Ухвала суду № 32071811, 26.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-14075/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника відповідача Голяк С.М., представника позивача Радзівіло Л.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-14075/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Охоронне агенство "Інекс"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Охоронне агентство "ІНЕКС" (далі по тексту - позивач, ПП «ОА «ІНЕКС»), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Московському районі), в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.10.2012 року № 0001232220 про збільшення ПП "ОА "ІНЕКС" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114628, 75 грн., в тому числі 91703, 00 грн. за основним платежем та 22925, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення - рішення від 25.12.2012 року № 0001842220 про збільшення ПП "ОА "ІНЕКС" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 116081, 75 грн., в тому числі 98922, 00 грн. за основним платежем та 17159, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

30 січня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено позов Приватного підприємства "Охоронне агентство "ІНЕКС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.10.2012 року № 0001232220 про збільшення Приватному підприємству "Охоронне агентство "ІНЕКС" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114628, 75 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот двадцять вісім гривень сімдесят п'ять копійок), в тому числі 91703, 00 грн. (дев'яносто одна тисяча сімсот три гривні) за основним платежем та 22925, 75 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять гривень сімдесят п'ять копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.12.2012 року № 0001842220 про збільшення Приватному підприємству "Охоронне агентство "ІНЕКС" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 116081, 75 грн. (сто шістнадцять тисяч вісімдесят одна гривня сімдесят п'ять копійок), в тому числі 98922, 00 грн. (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні) за основним платежем та 17159, 75 грн. (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят п'ять копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби зазначає про порушення судом приписів п.п.198.4 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «ОА «ІНЕКС» є юридичною особою, зареєстровано виконкомом Харківської міської ради 01.02.2005 року, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 495131 від 01.02.2005 року , перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі з 17.02.2005 р. за № 58, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 17.02.2005 р. № 1180/10/28-112, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.06.2006 р. №29291901, виданого ДПІ у Московському районі (а.с. 185).

Працівниками ДПІ у Московському районі проведено перевірку ПП «ОА «ІНЕКС» по взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «ІНТЕХЛІС» (реєстраційний номер 35245557) за період з 01.12.2011 по 31.01.2012 року та з ТОВ «Фірма ГРАНД» (реєстраційний номер 20037330) за період з 01.01.2012 по 29.02.2012 р.».

25.09.2012 р. за результатами перевірки складено акт № 1936/2220/33291994, яким встановлено порушення позивачем:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 98922,00 грн, в тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 30283, 00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 68639, 00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість в загальній сумі 91703, 00 грн. в тому числі за грудень 2011 року на суму 26333, 00 грн., за січень 2012 року в сумі 48570, 00 грн., за лютий 2012 р. в сумі 16800, 00 грн.

05.10.2012 року на підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення № 0001232220, яким збільшено ПП "ОА "ІНЕКС" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114628, 75 грн., в тому числі 91703, 00 грн. за основним платежем та 22925, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001222220, яким збільшено ПП "ОА "ІНЕКС" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 116136 грн. 75коп., в тому числі 98966 грн. 00 коп. за основним платежем та 17170,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

12.10.2012 р. на винесені податкові повідомлення - рішення позивачем було подано скаргу № 25 від до Державної податкової служби у Харківській області.

17.12.2012 р. рішенням № 6038/10/10.2-17 за результатами розгляду скарги позивача ДПС у Харківській області скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі від 05.10.2012 року № 0001222220 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 55, 00 грн. (основний платіж 44, 00 грн., штрафна санкція 11, 00 грн.), в іншій частині вказане повідомлення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

25.12.2012 року на підставі рішення ДПС у Харківській області № № 6038/10/10.2-17 відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0001842220, яким збільшено ПП "ОА "ІНЕКС" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 116081, 75 грн., в тому числі 98922, 00 грн. за основним платежем та 17159, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 89).

Не погоджуючись з винесеними ДПІ у Московському районі податковими повідомленнями-рішеннями від 05.10.2012 року № 0001232220 та від 25.12.2012 року № 0001842220, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки АА № 673918 з ЄДРПОУ від 21.08.2012 р., виданої Головним управлінням статистики у Харківській області ПП «ОА «ІНЕКС» здійснює такі основні види господарської діяльності за КВЕД-2010: 80.10 діяльність приватних охоронних служб; 45.20 технічне обслуговування та те ремонт автотранспортних засобів; 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 80.20 обслуговування систем безпеки; 89.10 обслуговування систем безпеки; 69.10 діяльність у сфері права; 68.20 надання в оренду й експлуатація власного нерухомого майна.

23.11.2011 року між ПП "ОА "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ «Інтехліс» (виконавець) був укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Відповідно до п. 1.1. предметом вказаного договору є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг по вивченню ринку попиту та пропозиції ринку охоронних послуг на території України, в тому числі вивчення ринку охоронних послуг в Україні, аналіз діяльності та перспективні плани охоронних фірм, формування ринкової поведінки на підставі досліджень, маркетингові дослідження сучасної системи безпеки (а.с. 14-15).

Вартість послуг за даним договором становить 158000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 26333, 33 грн. (п. 4.1. договору), термін дії договору - до 31.12.2011 року за умови повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 5.1. договору).

На підтвердження виконання договору позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків-фактур (а.с. 192-193), актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1301 від 29.12.2011 р. та № 1361 від 30.12.2012 р., податкових накладних № 1301 від 19.12.2011 року та № 1361 від 3012.2011 року (а.с. 17-20), копіями платіжних доручень (а.с. 70-74).

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 (а.с. 56).

Дані податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних грудня 2011 р. (а.с. 50).

26.12.2011 року між ПП "ОА "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ «Інтехліс» (виконавець) укладено договір № б/н від про надання інформаційно - консультаційних послуг предметом якого є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг в тому числі: розробка рекламної кампанії охоронної агенції на 2012 рік; розробка стратегії комунікації, стратегії руху концепції рекламної кампанії фірми; розробка бюджету медіа-плану рекламної кампанії; розробка креативної концепції рекламної кампанії фірми:

- розробка базового рекламного повідомлення, салогана, креативу для ТВ, радіо, преси, зовнішньої реклами;

- розробка концепції та оригінал макетів для зовнішньої реклами фірми;

- розробка концепції рекламної кампанії з використанням телевізійних новинних сюжетів;

- розробка оригінал-макетів POSM (3D-плакати, наклейки, інш.); запровадження активних прямих продажів послуг, проведення, директ-маркетингового проекту за цільовими сегментами (державна охорона, приватні охоронні фірми).

Вартість послуг за даним договором становить 98880, 00 грн., в т.ч. ПДВ 16480, 00 грн. (п. 4.1. договору), термін дії договору - до 31.12.2012 року за умови повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 5.1. договору).

Факт виконання наданих послуг підтверджується копіями рахунків-фактур (а.с. 194-195), актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 9002 від 09.01.2012 р. та № 20013 від 20.01.2012 р., звітом до договору № б/н про надання інформаційно - консультаційних послуг від 26.12.2011 року (а.с. 105-120).

Позивачем проведена оплата отриманих послуг в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 62, 65, 67),

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с. 55).

Отримані від ТОВ «Інтехліс» податкові накладні № 9002 від 09.01.2012 р. та № 20013 від 20.01.2012 р. (а.с. 24-27) включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних січня 2012 р. (а.с. 49).

29.12.2011 р. між ПП "ОА "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ «Інтехліс» (виконавець) був укладений договір б/н про надання послуг.

Згідно п. 1.1 договору, предметом вказаного договору є послуги з перевірки виконання обов'язків співробітниками замовниками.

Вартість послуг за даним договором становить: разової перевірки - 60, 00 грн., в т.ч. ПДВ 10, 00 грн. (п. 4.1. договору), а згідно п. 4.2. загальна сума договору складається з вартості послуг, наданих замовнику протягом дії договору у відповідності до виставлених до оплати рахунками, які є невід'ємною частиною договору.

Факт виконання наданих послуг підтверджується копіями рахунку-фактури (а.с. 196), акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) № 31016 від 31.01.2012 р.

Позивачем проведена оплата отриманих послуг в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с. 54).

Отриману від ТОВ «Інтехліс» податкову накладну № 31016 від 31.01.2012 р. (а.с. 30-31) включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних січня 2012 р. (а.с. 49).

24.12.2011 року між ПП "ОА "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ «Фірма «Гранд» (виконавець) укладено договір № 16 від про надання інформаційно- консультаційних послуг.

Згідно з п. 1.1 договору, його предметом є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг по вивченню ринку попиту та пропозиції ринку охоронних послуг на території України, в тому числі вивчення ринку охоронних послуг, пошук можливих потенційних клієнтів, вивчення потреб клієнтів з метою надання найбільш вигідних умов на ринку безпеки, рекомендації по укладенню договорів згідно проведеного дослідження (а.с. 32-34).

Вартість послуг за даним договором становить 98880, 00 грн., в т.ч. ПДВ 16480, 00 грн. (п. 4.1. договору), термін дії договору - до 31.12.2012 року за умови повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 5.1. договору).

Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями рахунків-фактур (а.с. 197-199), актів здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) №9001 від 09.01.2012 р., № 17015 від 17.01.2012 р., № 30012 від 30.01.2012 р.

Позивачем проведена оплата отриманих послуг в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с. 53).

Отримані від ТОВ «Фірма «Гранд» податкові накладні № 9001 від 09.01.2012 р., № 17015 від 17.01.2012 р. № 30012 від 30.01.2012 року (а.с. 35-40) включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних січня 2012 р. (а.с. 49).

20.01.12 р. між ПП "ОА "ІНЕКС" (замовник) та ТОВ «Фірма «Гранд» (виконавець) був укладений договір б/н про надання інформаційно - консультаційних послуг, предметом якого є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг по вивченню ринку попиту та пропозиції ринку охоронних послуг на території України, в тому числі вивчення ринку охоронних послуг, пошук можливих потенційних клієнтів, рекомендації по укладенню договорів згідно проведеного дослідження (а.с. 41-43).

Вартість послуг за даним договором становить 100800, 00 грн., в т.ч. ПДВ -16800, 00 грн. (п. 4.1. договору), термін дії договору з дати підписання до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 5.1. договору).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем було надано до матеріалів справи копії рахунків-фактур (а.с. 200-201), актів виконаних робіт № 2404 від 24.02.2012 р. та № 2207 від 22.02.2012 р.

Позивачем проведена оплата отриманих послуг в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с. 52).

Отримані від ТОВ «Фірма «Гранд» податкові накладні № 2404 від 24.02.2012 р. та № 2207 від 22.02.2012 р. (а.с. 44-47) включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних лютого 2012 р. (а.с. 48).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договорами про надання інформаційно- консультаційних послуг, укладенимм між позивачем та контрагентами ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Разом із тим, податковим органом під час проведення перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами - ПП «ОА «ІНЕКС» та ТОВ «Інтехліс», ТОВ фірма «Гранд», з посиланням на матеріали, отримані від Індустріальної МДПІ (ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова), а саме: акту № 394/22-207/35245557 від 22.06.12 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за грудень 2011, січень 2012 рр.»; актів Індустріальної МДПІ м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ фірма «Гранд»: від 30.03.2012 р. 70/23-212/20037330, від 11.04.2012 № 134/23-212/20037330 та від 19.06.2012 р. № 379/22-207/20037330, згідно яких було встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій, через їх відсутність за місцезнаходженням, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Інтехліс», ТОВ фірма «Гранд» не може свідчити про неможливість фактичного виконання робіт (послуг) ТОВ «Інтехліс», ТОВ фірма «Гранд», оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валовий дохід та податкові зобов`язання з ПДВ, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори оспорювались в судовому порядку, також відсутні судові рішення з приводу визнання зазначених договорів недійсними.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності для укладення спірного договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірок відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд» були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по реальним господарським операціям із ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма «Гранд», повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-14075/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.