а.с. 3-13).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що у відповідача не було підстав для прийняття спірної постанови, оскільки його висновки про порушення позивачем приписів п.43 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 р. N 792 та висновки про порушення позивачем приписів ч. 1 ст. 6, ч.1 ст.7 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ необґрунтовані. При цьому зазначив, що вимоги споживача не були виконані, оскільки, у встановленому законодавством порядку в автомобілі споживача не було встановлено наявність або відсутність заявлених споживачем недоліків, споживач не надавав автомобіль для проведення його обстеження та встановлення наявності або відсутності недоліків. В обґрунтування заявлених вимог щодо визнання протиправним та скасування припису відповідача позивач зазначив, що відповідачем не було враховано взаємовиключність вимог споживача та в приписі не конкретизовано вимоги та обсяг, в якому їх мав задовольнити позивач за приписом, а також, що строки на виконання припису завідомо зробили неможливим його виконання позивачем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасований припис до акту перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів від 08.05.2012 р. № 000118. Визнана протиправною та скасована постанову № 138 від 03.08.2012 року про накладення стягнень, передбачених статтею ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с.126-130).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державної інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову підприємства.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Працівниками Державної інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області на підставі скарги споживача ОСОБА_1 (а.с. 48-50) та направлення №202 на проведення перевірки від 03 травня 2012 р. (а.с.88), проведено перевірку ТОВ «Елефант» та складено акт від 08 травня 2012 р. №000118 щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів та винесено припис про зобов'язання у певний строк задовольнити законні вимоги споживача, залучити сторонніх фахівців для вирішення питання по суті, надати до інспекції інформацію про вартість навігаційної системи (а.с. 14-18).

03 липня 2012 р. на підставі висновків акту перевірки відповідачем була винесена постанова про накладення стягнень №138 (а.с. 20-21), відповідно до якої на ТОВ «Елефант» за порушення вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у відповідності до п. 1 ч. 1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»були накладені санкції у розмірі 1316857,00 гривень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», вказаний закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 23 цього Закону передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

З договору купівлі-продажу автомобіля №0072/060411-267, укладеного між позивачем та споживачем ОСОБА_1, вбачається, що останньою був придбаний у позивача автомобіль Nissan Pathfinder, номер кузова НОМЕР_1, який був отриманий нею 03 червня 2011 р. за актом приймання-передачі (а.с.27).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу автомобіля № 0072/060411-267 (а.с. 22-26) при видачі автомобіля 03 червня 2011 р. споживача було ознайомлено з усіма органами керування автомобіля, що підтверджується підписом покупця (споживача) в акті приймання-передачі автомобіля, отже, автомобіль було прийнято споживачем без зауважень.

Відповідно до п. 6.6. договору купівлі-продажу автомобіля №0072/060411-267, «у випадку виявлення в межах гарантійного строку недоліків (істотних недоліків) товару, покупець зобов'язаний надати товар продавцю для проведення відповідної експертизи». Відповідно до п. 6.7. Договору, «Продавець усуває недоліки (істотні недоліки) відповідного товару безоплатно протягом 14 (чотирнадцяти) днів або в інший строк, погоджений сторонами, з моменту підтвердження наявності недоліку товару спеціалістами продавця або висновком експертизи».

Судом першої інстанції було встановлено, що 23 лютого 2012 р. між споживачем та позивачем було оформлено наряд-замовлення №ЗН00012435 від 23.02.2012 р., відповідно до якого позивач мав здійснити роботи з «встановлення навігації», проте зазначені роботи не виконав, про що зазначено у наряді-замовленні. Згодом, 29.02.2012 представник споживача звернувся до позивача з листом, який зареєстровано позивачем за вхідним № 36 в якому вимагав від позивача «запустити навігаційну систему і систему розпізнавання мови» в автомобілі. З листа-відповіді позивача № 86 від 10.03.2012 р. вбачається, що він запропонував споживачу з'явитися до сервісного центру для проведення огляду автомобілю.

Як вбачається з попередньої заявки на технічне обслуговування і ремонт, складеної позивачем та споживачем 20.03.2012 р., споживачем було заявлено, що в автомобілі не працює навігаційна система і голосове керування. Для встановлення заявлених споживачем недоліків було оформлено наряд-замовлення на надання послуг з технічного обслуговування та/або ремонту № ЗНООО 13268 від 20.03.2012р. (а.с. 33-а), згідно якого як позивачем так і споживачем було погоджено наступний обсяг робіт: проведення діагностики навігаційної системи автомобіля споживача.

Відповідно до преамбули «Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів», затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 р. N 721, цей Порядок визначає відносини між власниками дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ) та суб'єктами господарювання, в тому числі тими, що здійснюють роздрібну торгівлю ДТЗ, підприємствами-виробниками ДТЗ та виконавцями робіт із технічного обслуговування і гарантійного ремонту ДТЗ.

Відповідно до п.25 зазначеного Порядку, документом, який підтверджує передавання ДТЗ на гарантійний ремонт, є наряд-замовлення, де споживач підписом у наряді-замовленні погоджує обсяги та терміни виконання гарантійного ремонту.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який критично поставився до позиції відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 43 «Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів затверджених Наказом Мінтрансу від 11.11.2002 р., оскільки, як вбачається з наряду-замовлення на надання послуг з технічного обслуговування та/або ремонту № ЗНООО 13268 від 20.03.2012, споживач ОСОБА_1 своїм підписом в наряд-замовленні погодила найменування та обсяг робіт (послуг), а саме проведення діагностики навігаційної системи, а не її ремонту.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що оскільки, з рекламаційного акту, складеного споживачем та позивачем, вбачається, що споживач та позивач не дійшли згоди щодо наявності або відсутності недоліків в ДТЗ споживача, за приписами ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач мав право, в разі незгоди з висновками спеціалістів позивача, вимагати проведення авто-технічної експертизи, проте ним такі вимоги не ставилися. Зазначені права визначені також у п. 6.6. Договору купівлі-продажу автомобіля № 0072/060411-267, згідно якого «у випадку виявлення в межах гарантійного строку недоліків (істотних недоліків) товару, покупець зобов'язаний надати товар продавцю для проведення відповідної експертизи».

З огляду на це твердження позивача про те, що позиція споживача про наявність недоліків в ДТС самі по собі, тобто без дотримання споживачем вимог «Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів», без необхідного в таких випадках встановлення підтвердження наявності самого недоліку, про який заявляє споживач - не є достатньою підставою для задоволення позивачем вимог споживача.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив пояснення представника відповідача про те, що наявність недоліків в роботі навігаційної системи та системі розпізнавання мови автомобіля може підтверджуватися доданими до звернення споживача від 23.03.2012 р. (зареєстроване позивачем за номером 64), фотографіями, та погоджується з думкою позивача, що зазначені фотографії обґрунтовано не прийняті позивачем в якості належних доказів наявності заявлених недоліків.

Вирішуючи питання про правомірність припису до акту від 08 травня 2012 р. № 000118 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів суд першої інстанції вірно виходив з того, що припис не відповідає вимогам «Порядку проведення перевірок суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25 жовтня 2006 р. за № 311.

Відповідно до Порядку проведення перевірок, заходи припису керівнику суб'єкта господарювання, направлені на забезпечення суб'єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі, а терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб'єкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень, але вони не можуть перевищувати термінів, установлених законодавчими та нормативно-правовими актами.

З оскаржуваного припису вбачається, що позивача зобов'язано «задовольнити законні вимоги споживача, залучити сторонніх фахівців для вирішення питання по суті, надати до інспекції інформацію про вартість навігаційної системи».

Колегія суддів приймає до уваги, що конфліктна ситуація між позивачем та споживачем була вирішена мирним шляхом. А саме з Додаткової угоди № 1 від 2 серпня 2012 року до Договору купівлі-продажу №0072/060411-267 від 06 березня 2011 р., вбачається, що позивач прийняв рішення у добровільному порядку та за свій рахунок зменшити вартість автомобіля на 27975,50 грн., що на той час складало 3500 доларів США. Отже позивач виконав вимоги закону «Про захист прав споживачів» до прийняття відповідачем постанови про накладення стягнень, передбачених статтею ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 138 від 03.08.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припис до акту перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів від 08.05.2012 р. № 000118 та постанова про накладення стягнень передбачених статтею ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 138 від 03.08.2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем рішень.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Отже, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов