Постанова № 32072351, 20.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року , о 13-05 годині,Справа № 0870/11226/12 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативна паливна компанія»

до ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що на підставі акту перевірки ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012: №0000572311 та № 0000562311.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативна паливна компанія» (далі - ТОВ «АПК») не згодне з висновками акту перевірки та зазначеними рішеннями, оскільки вони не відповідають дійсності, не підтверджені первинними документами, основані на невірному застосуванні законодавства.

По-перше, за договором оренди, укладеним між ФОП ОСОБА_1 і позивачем, останній користується нерухомим майном, а саме ділянкою по виробництву біопалива з лузги соняшника, за що сплачує орендну плату, яка складається з вартості за користування майном та вартості комунальних та інших послуг, що використані позивачем, а також пов'язаних з утриманням орендованого майна та господарською діяльністю.

Всі витрати підтверджувались документально наданням на огляд орендарю ОСОБА_1 оригіналів рахунків за перетоки реактивної електроенергії та платіжних вимог-доручень. Всі ці документи були виписані саме на ім'я ФОП ОСОБА_1, оскільки в 2010 році вона була власником орендованого нежитлового приміщення, договір із РЕС підписано саме з нею. Таким чином, умови договору оренди виконувались повністю, здійснювалась оплата за оренду та за інші спожиті послуги. Кожного місяця складався акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким сторони не мають претензій одна до одної.

По-друге, згідно з договором купівлі-продажу, позивач придбав у ПП Скай-Ленд» два навантажувачі, отримання яких підтверджено видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та угодою, укладеною між позивачем та TOB «НВО «Радуга» про надання автопослуг. Товар було повністю оплачено, тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 5500 гривень за придбаний у листопаді 2009 року товар та, відповідно, правомірно здійснювалось нарахування амортизації на зазначене майно.

ПП «Скай-Ленд», з яким позивач перебував у договірних відносинах та здійснював господарські операції з покупки товарів, на час укладання договору та здійснення господарських операцій не був визнаний у встановленому законодавством порядку банкрутом, не доведено фіктивність його діяльності (відсутні відповідні рішення суду, які набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності підприємств тощо). Зазначений контрагент на час укладання договору та здійснення господарських відносин з позивачем був зареєстрований платником ПДВ і мав право видавати податкові накладні.

Окрім того, позивач є виробником біопалива, а тому мав право на використання пільги при обчисленні та нарахуванні податку на прибуток, відповідно до чинного законодавства.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримують з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Відповідач позов не визнає та зазначає в запереченнях, що ТОВ «АПК» не було надано до перевірки документів, які підтверджують вартість інших послуг по оренді за договором з ФОП ОСОБА_1, що були використані позивачем за січень-грудень 2010 року на загальну суму 616 512 гривень. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено, які саме послуги, їх якість, в якій кількості, за якою ціною за одиницю отримано від ФОП ОСОБА_1

У договорі та додаткових угодах з ПП «Скай Ленд» відсутній перелік переданого ТОВ «АПК» обладнання, умови транспортування товару не зазначені. До перевірки не було надано заявок з визначенням маршруту пересування (перевезення) вантажу, що повинні бути направлені на ТОВ «НВО «Радуга» (автоперевізник). Надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства. Тому під час перевірки не встановлено реальність придбання ТМЦ у ПП «Скай Ленд».

Оскільки придбані навантажувачі оприбутковані як вживані, проте технічна документація на них відсутня, заводські номери невідомі, ідентифікувати їх можна лише за назвою, тому позивачем було зайво розраховано суму амортизаційних відрахувань в розмірі 7625 гривень з 01.01.2010 по 31.03.2011.

Відповідно до чинного законодавства, біопаливо, яке виробляє позивач, підлягає обов'язковій сертифікації. Проте таке свідоцтво видане ТОВ «АПК» лише 30.12.2010, терміном дії до 30.12.2012, тому у позивача були відсутні підстави застосовувати пільги при розрахунку та сплаті податку на прибуток, у зв'язку із чим у 2010 році ТОВ «АПК» занижено суму податку на прибуток на 333 720 гривень.

Окрім того, позивачем занижено суму ПДВ на 5500 гривень за січень - березень 2010 року, завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду: в листопаді 2009 року - в сумі 5500 гривень, в грудні 2009 року - в сумі 5500 гривень, в січні 2010 року - в сумі 5418 гривень, в лютому 2010 року - в сумі 403 гривень.

Відповідач просить відмовити у позові, оскільки оскаржувані рішення прийняті правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечують й просять у позові відмовити з підстав, зазначених у запереченнях.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке:

судом встановлено, що ДПІ у Запорізькому районі було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «АПК» з питань використання податкових пільг з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях; з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП «Скай Ленд» за період з 01.10.2009 по 31.12.2011; з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за період з 01.01.2010 по 30.09.2012. Висновки перевірки викладено в акті № 87/2211/33652444 від 26.10.2012. Зокрема, зазначено про порушення :

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.13.10 п. 7.13 ст. 7, пп.пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п. 8.2, пп.пп. 8.3.1, 8.3.6 п. 8.3, пп.8.4.1. п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон №334), що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2010 року- І квартал 2011 року на 333 720 гривень;

- пп.пп. 14.1.3, 14.1.27 п. 14.1. ст. 14, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп.пп. 145.1.2, 145.1.5 п. 145.1 ст. 145, п.п. 146.1-146.3 ст. 146, п. 149.1. ст. 149, п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року - ІІ квартал 2012 року на 1693 гривні;

- п. 1.7 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп.пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168): занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, за січень-лютий 2010 року, березень 2011 року на 5500 гривень.

15.11.2012, на підставі акту перевірки, ДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення у відношенні ТОВ «АПК»:

№ 0000572311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 418 908,75 гривень, в т.ч. 335 413 гривень за основним платежем, 83 495,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000562311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на 6875 гривень, в т.ч. 5500 гривень за основним платежем, 1375 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судом встановлено, що 01.01.2010 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди №01/01/10, відповідно до якого позивач прийняв в платне користування нерухоме майно, а саме: ділянку по виробництву біопалива з лузги соняшника (частину нежитлового приміщення, площею 648 кв.м), що знаходиться за адресою: 70450, АДРЕСА_1. Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата складається з: вартості за користування майном та вартості комунальних та інших послуг, спожитих позивачем, а також пов'язаних з утриманням орендованого майна та господарською діяльністю позивача, за період користування орендованим майном, відповідно до умов договору, що іменуються в подальшому «додаткові послуги». Відповідно до п.3.1.1 договору, вартість користування майном складає 5000 гривень без ПДВ за календарний місяць (звітний).

Відповідно до п.3.1.2 договору, вартість додаткових послуг визначається вартістю фактично спожитих послуг позивачем за звітний місяць, підтверджених документально.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач та ФОП ОСОБА_1 складали та підписували акти здачі-прийнятті робіт (надання послуг), з яких неможливо встановити, які саме послуги, в якій кількості, за якою ціною за одиницю та якої якості отримано ТОВ «АПК» від ФОП ОСОБА_1 за січень-грудень 2010 року (арк.с. 15-26 т. 1).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону №996, «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Таким чином, зазначені акти не можуть вважатися первинними документами, оскільки не містять обов'язкових реквізитів первинного документу і не підтверджують використання отриманих послуг (інших послуг по оренді) у власній господарській діяльності позивача. Інших документів, що підтверджують вартість додаткових послуг, які були використані ТОВ «АПК» за січень - грудень 2010 року на загальну суму 616 412 гривень позивачем не надано.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.» Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. вказаної статті, «суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.»

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3 зазначеної статті, «не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.»

Надані позивачем документи щодо підтвердження факту споживання електроенергії як додаткових послуг не приймаються судом до уваги, оскільки договір на постачання електроенергії було укладено ВАТ «Запоріжжяобленерго» з ФОП ОСОБА_1, рахунки на спожиту електроенергію також було виставлено останній. Позивач же фактично не довів, що саме ним споживалась електроененергія та, відповідно, правомірність віднесення ним до складу валових витрат вартості додаткових послуг з споживання електроенергії. Крім того, на час проведення перевірки позивачем не було надано перевіряючим ніяких документів на підтвердження витрат, вказаних у актах здачі-прийнятті робіт (надання послуг).

Таким чином, ТОВ «АПК» безпідставно включило до складу валових витрат витрати по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 в частині вартості додаткових послуг, які не підтверджені відповідними первинними документами, в результаті чого завищено суму валових витрат за І квартал 2010 року- І квартал 2011 року на 616 412 гривень.

Судом також встановлено, що 02.11.2009 між позивачем та ПП «Скай Ленд» було укладено договір купівлі-продажу № ДГ-0000116, відповідно до додаткових угод №1 від 02.11.2009 та №2 від 03.11.2009 до якого позивач придбав у ПП «Скай Ленд» обладнання на суму 22 500 гривень та 10 500 гривень - відповідно.

Судом встановлено, що у зазначених документах відсутній конкретний перелік обладнання, що передається у власність ТОВ «АПК»; умови транспортування товару у договорі не визначені.

30.10.2009 позивачем укладено договір на автопослуги з ТОВ «НВО «Радуга» №30/10, відповідно до умов якого останній зобов'язується надавати справний автотранспорт на усне замовлення ТОВ «АПК», по факту виконання виставляє акт виконаних робіт. Згідно з п. 3.1 даного договору, перед кожним рейсом ТОВ «АПК» направляє ТОВ «НВО «Радуга» заявку з вказівкою маршруту руху, а також характер вантажу, що буде перевозитися. Проте зазначена умова договору позивачем не виконана.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №АУс-0054/1 від 30.11.2009, 02.11.2009, 03.11.2009 ТОВ «НВО «Радуга» надано транспортні послуги на загальну суму 3600 гривень.

Придбання, отримання та сплата за обладнання за договором № ДГ-0000116 від 02.11.2009 підтверджується: видатковими накладними №РН-0000410 від 02.11.2009, № РН-0000411 від 03.11.2009, податковими накладними №512 від 02.11.2009, №513 від 03.11.2009, рахунками-фактурами №СФ-0000522 від 02.11.2009, № СФ-0000523 від 03.11.2009, товарно-транспортними накладними № 11/02/5 від 02.11.2009, № 11/03/5 від 03.11.2009, випискою банку від 23.11.2009 (арк.с. 208-216 т. 1).

Відповідно до перелічених документів, позивач сплатив 33000 гривень за отримані навантажувачі вилочні «Cukurova» cf 30c та «Балканкар» DV1661.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998 за №128/2568, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 10.8. Правил, «у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж».

Згідно з п. 10.13. Правил, «тарні та штучні вантажі приймаються Перевізником із зазначенням в товарно-транспортній накладній маси вантажу та кількості вантажних місць. Маса тарних і штучних вантажів визначається Замовником перед поданням їх Перевізнику та зазначається на вантажних місцях. Порядок визначення ваги вантажів наведений у розділі 6 цих Правил.

Запис у товарно-транспортній накладній маси вантажу та способу її визначення виконується Замовником.»

Відповідно до п. 11.9. Правил, «час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.»

Відповідно до п. 8.25. та п. 8.26 Правил, «час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.»

Згідно з п. 13.1 Правил, «перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.»

Між тим, зазначені товарно-транспортні накладні не містять:

- інформацію щодо пунктів навантаження та розвантаження товару (що унеможливлює встановлення фактичної адреси відправлення та отримання товару (вантажу),

- коди ЄДРПОУ всіх учасників транспортного процесу,

- інформацію щодо документів, які супроводжують вантаж,

- інформацію про отримання та передачу вантажу водієм-експедитором (супроводження вантажу),

- інформацію щодо проведення вантажно-розвантажувальних операцій

- час прибуття та вибуття вантажу.

Таким чином, позивачем порушено вимоги вищезазначених Правил щодо перевезення придбаного товару.

Перевіркою було встановлено, що, відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №АП-0000031 від 01.12.2009 на навантажувач «Балканар» DV1661, вагою 1,6 т, який використовувався раніше та який приймається в експлуатацію, останній у момент приймання-передачі знаходиться у ТОВ «НВО «Радуга» за адресою: смт. Кушугум, вул. Гоголя, 2в (Дт 104 Кт 1521, первісна вартість 10250

гривень, інвентарний номер 59. Дата введення в експлуатацію - 01.12.2009).

Проте документів, що підтверджують місцезнаходження даного основного засобу у ТОВ «АПК» за адресою: смт. Кушугум, вул. Гоголя, 2в, не надано ні під час перевірки, ні під час слухання справи.

Перевіркою також було встановлено, що, відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № АП-0000030 від 01.12.2009 на навантажувач вилочний Cukurova» cf 30c, вагою 3 т, який використовувався раніше та який приймається в експлуатацію, останній у момент приймання-передачі знаходиться у ТОВ «АПК» (Дт 104 Кт 1521, первісна вартість 20 250 гривень, інвентарний номер 58. Дата введення в експлуатацію - 01.12.2009).

Зазначені об'єкти придатні для експлуатації та відповідають технічним умовам. Результати випробувань позитивні. Акти складені та підписані директором ТОВ «АПК» Петрухом І.П., його заступником Керекеша С.Ю., механіком Горобей В.В., головним бухгалтером ОСОБА_5

Вказане обладнання було оприбутковано як використане раніше, технічна документація на вказані навантажувачі відсутня, заводські номери невідомі. Ідентифікувати вказані навантажувачі можливо лише за назвою.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996, «бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.»

Згідно зі ст. 4 Закону №996, бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів та інш.

Відповідно до ст. 9 вказаного закону, первинні та зведені облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 Закону)

Відповідно до п.п. 8, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, «придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.»

Згідно з п. 2 зазначеного Положення (стандарту), його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Згідно з п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, «первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.»

Відповідно до абз. 1 п.2.13, п. 2.16 зазначеного Положення, «керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.»

Таким чином, ТОВ «АПК» не надані документи, що підтверджують прийом-передачу ТМЦ від ПП «Скай Ленд», оскільки в наданих товарно-транспортних накладних відсутні обов'язкові реквізити, що повинні мати первинні документи. Окрім того, документи щодо правовідносин позивача з ПП «Скай Ленд» не можуть вважатися первинними документами, так як не відповідають вимогам Закону №996 та зазначених Положень, оскільки не містять обов'язкових реквізитів первинного документу і не підтверджують використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності ТОВ «АПК». Відповідно до викладеного, відсутні підстави для визнання операцій з придбання навантажувачів як фактично здійснених та реальних.

Перевіркою було встановлено, що, відповідно до наказу ТОВ «АПК» №15-ОС від 01.12.2009, нарахування амортизації здійснювалось методом прямолінейного списання з місяця, наступного за місяцем вводу в експлуатацію (дата введення в експлуатацію - 01.12.2009, нарахування - з січня 2010 року).

Відповідно до п. 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000, «нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Згідно з пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону №334, «у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість».

Таким чином первісна (балансова) вартість:

- навантажувача вилочного «Балканкар» DV1661 дорівнює 10 250 гривень (8750 гривень - вартість без ПДВ + 1500 гривень - транспортні витрати),

- навантажувача вилочного «Cukurova» cf 30c дорівнює 20 250 гривень (18750 гривень - вартість без ПДВ + 1500 гривень - транспортні витрати).

Річна сума нарахованої амортизації дорівнює: 30500 гривень/5 років = 6100 гривень Місячна сума нарахованої амортизації дорівнює: 6100 гривень/12 міс=508,33 гривень.

Таким чином, за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 ТОВ «АПК» зайво нараховано суму амортизаційних відрахувань в розмірі 7 625 гривень.

Відповідно до пп.пп. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1, п.8.2 ст. 8 Закону №334, під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Згідно з пп.пп. 8.3.1, 8.3.6 п.8.3 зазначеної статті, «сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.»

Відповідно до пп.8.4.1 п. 8.4. ст. 8 Закону №334, «у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.»

Таким чином, ТОВ «АПК» безпідставно завищено суму амортизаційних відрахувань в розмірі 7625 гривень за І квартал 2010 року - І квартал 2011 року.

Відповідно до пп.7.13.10. п.7.13 ст.7 Закону №334, «тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2010 року звільняється від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.»

Згідно з пп. 7.21.1 п.7.21 ст. 7 Закону №334, звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України таких видів товарів власного виробництва за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України:

устаткування, що працює на нетрадиційних та поновлюваних джерелах енергії;

енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

устаткування для виробництва альтернативних видів палива.

Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкової пільги, спрямовуються платником податку на збільшення обсягів виробництва. У разі порушення цільового використання коштів платник податку зобов'язаний визначити прибуток, неоподаткований у зв'язку з наданням податкової пільги, та оподаткувати його у поточному періоді, а також сплатити пеню у розмірах та за період, що визначені законодавством України.

Відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про альтернативні види палива» №1391-XIV від 14.01.2000, «до альтернативних видів твердого палива належать:

продукція та відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також гранули, брикети, деревне вугілля та вуглиста речовина, вироблені з цієї продукції та відходів, що використовуються як паливо;

органічна частина промислових та побутових відходів, а також гранули та брикети, вироблені з них;

торф, а також гранули та брикети, вироблені з нього.»

Згідно з абз. 1-3 ст. 6 зазначеного Закону, «належність палива до альтернативного підтверджується документом про ідентифікацію палива, що видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства.

Виробниками альтернативних видів палива вважаються суб'єкти господарювання всіх форм власності, що виготовляють тверде, рідке та газове паливо з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини.»

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного» № 1307 від 05.10.2004, свідоцтво про належність палива до альтернативного видається Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження.

Судом встановлено, що свідоцтво Національного агенства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів про належність палива до альтернативного видане позивачу 30.12.2010 (терміном дії до 30.12.2012).

Таким чином, у 2010 році ТОВ «АПК» занижено суму податку на прибуток на 177 712 гривень, що підлягає сплаті в результаті безпідставного використання пільги за ІІ-IV квартали 2010 року.

Зазначені порушення вимог Закону №334 призвели до заниження податку на прибуток на 333 720 гривень за І квартал 2010 року - І квартал 2011 року.

3а період з 01.10.2009 по 31.12.2011 ТОВ «АПК» задекларовано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 24 740 гривень.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за вказаний період встановлено його заниження в частині взаємовідносин з ПП «Скай Ленд» на 5500 гривень.

За період з 01.10.2009 по 28.02.2011 позивачем задекларовано від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 380 876 гривень.

Позивач також за вказаний період задекларував суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню: за жовтень 2010 року - 9480 гривень, грудень 2010 року - 241 462 гривень, січень 2011 року - 75 952 гривень, за лютий 2011 року - 56 900 гривень.

За період з 01.10.2009 по 28.02.2011 ТОВ «АПК» задекларовано залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду: за жовтень 2009 року в сумі 56 449 гривень, за листопад 2009 року в сумі 35 237 гривень, за грудень 2009 року в сумі 11 571 гривень, за січень 2010 року в сумі 5418 гривень, лютий 2010 року в сумі 403 гривні.

Перевіркою правильності визначення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) встановлено його завищення: за листопад 2009 року - в сумі 5500 гривень, за грудень 2009 року - в сумі 5500 гривень, за січень 2010 року - в сумі 5418 гривень, за лютий 2010 року - в сумі 403 гривні.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), «податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.»

Згідно з п. 3.1. ст. 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача та інш.

ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону №168, «база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.»

Згідно з абз. 1 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168, «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.»

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).»

Згідно з пп.7.4.5 п. 7.4 зазначеної статті, «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.»

Таким чином, позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, в сумі 5500 гривень за січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2011 року та завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 - ряд. 25, ряд 26 Декларації): в листопаді 2009 року в сумі 5500 гривень, в грудні 2009 року в сумі 5500 гривень, в січні 2010 року в сумі 5418 гривень, в лютому 2010 року в сумі 403 гривні.

За період з 01.03.2011 по 31.12.2011 ТОВ «АПК» задеклароване від'ємне значення в сумі 126 268 гривень (ряд. 19 Декларації).

З 01.03.2011 по 31.12.2011 ТОВ «АПК» задекларовано суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню (ряд. 23 Декларації): за березень 2011 року - 35025 гривень, за червень 2011 року - 5608 гривень, за липень 2011 року - 6829 гривень, за листопад 2011 року - 4356 гривень, за грудень 2011 року - 40970 гривень.

За період з 01.03.2011 по 31.12.2011 ТОВ «АПК» не декларувало залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду(ряд.24 Декларації).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не надано документів на підтвердження фактичності отримання додаткових послуг від ФОП ОСОБА_1, отримання обладнання від ПП «Скай Ленд» та, відповідно, оприбуткування та нарахування амортизації на зазначене обладнання. Окрім того, ним не доведено правомірність завищення суми залишку від'ємного значення по ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш