Постанова № 32072600, 20.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа№ 927/336/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.04.2013р.

у справі № 927/336/13 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Малого приватного підприємства «Рівень»

до Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія

«Домобудівник»

про стягнення 96 750, 92 грн.

В судовому засіданні 20.06.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013р. Мале приватне підприємство «Рівень» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домомбудівник» про стягнення 96 750, 92 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 337/12 від 19.05.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, а тому просив суд стягнути з відповідача 88 922, 80 грн. основного боргу, 6 523, 43 грн. пені та 1 304, 69 грн. 3% річних, судові витрати та 3 000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.04.2013р. у справі № 927/336/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» на користь Малого приватного підприємства «Рівень» 88 922, 80 грн. боргу, 6 380,21 грн. пені, 1 276, 04 грн. 3% річних, 2 994, 67 грн. витрат на послуги адвоката та 1 931, 58 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 21 216 грн. боргу, 6 380,21 грн. пені, 1 276, 04 грн. 3% річних, 2 994, 67 грн. витрат на послуги адвоката.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставити справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. для розгляду справи № 927/336/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.06.2013р.

19.06.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 17.06.2013р. (вх. № 09-11/10084), в якому позивач заперечував проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 20.06.2013р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 94-95), про причини неявки суд не повідомили, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2012р. між Малим приватним підприємством «Рівень» (позивач, підрядник за договором) та Публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» (відповідач, замовник за договором) укладено договір № 337/12, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник виконує роботи з улаштування синтетичного покриття на спортивних майданчиках (тенісний корт, мініфутбол, волейбол, доріжка для розбігу) учбово-виховного комплексу смт Седнів Чернігівського району на площі 1 851 м2., з повним забезпеченням будівельними матеріалами.

Згідно п. 2.1. договору загальна вартість матеріалів і робіт даного договору становить 438 922, 80 грн., у т. ч. ПДВ 20% 73 153, 80 грн.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що розрахунки за виконанні роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт за формами КБ-2 та КБ-3 на умовах відстрочення платежу до 10 банківських днів. Після підписання сторонами договору, замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 367 000, 00 грн. вартості матеріалів, конструкцій та виробів, необхідних для виконання робіт за договором, який підрядник зобов'язується використати протягом 3 місяців з моменту отримання цих коштів. По закінченню вищевказаного терміну, протягом одного робочого дня, невикористана сума авансу має бути повернута замовнику. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконанні роботи здійснюються протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Підрядник приступає до виконання робіт за даним договором - червень 2012р. Термін закінчення робіт за даним договором не пізніше 30 липня 2012р. (п. п. 3.1., 3.2. договору).

Відповідно до п. 7.3. договору за порушення замовником строків оплати виконаних робіт, установлених п. 2.2. у договорі, замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Даний договір, згідно п. 8.3., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було виконано підрядні роботи з урахуванням вартості будівельних матеріалів на загальну суму 438 922, 80 грн.

Даний факт підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати / за серпень 2012р. на суму 438 922, 80 грн. (довідка за формою КБ-3) та актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012р. на суму 438 922, 80 грн. (акт за формою КБ-2в) (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи), які підписані уповноваженими особами 27.08.2012р. та скріплені печатками сторін договору № 337/12 від 19.06.2012р.

З вищенаведеного вбачається, що Мале приватне підприємство «Рівень» виконало, а Публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Домобудівник» прийняло роботи на загальну суму 438 922, 80 грн. без будь-яких зауважень щодо обсягів, якості чи інших умов договору.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором № 337/12 від 19.06.2012р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підрядником умов договору.

Однак, Публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Домобудівник» свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт за серпень 2012р. не здійснило, лише частково оплатило виконані роботи на суму 350 000, 00 грн., що підтверджується звітом про дебітові та кредитові операції по рахунку позивача, який підписаний уповноваженою особою та скріплений відбитком печатки банківської установи (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи) (а. с. 17).

З метою досудового врегулювання спору, 27.02.2013р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія про сплату заборгованості б/н від 25.02.2013р., яка отримана відповідачем 04.03.2013р., однак залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» перед позивачем складає 88 922, 80 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору № 337/12 від 19.06.2012р вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Відповідно до п. 2.2. укладеного договору, оплата за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формами КБ-2 та КБ-3 на умовах відстрочення платежу до 10 банківських днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконанні роботи здійснюються протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Доводи апелянта щодо наявності у нього заборгованості перед позивачем лише в розмірі 67 706, 68 грн. не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги виходячи з наступного.

Дійсно, 30.01.2012р. між Відділом освіти Чернігівської районної державної адміністрації (замовник) та Публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобідівник» (учасник, відповідач по справі) було укладено договір на закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти з виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті замовника 45.21.1 «Навчально-виховний комплекс у складі загальноосвітньої школи на 240 учнів та дитсадку-ясел на 35 місць по вул. Перемоги, 5 в смт. Седнів Чернігівського району».

Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору роботи виконуються на об'єкті силами та засобами учасника до здачі в експлуатацію у вересні 2012р. Ціна договору є твердою і становить 8 158 500, 00 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником (відділ освіти) після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та довідки КБ-3 або попередньої оплати у розмірі 30% від суми договору. Розрахунки за виконані роботи проводяться замовником з учасником по актам КБ-2в та КБ-3 щомісячно, до 15 числа наступного за звітним місяцем (п. 4.1 договору).

Апелянт посилається на неприйняття відділом освіти виконаних робіт на загальну суму 1 389 223, 11 грн., в тому числі і робіт, що виконувались МПП «Рівень» (позивачем) на суму 21 216, 00 грн.

Доводи відповідача (апелянта) щодо відсутності бюджетного фінансування, що потягло за собою неможливість оплати виконаних позивачем робіт, вірно не прийняті місцевим господарським судом до уваги, оскільки відповідач - Публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Домобудівник» не є особою, що фінансується з державного бюджету, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а можлива відсутність бюджетного фінансування відділу освіти не виправдовує бездіяльність замовника (відповідача) і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань по договору № 337/12 від 19.05.2012р.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р.

Крім цього, колегія суддів констатує, що відповідачем не надано належних доказів затримки відповідного бюджетного фінансування, а підписаний з відділом освіти договір та лише зі сторони відповідача акти виконаних робіт не свідчать про наявність такої затримки та про визнання відділом освіти заборгованості в сумі 21 216, 00 грн.

Отже, враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором № 337/12 від 19.06.2012р. щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 88 922, 80 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 523, 43 грн. пені та 1 304, 69 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 7.3. договору № 337/12 від 19.05.2012р. за порушення замовником строків оплати виконаних робіт, установлених п. 2.2. у договорі, замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки, умова застосування відповідальності у вигляді пені та 3% річних у даному випадку пов'язана з моментом підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (27.08.2012р.), то нарахування пені та 3% річних, з урахуванням строку у 10 банківських днів згідно п. 2.2. договору, починається з 11.09.2012р.

Однак, всупереч умов договору за прострочення оплати виконаних робіт позивач нараховує пеню та 3% річних за період з 07.09.2012р. по 04.03.2013р. Такі розрахунки пені та 3% річних є неправильними та необґрунтованими.

Таким чином, беручи до уваги умови договору, здійснивши власні розрахунки пені та 3% річних, нарахованих на суму боргу 88 922, 80 грн. за період з 11.09.2012р. по 04.03.2013р., за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 6 380, 21 грн. та 1 276, 04 грн. відповідно, в іншій частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 143, 22 грн. (6 523, 43 грн. - 6 380, 21 грн.) та 3% річних у розмірі 28, 65 грн. (1 304, 69 грн. - 1 276, 04 грн.) слід відмовити, враховуючи невірно визначений період прострочення.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 3 000, 00 грн.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес-Право» в особі президента Горовця Є.М. підтверджується договором про надання правової допомоги № 02/02/13 від 26.02.2013р., оригінал якого наявний в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.1. даного договору фірма бере на себе зобов'язання надавати довірителю правову допомогу (послуги адвоката), що полягає у представництві його інтересів у справі за позовом довірителя до Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» (далі - відповідач) про стягнення боргу за виконані довірителем на користь відповідача роботи згідно з договором № 337/12 від 19.06.2012р., а також про стягнення з відповідача на користь довірителя відповідних сум пені і трьох відсотків річних.

Згідно п. 4.1. договору гонорар фірми за надання правової допомоги (послуг адвоката) за договором складає 3 000, 00 грн.

На виконання умов даного договору, на підставі рахунку № 4 від 26.02.2013р. позивачем перераховано на рахунок Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес-Право» кошти в сумі 3 000, 00 грн. в якості оплати за послуги адвоката з ведення господарської справи у місцевому суді, що підтверджується банківською випискою, належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи.

У матеріалах справи міститься належним чином завірені копії свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання № 415 від 14.04.2004р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 61 від 23.02.2004р., згідно якого Горовець Є.М. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвокатського об'єднання, на рахунок якого здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про кваліфікацію зазначених Малим приватним підприємством «Рівень» 3 000, 00 грн. судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у вигляді витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню в розмірі 2 994, 67 грн.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 19.04.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» на рішення господарського суду Чернігівської області від 19.04.2013р. у справі № 927/336/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 19.04.2013р. у справі № 927/336/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/336/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 25.06.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.