Постанова № 32072529, 25.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. Справа№ 17/5026/1955/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Горбач І. В. - представник за довіреністю від 09.01.2013

від третьої особи: Оберемок Д. О. - представник за довіреністю від 07.05.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013

у справі № 17/5026/1955/2012 (суддя Куркотова Є. Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура інтелідженс Сервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1»

про визнання зобов'язання припиненим

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання припиненими зобов'язань позивача по укладених з відповідачем договорах субпідряду № 14/06-С від 01.11.2006, № 3/07-С від 01.03.2007, № 02 від 03.01.2008, № 01 від 01.03.2008 та мировій угоді від 19.07.2010 у справі № 02/823, згідно умов якої третя особа мала передати відповідачеві в рахунок погашення заборгованості по вищевказаним договором субпідряду житлову квартиру. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що в рахунок виконання спірної мирової угоди третьою особою передано безпосередньо засновнику відповідача Пташник О.С. дві однокімнатні квартири.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2013, повний текст якого підписаний 07.03.2013, у справі № 17/5026/1955/2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 у справі №02/823, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2012, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.07.2012 у справі №02/823 про затвердження мирової угоди скасовано, у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди відмовлено повністю, а отже, мирова угода, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, на момент розгляду даної справи є не чинною, у зв'язку з чим зобов'язання сторін за вказаними договорами субпідряду не можуть бути припиненими шляхом виконання умов скасованої мирової угоди.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем не надано суду належних доказів виконання ним умов мирової угоди шляхом передачі безпосередньо засновнику відповідача Пташник О.С. двох однокімнатних квартир (матеріали справи не містять відповідних договорів щодо передачі або продажу однокімнатних квартир на користь відповідача) та про те, що можлива передача у власність засновника відповідача - фізичної особи Пташник О.С. означених квартир не може вважатись виконанням умов мирової угоди, оскільки кредитором за даною мировою угодою виступала юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сакура інтелідженс Сервіс», а не конкретні фізичні особи, які є учасниками або засновниками юридичної особи відповідача.

Також суд першої інстанції зауважив позивачеві на тому, що посилання позивача на те, що мирова угода є новацією або переданням відступного є безпідставним, оскільки мирова угода ніяким чином не може бути цивільно-правовою угодою, тому що відповідно до ч.4 ст.78 ГПК України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 17/5026/1955/2012 від 06.03.2013 та винести нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт» посилається на те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та на те, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так, позивач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання позивача про витребування додаткових доказів по суті спору на підтвердження факту виконання позивачем умов мирової угоди, а саме передачі відповідачеві третьою особою квартир, наслідком чого стало неповне з'ясування обставин справи.

Крім того, позивач зазначив і про те, що:

- 20.07.2010 позивач та третя особа уклали додаткову угоду, за якою остання прийняла на себе обов'язок розрахуватись перед відповідачем за роботи, виконані ним за договорами з позивачем, шляхом передачі квартир, які належать третій особі;

- дійсність вказаної угоди сторонами не заперечується, а отже, фактично, позивач та відповідач погодили заміну боржника по вказаним зобов'язанням, а також погодили новацію в зобов'язанні, а саме, про заміну одного зобов'язання (зокрема грошових зобов'язань позивача перед відповідачем) новим зобов'язанням (зобов'язання третьої особи передати відповідачу квартири).

Позивач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивач як субпідрядник та відповідач як генпідрядник уклали договори субпідряду № 14/06-С від 01.11.2006, № 3/07-С від 01.03.2007, № 02 від 03.01.2008, № 01 від 01.03.2008, за якими відповідач прийняв на себе обов'язки виконати будівельні роботи в обсягах, які визначені зазначеними договорами, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити такі роботи.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами в процесі виконання умов вказаних договорів субпідряду між сторонами виник спір який вирішувався у судовому порядку (справа № 02/823 за позовом ТОВ «Сакура інтелідженс Сервіс» до ТОВ «Граніт» про стягнення 3 234 117,50 грн. та за зустрічним позовом ТОВ «Граніт» до ТОВ «Сакура інтелідженс Сервіс» про визнання недійсними договорів субпідряду.

За результатом розгляду справи № 02/823 господарським судом Черкаської області винесено ухвалу від 20.07.2010, якою затверджено мирову угоду, підписану директором ТОВ «Граніт» Бойко В.В. та директором ТОВ «Сакура інтелідженс Сервіс» Сапріянчук П.І. в процесі розгляду справи № 02/823, про наступне:

1. ТОВ «Граніт» передає, а ТОВ «Сакура інтелідженс Сервіс» приймає по факту введення в експлуатацію другої черги будівництва дев'ятиповерхового будинку за адресою с. Чабани Києво-Святошинськго району вул. Юності по строку введення на вересень 2011 року однокімнатну квартиру на третьому поверсі в секції 1 «Б» площею 51 кв. м., як повний розрахунок за виконані будівельні роботи субпідрядником ТОВ «Сакура інтелідженс Сервіс» по слідуючим договорам субпідряду між ТОВ «Граніт» та ТОВ «Сакура інтелідженс Сервіс»: від 1.11.2006 року № 14\06-с на будівництво 9-ти поверхового будинку по вул. Витянській, 1а в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, від 1.03.2007 року № 3\07-С на будівництво 300 квартирного жилого будинку по вул. Юності в с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області; від 3.01.2008 року № 02 на будівництво 9 -ти поверхового будинку по вул. Витянській, 1а в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області; від 3.01.2008 року № 01 на виконання робіт по будівництву 300 квартирного жилого будинку по вул. Юності в с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області.

2. Після передачі означеної квартири ТОВ «Граніт» вважається таким, що повністю виконав свої обов'язки по сплаті вартості будівельно-монтажних робіт перед ТОВ «Сакура інтелідженс Сервіс» по вище перерахованих договорах субпідряду на суму первісного позову.

3. Однокімнатна квартира площею 51 кв. м. в другій черзі будівництва, що передається ТОВ «Сакура інтелідженс Сервіс», належить на отримання ТОВ «Граніт» від ТОВ «СПМК-1», як замовника будівництва 300 квартирного жилого будинку по вул. Юності в с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області відповідно до додаткової угоди від 01 липня 2010 року до договору на виконання будівельних робіт.

4. Договори субпідряду від 1.11.2006 року № 14\06-с на будівництво 9-ти поверхового будинку по вул. Витянській, 1а в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області; від 1.03.2007 року № 3\07-С на будівництво 300 квартирного жилого будинку по вул. Юності в с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області; від 3.01.2008 року № 02 на будівництво 9 -ти поверхового будинку по вул. Витянській, 1а в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області; від 3.01.2008 року №1 на виконання робіт по будівництву 300 квартирного жилого будинку по вул. Юності в с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області, в частині суми первісного позову після затвердження даної мирової угоди судом вважаються такими, що припинили свою чинність для сторін.

5. Понесені ТОВ «Сакура інтелідженс Сервіс» та ТОВ «Граніт» судові витрати у справі № 02/823 не відшкодовуються.

6. Дана мирова угода набирає законної сили з моменту затвердження її Господарським судом Черкаської області у справі № 02/823.

2. Провадження у справ припинено.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що дана мирова угода ґрунтувалась на додатковій угоді до договорів субпідряду між позивачем та третьою особою, за якою третя особа зобов'язалась передати позивачу однокімнатну квартиру, і що фактично умови мирової угоди, що її затверджено ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.07.2010 у справи № 02/823 виконані шляхом передачі третьою особою двох однокімнатних квартир безпосередньо засновнику відповідача Пташнік О.В.

З огляду на вказане, позивач вважає, що його зобов'язання щодо виконання договорів субпідряду № 14/06-с від 01.11.2006, №3/07-с від 01.03.2007, № 02 від 03.01.2008, № 01 від 03.01.2008 в частині оплати за виконані відповідачем підрядні роботи припинились.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.07.2012 у справі №02/823, якою затверджено мирову угоду, скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2012 у справі № 02/823, з огляду на що вказана мирова угода відповідно до приписів закону не породжує для сторін жодних прав та обов'язків, та, відповідно, визнати припиненими зобов'язання за нею не є можливим через відсутність таких зобов'язань.

За таких обставин, враховуючи також те, що постановою КАГС від 03.09.2012 передано на розгляд до господарського суду Черкаської області матеріали справи № 02/823, відсутні правові підстави для визнання припиненими зобов'язань сторін за спірними договорами субпідряду через виконання умов скасованої мирової угоди.

При цьому, встановлення факту передачі третьою особою засновку відповідача Пташник О. С. квартир для вирішення спору по суті не є необхідним, тому суд першої інстанції цілком правомірно не задовольнив клопотання позивача про витребування додаткових доказів по суті спору, які б мали підтвердити такий факт.

Щодо посилань позивача на те, що 20.07.2010 позивач та третя особа уклали додаткову угоду, за якою остання прийняла на себе обов'язок розрахуватись перед відповідачем за роботи, виконані ним за договорами з позивачем, шляхом передачі квартир, які належать третій особі, що дійсність вказаної угоди сторонами не заперечується, а отже, фактично, позивач та відповідач погодили заміну боржника по вказаним зобов'язанням, а також погодили новацію в зобов'язанні, а саме, про заміну одного зобов'язання (зокрема грошових зобов'язань позивача перед відповідачем) новим зобов'язанням (зобов'язання третьої особи передати відповідачу квартири), слід зазначити таке.

Зі змісту додаткової угоди від 01.07.2010, яка має назву «Договору підряду № 27-П від 27 квітня 2010 року» (а.с. 58), слідує, що третя особа зобов'язалась передати позивачу дві квартири загальною площею 102 кв. м. (дві однокімнатні квартири на третьому поверсі в секціях 1б та 3б відповідно), що знаходяться за адресою: Київська область, смт. Чабани, вул. Юності, 3 в другій черзі будівництва 9-ти поверхового житлового будинку по терміну здачі в вересні 2011 для подальшого розрахунку між позивачем та ( в тому числі) відповідачем.

Отже, за умовами вказаної додаткової угоди саме позивач, а не відповідач мав отримати від третьої особи квартири, а відтак, ймовірна передача третьою особою квартир відповідачу або його засновнику в будь-якому випадку відбувалась не на підставі цієї угоди.

При цьому, колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що він не позбавлений права, у випадку невиконання третьою особою умов додаткової угоди, у встановленому законодавством порядку звернутися до суду з відповідним позовом.

Посилання позивача на те, що мирова угода є новацією або переданням відступного також є безпідставним, оскільки мирова угода ніяким чином не може бути цивільно-правовою угодою, тому що відповідно до ч. 4 ст.78 ГПК України про затвердження мирової угоди, господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з приписами п. 7 ч.1 ст. 80 ГПК України, згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Крім того, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною або визнавати виконаною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України 20.01.2009 N 24/489, в той час як частиною 3 ст. 82 ГПК України встановлено, що, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Отже, ототожнювати мирову угоду господарського судочинства з новацією (припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами ст.604 ЦК України) або з переданням відступного (припинення зобов'язання за згодою сторін внаслідок передання боржником кредитору відступного ст.600 ЦК України) чи з припиненням зобов'язань між сторонами у справі поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК України) не можна, оскільки таке ототожнення недопустиме, при ототожненні цих понять не враховуються суттєві обставини, а саме те, що мирова угода затверджується господарським судом відповідно до ГПК України та існує особливий порядок примусового виконання її умов, в той час як припинення зобов'язання новацією, переданням відступного та поєднанням боржника та кредитора в одній особі передбачено відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що позивач просить визнати припиненими зобов'язання позивача по укладеним з відповідачем договорами субпідряду № 14/06-С від 01.11.2006, № 3/07-С від 01.03.2007, № 02 від 03.01.2008, № 01 від 01.03.2008 та по мировій угоді від 19.07.2010 у справі № 02/823, грунтуючи вимоги саме на виконанні сторонами умов вказаної мирової угоди, доказів чого матеріали справи не містять, та на те, що дана мирова угода взагалі не породжує жодних прав та обов'язків для її сторін, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання припиненими зобов'язань позивача по укладеним з відповідачем договорами субпідряду № 14/06-С від 01.11.2006, № 3/07-С від 01.03.2007, № 02 від 03.01.2008, № 01 від 01.03.2008 та по мировій угоді від 19.07.2010 у справі № 02/823.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 17/5026/1955/2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт».

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Предметом позову у даній справі є немайнові вимоги, з огляду на що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення позивача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 573,50 грн.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 580 грн. (платіжне доручення № 21 від 21.03.2013) що на 6,50 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 6,50 грн. (580-573,50) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 17/5026/1955/2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 17/5026/1955/2012 залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Граніт» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Ленінської іскри, 1/24 ідентифікаційний код 30626432) судовий збір в сумі 6 (шість) грн. 50 коп., перерахований платіжним дорученням № 21 від 21 березня 2013 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 17/5026/1955/2012.

Повний текст постанови складено: 01.07.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Пашкіна С.А.

Сітайло Л.Г.