Постанова № 32072430, 25.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 р. Справа №805/7663/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:31 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Бікшиєва О.М.,

з участю представника позивача Пшеничної І.С., представника відповідача Чернявської О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» до Східної митниці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» (далі - ТОВ «Укрспецмаш») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що в період з 31.01.2013 р. по 14.03.2013р. Східною митницею проведено планову документальну виїзну перевірку позивача за період з 01.02.2010 р. по 31.01.2013 р., за результатами якої складено акт від 26.03.2013 р. № 35/3/700000005/0031424275, яким встановлені порушення позивачем вимог законодавства України з питань митної справи. На підставі акту прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

від 24.04.2013 р. № 90, яким визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, в розмірі 49499,67 грн., з них: за основним платежем - 39599,74 грн., за штрафними санкціями - 9899,93 грн.;

від 24.04.2013 р. № 91 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, в розмірі 14752,35 грн., з них: за основним платежем - 11801,88 грн., за штрафними санкціями - 2950,47 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем отримані 13.05.2013 р.

Податкові повідомлення-рішення вважав такими, що підлягають скасуванню.

Так, щодо невизнання відповідачем сертифікатів про походження товару форми СТ-1 №RUUA2085000501, №RUUA2085000675 для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі через помилковість заповненням графи 2 вказаних сертифікатів, і, як наслідок, позбавлення позивача тарифних преференцій, позивач вважав, що роблячи такий висновок, відповідач в акті перевірки не навів підстав, які наведені в абз. 4 п.9.1 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20.11.2009 р. (ратифіковані Законом України від 06.07.2011р. № 3592-VІ), зазначивши що задекларовані у графах 8, 9 митних декларацій відомості не відповідають відомостям граф 2 сертифікатів, що не відповідає абз. 4 п. 9.1. Правил, який підставою для їх невизнання визначає невідповідність відомостей в сертифікатах про походження товарів форми СТ-1 декларованим. Не звернув уваги на те, що в графі 2 сертифікатів позивач помилково зазначив лише слова «за дорученням», що не є підставою для їх невизнання.

Позивач вважав що відомості про найменування та адресу вантажоодержувача та імпортера не є такими, що не відповідають задекларованим. Крім того, митним органом було здійснено митне оформлення вказаних ВМД без зауважень до них та інших документів (у тому числі наданих для підтвердження країни походження товару сертифікатів форми СТ-1); картки відмови не складалися, у митному оформленні не відмовляли.

Оформлення ВМД з боку митного органу є юридичним фактом виникнення у декларанта прав розмістити товар у заявлений режим саме з тими правами та обов'язками, які зазначені у ВМД. Відповідальність за нездійснення або неналежне здійснення контрольних функцій, покладається на посадових осіб митного органу, а декларант несе відповідальність лише за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД.

Вважав, що відповідач не наділений правом за результатами здійснення стосовно одних і тих самих митних декларацій вже іншої форми митного контролю у вигляді проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства з питань митної справи визначати інші права та обов'язки проти тих, які зазначені у оформлених митним органом митних деклараціях, за виключенням випадків - надання декларантом недостовірних відомостей; не наділений правом не визнання сертифікатів форми СТ-1 після пропуску товарів до країни ввезення з наданням режиму вільної торгівлі,

Вважав, що за відсутності вини позивача як обов'язкового елементу правопорушення і за відсутності в діях позивача складу порушення митного законодавства відповідач неправомірно притягнув позивача до фінансової відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій, нарахувавши згідно з п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України штраф у розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Вважав неправомірним застосування відповідачем Правил визначення країни походження товарів, затверджені Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20.11.2009 р., до сертифікатів форми СТ-1 №RUUA2085000501 та №RUUA2085000675, що подавалися при митному оформленні ВМД, за результатами митного оформлення яких застосований режим вільної торгівлі та надано тарифні преференції зі сплати ввізного мита на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 р.

Щодо посилання в акті перевірки на заявлення декларантом позивача в ВМД №700120805/2012/000380 (10.02.2012 р.) невірного коду товару згідно з УКТЗЕД: заявлено 3208909190 замість 3208109090, що призвело до невірного застосування до товару, митне оформлення якого було здійснено за вказаним ВМД, ставки ввізного мита у розмірі 5% замість 6,5%, а невірне застосування ставок ввізного мита призвело до заниження податкових зобов'язань підприємства зі сплати митних платежів під час митного оформлення товару за вказаним ВМД, то митний орган зобов'язаний самостійно класифікувати товар, визначити суму мита та податку на додану вартість, що підлягають сплаті.

Так, згідно з абз. 1 ст. 313 Митного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. А відповідно до п. 206.1 ст.206 Податкового кодексу України в редакції, чинній на дату митного оформлення ВМД №700120805/2012/000380 та ВМД №700120801/2012/004648, при ввезені товарів на митну територію суми податків нараховуються митним органом.

Оскільки ВМД були прийняті та оформлені митним органом, тому вважав, що митний орган, який самостійно визначив код товару, мито, податок на прибуток та пропустив товар на митну територію України, в подальшому не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Крім того, в порушення абз. 3 п. 2.2 направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. №1236, в податкових повідомленнях-рішеннях не зазначені прізвище та ініціали особи, яка підписала їх. Так, вони підписані заступником начальника Східної митниці, при цьому прізвище зазначено Романчикова Є.Г., яка є начальником Східної митниці, а не заступником.

Просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Східної митниці від 24.04.2013 р. №90 та від 24.04.2013 р. №91.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Пояснив, що приміщення виробничого структурного підрозділу ТОВ «Укрспецмаш» розташовані за адресами: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Гагаріна, 7в та Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Гагаріна, 7. Про помилковість заповнення графи 2 сертифікатів про походження товару форми СТ-1 №RUUA2085000501 та №RUUA2085000675 позивач дізнався лише після проведеної митним органом перевірки, тому в порядку, встановленому законодавством, вказану помилку не виправило раніше. Щодо коду УКТЗЕД товару по ВМД №700120805/2012/000380, №700120801/2010/000023, № 700120801/2010/000597, то декларант позивача самостійно його визначив. Щодо недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, то дійсно між заявленими під час митного оформлення та встановленими в ході перевірки відомостями існувала невідповідність, між тим, вважав, що податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними в цій частині з тієї підстави, що в них не зазначені прізвище та ініціали особи, яка підписала їх. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував (надав письмові заперечення) та зазначав, зокрема, що митні органи є контролюючими та органами стягнення щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України. Митним органом на підставі наказу від 21.01.2013 р. №16, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ «Укрспецмаш» вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Про проведення перевірки позивача було повідомлено рекомендованим листом від 21.01.2013 р. №11/1-21/838 з повідомленням про вручення, як це передбачено ч. 6 ст. 346 Митного кодексу України. Тривалість проведення перевірки - 30 робочих днів (тобто строк, передбачений ч. 8 ст. 346 Митного кодексу України України). Під час перевірки на адресу позивача надані письмові запити, на які надані відповіді з витребуваними документами. Результати перевірки оформлені актом від 26.03.2013 р. №35/3/700000005/0031424275 і відповідно до ч. 6 ст. 345 вказаного Кодексу є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України. На підставі акту щодо позивача прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення, які підписані першим заступником начальника Східної митниці, що відповідало законодавству.

Також пояснив, щодо під час митного оформлення товару за ВМД №700120801/2012/004648 та №700120801/2012/005908 декларантом позивача надавалися сертифікати про походження товару форми СТ-1 №RUUA2085000501 та №RUUA2085000675. Положення про виробництво ТОВ «Укрспецмаш» було надано лише під час перевірки підприємства. Єдиною адресою місцезнаходження позивача, яка була повідомлена митному органу та зазначена у облікових картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за період, що перевіряється, є: 87400, Донецька обл., Першотравневий р-н, смт. Мангуш, а тому твердження позивача про те, що вказана у сертифікатах адреса є адресою позивача за місцем розташування його ж структурного підрозділу є сумнівним.

Декларант позивача самостійно визначив код УКТЗЕД товару по ВМД №700120805/2012/000380, №700120801/2010/000023, № 700120801/2010/000597 - код 3208909190 замість 3208109090, відповідним відділом Східної митниці рішення щодо визначення коду УКТЗЕД товару по вказаним ВМД не приймалося.

Пункт 9.2 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20.11.2009 р., відповідно до якого сертифікат форми СТ-1, не визнаний митними органами країни ввезення, може бути згодом визнаний ними на підставі відповідного листа вповноваженого органу, що видав сертифікат форми СТ-1, з уточненням відомостей, зазначених у сертифікаті, - застосовується лише під час митного оформлення товару. В даному випадку порушення заповнення графи 2 сертифікатів про походження товару форми СТ-1 виявлене митним органом після митного оформлення товару, в листі ТОВ «ЮгПром» від 03.07.2012 р. №0341, який було надано декларантом позивача лише під час митного оформлення ВМД №700120801/2012/004648, тобто 04.07.2012 р., не містилося посилання на помилку, а тому положення п. 9.2 вказаних Правил застосуванню не підлягали.

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що 21.01.2013 р. ТОВ «Укрспецмаш» повідомлено про проведення планової документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи за період з 01.02.2010 р. по 31.01.2013 р. (лист начальника Східної митниці від 21.01.2013 р. № 11/1-21/838).

В період з 31.01.2013 р. по 14.03.2013р. Східною митницею на підставі плану-графіку Східної митниці на І квартал 2013 р., наказу від 21.01.2013 р. №16 та затвердженої ним програми, проведено планову документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи за період з 01.02.2010 р. по 31.01.2013 р., за результатами якої складено акт від 26.03.2013 р. № 35/3/700000005/0031424275, яким встановлені порушення позивачем як суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства, а саме:

1) п. 7.4 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20.11.2009 р. (ратифікованою Законом України від 06.07.2011р. № 3592-VІ), що відповідно до п. 9.1 Правил, є підставою для невизнання Сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 №RUUA2085000675 та №RUUA2085000501, що, в свою чергу, позбавляє товари, митне оформлення яких було здійснено за ВМД №700120801/2012/004648 та №700120801/2012/005908, режиму вільної торгівлі та призводить до заниження податкового зобов'язання підприємства зі сплати митних платежів на суму 45971,61 грн. (з них по ввізному миту у розмірі 38309,68 грн. та по ПДВ - 7661, 93 грн.), яке підлягає погашенню шляхом перерахування коштів до Державного бюджету;

2) ст. 257 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) під час митного оформлення товарів за ВМД №700120805/2012/000380 та ст. 81 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) під час митного оформлення товарів за ВМД №700120801/2010/000023 та №700120801/2010/000597, внаслідок чого було допущено методологічну помилку та заявлено неточні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД (заявлено 3208909190 замість 3208109090), що призвело до невірного застосування ставки ввізного мита та заниження податкового зобов'язання підприємства зі сплати митних платежів на суму 965,48 грн. (з них по ввізному миту в розмірі 804,57 грн. та по ПДВ - в розмірі 160,91 грн.), яке підлягає погашенню шляхом перерахування коштів до Державного бюджету;

3) ст. 267 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, митне оформлення яких здійснено за ВМД №700120801/2010/000597, та ст. 58 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, митне оформлення яких здійснено за рештою ВМД, які наведені у додатку 3, що призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства зі сплати митних платежів на суму 4464,53 грн. (з них по ввізному миту у розмірі 485,49 грн., по ПДВ - 3979,04 грн.), яке підлягає погашенню шляхом перерахування коштів до Державного бюджету.

Так, актом встановлено, що за період, що перевірявся, ТОВ «Укрспецмаш» здійснювало зовнішньоекономічну діяльність на підставі відповідних контрактів і переміщення через митний кордон України товарів, митне оформлення яких в подальшому було здійснено за 83 вантажними митними деклараціями (ВМД). Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (в редакції 2000, 2010 років) перевезення товарів у відповідності до імпортних контрактів здійснювалось на умовах поставки FСА RU Белгород, FСА RU Волжский, FСА RU Таганрог, а у відповідності до експортних - на умовах поставки FСА RU Бердянськ, DАP RU Тольятті, DАP RU Нижній Новгород.

Перевіркою правильності визначення країни походження товарів та правомірності надання тарифних преференцій та пільг встановлено, що протягом періоду перевірки ТОВ «Укрспецмаш» користувалося тарифними преференціями зі сплати ввізного мита на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 1993 р. (065 (400) преференція (графа 36 ВМД)) під час митного оформлення товарів за 4 ВМД. В якості підстав для поширення режиму вільної торгівлі до товарів походження з Російської Федерації під час митного оформлення надавались сертифікати про походження товарів форми СТ-1, видані Торгівельно-промисловими Палатами Російської Федерації. При цьому тарифні преференції використовувались підприємством під час митного оформлення товарів, на які згідно з Митним тарифом України, введеним в дію Законом України від 05.04.2001 № 2371-ІІІ, було встановлено ненульові (5%) ставки ввізного мита (код способу платежу по ввізному миту згідно з відомостями гр.47 ВМД - 06).

На підставі здійснення митних оформлень товарів ТОВ «Укрспецмаш» за ВМД від 04.07.2012 р. №700120801/2012/004648 та від 14.08.2012 р. №700120801/2012/005908 на вказані товари було поширено режим вільної торгівлі на підставі сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 №RUUA2085000501 (27.06.2012 р.) та №RUUA2085000675 (08.08.2012 р.) відповідно, у графі 2 яких зазначено наступне: «ООО «Укрспецмаш», Запорожская область, г.Бердянск, ул.Гагарина, 7в, Украина по поручению ООО «Укрспецмаш», 87400, Донецкая область, Першотравневый район, пгт. Мангуш, ул. Мурзы, 16, кв.6, Украина».

У графах 8 та 9 ВМД №700120801/2012/004648 та №700120801/2012/005908 декларантом підприємства вказано відомості про одну юридичну особу-резидента України - ТОВ «Укрспецмаш» (87400, Донецька обл., Першотравневий р-н, смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, кв.6), яке одночасно виступає в ролі імпортера та вантажоодержувача згідно із зовнішньоекономічним договором від 19.04.2012 р. №136.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Укрспецмаш», яке розташовано за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Гагаріна, 7в, - це структурний підрозділ ТОВ «Укрспецмаш» (87400, Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, кв. 6) згідно з п.п. 1.1, 1.3 Положення про виробництво ТОВ «Укрспецмаш», затвердженого директором підприємства 02.09.2010 р., отже не є самостійною юридичною особою і згідно з вимогами до заповнення сертифікатів, що встановлені п.7.4 Правил, не може вказуватись як вантажоодержувач.

Враховуючи те, що в графі 2 сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 №RUUA2085000675 та №RUUA2085000501 зазначено «за дорученням», імпортер (ТОВ «Укрспецмаш», Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, кв. 6) та вантажоодержувач (ТОВ «Укрспецмаш», Запорізька обл., м. Бердянск, вул. Гагаріна, 7в) повинні бути різними юридичними особами, що не відповідає Положенню про виробництво ТОВ «Укрспецмаш».

Підтвердженням помилковості заповнення графи 2 вказаних сертифікатів є також лист ТОВ «ЮгПром» від 03.07.2012 р. №0341, наданий 04.07.2012 р. під час митного оформлення товарів за ВМД №700120801/2012/004648.

У вказаному листі містилося клопотання у зв'язку з технічною помилкою при оформленні товарносупровідних листів та відвантажуючи документів вважати правильною адресу отримувача ТОВ «Укрспецмаш», Запорізька обл., м. Бердянск, вул. Гагаріна, 7в наступну: ТОВ «Укрспецмаш», Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, кв. 6.

Однак, виправлення даних у сертифікатах про походження товарів форми СТ-1 шляхом видання будь-яких листів п.7.3 розд. 7 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 р. (ратифіковані Законом України від 06.07.2011р. № 3592-VІ) не передбачено.

Митний орган прийшов до висновку про те, що невірне заповнення графи 2 сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 №RUUA2085000501 та №RUUA2085000675 призвело до того, що відомості, зазначені в сертифікатах, не відповідають декларованим, що є порушенням п. 7.4 вказаних Правил і відповідно до п. 9.1 Правил є підставою для їх невизнання для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі. Отже, пільга по сплаті ввізного мита на підставі зазначених сертифікатів при митному оформленні ВМД №700120801/2012/004648 та №700120801/2012/005908 була застосована неправомірно. Внаслідок неправомірного застосування пільги зі сплати ввізного мита у підприємства виникло заниження податкових зобов'язань: зі сплати ввізного мита - в розмірі 38309,68 грн. та податку на додану вартість (далі - ПДВ) - в розмірі 7661,93 грн. (Розрахунок заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів внаслідок неправомірного застосування пільги зі сплати ввізного мита за вказаними ВМД наведено у додатку 5 до акту).

Перевіркою правильності класифікації товарів встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 28.12.2010 р. № 224-сб, укладеного між ТОВ «Завод «Краски КВИЛ» (Російська Федерація) як постачальником та ТОВ «Укрспецмаш» як покупцем здійснювалася поставка на митну територію України товарів «емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7035», «емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7038», «емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7040», «емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7047», «ґрунтовка алкідна антикорозійна «Экспресс» RAL 6019».

На підставі зовнішньоекономічного контракту від 16.09.2010 р. № 339, укладеного між ТОВ «Завод «Краски КВИЛ» (Російська Федерація) як постачальником та ТОВ «Укрспецмаш» як покупцем здійснювалася поставка на митну територію України товарів «емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7045», «ґрунтовка алкідна антикорозійна «Экспресс» RAL 6019».

Митне оформлення вказаних товарів здійснено за ВМД від 19.10.2010 р. №700120801/2010/000023, від 30.12.2010 р. №700120801/2010/000597, від 10.02.1012 р. №700120805/2012/000380. Товар задекларовано за кодом згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) 3208909190 (ставка ввізного мита згідно з Митним тарифом України - 5% пільгова/повна станом на день митного оформлення товарів) відповідно до наступного опису в графі 31 митних декларацій: «Емалі, ґрунтовки на основі синтетичних полімерів, диспергірованні у неводному середовищі, не містять етилового спирту».

Складові кожного виду товару також зазначено (заявлено декларантом) у графі 31 вказаних ВМД:

1) «Емаль алкідно-уретанова «Экспресс» RAL 7035», «Емаль алкідно-уретанова Экспресс» RAL 7038», «Емаль алкідно-уретанова «Экспресс» RAL 7040», «Емаль алкідно-уретанова «Экспресс» RAL 7047», «Емаль алкідно-уретанова «Экспресс» RAL 7045». Складається з (%): плівкообразні речовини (лак алкідно-уретановий) - 66; розчинник (уайт-спіріт) - 15,2; функціональна добавка (сиккатив 4-х метальний) - 2,0; наповнювач (мікротальк) - 4; пігменти: (двоокис титану) - 12,5, (вуглець технічний) - 0,3;

2) грунтовка алкідна швидкосохнуща антикорозійна «Экспресс» RAL 6019. Складається з (%): плівкообразні речовини (лак пентафталевий) - 45,0; розчинники: (ксилол) - 5; (сольвент) - 6; функціональна добавка (сиккатив 4-х метальний) - 1,2; наповнювачі: (мікротальк) - 14; крейда (кальцит) - 7,5: пігменти: (двоокис титану) - 11; (зелений фталоцианиновий) - 0,3; пігмент антикорозійний (фосфат цинку) - 10.

За кодом 3208909190 в УКТЗЕД класифікуються фарби та лаки (включаючи емалі та політури) на основі синтетичних полімерів (крім складних поліефірів, акрилових або вінілових полімерів), дисперговані або розчинені у неводному середовищі.

В ході перевірки розглянуто правильність класифікації згідно з УКТЗЕД вказаних товарів.

За інформацією, розміщеною на офіційному Інтернет-сайті виробника вказаних товарів (ТОВ «Завод «Краски КВИЛ», джерело: http:www.kvil.ru), емалі алкідні-уретанові торгівельної марки «Экспресс» виготовлені на основі «модифицированного алкидного лака, пигментов и наполнителей, с добавлением сиккатива, органических растворителей и функциональных добавок» і використовуються «для профессиональной окраски металлических, деревянных и других поверхностей, эксплуатирующихся в атмосферных условиях и внутри помещений». Продукт з комерційною назвою «Грунтовка алкідна швидкосохнуща антикорозійна «Экспресс» RAL 6019» являє собою «суспензию антикоррозионных пигментов и наполнителей в растворе модифицированного алкидного лака с добавлением органических растворителей».

Зазначений на офіційному сайті виробника склад вказаних товарів не суперечить заявленому опису товару у графі 31 зазначених ВМД.

Згідно з інформацією з Інтернет-видань (http://ru.wіkіреdіа.оrg/wіkі/Фталевая_кислота), пентафталеві смоли являють собою різновид алкідних смол, які отримуються з фталевого ангідриду та пентаеритриту.

Також, згідно з результатами лабораторних досліджень, викладеними в експертному висновку ДонСЕЗМО від 28.05.2012р. №17-313, проби товару «емаль алкідно-уретанова експрес» ідентифіковано як «дисперсії фарбувальних речовин та наповнювачів в носії, що складається із зв'язувального матеріалу, що являє собою плівкоутворювач (виявлено складні поліефіри на основі фталевої кислоти) у неводному середовищі (виявлено вуглеводні). Визначена масова частка летких компонентів складає: проба №2 - 44,3%, проба №3 - 46,6%, проба №4 - 41,2%, проба №5 - 34,4%, проба №6 - 43,5%, проба №7 - 48,9%».

Таким чином, на підставі результатів лабораторних досліджень (експертний висновок ДонСЕЗМО від 28.05.2012 № 17-313), на підставі заявленого під час митного оформлення опису товарів в графах 31 ВМД, згідно з якими товари «Емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7035», «Емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7038», «Емалі алкідно-уретанові ««Экспресс» RAL 7040», «Емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7047», «Емалі алкідно-уретанова «Экспресс» RAL 7045» «Ґрунтовка алкідна антикорозійна «Экспресс» RAL 6019» мають основу у вигляді складних поліефірів (алкідні та пентафталеві лаки (смоли)), а не у вигляді синтетичних полімерів, то вказані товари повинні класифікуватися з урахуванням визначеного хімічного складу у товарній підкатегорії 3208109090 згідно з УКТЗЕД (ставка ввізного мита пільгова/повна 6,5% згідно з Митним тарифом України) як фарби, лаки на основі складних поліефірів, дисперговані або розчинені у неводному середовищі.

На підставі викладеного, через порушення ст. 257 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) при декларуванні товарів «емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7035», «емалі алкідно- уретанові «Экспресс» RAL 7038», «емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7040», «емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7047», «ґрунтовка алкідна антикорозійна «Экспресс» RAL 6019» за ВМД № 700120805/2012/000380, та через порушення ст. 81 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) при декларуванні товарів «емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7045» та «ґрунтовка алкідна антикорозійна «Экспресс» RAL 6019» за ВМД №700120801/2010/000023, №700120801/2010/000597, внаслідок допущення методологічної помилки декларантом підприємства було заявлені неточні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД (заявлено 3208909190 замість 3208109090). Вказане призвело до невірного застосування до товарів, митне оформлення яких було здійснено за ВМД №700120805/2012/000380, №700120801/2010/000023, № 700120801/2010/000597, ставки ввізного 5% замість 6,5%. (Розрахунок заниження податкових зобов'язань ТОВ «Укрспецмаш» та донарахованих сум митних платежів внаслідок невірної класифікації імпортованих підприємством товарів наведено у додатку 4.)

Під час перевірки також враховано, що під час митного оформлення товарів за ВМД від 19.10.2010 р. № 700120801/2010/000023 та від 30.12.2010 р. № 700120801/2010/000597 на підставі сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 №RUUA0067015262 (13.10.2010 р.) та №RUUA0067016894 (23.12.2010 р.) підприємству було надано тарифні преференції зі сплати ввізного мита (гр.36 ВМД - код 065, спосіб платежу гр.47 ВМД - код 06). Так як у вказаних сертифікатах щодо товарів, що декларувались за вказаними ВМД, критерій достатньої переробки вказано «П», тобто товар повністю вироблений в Російській Федерації, то зміна коду товару згідно з УКТЗЕД після митного оформлення не може призвести до невизнання сертифікату для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі, а тому й не призводить до виникнення заниження податкових зобов'язань підприємства зі сплати митних платежів за ВМД № 700120801/2010/000023 та № 700120801/2010/000597.

Під час перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих товарів встановлено, що митна вартість товарів ТОВ «Укрспецмаш» за період перевірки визначалась: за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 9 ВМД; із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів - 1 ВМД. При цьому резервний метод визначення митної вартості товарів використовувався під час митного оформлення без винесення рішення про визначення митної вартості товарів на підставі заповнених та наданих декларантом декларацій митної вартості форми ДМВ-2.

Ввезення товарів на митну територію України здійснювалось на умовах поставки РСА (Російська Федерація) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (у редакції 2000, 2010 років) засобами автомобільного транспорту. (Перелік конкретних умов поставки за кожною ВМД наведено в додатку 2, стовпці 5-6.)

Перевезення вантажів ТОВ «Укрспецмаш» на умовах поставки РСА здійснювалось автомобільним транспортом з використанням послуг експедиторів/перевізників за договорами на транспортно-експедиційне обслуговування, що позивачем були укладені з ПП «ЮНИС-ТЭП», ПП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ТОВ «ЛАТЄСТ» (договори та відомості щодо вартості транспортування вантажів ТОВ «Укрспецмаш» на умовах поставки РСА з використанням під час митного оформлення методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, наведені у додатку 2 до акту).

Розрахунки за транспортно-експедиційні послуги між експедиторами/перевізниками та ТОВ «Укрспецмаш» у відповідності до умов вказаних договорів експедирування/перевезення, а також платіжних доручень та банківських виписок здійснювались безготівковим способом на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлених рахунків. При перевірці повноти розрахунків з експедиторами/перевізниками за період перевірки використано картки рахунків 631.2 Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Під час митного оформлення товарів ТОВ «Укрспецмаш» вартість транспортних витрат до пункту перетину митного кордону України визначалась відповідно до рахунків, а також довідок про транспортно-експедиційні витрати, що надавались до митного оформлення.

Під час транспортування товарів ТОВ «Укрспецмаш» первинними документами, що фіксували факт надання послуг з перевезення товарів, були акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи.

Митний орган прийшов до висновку про те, що то калькуляції (довідки) про вартість транспортно-експедиційних витрат до пункту перетину митного кордону України не відповідали ознакам первинних документів і не є документами, що підтверджують фактичний розмір таких витрат, оскільки відповідно до законодавства підставою для виписки рахунку за виконані перевезення є товарно-транспортні накладні.

Так, під час перевірки встановлено, що декларантом підприємства під час митного оформлення товарів для підтвердження вартості міжнародного транспортування, в т.ч. за межами митної території України, лише у 2 випадках надавались рахунки експедиторів/перевізників. У решті випадків вартість транспортно-експедиційних послуг декларувалась на підставі довідок про транспортно-експедиційні витрати. При цьому, при порівнянні відомостей, вказаних у таких довідках з первинними документами, отриманими в ході перевірки на підприємстві (рахунки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), у 4 випадках декларування за довідкою було встановлено відхилення від відомостей, заявлених у первинних документах підприємства, щодо вартості транспортних послуг за межами митної території України (ВМД №700120801/2012/004247, №700120801/2012/004248, №700120801/2012/004249, №700120805/2012/000380). Поряд з цим, загальна вартість транспортно-експедиційних послуг, вказана у довідках, не відповідала вартості, що заявлена у первинних документах та платіжних документах.

Наприклад:

1. За ВМД № 700120801/2012/004247 під час митного оформлення було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати № 12/06/1 (12.06.2012), згідно з якою транспортно-експедиційні витрати по маршруту м.Волжський-м.Бердянськ склали 11000 грн., в т.ч. м.Волжський-кордон України (Новоазовськ) - 5300 грн., кордон України (Новоазовськ)- м.Беряднськ - 5700 грн. Згідно з відомостями з наданих під час перевірки рахунку перевізника ФОП ОСОБА_6 № 58 (12.06.2012) та акту здачі-прийняття робіт № 58 (22.06.12), загальна вартість міжнародного перевезення за цим же маршрутом склала 11800 грн., в т.ч. вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України склала 6100 грн.

За ВМД № 700120801/2012/004248 під час митного оформлення було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати № 12/06/2 (12.06.2012), згідно з якою транспортно-експедиційні витрати по маршруту м.Волжський-м.Бердянськ склали 11000 грн., в т.ч. м.Волжський-кордон України (Новоазовськ) - 5300 грн., кордон України (Новоазовськ)-м.Беряднськ - 5700 грн. Згідно з відомостями з наданих під час перевірки рахунку перевізника ФОП ОСОБА_6 № 59 (12.06.2012) та акту здачі-прийняття робіт № 59 (22.06.2012), загальна вартість міжнародного перевезення за цим же маршрутом склала 11800 грн., в т.ч. вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України склала 6100 грн.

За ВМД № 700120801/2012/004249 під час митного оформлення було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати № 12/06 (12.06.2012), згідно з якою транспортно-експедиційні витрати по маршруту м.Волжський-м.Бердянськ склали 11000 грн., в тому числі м.Волжський-кордон України (Новоазовськ) - 5300 грн., кордон Украйни (Новоазовськ)-м.Беряднськ - 5700 грн. Згідно з відомостями наданих під час перевірки рахунку перевізника ФОП ОСОБА_6 № 57 (12.06.2012) та акту здачі-прийняття робіт № 57 (22.06.2012), загальна вартість міжнародного перевезення за цим же маршрутом склала 11800 грн., в т.ч. вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України склала 6100 грн.

За ВМД № 700120805/2012/000380 під час митного оформлення було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати № 12 (08.02.2012), згідно з якою транспортно-експедиційні витрати по маршруту м.Белгород-м.Бердянськ склали 6000 грн., в т.ч. м.Бєлгород - п/п Шебекіно-ГІлетенівка - 358,21 грн., п/п Шебекіно-Плетенівка - м.Бердянськ - 5641,79 грн. Згідно з відомостями з наданих під час перевірки рахунку перевізника ТОВ «ЛАТЄСТ» № 13/02 (10.02.2012) та акту здачі-прийняття робіт № 9/02 (10.02.2012), загальна вартість міжнародного перевезення за цим же маршрутом склала 7000 грн., в т.ч. вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України склала 417,91 грн.

2. За ВМД № 700120801/2010/000023 під час митного оформлення разом з довідкою експедитора ПП «ЮНИС-ТЭП» № DТ1525 (13.10.2010) надавався рахунок № 13/10/06 (13.10.2010), відомості з яких відповідають відомостям з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 13/10/06 (19.10.2010) та платіжному дорученню № 946 (19.10.2010).

3. За ВМД № 700120801/2010/000597 під час митного оформлення разом з довідкою перевізника ПП ОСОБА_5 № 27/2 (29.12.2010) було надано рахунок перевізника № 58 (27.12.2010), згідно з яким загальна вартість транспортних послуг склала 11650 грн. В ході перевірки в якості підтвердження заявлених під час митного оформлення товарів ТОВ «Укрспецмаш» за вказаною ВМД відомостей стосовно вартості транспортних послуг було надано рахунок № 58 (31.12.2010), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 58 (31.12.2010) та платіжне доручення № 441 (21.03.2011), згідно з яким загальна вартість транспортних послуг склала 10000 грн. З огляду на це, відомості щодо вартості транспортних послуг, заявлені під час митного оформлення на підставі довідки № 27/2 (29.12.2010) та рахунку перевізника № 58 (27.12.2010), не підтверджені в ході перевірки. У рахунку № 58 (31.12.2010) та акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 58 (31.12.2010) відсутнє виділення з ціни витрат на транспортування товарів підприємства після його ввезення на митну територію України, що на підставі вимог частини третьої статті 267 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 № 92-ІУ) передбачає включення до складу митної вартості товарів, митне оформлення яких було здійснено за ВМД №700120801/2010/000597, вартість транспортування товарів перевізником у розмірі 10000 грн.

4. За ВМД №700120801/2012/004648, №700120801/2012/005908, №112040000/2012/002240 декларування витрат на транспортування товарів підприємства здійснювалось на підставі довідок про транспортні витрати перевізника від 03.07.2012 р. №009, від 13.08.2012 р., від 21.08.2012 р. При цьому під час перевірки надано документи, наведені в додатку 2 до акту (стовпці 9, 10), в яких відсутнє виділення з ціни витрат на транспортування товарів підприємства після його ввезення на митну територію України. На підставі цього згідно з п. 11 статті 58 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 № 4495-VІ), до складу митної вартості товарів, митне оформлення яких було здійснено за вказаними ВМД, підлягає включенню вартість транспортування товарів, наведена у документах, наданих під час перевірки (у розмірі 5850 грн., 6900 грн. та 9500 грн. відповідно).

Як свідчили надані до перевірки первинні документи та документи бухгалтерського обліку ТОВ «Укрспецмаш» у випадках 3 та 4, неможливо виділити із повної ціни транспортування імпортованих товарів та обчислити витрати на транспортування товарів після їх ввезення на митну територію України, оскільки немає документального підтвердження таких витрат.

Отже, розмір витрат на транспортування оцінюваних товарів до митного кордону України у випадках 3 та 4 не підтвердився жодним первинним документом ТОВ «Укрспецмаш».

На підставі вказаних у пунктах 1, 3 та 4 випадків, внаслідок заниження митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за вказаними ВМД, на суму 19409,70 грн., у ТОВ «Укрспецмаш» виникло заниження податкових зобов'язань зі сплати ввізного мита у розмірі 485,49 грн., зі сплати ПДВ - у розмірі 3979,04 грн.

При розрахунку заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів внаслідок заниження підприємством митної вартості товарів, митне оформлення яких було здійснено за ВМД № 700120801/2012/004648, № 700120801/2012/005908, було враховано зроблені в акті перевірки висновки щодо того, що до товарів, митне оформлення яких було здійснено за ВМД № 700120801/2012/004648, № 700120801/2012/005908, не застосовується режим вільної торгівлі через порушення п.7.4 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20.11.2009 р., а тому ввізне мито за цими ВМД, а отже й ПДВ, повинно бути нараховано та сплачено у повному обсязі без врахування тарифних преференцій.

Отже, шляхом зіставлення відомостей, зазначених у вантажних митних деклараціях ВМД №700120801/2010/000597 від 30.12.2010 р., №700120801/2012/004247 від 21.06.2012 р., №700120801/2012/004248 від 21.06.2012 р., №700120801/2012/004249 від 21.06.2012 р., №700120801/2012/004648 від 04.07.2012 р., №700120801/2012/005908 від 14.08.2012 р., №700120805/2012/000380 від 10.02.2012 р., №112040000/2012/002240 від 23.08.2012 р. та документах, які надавалися декларантом ТОВ «Укрспецмаш» під час митного оформлення, з документами ТОВ «Укрспецмаш», які були надані під час перевірки, встановлено невідповідність між заявленими під час митного оформлення та встановленими в ході перевірки відомостями, внаслідок чого підприємством занижено митну вартість товару по вказаним ВМД на загальну суму 19409,70 грн.

Отже, відповідно до акту перевірки та додатку 3 до нього:

по ВМД №700120801/2010/000597 від 30.12.2010 р.: транспортні витрати до митного кордону України відповідно до декларації митної вартості, поданої до митного оформлення, становили всього 2428,80 грн., 3571,20 грн. та 6000 грн., тоді як фактично вони понесені підприємством на 4048 грн., 5952 грн. та 10000 грн., тобто занижено митну вартість товару на суми 1619,20 грн., 2380,80 грн. та суму 4000 грн.;

по ВМД №700120801/2012/004247 від 21.06.2012 р.: транспортні витрати до митного кордону України відповідно до декларації митної вартості, поданої до митного оформлення, становили всього 5300 грн., тоді як фактично вони понесені підприємством на суму 6100 грн., тобто занижено митну вартість товару на суму 800 грн.;

по ВМД №700120801/2012/004248 від 21.06.2012 р.: транспортні витрати до митного кордону України відповідно до декларації митної вартості, поданої до митного оформлення, становили всього 5300 грн., тоді як фактично вони понесені підприємством на суму 6100 грн., тобто занижено митну вартість товару на суму 800 грн.;

по ВМД №700120801/2012/004249 від 21.06.2012 р.: транспортні витрати до митного кордону України відповідно до декларації митної вартості, поданої до митного оформлення, становили всього 5300 грн., тоді як фактично вони понесені підприємством на суму 6100 грн., тобто занижено митну вартість товару на суму 800 грн.;

по ВМД №700120801/2012/004648 від 04.07.2012 р.: транспортні витрати до митного кордону України відповідно до декларації митної вартості, поданої до митного оформлення, становили всього 2100 грн., тоді як фактично вони понесені підприємством на суму 5850 грн., тобто занижено митну вартість товару на суму 3750 грн.;

по ВМД №700120801/2012/005908 від 14.08.2012 р.: транспортні витрати до митного кордону України відповідно до декларації митної вартості, поданої до митного оформлення, становили всього 1000 грн., тоді як фактично вони понесені підприємством на суму 6900 грн., тобто занижено митну вартість товару на суму 5900 грн.;

по ВМД №700120805/2012/000380 від 10.02.2012 р.: транспортні витрати до митного кордону України відповідно до декларації митної вартості, поданої до митного оформлення, становили всього 358,21 грн., тоді як фактично вони понесені підприємством на суму 417,91 грн., тобто занижено митну вартість товару на суму 59,70 грн.;

по ВМД №112040000/2012/002240 від 23.08.2012 р.: транспортні витрати до митного кордону України відповідно до декларації митної вартості, поданої до митного оформлення, становили всього 6200 грн., тоді як фактично вони понесені підприємством на суму 9500 грн., тобто занижено митну вартість товару на суму 3300 грн.

Загальна сума, на яку занижено митну вартість товару по вказаним ВМД становила, 19409,70 грн.

Внаслідок наведеного підприємством заниженні податкові зобов'язання: з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, - на 485,49 грн., з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, - на 3979,04 грн. (наведено в додатку 3 до акту перевірки).

09.04.2013 р. на акт перевірки в частині подані заперечення.

За результатами розгляду заперечень позивачу надано відповідь від 22.04.2013 р. №11/1-23/4838 про те, що висновки, які зроблені в акті перевірки, є вірними.

На підставі акту перевірки, п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України Східною митницею прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 24.04.2013 р. № 90, яким за порушення п. 7.4 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20.11.2009 р., внаслідок чого підприємству під час митного оформлення було безпідставно надано преференції зі сплати ввізного мита, ст. 257 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) та ст. 81 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV), внаслідок чого було допущено методологічну помилку та заявлено неточні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД, ст. 267 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) та ст. 58 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, - позивачу визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, в розмірі 49499,67 грн., з них: за основним платежем - 39599,74 грн., за штрафними санкціями - 9899,93 грн.;

- від 24.04.2013 р. № 91, яким за порушення тих же норм законодавства позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, в розмірі 14752,35 грн., з них: за основним платежем - 11801,88 грн., за штрафними санкціями - 2950,47 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення підписані першим заступником начальника Східної митниці, якого призначено на вказану посаду наказом Східної митниці від 09.09.2010 р. №497-к і до повноважень якого відповідно до наказу Східної митниці від 17.09.2012 р. №556 входило спрямування, координація та контроль роботи, зокрема, відділу митних платежів Східної митниці.

Податкові повідомлення-рішення позивачем отримані 13.05.2013 р.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими та органами стягнення щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Статтею 336 Митного кодексу України встановлено, що однією із форм митного контролю є проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 та 6 ст. 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Митним органом правомірно використано надані йому права щодо проведення планової документальної перевірки стану дотримання позивачем як суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності законодавства України з питань митної справи, за результатом якої складено акт, яким встановлені порушення вимог законодавства.

Щодо невизнання відповідачем сертифікатів про походження товару форми СТ-1 №RUUA2085000501 та №RUUA2085000675.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Частинами 1, 2, 3 ст. 43 вказаного Кодексу визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Аналогічні положення містяться в Правилах визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20.11.2009 р. (ратифіковані Законом України від 06.07.2011р. № 3592-VІ), відповідно до п. 5.1 розд. 5 яких товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Згідно з п. 6.1 розд. 6 вказаних Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.

Виходячи з наведених положень законодавства належним чином оформлений сертифікат про походження товару форми СТ-1 одночасно є документом, що підтверджує країну походження товару, та документом, що надає товарам, що в ньому зазначені, режиму вільної торгівлі.

Вимоги та порядок заповнення сертифіката про походження товару форми СТ-1 врегульовані розд. 7 Правил.

Так, п. 7.4 розд. 7 Правил визначено, що заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати таким вимогам, зокрема:

графа 2 - "Вантажоодержувач (імпортер) (найменування та адреса)". Під час заповнення графи допускається зазначати найменування вантажоодержувача (імпортера) згідно зі свідоцтвом про його державну реєстрацію або документом, що підтверджує фактичне місце знаходження вантажоодержувача (імпортера).

При цьому зазначаються такі самі найменування та адреси вантажовідправника (експортера) та вантажоодержувача (імпортера) відповідно, які містяться в інших товаросупровідних документах, пов'язаних з відвантаженням товару (зовнішньоторговельний договір (угода), рахунок-фактура, митна декларація тощо).

У разі якщо вантажоодержувач та імпортер є різними юридичними особами, слід зазначати, що вантажоодержувач (найменування та адреса) діє "за дорученням" імпортера (найменування та адреса).

Згідно з п. 7.3 вказаних Правил у сертифікаті не допускається використання факсиміле підписів осіб, наявність підчисток, а також виправлень та (або) доповнень, не засвідчених у встановленому порядку.

Виправлення та (або) доповнення до сертифіката вносяться шляхом закреслення помилкової інформації і наддрукування або внесення від руки скорегованих відомостей, які засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою вповноваженого органу, що видав сертифікат форми СТ-1.

Підстави для невизнання сертифіката форми СТ-1 наведені в п. 9.1 розд. 7 Правил, відповідно до якого сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо:

у наданому документі є підчистки, помарки або не засвідчені відповідно до цих Правил виправлення або відсутні необхідні підписи та (або) печатки;

проставлені в сертифікаті відбитки печаток та (або) підписи осіб, а також зазначені адреси органів, уповноважених засвідчувати й видавати сертифікати форми СТ-1, не відповідають інформації, наявній у митної служби країни ввезення;

відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого;

бланк наданого сертифіката не відповідає зразкам бланків, наявним у митної служби країни ввезення;

у наданому сертифікаті підпис особи, уповноваженої засвідчувати сертифікати, виконано у вигляді факсиміле;

товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил;

товар, зазначений у сертифікаті, підпадає під випадок, передбачений пунктом 5.2 цих Правил.

Правила визначення країни походження товарів, затверджені Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20.11.2009 р., ратифіковані Законом України від 06.07.2011р. №3592-VІ, отже є нормативно-правовим актом. Вказані Правила підписані урядами, зокрема Російської Федерації та України, а тому вони є обов'язковими для застосування вказаними державами.

Контролюючим органом встановлено невідповідність відомостей, що зазначені в сертифікатах про походження товару форми СТ-1 №RUUA2085000501 та №RUUA2085000675, відомостям задекларованим ВМД №700120801/2012/004648 та №700120801/2012/005908.

Так, відповідно до зовнішньоекономічного договору ТОВ «Укрспецмаш» (87400, Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, кв. 6) є вантажоодержувачем та імпортером, що також зазначено в графах 8 та 9 ВМД №700120801/2012/004648 та №700120801/2012/005908.

Тоді як в графі 2 сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 №RUUA2085000501 та №RUUA2085000675 зазначено наступне: «ООО «Укрспецмаш», Запорожская область, г.Бердянск, ул.Гагарина, 7 в, Украйна по поручению ООО «Укрспецмаш», 87400, Донецкая область, Першотравневый район, пгт. Мангуш, ул. Мурзы, 16, кв.6, Украина».

Тобто, оскільки в графі 2 сертифікатів містилося слово «за дорученням», то виходячи з п. 7.4 розд. 7 Правил вантажоодержувач та імпортер є різними юридичними особами.

Вказане призвело до того, що відомості, зазначені в сертифікатах СТ-1, не відповідали декларованим відомостям в ВМД.

Митний орган країни ввезення прийшов до обґрунтованого висновку про те, що невідповідність відомостей, зазначених в сертифікатах, декларованим відомостям відповідно до п. 9.1 розд. 7 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20.11.2009 р. (ратифіковані Законом України від 06.07.2011р. № 3592-VІ) є підставою для невизнання сертифікатів форми СТ-1 для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі.

Вказана невідповідність свідчить про недотримання позивачем ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, яка визначає процедуру декларування і відповідно до якої декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Посилання позивача на те, що при оформленні сертифікатів допущено помилку в частині зазначення «за дорученням», є неприйнятними, оскільки вказану помилку позивачем в порядку, встановленому п. 7.3 вказаних Правил, до початку перевірки усунуто не було, що також в судовому засіданні визнано представником позивача.

Посилання позивача на те, що відповідач застосував п. 6.7 вказаних Правил та ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України, відповідно до яких у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей, є неприйнятними, оскільки вказані норми не є імперативними.

Митний орган прийшов до обґрунтованого висновку про порушенням позивачем п.7.4 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою Урядів держав-учасниць СНД від 20.11.2009 р. (ратифікованою Законом України від 06.07.2011р. № 3592-VІ), що відповідно до п. 9.1 Правил, є підставою для невизнання Сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 №RUUA2085000675 та №RUUA2085000501, що, в свою чергу, позбавляє товари, митне оформлення яких було здійснено за ВМД №700120801/2012/004648 та №700120801/2012/005908, режиму вільної торгівлі та призводить до заниження податкового зобов'язання підприємства зі сплати митних платежів.

Щодо заявлення коду товару згідно з УКТЗЕД 3208909190 замість 3208109090, що призвело до невірного застосування до товарів, митне оформлення яких було здійснено за ВМД від 10.02.2012 р. №700120805/2012/000380, від 19.12.2010 р. №700120801/2010/000023, від 30.12.2010 р. № 700120801/2010/000597, ставки ввізного 5% замість 6,5%.

До обов'язків декларанта, передбачених ст. 88 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) та ст. 266 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) входить, зокрема, здійснення декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 8 ст. 257 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1, який був чинним та підлягав застосуванню на час оформлення ВМД від 10.02.2012 р. №700120805/2012/000380), який визначає процедуру декларування, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема код товару згідно з УКТЗЕД.

Згідно зі ст. 81 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV, який був чинним та підлягав застосуванню на час оформлення ВМД від 19.12.2010 р. №700120801/2010/000023 та від 30.12.2010 р. № 700120801/2010/000597) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 90 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) та ст. 269 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) визначено, що посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до повноважень митних органів.

Декларант позивача самостійно визначив код УКТЗЕД товару по ВМД №700120805/2012/000380, №700120801/2010/000023, № 700120801/2010/000597 - код 3208909190 замість 3208109090.

Відповідним відділом Східної митниці рішення щодо визначення коду УКТЗЕД товару по вказаним ВМД не приймалися.

Класифікація товарів і транспортних засобів згідно з УКТЗЕД здійснюється виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого, відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів.

УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-111.

Наказами Державної митної служби України від 31.01.2004 р. №68 (в редакції наказу Держмитслужби України від 28.11.2007 р. №1006, яка діяла на момент митного оформлення) та від 30.12.2010 р. №1561 на виконання повноважень, визначених ст. 312 Митного кодексу України затверджені Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), які використовуються для цілей класифікації товарів.

Пунктом розд. І Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2013 р. №650, встановлено, що відділ митних платежів здійснює контроль правильності класифікації задекларованих або оформлених товарів та, у разі виявлення після митного оформлення товарів порушення правил класифікації товарів, митний орган має право самостійно класифікувати такі товари за результатами проведення документальної перевірки з дотриманням вимог законодавства України з питань державної митної справи в порядку, визначеному статтями 345 - 354 Кодексу. Рішення у цьому випадку не виноситься.

Митні органи застосовують штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, відповідно до частини шостої статті 69 Кодексу (п. 23 розд. III вказаного Порядку).

Відповідно до Правила 1 (Основних правил інтерпретації, викладених в Законі України «Про Митний тариф України) назви розділів груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Згідно з Правилом 6 для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищенаведених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідно до Правил 1 та 6 у товарній підпозиції 320810 УКТЗЕД, відповідно до її назви, класифікуються фарби та лаки (включаючи емалі та політури) на основі складних поліефірів, дисперговані або розчинені у неводному середовищі. Відповідно, інші продукти товарної позиції 3208, виготовлені на основі полімерів, відмінних від складних поліефірів, повинні включатися до товарних підпозицій 320820 або 320890, залежно від типу плівкоутворювача (полімера).

Всі інші продукти товарної позиції 3208, виготовлені на основі полімерів, відмінних від складних поліефірів, повинні включатися до товарних підпозицій 320820 або 320890 відповідно, в залежності від типу плівкоутворювача (полімера).

Згідно з п. 5 (а) пояснень до товарної позиції 3907, алкідні смоли являють собою складні поліефіри - «продукти поліконденсації багатоатомних спиртів (поліспиртів) і поліфункціонаньних кислот та їхніх ангідридів».

Східною митницею на підставі результатів лабораторних досліджень, на підставі заявленого під час митного оформлення опису товарів в графах 31 ВМД, згідно з якими товари «Емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7035», «Емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7038», «Емалі алкідно-уретанові ««Экспресс» RAL 7040», «Емалі алкідно-уретанові «Экспресс» RAL 7047», «Емалі алкідно-уретанова «Экспресс» RAL 7045» «Ґрунтовка алкідна антикорозійна «Экспресс» RAL 6019» мають основу у вигляді складних поліефірів (алкідні та пентафталеві лаки (смоли)), а не у вигляді синтетичних полімерів, встановлено, що вказані товари повинні класифікуватися з урахуванням визначеного хімічного складу у товарній підкатегорії 3208109090 згідно з УКТЗЕД (ставка ввізного мита пільгова/повна 6,5% згідно з Митним тарифом України) як фарби, лаки на основі складних поліефірів, дисперговані або розчинені у неводному середовищі.

Таким чином, результати лабораторного дослідження ідентичного товару свідчать про невідповідність інформації, заявленої декларантом під час митного оформлення у графі 31 ВМД фактичному складу товару, оскільки спірні товари мають основу у вигляді складних поліефірів (алкідні та пентафталеві лаки (смоли), а не у вигляді синтетичних полімерів, тому вказані товари повинні класифікуватися з урахуванням визначеного хімічного складу у товарній підкатегорії 3208109090 згідно з УКТЗЕД, як фарби, лаки на основі складних поліефірів, дисперговані або розчинені у неводному середовищі.

Ставка мита по вказаному коду товару складає 6,5%.

Між тим, декларант позивача зазначив код товару згідно з УКТЗЕД 3208909190 замість 3208109090, що призвело до невірного застосування до товарів, митне оформлення яких було здійснено за ВМД №700120805/2012/000380, №700120801/2010/000023, №700120801/2010/000597, ставки ввізного 5% замість 6,5% та заниження податкового зобов'язання підприємства зі сплати митних платежів на суму 965,48 грн. (з них по ввізному миту в розмірі 804,57 грн. та по ПДВ - в розмірі 160,91 грн.).

Отже, при декларуванні товарів емалі алкідно-уретанові, грунтовка алкідна швидкосохнуща антикорозійна допущено порушення у вигляді надання неточних відомостей про товар у графі 31 ВМД від 19.10.2010 р. №700120801/2010/000023, від 30.12.2010 р. №700120801/2010/000597, від 10.02.2012 р. №700120805/2012/000380 та відповідно невірного коду товару згідно УКТЗЕД у графі 33 вказаних ВМД, що в свою чергу призвело до невірного застосування до товарів ставки ввізного митна та заниження податкового зобов'язання підприємства зі сплати митних платежів.

Про порушення позивачем правильності визначення коду УКТЗЕД відділом митних платежів Східної митниці на ім'я начальника Східної митниці у порядку, передбаченому п. 4 розд. І вказаного Порядку складено службову записку від 16.07.2012 р. №19/1532 з відповідними роз'ясненнями.

Митний орган прийшов до обґрунтованого висновку про порушенням позивачем ст. 257 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) під час митного оформлення товарів за ВМД №700120805/2012/000380 та ст. 81 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) під час митного оформлення товарів за ВМД №700120801/2010/000023 та №700120801/2010/000597.

Щодо порушення позивачем ст. 267 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, митне оформлення яких здійснено за ВМД №700120801/2010/000597, та ст. 58 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, митне оформлення яких здійснено за рештою ВМД, які наведені у додатку 3 до акту.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі ст. 260 вказаного Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) та пп. 2 п. 2 ст. 52 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно зі ст. 267 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) та ст. 58 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до на митного кордону України.

Витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Суб'єктом владних повноважень шляхом зіставлення відомостей, зазначених у вантажних митних деклараціях ВМД №700120801/2010/000597 від 30.12.2010 р., №700120801/2012/004247 від 21.06.2012 р., №700120801/2012/004248 від 21.06.2012 р., №700120801/2012/004249 від 21.06.2012 р., №700120801/2012/004648 від 04.07.2012 р., №700120801/2012/005908 від 14.08.2012 р., №700120805/2012/000380 від 10.02.2012 р., №112040000/2012/002240 від 23.08.2012 р. та документах, які надавалися декларантом ТОВ «Укрспецмаш» під час митного оформлення, з документами ТОВ «Укрспецмаш», які були надані під час перевірки, встановлено невідповідність між заявленими під час митного оформлення та встановленими в ході перевірки відомостями, внаслідок чого підприємством занижено митну вартість товару по вказаним ВМД на загальну суму 19409,70 грн.

Вказана невідповідність підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Обставини щодо того, що між заявленими під час митного оформлення та встановленими в ході перевірки відомостями існувала невідповідність, в судовому засіданні визнано представниками сторін, і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування.

Митний орган прийшов до обґрунтованого висновку про порушенням позивачем ст.267 Митного кодексу України (Закон України від 11.07.2002 р. №92-IV) під час митного оформлення товарів за ВМД №700120801/2010/000597 та ст. 58 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-V1) під час митного оформлення товарів за ВМД №700120801/2012/004247, №700120801/2012/004248, №700120801/2012/004249, №700120801/2012/004648, №700120801/2012/005908, №700120805/2012/000380, №112040000/2012/002240.

Порядок підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень затверджено наказом Державної митної служби України від 11.05.2006 р. №370.

Відповідно до п. 2.3 вказаного Порядку податкове повідомлення-рішення складається відділом митних платежів митного органу за письмовим дорученням керівника (заступника керівника) митного органу.

Додатком 1 до вказаного Порядку є форма податкового повідомлення-рішення «Р», відповідно до якої податкове повідомлення-рішення підписується керівником (заступником керівника).

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 розд. ІІ Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 вказаного Кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Контролюючим органом позивачу правомірно визначено суму грошових зобов'язань з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, і з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим щодо платника податку за підписом заступника керівника митного органу прийняті повідомлення-рішення форми «Р», що відповідало вимогам законодавства.

Суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача.

Керуючись статтями 160, 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» до Східної митниці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 27 червня 2013 року.

Суддя Логойда Т. В.