Постанова № 32072569, 25.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2013 року Справа № 812/5616/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Семціві О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського міського управління юстиції про визнання незаконними дії, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ВДВС Жовтневого району Луганського міського управління юстиції та просила:

- скасувати постанову державного виконавця ВДВС Жовтневого району Луганського МУЮ про відкриття виконавчого провадження №29186173 від 11.01.2011 у зв'язку з відображення свідомо недостовірної інформації, що призвело до численних порушень чинного законодавства;

- визнати незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ в частині не закриття виконавчого провадження №29186173 у строк понад 6 місяців;

- визнати незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ по винесенню на торги нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ вчинити певні дії: зняти з реалізації майно позивача - квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ вчинити певні дії: закрити виконавче провадження №29186173 та застосувати наслідки його закриття;

- визнати незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ щодо не вжиття заходів повідомлення сторони виконавчого провадження - боржника ОСОБА_1 щодо відповідних виконавчих дій;

- визнати незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ в частині не надання можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ вчинити певні дії: надати можливість для ознайомлення з виконавчим провадженням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач надсилав документи виконавчого провадження на адресу АДРЕСА_1, замість місця мешкання боржника - ОСОБА_1: АДРЕСА_2 Така ж адреса зазначена у виконавчому документі - нотаріальному напису. З початку виконавчого провадження та до направлення листа філією №13 приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» про проведення прилюдних торгів з реалізації майна боржника ОСОБА_1, на її адресу не було спрямовано жодного документу за виконавчим провадженням. Зазначена бездіяльність відповідача привела до того, що боржник була позбавлена можливості скористатися наданій їй правом добровільного виконання зобов'язань, оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, про призначення оцінки описаного та арештованого майна, результати оцінки майна та інше. Також 18.06.2013 представником позивача було подано заяву до відповідача про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, але станом на день звернення до суду представнику позивача не надано можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні позову. Також представник позивача зазначив, що оскільки протягом 6 місяців відповідач не вжив всі заходи щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, є підстави для закриття виконавчого провадження за п.6.ч.1ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». Також представник позивача зазначив, що на день передачі майна боржника на торги, призначені на 26.06.2013, висновок про оцінку майна втратив чинність, повторно оцінка майна не проводилась, а тому арештоване майна боржника - квартира боржника за адресою: АДРЕСА_1 повинно бути знято з реалізації.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог. В своїх запереченнях представники відповідача зазначили, що державним виконавцем на адресу сторін виконавчого провадження надсилалися усі виконавчі документи. При опису та арешту квартири була присутня донька позивача, якій було передано на відповідальне зберігання описана та арештована квартира. За таких підстав представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, повідомлявся про розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд приходить висновку про часткове задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами наступні обставини.

На підставі заяви керуючого філією ПАТ «ПУМБ» в м. Луганську (а.с.69), договору іпотеки №5785708 від 19 жовтня 2007 з додатком №1 (а.с.70-81), виконавчим написом, вчиненим 22.08.2011 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 (а.с.83), відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №29186173 від 11.10.2011 (а.с.87).

28 вересня 2012 року відповідачем було описано та арештовано майно боржника - ОСОБА_1 - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.91-94).

Право власності ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.99).

03 жовтня 2012 року відповідачем було винесено постанову при призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с.104).

27 листопада 2012 року виконавцем оцінки було складено звіт про оцінку майна №046/РСН-12 (а.с.107, 108).

31.01.2013 відповідач подав заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 (а.с.110).

Листом №265-13 від 11.03.2013 суб'єкт реалізації арештованого майна - філія 13 ПП «Нива-В.Ш.» повідомило відповідача - ВДВС у Жовтневому районі Луганського МУЮ, що прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_1, вважаються такими, що не відбулися (а.с.120).

22 березня 2013 року відповідач склав акт про переоцінку майна (а.с.123), яке було направлено до суб'єкта реалізації арештованого майна - філія 13 ПП «Нива-В.Ш.» лише 11 червня 2013 року (а.с.125).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування постанови державного виконавця ВДВС Жовтневого району Луганського МУЮ про відкриття виконавчого провадження №29186173 від 11.01.2011 у зв'язку з відображення свідомо недостовірної інформації, що призвело до численних порушень чинного законодавства суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.2 ст.25 цього Закону у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.31 цого Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З аналізу зазначених норм вбачається, що примусовому виконанню підлягає виконавчий напис нотаріуса, поданий до закінчення строку пред'явлення такого документа до виконання. При цьому обов'язковому зазначенню у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови. Інших вимог законодавець щодо змісту постанови про відкриття виконавчого повадження не висуває.

Таким чином, наявність у постанові про відкриття виконавчого провадження адреси боржника: АДРЕСА_1, ніж адреси, зазначеної у виконавчому напису №6580 від 22.08.2011 - АДРЕСА_2, не є підставою для скасування постанови державного виконавця ВДВС Жовтневого району Луганського МУЮ про відкриття виконавчого провадження №29186173 від 11.01.2011.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ в частині не закриття виконавчого провадження №29186173 у строк понад 6 місяців та зобов'язання відділ державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ вчинити певні дії: закрити виконавче провадження №29186173 та застосувати наслідки його закриття, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.30 цього Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

Згідно з п.6 ч.1 ст.49 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

З аналізу зазначених норм вбачається, що строк для вчинення виконавчих дій та строк стягнення не є тотожними поняттями, а тому закінчення виконавчого провадження не можна пов'язувати лише з моментом закінчення строку, встановленого для здійснення виконавчих дій.

Крім того матеріали виконавчого провадження підтверджують, що дії державного виконавця свідчать про те, що ним вживались заходи, передбачені чинним законодавством щодо виконання виконавчого документа у встановлений ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»строк, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ в частині не закриття виконавчого провадження та зобов'язання відповідача закрити виконавче провадження №29186173 та застосувати наслідки його закриття не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ по винесенню на торги нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача зняти з реалізації майно позивача - квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, визнання незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ щодо не вжиття заходів повідомлення сторони виконавчого провадження - боржника ОСОБА_1 щодо відповідних виконавчих дій, суд виходить з наступного.

Як зазначалося вище, відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач надсилав копії постанов про відкриття виконавчого провадження за двома адресами боржника - за адресою, зазначеною у виконавчоу напису, та за адресою майна боржника. Однак, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази щодо отримання боржником - ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеню у виконавчому напису: АДРЕСА_2.

Таким чином суд дійшов висновку про порушення відповідачем порядку надіслання виконавчих документів, встановленого ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» та як наслідок обмеження права позивача ОСОБА_1 у добровільному виконанні виконавчого напису.

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Порядок арешту та вилучення майна боржника встановлений ст.57 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з ч.5 ст.58 цього Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Таким чином, законом чітко встановлено строк, протягом якого є чинним звіт про оцінку майна.

Як підтверджено матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, відповідач надіслав акт переоцінки майна на адресу суб'єкта реалізації арештованого майна філії 13 ПП «Нива-В.Ш.» 11 червня 2013 року, вже після строку втрачання чинності звіту про оцінку майна.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ в частині не надання можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та зобов'язання відділ державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського МУЮ вчинити певні дії: надати можливість для ознайомлення з виконавчим провадженням, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні й письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом №606.

В судовому засіданні було встановлено, що представник позивача звернувся до відповідача з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та зняття копії з матеріалів 18 червня 2013 року. Будь-якої письмової відмови або акту про відмову у наданні матеріалів виконавчого провадження позивачем не надано. Крім того, представники відповідача зазначили, що представнику боржника ОСОБА_1 було роз'яснено про необхідність часу для надання матеріалів виконавчого провадження та копії документів, про що представник позивача не заперечував під час судового засідання. За таких підстав, позовні вимоги в частині визнання незаконною бездіяльність відповідача в частині не надання можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та зобов'язання відповідача надати можливість для ознайомлення з виконавчим провадженням не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить висновку про часткове задовлення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено

Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського міського управління юстиції про визнання незаконними дії, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського міського управління юстиції по винесенню на торги нерухомого майна, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належний на праві приватної власності ОСОБА_1.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського міського управління юстиції зняти з реалізації нерухоме майно ОСОБА_1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Луганського міського управління юстиції в частині не повідомлення ОСОБА_1 щодо вчинення виконавчих дій.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 17 грн. 21 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 27 червня 2013 року.

Суддя О.В. Ірметова