Рішення № 32072527, 24.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/18986-2012 24.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" до Державного підприємства "Держтранс" про стягнення 96 701,37 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Блажівська О.Є.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача Михайлевська З.О.(дов. № 246 від 01.04.2013 року)від відповідача Чапкін Б.М. (дов. № 5 від 14.01.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24 травня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (надалі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Держтранс" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 96 701,37 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/18986-2012, розгляд справи призначено на 15.01.2013 року.

15.01.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року справу № 5011-69/18986-2012 передано для розгляду судді Удаловій О.Г., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року суддя Удалова О.Г. прийняла справу № 5011-69/18986-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.02.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року справу № 5011-69/18986-2012 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 5011-69/18986-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року.

18.02.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.01.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечив проти поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 12.03.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача, поданим клопотанням та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

18.03.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 12.03.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.02.2013 року виконав частково, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2013 року надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

01.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про надання документів.

02.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

02.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 02.04.2013 року представники сторін подали клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане сторонами 02.04.2013 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 19.04.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

16.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло заперечення на відзив.

17.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

У судовому засіданні 19.04.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 21.05.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

19.04.2013 року суддя Стасюк С.В. звернувся до Заступника Голови господарського суду міста Києва з заявою, для визначення складу колегії для розгляду справи № 5011-69/18986-2012.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 19.04.2013 року справу № 5011-69/18986-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Блажівська О.Є., суддя Нечай О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2013 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Блажівська О.Є., суддя Нечай О.В. прийняла справу № 5011-69/18986-2012 до свого провадження.

У судовому засіданні 19.04.2013 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, для досягнення згоди між сторонами та підписання мирової угоди.

У судовому засіданні 19.04.2013 року було оголошено перерву до 21.05.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 21.05.2013 року було оголошено перерву до 24.05.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва 24.05.2013 року відповідач надав додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 24.05.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та подав заяву про відшкодування витрат по угоді про надання правової допомоги у розмірі 7 000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.05.2013 року заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2008 року між Державним підприємством "Держтранс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (постачальник) було укладено договір № 22/07-29/1 поставки продуктів нафтоперероблення рідких (надалі по тексту - Договір), предметом якого є постачання продуктів нафтоперероблення рідких: бензину А-95, бензин А-76, та дизельного палива.

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, що надаються у Специфікації (Додаток №1), до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його. Поставка здійснюється на підставі попередніх письмових заявок покупця.

Пунктом 2.3. Договору сторони очікувана загальна сума Договору складає 1 774 550,00 грн. та дорівнює загальній сумі вартостей усіх партій товару, що відвантажені за цим договором, з них: 1 774 550,00 грн. оплачується з розрахункового рахунку (власні кошти) покупця.

Покупець набуває право власності на товар з моменту отримання товару покупцем та за умови передачі постачальнику належним чином оформленої довіреності на отримання матеріальних цінностей і оформлення наступних документів: товарно-транспортної накладної, видаткової накладної або акту приймання - передачі. Постачальник несе повну відповідальність за збереження та своєчасне відвантаження товару до його повного вивозу покупцеві зі складу постачальника і передачі покупцю (пункт 3.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України по факту поставки товару шляхом прямого переводу грошей на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін 460 банківських днів. Покупець здійснює оплату товару постачальнику на підставі виставленого рахунку-фактури та видаткових накладних.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № Рн 090908 від 08.09.2009 року на суму 36 603,00 грн.;

- № Рн 091007/005 від 07.10.2009 року на суму 34 153,00 грн.;

№ Рн 091030/004 від 08.09.2009 року на суму 35 770,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення у мов Договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" у розмірі 72 373,00 грн.

Згідно з пунктом 6.1. Договору за несвоєчасну оплату покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, - від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 72 373,00 грн. заборгованості за № 22/07-29/1 поставки продуктів нафтоперероблення рідких від 22.07.2008 року, 5 472,72 грн. пені, 12 520,53 грн. інфляційних втрат та 6 335,12 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за отримані нафтопродукти здійснив не в повному обсязі.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо застосування строків позовної давності до вимог позивача, з огляду на умови пункту 5.1. Договору про відстрочення платежу на термін 460 днів.

Таким чином, право на отримання коштів за накладною № Рн 090908 від 08.09.2009 року виникло у позивача 08.07.2011 року; за накладною № Рн 091007/005 від 07.10.2009 року - 06.08.2011 року; за накладною Рн 091030/004 від 08.09.2009 року - 02.02.2011 року.

Позовну заяву у даній справі подано до господарського суду міста Києва 14.12.2013 року, тобто в межах строку позовної давності.

Окрім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що позивачем, всупереч умовам Договору, не було направлено на адресу Державного підприємства "Держтранс" рахунків - фактур, оскільки в матеріалах справи містяться видаткові накладні, які є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків (інформаційний лист Вищого господарського суду міста Києва від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012).

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 72 373,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Державного підприємства "Держтранс" про стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" 72 373,00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 472,72 грн. пені, 12 520,53 грн. інфляційних втрат та 6 335,12 грн. 3% річних.

Згідно з пунктом 6.1. Договору за несвоєчасну оплату покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, - від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, встановивши прострочення відповідача щодо оплати боргу за Договором, беручи до уваги пункти 5.1., 6.1. Договору, здійснивши перерахунок наданого позивачем розрахунку, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 472,72 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, які, на думку останнього, підлягають стягненню з відповідача, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок виконаний невірно, оскільки, позивач, нараховуючи інфляційні втрати та 3% річних, не прийняв до уваги пункт 5.1. Договору, яким встановлено відстрочення платежу та термін 460 днів.

Окрім того, всупереч умовам чинного законодавства, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму заборгованості, в той час, як нарахування штрафних санкцій необхідно здійснювати щодо кожної видаткової накладної окремо, про що йдеться, зокрема в пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду міста Києва від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 .

За перерахунком суду, з урахуванням наданих сторонами розрахунків, розміри інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором становлять 3 076,88 грн., а розмір 3% річних становить 2 891,67 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи та приписи вищезазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан", підлягають частковому задоволенню, а саме, до стягнення з відповідача підлягає сума основного боргу у розмірі 72 373,00 грн., 3 076,88 грн. інфляційних втрат та 2 891,67 грн. 3% річних.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати, у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 7 000,00 грн. Як доказ понесених витрат суду надано копію договору від 20.11.2012 року про надання комерційних (юридичних) послуг між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Коновченком Миколою Володимировичем. Виконавцем за вказаним договором визначено Чайку О.В.

Також, до вищевказаної заяви про відшкодування витрат додано акт прийому - передачі виконаних робіт до договору від 20.11.2012 року про надання комерційних (юридичних) послуг.

Проте, нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

Стаття 28 Господарського процесуального кодексу, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Водночас, у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, суд враховує, що за приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Позивач не надав докази отримання послуг адвоката, у зв'язку з цим, суд не задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з сплати судового збору, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Держтранс" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 25, ідентифікаційний код 02736337) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (03055, м. Київ, вул. Політехнічна, 31, ідентифікаційний код 24718890) 72 373 (сімдесят дві тисячі триста сімдесят три) грн. 00 коп. заборгованості, 5 472,72 (п'ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 72 коп. пені, 2 891 (дві тисячі вісімсот дев'яносто одну) грн. 67 коп. три проценти річних, 3 076 (три тисячі сімдесят шість) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 1 676 (одну тисячу шістсот сімдесят шість) грн. 28 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного

тексту рішення 24.05.2013 року

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Блажівська О.Є.

Суддя Нечай О.В.