Постанова № 32070974, 18.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" червня 2013 р. Справа № 918/303/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Яковлєв В.Д.

за участю представників сторін:

позивача - Тарарук Л.Р. (довіреність №НЮ-16 від 01.01.2013р.);

відповідача - Морозова В.В. (довіреність №б/н від 01.10.2012р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Олан Україна» на рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2013р. у справі №918/303/13-г

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олан Україна»

про стягнення 41 190 грн. штрафу,-

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2013р. у справі № 918/303/13-г (суддя Торчинюк В.Г.) задоволено позовні вимоги Державного територіально-галу-зевого об'єднання «Львівська залізниця» (надалі в тексті - Львівська залізниця) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олан Україна» (надалі в тексті - Товариство) про стягнення 41 190 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 22.10.2012р. при проходжен-ні поїзда через тензометричну вагу на станції Сарни Львівської залізниці встановлено невідповід-ність фактичної маси вантажу та маси вантажу, яка зазначена у перевізних документах, в зв'язку з чим вагони відчеплені для контрольного зважування на вагонних вагах. В результаті переважу-вання трьох вагонів, провізні документи на які склав Відповідач було виявлено недовантаження 27 300 кг щебня. Згідно чинного законодавства, штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення у формі внесення до провізних документів неправильних ві-домостей, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків. При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей, зок-рема щодо маси, є наявний у справі акт загальної форми та комерційний акт, які складено відпо-відно до ст.129 Статуту залізниці України.(арк.справи 78-83).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій про-сить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду від 25.02.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано об-ставини справи, тому рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки дані щодо маси вантажу внесені Відповідачем до залізничної накладної у точній відповідності з дани-ми, отриманими в результаті зважування вантажу на належних Відповідачеві вагонних вагах без жодних спотворень цих даних. Однак, правової оцінки вказаним доводам Відповідача судом пер-шої інстанції не надано, вони навіть не відображені у оскаржуваному рішенні. Скаржник вказує, що місцевим господарським судом не враховано норми ч.2 ст.218 ГК України, згідно з якою учас-ник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. На ду-мку Товариства, з поданих ним доказів вбачається, що Відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення вищевказаного порушення, що відповідно ч.2 ст.218 ГК України звільняє його від відповідальності у вигляді сплати заявленого Позивачем до стягнення штрафу. Також Відповідач звертає увагу апеляційної інстанції, що форма комерційного акту, яка носить обов'язковий характер і затверджена Правилами складання актів Мінтрансу України від 28.05. 2002р. №334, згідно з якою обов'язковим реквізитом комерційного акту є підпис одержувача. Од-нак, з наявної копії комерційного акту вбачається, що він не містить такого обов'язкового рекві-зиту як «підпис одержувача». Таким чином, судом першої інстанції залишено поза увагою усі ви-щенаведені доводи Відповідача та надані на їх підтвердження письмові докази, а в основу оскар-жуваного рішення покладено лише доводи Позивача та надані ним докази, що, в свою чергу, суперечить вимогам чинного законодавства у сфері реалізації права на судовий захист. Також на думку Скаржника, помилковими є висновки суду першої інстанції в частині відмови у застосу-ванні до спірних правовідносин норм ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, що дають право суду зменшити розмір штрафних санкцій. Скаржник зазначає, що накладна є договором переве-зення вантажу, що укладений між Позивачем та Відповідачем, і відповідно зобов'язання щодо правильного, точного та повного внесення відомостей до залізничної накладної, яке прописане у накладній, є одночасно і договірним зобов'язанням, а відтак вищенаведені норми дають право су-ду зменшити розмір штрафних санкцій.(арк.справи 90-94).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2013р. у даній справі апеляційну скаргу Товариства прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 88).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 18.06.2013р. представник Відповідача під-тримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційний суд застосувати право на зменшення нарахованого штрафу, вважаючи обставини виключними і скасувати рішення суду першої інстанції, як необґрунтоване. Представник Позивача вважає рішення обґрунтованим, зве-рнув увагу на суперечливість доводів апелянта, який стверджуючи про правильність внесених до провізних документів відомостей, одночасно просить скасувати рішення через ненадання місце-вим судом оцінки правильності складання залізницею акта загальної форми і комерційного акта. (арк.справи 106).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно залізничної накладної №35695345 на групу ваго-нів Товариство з обмеженою відповідальністю «Олан-Україна»-відправник 22.10.2012р. передало Львівській залізниці на станції Томашгород вантаж щебня гранітного для перевезення на станцію Тернопіль Львівської залізниці вантажоодержувачу-Товариству з обмеженою відповідальністю «Агата Стальконструкція»; кількість вагонів - 3 (вагони №93110625, №93556496, №93111169), загальна маса вантажу 203 000 кг., загальна маса тари 58 100 кг.(арк.справи 8).

Під час перевезення вантажу Львівською залізницею, по прибутті вантажу на попутну стан-цію прямування Сарни Львівської залізниці 22.10.2012р. та одночасному зважуванні у русі на тен-зометричних вагах було встановлено невідповідність фактичної маси вантажу та маси вантажу, зазначеної у перевізних документах, вагони №93110625, №93556496, №93111169 були відчеплені для контрольного зважування на вагонних вагах.(арк.справи 12-13).

Матеріалами справи стверджено, що результати зважування на вагонних вагах було зафік-совано в акті загальної форми №7271 від 22.10.2012р. в якому працівниками ст.Сарни Львівської залізниці проведено зважування маси вантажу на 150 тонних залізничних вагах та зазначено, що при проходженні поїзда через тензометричну вагу встановлено:

- вагон №93556496 брутто 82 350 кг., тара 21 050 кг., нетто 61 300 кг., маса вантажу згідно накладної 69 000 кг., що нижче ваги зазначеної в документах на 7 700 кг.;

- вагон №93111169 брутто 73 750 кг., тара 18 000 кг., нетто 55 750 кг., маса вантажу згідно накладної 67 000 кг., що менше чим зазначено в накладній на 11 250 кг.;

- вагон №93110625 брутто 73 350 кг., тара 19 000 кг., нетто 54 350 кг., маса вантажу згідно накладної 67 000 кг., що менше проти зазначеного в накладній на 12 650 кг.

Також в акті загальної форми №7271 від 22.10.2012р. зазначено, що при перевірці, слідів втрати вантажу не виявлено. Навантаження рівномірне. Вагони відчеплені для контрольного зва-жування. При здійсненні контрольного зважування був складений акт загальної форми №2726 від 23.10.2012р., в якому зазначено, що акт складений по причині невідповідності маси вантажу, вагони були затримані на ст.Сарни для контрольного зважування. При проведенні зважування нестача вантажу проти документа підтверджена у кількості 27 300 кг.(арк.справи 9, 10).

Матеріали справи свідчать, що вагони №93110625, №93556496 та №93111169 технічно справні і це зафіксовано у актах №39, №40 та №41 про технічний стан вагонів від 23.10.2012р. (арк.справи 12-14).

Вказані обставини засвідчені комерційним актом АА №062095/38 від 23.10.2012р., у роз-ділі «Є» якого зроблено відмітку, що на станції призначення проведено перевірку вантажу та не виявлено різниці між даними, виявленими на шляху слідування (на ст.Сарни) і фактичною наяв-ністю вантажу.

З розділу «Д» комерційного акту АА №062095/38 від 23.10.2012р. вбачається, що при конт-рольному комісійному зважуванні вагонів, відчеплених згідно акту 7271 ст.Сарни на 150-тонній вазі ст.Сарни, клеймо 2012 року, встановлено: в вагоні №93556496 брутто 84 050 кг., тара з бруто 21 050 кг., нетто 63 000 кг.; в вагоні №93111169 бруто 75 200 кг., тара з бруто 18 000 кг., нетто 87 200 кг., в вагоні №93110625 брутто 74 500 кг., нетто 55 500 кг., тобто менше проти до-кумента відповідно на 6 000 кг., 9 800 кг., 11 500 кг. Згідно накладної маса вантажу складає 69000 кг., 67000 кг., 67000 кг. Вантаж у вагонах розміщено горообразно з вершками напроти завантажуваль-них люків, нижче рівня люків на 300-700 мм., без слідів стороннього втручання. Вагони технічно справні. По прибуттю та на шляху слідування втрати вантажу не виявлено. Недостаючий вантаж міг поміститися у вагоні.(арк.справи 15).

Пропозиція сплатити штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати 41 190 грн., яка вба-чається з претензії Позивача №14/11-ДН70 від 27.11.2012р. - залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення, що стверджується матеріалами справи.

В матеріалах справи також наявні копія Договору №23 про організацію перевезень ванта-жів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 21.02.2011р., який укладено Львівською залізницею в особі начальника відокремленого підрозділу «Рівненська ди-рекція залізничних перевезень» і Товариством та копія Додаткової угоди №1 до даного договору від 07.07.2011р., згідно якої Залізниця надає Товариству послуги, пов'язані з перевезенням ванта-жів та проведення розрахунків за ці послуги.(арк.справи 37-40).

Як вбачається з технічних паспортів ваг ст.Сарни, ст.Тернопіль та ст.Томашгород - дані ва-гонні ваги технічно справні та придатні до зважування вантажів.(арк.справи 45-48, 66-68).

З доданої Відповідачем до матеріалів справи копії договору підряду №Л/МУЛьвів/12/2710/ м/п від 08.06.2012р., укладеного Львівською залізницею в особі начальника відокремленого під-розділу «Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт»-підрядни-ка та Товариства-замовника вбачається, що підрядник зобов'язався виконувати роботи з технічно-го обслуговування засобів ваговимірювальної техніки замовника, а останній зобов'язується опла-тити виконані підрядником роботи в порядку і розмірі, які визначені цим договором.(арк.справи 64-65).

В матеріалах справи також наявні копії договору №У-22/2012 від 19.06.2012р. та Додаток №1 від 01.10.2012р., укладені Товариством-постачальником та ТзОВ «Юніонтрейд»-покупцем, згідно яких, постачальник зобов'язався передати у власність покупця щебеневу продукцію, а ос-танній зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах даного договору.(арк.справи 70-72).

Відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України Позивач нарахував Відповідачу штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати вантажу, що складає 41 190 грн.(арк.справи 19).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга безпідставна, а рішення міс-цевого суду належить залишити без змін з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавcт-ва.

Оскільки сторони у справі є суб'єктами господарювання, то зобов'язання, що виникли між ними суд першої інстанції вірно визначив як господарські договірні у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встанов-леними Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (надалі в тексті - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо ок-ремих видів договорів.(ст.ст. 173, 179 ГК України).

Згідно з ч.5 ст.306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умо-ви перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, ра-діоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відпо-відно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-пра-вовими актами.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору переве-зення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коно-самента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати ван-тажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, тран-спортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відпові-дальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.(ст.307 ГК України).

Аналогічні положення містить і ст.908 ЦК України.

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у за-лізничній накладній маси вантажу.

Приписами ст.920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що виплива-ють із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сто-рін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (ста-тутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за пра-вопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. (ч.1 ст.216 ГК України).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт», законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Статут залізниць України (надалі - Статут залізниць) затверджено поста-новою Кабінету міністрів України від 06.04.1998р. №457, до якого вносились зміни і доповнення, які враховані судом першої інстанції на дату виникнення спірних правовідносин.

Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України зат-вердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юри-дичних і фізичних осіб на території України.

Накладна, згідно ст.6 Статуту залізниць - основний перевізний документ встановленої фор-ми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержу-вача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення на-лежної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьо-му шляху перевезення до станції призначення.

Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накла-дній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення ван-тажу (ст.37 Статуту залізниць). Згідно ст.24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст.122 Ста-туту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправиль-не зазначення в накладній маси вантажу.

Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства тран-спорту України №644 від 21.11.2000р. конкретизовано зазначені положення Статуту залізниць. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138 «Про внесення змін до де-яких нормативно-правових актів» внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів (надалі - Правила).

Так, згідно п.1.2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою уго-ди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторонни-одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення га-рантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супровод-жує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накла-денням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додат-ку 3 до цих Правил.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, виникнення між сторонами господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом стверджується пере-візним докуменом - накладною №35695345 від 22.10.2012р., яка відповідає вимогам Правил.

Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, ус-тановлено п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником за-повнюється, зокрема, графа накладної «маса вантажу в кг, визначена відправником», де вказуєть-ся маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах заз-начається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: «Спосіб визначення маси», де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважу-ванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: «на товарних вагах», «на вагонних вагах вантажопід-йомністю...т», «на елеваторних вагах» чи інших вагах; «Навантаження засобами» - зазначається «відправника», якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 «Правильність внесе-них відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвід-чуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправни-ка повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Твердження Скаржника про неправильно оформлені Позивачем акт загальної форми і ко-мермерційний акт спростовуються матеріалами справи. При цьому, апеляційни суд враховує, що відповідно до п.2.6 Правил, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично ви-явленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 % ().

Згідно п.п.4.1, 4.2 та 4.3 Правил, заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. Під час перевезення передбачені цими Правилами відмітки зазначаються у графі 49 «Відмітки залізниці». У разі складання акта в графі 49 «Відмітки заліз-ниці» зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, «про нес-тачу …..місць», «про нестачу маси …..кг», «про відсутність пломб» тощо).

Обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів - засвідчуються актами. (ч.1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт»). Дану норму конкретизує ст.129 Статуту залізниць - обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчую-ться комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Відтак, комерційний акт складається, зокрема, і для засвідчення невідповідності наймену-вання, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспор-тних документах. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюєть-ся Правилами складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, в залізнич-ній накладній №35695345 на групу вагонів містяться відмітки Залізниці про складання комерцій-ного акту та всі інші відмітки, які передбачені чинним законодавством.

При цьому, апеляційний господарський суд не приймає до уваги твердження Скаржника про те, що обов'язковим реквізитом комерційного акту є підпис одержувача з посиланням на Пра-вила складання актів Мінтрансу України від 28.05.2002р. №334, оскільки п.10 даних Правил пе-редбачає, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажно-го району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчи-ка, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Згідно ст.122 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній, зокрема, за неправильно зазначені у нак-ладній масу, кількість місць вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту (штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відс-тань перевезення). Відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інс-танції, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником вказаного порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків. Апеляційний суд, пе-ревіривши розрахунок поданий Позивачем, погоджується з місцевим судом, що обчислення суми штрафу вірне, відповідає вимогам чинного законнодавства, а тому правомірно задоволена судом першої інстанції.

Доказів сплати штрафу Відповідач суду не подав.

Твердження Скаржника, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для недопу-щення виявленого порушення, що відповідно ч.2 ст.218 ГК України є підставою для звільнення його від відповідальності у вигляді сплати застосованого Позивачем штрафу та покликання, що судом першої інстанції не надано правової оцінки поданим Відповідачем письмовим доказам: ко-пії договору №23 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 21.02.2011р., копії договору підряду №Л/МУЛьвів/12/2710/м/п від 08.06.2012р., копії договору №У-22/2012 від 19.06.2012р. та Додатку №1 від 01.10.2012р., - відхи-ляються колегією суддів, оскільки зазначені докази не спростовують факту порушення Відповіда-чем Правил оформлення перевізних документів.

Вбачається, що така процесульна помилка не призвела до прийняття місцевим судом неп-равильного рішення.

Розглядаючи клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафу, апеляційний суд приймає до уваги таке:

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічне положення містить ч.3 ст.551 ЦК України - розмір неустойки може бути змен-шений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обста-вин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

У клопотанні від 12.04.2013р. про зменшення розміру штрафу Відповідач просив місцевий господарський суд зменшити розмір штрафу, посилаючись на скрутне фінансове становище То-вариства і на те, що Залізниця не понесла збитків. Викладені у клопотанні доводи Відповідач під-твердив, зокрема наданою до матеріалів справи податковою декларацією на прибуток за 2012р. (арк.справи 57-60).

Відмовляючи у задоволенні даного клопотання, покликаючись на ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України, які передбачають право суду зменшувати належні до стягнення штрафні санкції - місцевий суд дійшов хибного висновку, що даний штраф нараховано у зв'язку з порушенням ст. 122 Статуту залізниць, а не за порушення зобов'язання перед Позивачем.(арк.справи 83).

Однак, таке суперечить попереднім висновкам суду, ст.920 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 22-24, 37 Статуту залізниць, Правилам, якими встановлено обов'язки вантажовідправника, в тому числі і щодо заповнення накладної, при цьому статті 118 та 122 Статуту залізниць не можуть бути пору-шеними, оскільки передбачають санкції за порушення встановлених правил.

Разом з тим, процесуальне право, передбачене ст.83 ГПК України, надає господарському су-ду можливість, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штра-фу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, з урахуванням всіх обс-тавин справи та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та засто-совуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, підстави та розмір, на який зменшує-ться стягувана неустойка (штраф, пеня) повинні бути мотивовані та обґрунтовані судом в рішенні.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначе-ному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимо-ги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.(32 ГПК України)

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, Відповідач не навів суду обставин, а матеріали справи не містять доказів, які стверд-жують виключність даного випадку, що перешкоджає зменшенню нарахованого Позивачем штра-фу і зумовлює залишення такого клопотання без задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому про-цесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи зазначене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому дане рішення місцевого господарського суду є таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олан Україна» на рішен-ня господарського суду Рівненської області від 16.04.2013р. у справі №918/303/13-г - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №918/303/13-г повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.