Постанова № 32071604, 19.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. Справа № 2а-13004/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Гайдаєнко І.С., представника відповідача Ємець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі № 2а-13004/12/2070

за позовом Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Теплоелектроцентраль - 2 "Есхар" з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000310043 від 04.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 34458,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17229,00 грн.

10 січня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом під час розгляду справи п. 14.1.56 п. 14.1 ст.14, п.135.3 ст.135, п.86.10 ст.86 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Державне підприємство "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" зареєстрований Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області 25.08.1998р., про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100265820.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" (код ЄДРПОУ 30034023) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, плати за землю, збору за першу реєстрацію транспортного засобу, податку на доходи фізичних осіб, збору за користування радіочастотним ресурсом України за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р., податку на прибуток підприємств, екологічного податку, плати за користування надрами, збору за спеціальне використання води за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. та валютного законодавства за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р.

28.08.2012р. за результатами перевірки складено акт № 349/43-1/30034023, яким встановлено порушення позивачем п. 135.1, пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого, на думку відповідача, підприємством за І квартал 2012 року занижено податок на прибуток у сумі 34458 грн.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що при ремонті господарським способом та демонтажі основних засобів у 1 кварталі 2012 року на підприємстві утворились ТМЦ, які можуть бути використані у господарській діяльності, а також реалізовані, на загальну суму 164083,63 грн., що відображено в бухгалтерському обліку за дебетом 20 рахунку «Виробничі запаси».

Крім того, перевіркою встановлено, що ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" в бухгалтерському обліку визнано доходи від оприбуткування ТМЦ, які утворились у зв'язку з ремонтом основних засобів господарським способом, що відображено бухгалтерською проводкою Д-т 20 К-т 719. Виходячи з того, що Податковим кодексом України не передбачено обмежень щодо віднесення доходів від оприбуткування ТМЦ, які утворились у зв'язку з ремонтом основних засобів господарським способом, до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, СДПІ ВПП м. Харкові ДПС зроблено висновок, що згідно з пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України у разі визнання таких ТМЦ активами у звітному періоді їх вартість включається до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування. Отже, в порушення п. 135.1, пп. 135.5.14 п.135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України, підприємством позивача занижено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, всього у сумі 164084 грн. за 1 квартал 2012 року.

04.09.2012 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000310043 від , яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 51687,00 грн., з яких 34458,00 грн. - основний платіж та 17229,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, зі змінами та доповненнями, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно до приписів п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, зі змінами та доповненнями, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

3 наведеного випливає, що ознакою господарської діяльності особи є спрямованість такої діяльності на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, є підприємництвом у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України.

Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству (ч. 1 ст. 19 Господарського кодексу України).

Згідно підпункту14.1.56. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданих на перевірку документів та журналів проводок за 1 квартал 2012 р. по рахункам Дт 206 Кт 719 та по рахункам Дт 201 Кт 719 позивачем у бухгалтерському обліку у 1 кварталі 2012 року було оприбутковано на загальну суму 164083,63 грн. не лише металобрухт, що утворився внаслідок ремонтів основних засобів, а і відходи шлаку вугільного, які утворилися внаслідок згоряння палива (вугілля) при здійсненні позивачем основного виду діяльності, дрова, доски необрізні та опилки, що утворилися внаслідок розпиловки матеріалів на вертикальній пилорамі при здійсненні ремонтів господарським способом.

Зазначені оприбутковані товарно-матеріальні цінності були частково реалізовані у цьому ж періоді всього у сумі 119626,20 грн., яка у податковому обліку була включена до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, та відображена у рядку 2 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року. При цьому у податковому обліку позивачем не включалась до складу витрат вартість реалізованих ТМЦ, за якою вони раніше були визнані активом (оприбутковані).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при ремонті господарським способом та демонтажі основних засобів у 1 кварталі 2012 року на підприємстві утворились ТМЦ, які можуть бути використані у господарській діяльності, а також реалізовані, на загальну суму 164083,63 грн.

Колегія суддів зазначає, що, оскільки у випадку ліквідації основних засобів підприємство отримує товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), які можуть бути використані у господарський діяльності, а також реалізовані, тому відповідно до пп. 135.5.14. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (яка діяла на час спірних правовідносин), у звітному періоді визнання таких ТМЦ активами, їх вартість включається до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування.

У разі реалізації ТМЦ, отриманих в результаті ліквідації основних засобів, їх вартість, за якою вони раніше визнавалися активом, включається до складу витрат відповідно до п. 138.8 ст.138 Кодексу як прямі матеріальні витрати. Одночасно за датою переходу покупцеві права власності на такі ТМЦ до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, включається вартість таких ТМЦ, за якою вони продаються (пп. 135.4.1 п. 134.4 ст. 135, ст. 137 Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що судом не було взято до уваги, що вартість частково реалізованих ТМЦ у 1 кварталі 2012 року у сумі 119626,20 грн. була включена позивачем у податковому обліку до складу доходів та відображена у рядку 2 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, але до складу витрат вартість реалізованих ТМЦ, за якою вони раніше були визнані активом (оприбутковані), як прямі матеріальні витрати ця сума не була включена позивачем.

Згідно п. 135.3 ст. 135 Податкового кодексу України суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Відповідно до п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо правомірності подвійного включення до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, вартості реалізованих у 1 кварталі 2012 року товарно-матеріальних цінностей без визначення суми витрат.

Колегія суддів зазначає, що при включенні до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості вищевказаних оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей не дотримуються критерії визнання доходу відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Доходами згідно пп. 14.1.56 Податкового кодексу України є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Однак, сам факт оприбуткування ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" в бухгалтерському обліку товарно-матеріальних цінностей, які є відходами за результатами господарської діяльності, не призвів до отримання (надходження) від будь-якої особи доходу в грошовій, чи в матеріальній або нематеріальній формах. Ці товарно-матеріальні цінності утворилися внаслідок повної або часткової втрати споживчої якості, хімічних, фізичних властивостей майна, яким підприємство володіло, користувалося та розпоряджалося як до таких змін, так і після них продовжує володіти, користуватися та розпоряджатися цими ТМЦ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про незаконність та необґрунтованість позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції, як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права на підставі п.4 ч. 1 ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар".

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі № 2а-13004/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000310043 від 04.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 34458,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17229,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

Повний текст постанови виготовлений 25.03.2013 р.