Постанова № 32071455, 05.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2013 року 15:15 № 826/6966/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України про зобов'язання вчинити дії

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду; стягнути з Центру забезпечення діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України на його користь грошову компенсацію замість належного йому до видачі речового майна звільненому у запас у загальній сумі 8 149,30 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 31.03.2011 року його виключено із списків особового складу та видано довідку № 32 від 31.03.2011 року щодо вартості належного до видачі йому речового майна на суму 8 149,30 грн.

Після видання наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 24.03.2011 № 287 про звільнення з військової служби, на день виключення зі списків особового складу Генеральний штаб Збройних Сил України (адміністративно-господарче управління) всупереч вимог п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, не здійснив з ним розрахунок щодо грошової компенсації замість належного до видачі речового майна звільненому у запас у загальній сумі 8149,30 гри.

Позивач звертався до суду щодо стягнення зазначеної грошової компенсації за речове майно. Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 по справі № 2-а-1019/11 зроблено висновок, що «згідно довідки Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України № 32, позивач перебував на речовому забезпеченні у вказаному управлінні, яке є окремою юридичною особою та за своїми зобов'язаннями відповідає самостійно. Таким чином, Генеральний штаб Збройних Сил України в цій частині є неналежним відповідачем у справі, а тому вимоги щодо стягнення компенсації за не отримане речове майно з Генерального штабу Збройних Сил України не підлягають задоволенню.

У зв'язку із чим позивач звернувся до суду про стягнення належної йому грошової компенсації замість недоотриманого речового майна.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи письмові заперечення зазначив, що виплата грошової компенсації за належне до видачі речове майно з 03.2000 року по 05.2008 року фактично не здійснювалася у зв'язку із призупиненням на законодавчому рівні можливості її виплати.

Тому, вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за належне до видачі речове майно за весь період проходження військової служби з урахуванням періоду призупинення виплати даної компенсації (з 03.2000 року по 05.2008 року) вважає безпідставними. Також вказує, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 10.05.2013 року, тобто з порушенням місячного строку передбаченого ч. 3 ст. 99 КАС України, без заявлення клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом та без наведення поважних причин пропуску строку, що є підставою для залишення позову без розгляду згідно ст. 100 КАС України.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень позивача, представника відповідача, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини А 2516 від 31 березня 2011 року № 61 полковника юстиції ОСОБА_1, колишнього начальника управління правового забезпечення - помічника командувача сил підтримки Збройних Сил України з правової роботи, зараховано в розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, який відповідно до рішення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.11.10 р. № 17770/С зарахований до списків особового складу Тилу Збройних Сил України наказом командира Васькової частини А2516 від 09.11.10 № 49, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 24.03.11 № 287 з військової служби в запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, з 31 березня 2011 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного у м. Києві військового комісаріату.

Позивач отримав довідку Адміністративно господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України № 32 від 31.03.2011 року щодо вартості належного до видачі речового майна звільненому на суму 8 149,30 грн.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 в своєму рапорті від 21.02.2011 р. просив розрахувати його по всім видам забезпечення, відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі з урахуванням судових рішень, що набрали законної сили. На даному рапорті стоїть резолюція начальника Тилу Збройних Сил України полковника Гороховського Є.П. «підготувати документи». Але позивач не отримав при розрахуванні всі грошові виплати.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі по тексту - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 2011-XII, військовослужбовці мали право одержувати за рахунок держави, окрім грошового забезпечення, речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Дію частини другої статті 9 вказаного Закону призупинено пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ, який набрав чинності з 11 березня 2000 року в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України), що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року № 328-V Закон № 2011-XII доповнено статтею 9-1, відповідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 9-1 цього Закону в редакції закону від 9 липня 2007 року, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Постанова набула чинності в день її прийняття.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію пункту 2 статті 9-1 Закон № 2011-XII зупинено на 2007 рік.

Підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ пункт 2 статті 9-1 Закону виключено. Рішенням Конституційного Суду України від 25 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни внесенні підпунктом 3 пункту 67 визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України частина друга статті 9-1 Закону № 2011-XII є діючою та підлягає виконанню.

У відповідності до вищевикладеного, суд наголошує, що законодавством була поновлена виплата грошової компенсації за не отримане речове майно з 2008 року.

При цьому, слід зазначити, що стаття 9 Закону України № 2011 в редакції до 01 січня 2007 року, і стаття 9 -1 цього Закону в редакції після 2007 року регулюють питання речового забезпечення військовослужбовців, зокрема, виплати зазначеної компенсації, саме під час проходження ними військової служби.

Відповідно до пункту 28 цього ж Положення № 1444 військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

З матеріалів справи вбачається, що при виключенні зі списків особового складу позивачу видано Довідку № 32, відповідно до якої вартість належного до видачі речового майна складає 8 149,30 грн.

Таким чином, з огляду на те, що позивач звільнений у запас з правом носіння військової форми одягу, відповідно до Довідки № 32 вартість належного до видачі речового майна складає 8 149,30 грн., враховуючи, що позивач звертався до відповідача, в тому числі, стосовно виплати компенсації за недоотримане речове майно та не отримав позитивної відповіді, керуючись приписами Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, суд, з метою забезпечення гарантії дотримання і захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України), дійшов висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію замість належних йому до видачі речового майна у сумі 8 149,30 грн.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зауважує наступне.

Згідно ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом враховано, що позивач знав про порушення своїх прав, інтересів щодо невиплати йому грошової компенсації за не отримане речове майно після звільнення з військової служби та одержання довідки № 32 від 31.03.2011 року.

Проте, суд бере до уваги ту обставину, що позивач звертався до Печерського районного суду м. Києва з вимогами про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно з Генерального штабу Збройних Сил України та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 по справі № 2-а-1019/11 постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2011 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В решті постанову Печерського районного суду м. Києва 22 липня 2011 року залишено без змін. Одночасно судом апеляційної інстанції вказано, що Генеральний штаб Збройних Сил України в цій частині позовних вимог є неналежним відповідачем у справі, а тому вимоги щодо стягнення компенсації за не отримане речове майно з Генерального штабу Збройних Сил України не підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції не має повноважень на заміну відповідача, або залучення до справи іншого відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав позивачем пропущено з поважних причин.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами аналізу всіх наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належного йому речового майна у сумі 8 149,30 (вісім тисяч сто сорок дев'ять) грн. 02 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій