Постанова № 32070934, 25.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" червня 2013 р. Справа № 918/259/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Артемяк С.В. (довіреність 2 від 02.01.2013р.);

від відповідача1 - не з'явився;

від відповідача2 - Скоков Д.В. (директор);

Кітовський В.Л. (довіреність б/н від 22.03.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Приватного підприємства «СД» на рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2013р.

у справі №918/259/13-г

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних

агрегатів»

до 1. Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»

2. Приватного підприємства «СД»

про стягнення 121 590 грн. 57 коп. збитків,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.04.2013р. у справі №918/259/13-г (суддя Трускавецький В.П.) частково задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного това-риства «Рівненський завод тракторних агрегатів» до Закритого акціонерного товариства «Рівнен-ський ливарний завод» та Приватного підприємства «СД» про стягнення солідарно 121 590 грн. 57 коп. збитків.

Відповідно до рішення з Приватного підприємства «СД» (надалі в тексті - Підприємство) присуджено до стягнення на користь Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів» (надалі в тексті - ВАТ «РЗТА») 121 590 грн. 57 коп. збитків та 1 215 грн. 91 коп. судового збору. В частині вимог до Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливар-ний завод» (надалі в тексті - Ливарний завод) - в позові відмовлено.

Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено договір будівельного підряду щодо демонтажу обладнання та металоконструкцій очисних споруд, а саме: теплотраси інв.№130049, теплових мереж інв. № 130043 та споруди градирні інв.№120084, які є власністю Ливарного заводу, тому суд не вбачає вини Відповідача-1 у порушенні Відповідачем-2 установлених вимог щодо здійснення господар-ської діяльності, а саме: завдання шкоди майну Позивачу шляхом його пошкодження, оскільки, місцевий суд дійшов висновку, що Відповідач-1 не уповноважував (не укладав договорів) з Від-повідачем-2 на демонтаж обладнання і металоконструкцій п'ятисекційної градирні інв.№110088, яка є власністю ВАТ «РЗТА».(арк.справи 96-98).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 23.04.2013р., Під-приємство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в да-ній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ВАТ «РЗТА» до Підприємство та Ливарного заводу.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріа-льного права, при цьому положення ст.1166 ЦК України застосовано до спірних відносин непра-вомірно, а положення ст.285 ГК України, ст.ст. 773, 779 ЦК України не застосовано. Скаржник вказує, що під час розгляду справи місцевий господарський суд не встановив факту виконання Підприємством робіт на об'єктах, орендованих Відповідачем-1 у Позивача з порушенням умов до-говору будівельного підряду від 13.03.2012р. Скаржник звертає увагу, що під час судового розгля-ду ні ВАТ «РЗТА», ні Ливарний завод не надали правовстановлюючих документів на спірне май-но, які були б у встановленому порядку зареєстровані у Бюро технічної інвентаризації. Таким чи-ном, кому саме належить той чи інший об'єкт на території ВАТ «РЗТА», Ливарного заводу, які йо-го характеристики, відомо фактично тільки працівникам та представникам цих товариств. Тому, посилання суду першої інстанції на накази міністерств та листи за період 1994-2001 роки не вва-жає обґрунтованим, оскільки вказані документи не є правовстановлюючими і не можуть свідчити про те, кому належить майно через більш ніж десять років після їх складання. З підстав, які заз-начені Позивачем у позовній заяві вважає позов безпідставним.(арк.справи 193-197).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. у даній справі апеляційну скаргу Відповідача-2 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 190).

21.06.2013р. Відповідач-2 подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких заначає, що після винесення рішення судом першої інстанції, Підприємство отримало документи, які спростовують висновки місцевого господарського суду, викладені у рішенні від 23.04.2013р. та просив приєднати до матеріалів справи копії документів, які не були подані до суду першої інстан-ції, оскільки були отримані після винесення оскаржуваного рішення.(арк.справи 208-214).

Позивач-ВАТ «РЗТА» надав відзив на апеляційну скаргу від 25.06.2013р., в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.(т.2, арк.справи 215-219).

В засіданні суду апеляційної інстанції 25.06.2013р. представники Відповідача-2 підтрима-ли доводи апеляційної скарги, надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Відпові-дач-2 також подав додаткові докази - протокол допиту підозрюваного від 11.06.2013р. який на мо-мент винесення 23.04.2013р. рішення не існував, проте, цей доказ, на думку Скаржника містить відомості, які мають істотне значення для даної справи.

З огляду на те, що протокол від 11.06.2013р. допиту підозрюваного Кравцова А.В., який з 16.02.2011р. по 18.02.2013р. виконував обов'язки генерального директора Ливарного заводу з при-воду демонтажу металоконструкцій очисних споруд для потреб чавунно-ливарного виробництва, на момент ухвалення рішення не існував і не міг бути досліджений судом першої інстанції - ко-легія суддів, керуючись ч.1 ст.101 ГПК України, не приймає до розгляду подані Відповідачем-2 додаткові докази.(арк.справи 212-214).

Представник Позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.06.2013р. заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апе-ляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-1 не забезпечив явки свого представника в призначене на 25.06.2013р. судове засідання суду апеляційної інстанції, хоча про місце та час був повідомлений належним чином. (арк.справи 205-207). Проте, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки, ухвалою Рів-ненського апеляційного господарського суду у даній справі від 23.05.2013р. - явка представників сторін не визнавалась обов'язковою і колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті за наявних у справі матеріалів.(арк.справи 190).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи: наказів Міністерства машинобудування, військово-про-мислового комплексу і конверсії України від 16.05.1994 №714 про створення ВАТ «РЗТА» на базі Державного підприємства «Рівненський завод тракторних агрегатів» та від 16.05.1994р. №716 про затвердження акту інвентаризації майна і акту оцінки цілісного майнового комплексу підприємс-тва «Рівненський завод тракторних агрегатів», а також листа Міністерства промислової політики України від 25.10.2001р. №10/3-3-280 про підтвердження права власності ВАТ «РЗТА» на майно згідно акту інвентаризації, набуте внаслідок корпоратизації державного підприємства.(арк.справи 162-171).

З матеріалів справи, а саме, з Відомості відновної вартості основних засобів по Державно-му підприємству «РЗТА» станом на 01.04.1994р. вбачається, що п'ятисекційна градирня інв.№ 10088, дата введення в експлуатацію - грудень 1980р., залишковою вартістю 55 155 023 карбован-ці була набута Позивачем в процесі корпоратизації і належить Позивачу на праві власності.(арк. справи 160).

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011р. ВАТ «Рівненський завод тракторних агре-гатів»-орендодавець та ЗАТ «Рівненський ливарний завод»-орендар уклали договір оренди нежи-тлового приміщення будівлі Градирня ВАТ «РЗТА» інв.№20085 за №О-РЗТА-РЛЗ-7 та Додаткову угоду до цього договору №1 від 22.02.2012р. (надалі в тексті - Договір оренди), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування майно: нежитлове примі-щення будівлі Градирня (інв.№110088) та нежитлове приміщення будівлі Градирня (інв.№ 120085), що розташовані за адресою: Рівненська область, с.Городок вул.Барона Штейнгеля, 4-А і є власністю ВАТ «РЗТА».

Майно передається в оренду з метою використання для господарських потреб орендаря (п.1.2 Договору оренди). Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов Договору. Орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендо-ваного майна, запобігати його пошкодженню, псуванню, тримати в порядку, передбаченому сані-тарним нормам та правилам пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному ста-ні, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.(п.п.5.1, 5.3 Договору оренди).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду за Договором.

Договір укладено на 2 роки 10 місяців.(п.10.1 Договору оренди).

Договір оренди та Додаток від ВАТ «РЗТА» підписано в.о.голови правління та керуючим санацією, а від Ливарного заводу - в.о.генерального директора, скріплено відбитками печаток сто-рін.(арк.справи 8-10-зворот). На момент перегляду справи в апеляційному порядку - Договір орен-ди чинний.

Матеріали справи свідчать, що за актом приймання-передачі від 22.02.2012р. керуючий са-нацією ВАТ «РЗТА» від імені орендодавця передав, а в.о.генерального директора Ливарного за-воду - прийняв будівлю Градирні (інв.№110088), у задовільному технічному стані. Даний акт під-писано повноважними представниками сторін та скріплено печатками сторін.(арк.справи 17).

З матеріалів справи також вбачається, що Ливарний завод-замовник та Підприємство-під-рядник уклали 12.03.2012р. договір будівельного підряду №5 (надалі в тексті - Договір підряду), згідно п.п.1.1, 4.1 якого підрядник зобов'язався своїми силами провести демонтаж 100 тон облад-нання та металоконструкцій очисних споруд на суму 33 000 грн., що згідно Специфікації №1 ви-конання робіт за Договором включає теплотрасу інв.№130049, теплові мережі інв.№130043 і спо-руду градирні інв.№120084.

Договір та Специфікаю №1 підписано керівниками Ливарного заводу та Підприємства, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 147-149).

Матеріали справи свідчать, що 04.05.2012р. Ливарний завод-замовник і Підприємство-під-рядник уклали Додаткову угоду №1 до Договор підряду, згідно п.1 якої передбачено виконання підрядником додаткового обсягу робіт провести демонтаж 43 тон обладнання та металоконструк-цій очисних споруд на суму 14 190 грн.

Додаткову угоду №1 підписано керівниками Ливарного заводу та Підприємства, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 148-зворот).

Матеріалами справи ствердується виконання Відповідачем-2 умов Договору підряду, що вбачається з актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №7 від 02.04.2012р., №8 від 17.04.2012р., №9 від 08.05.2012р. Відповідач-1 примйняв і частково оплатив виконані роботи 05.04.2012р. в сумі 16 500 грн. та 17.05.2012 - в сумі 16 500 грн., що стверджується банківськими виписками по рахунку.(арк.справи 150-151, 151-зворот, 152).

З матеріалів справи та пояснень Позивача також слідує, що орендоване майно Ливарним заводом орендодавцеві не поверталось, Договір оренди достроково не розірвано, не визнано неді-йсним, його умовами сторони керуються дотепер. Також, згідно поданої Позивачем довідки №139/ 04 від 23.04.2013р., за даними бухгалтерського обліку - первісна балансова вартість п'ятисекцій-ної градирні інв.№110088 становила 321 859 грн. 55 коп., а станом на 01.04.2013р. залишкова вар-тість складає - 121 590 грн. 57 коп.(арк.справи 155).

За наслідками обстеження технічного стану п'ятисекційної градирні інв.№110088 від 08 лютого 2013р. - комісією ВАТ «РЗТА» складено акт, з якого вбачається, що п'ятисекційна градир-ня, інв.№110088 не експлуатується, термін використання градирні вичерпано, знаходиться в неп-ридатному до подальшого використання технічному стані. Всі металоконструкції демонтовано, а саме: вентиляційні шахти та осьові вентилятори, системи трубопроводів подачі теплової та відво-ду холодної води, водорозподілювачі, зрошувачі, жалюзі, каплеуловлювачі у всіх п'яти секціях. (арк.справи 11, 12).

Позивач визначає суму збитків, завданих демонтажем металоконструкцій, вентиляційного обладнання та трубопроводів в сумі 121 590 грн. 57 коп., що становить залишкову балансову вар-тість п'ятисекційної градирні інв.№110088, яку вже неможливо використовувати за призначен-ням.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає за-доволенню, а рішення місцевого суду належить скасувати з огляду на наступне:

В провадженні господарського суду Рівненської області перебуває справа №9/83 про виз-нання банкрутом ВАТ «РЗТА», ухвалою від 12.10.2012р. затверджено план санації ВАТ «РЗТА», керуючим санацією призначено Гонтар Н.Б.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.12.2011р. порушено провадження у справі №5019/2862/11 про банкрутство Ливарного заводу, якого постановою від 17.01.2013р. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги Позивача до Відповідача-1 виникли вже після порушення провадження у справі про банкрутство Ливарного заводу.

Згідно частини 3 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквіда-ційної процедури підлягають опублікуванню ліквідатором в офіційному друкованому органі. З мо-менту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної проце-дури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банк-рутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх лікві-датору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів. Вимоги щодо яких не заявлено заперечень та вимоги, визнані судом, включаються до реєстру вимог кредиторів у чет-верту чергу. Дотримання такої практики поділяє Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у п.11.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи вищенаведене та керуючись положеннями норм п.7 ч.1 ст.12, ч.9 ст.16 ГПК України, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача до Відповідача-1 повинні розглядатись гос-подарським судом в позовному провадженні.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавcтва, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторо-на (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати ма-йно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кре-дитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні правила встанов-лює і ст.174 ГК України.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'-єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсут-ності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положен-ня ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повин-на вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інте-реси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими закона-ми або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відпо-відно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що 30.09.2011р. з моменту укладення сторонами Догово-ру оренди між ВАТ «РЗТА» і Ливарним заводом виникли орендні відносини (відносини найму), оскільки відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом мо-жуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір най-му укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.767 ЦК України, наймач зобов'язаний у присутності наймодавця переві-рити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Як зазначалося вище, будівля градирні (інв.№110088) передана за актом приймання-пере-дачі від 22.02.2012р. Актом стверджується задовільний технічний стан майна, що передається в оренду.(арк.справи 17).

Згідно ст.773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її приз-начення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її при-значенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

З матеріалів справи і пояснень Позивача вбачається, що Відповідачем-1, як орендарем бу-ло порушено умови Договору оренди, орендоване майно не використовувалось за призначенням, що призвело до безпідставного частково демонтажу Відповідачем-2 майна, яке належить на праві власності ВАТ «РЗТА» і спричинило непридатність об'єкта для подальшої експлуатації за приз-наченням, чим Позивачу задано матеріальних збитків.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що предметом оренди є належні Позивачеві на праві власності будівля градирні (інв.№1100088) та будівля градирні (інв. №120085), які розташовані за адресою: Рівненська область, с.Городок вул.Барона Штейнгеля, 4-А, а предметом спору є відшкодування збитків, завданих внаслідок погіршення речі, переданої у найм Відповідачеві-1, при цьому до уваги приймається, що відповідно до ч.1 ст.779 ЦК України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Відповідно до ч.2 вказаної статті - у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

В даній статті йдеться про надзвичайні погіршення стану орендованого майна, які є біль-шими ніж погіршення, що виникають у випадку нормального використання речі.

В разі, якщо такого роду погіршення відбулись з вини наймача, він зобов'язаний їх усуну-ти, тобто привести стан речі у відповідність із станом, в якому річ передавалась йому у найм, з урахуванням нормального зношення. В разі неможливості відновлення речі, тобто повернення її до належного стану, наймач зобов'язаний на вимогу наймодавця відшкодувати йому завдані зби-тки. У такому випадку йдеться про збитки в повному обсязі, як реальну шкоду так і неотриманий прибуток.

З даною нормою кореспондується умови п.п.5.1, 5.3 Договору оренди, де зназначається, що орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов Договору. Орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню, псуванню, тримати в порядку, передбаченому санітарним нормам та прави-лам пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на мо-мент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Неналежне використання орендованого приміщення, що привело до погіршення його ста-ну підтверджується актом обстеження тенічного стану п'ятисекційної градирні інв.№110088 від 08.02.2013р.(арк.справи 12). Відтак, підстави звільнення Ливарного заводу від відповідальності - відсутні.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її ци-вільного права, має право на їх відшкодування, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для віднов-лення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одер-жати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодо-вуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншо-му або більшому розмірі.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив госпо-дарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збит-ками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків та інших способів відшкодування май-нової шкоди, у тому числі стягнення збитків, заявлених позивачем, настає за наявності таких умов як неправомірна поведінка особи, негативний результат такої поведінки (факт і розмір завданих збитків), причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та негативним наслідком.

При цьому, стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань здійснюється в поряд-ку ст.623 ЦК України, при застосуванні норм якої враховується і те, що згідно норм ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визна-чених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зазначеним обставинам уваги не приді-лив, за умов чинності і Договору оренди, і Договору підряду - безпідставно вдався до дослідження позадоговірної шкоди, яка відшкодовується за правилами ст.ст. 1166, 1192 ЦК України.

Як встановлено апеляційним судом, 12.03.2012р. Ливарний завод та Підприємство уклали Договір підряду, умови якого сторони виконали: підрядник - повністю, своїми силами демонтував-ши обладнання та металоконструкції очисних споруд а саме: теплотраси інв.№130049, теплових мереж інв.№130043 та споруди градирні інв.№120084, а замовник - частково, прийнявши виконані у квітні-травні 2012р. роботи і сплативши частину винагороди.(арк.справи 147-151).

В силу ст.ст. 837, 843 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'-язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замов-ник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи.

Приписами ст.853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Як-що замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Разом з тим, Договір підряду не визнано недійсним у встановленому порядку, а акти здачі-приймання робіт №7 від 02.04.2012р., №8 від 17.04.2012р., №9 від 08.05.2012р., складені Відпові-дачами по факту виконання робіт за Договором підряду і подальші відносини сторін свідчать про відсутність претензій замовника-Ливарного заводу.

Таким чином, висновок місцевого суду про вчинення Відповідачем-2 винних протиправ-них дій щодо майна Позивача і причинний зв'язок між поведінкою Відповідача-2 та негативним наслідком спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про звільнення Відповідача-1 від від-повідальності не відповідає обставинам справи.

Натомість, саме Відповідач-1, перебуваючи з Позивачем в орендних відносинах, припустив-ся неналежного виконання зобов'язань за Договором оренди і матеріалами справи стверджується наявність усіх елементів цивільної відповідальності: неправомірної поведінки орендаря, негатив-ний результат такої поведінки (факт і розмір завданих збитків), причинний зв'язок між неправо-мірною поведінкою та негативним наслідком.

При цьому, не має значення силами яких осіб - найманих чи штатних працівників Відпові-дач-1 пошкодив орендоване майно, завдавши збитків Позивачеві.

З мотивів зазначених вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Встановлені апеляційним судом обставини дійсності Договору підряду і його виконання зумовлюють відсутність підстав як солідарної так і субсидіарної відповідальності Підприємства.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності - доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, що згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд порушив норми матеріального права та припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 46, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «СД» на рішення господарського суду Рів-ненської області від 23.04.2013р. у справі №918/259/13-г - задоволити частково.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задово-лити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод», яке знаходи-ться на вул.Привокзальна,2 у с.Городок Рівненського району Рівненської області (код 30606056) на користь Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів», яке знахо-диться м.Рівне-21, Рівненської області (код 00235884) 121 590 грн. 57 коп. збитків та 1 215 грн. 91 коп. витрат зі сплати судового збору.

В частині позовних вимог до Приватного підприємства «СД» - в задоволенні позову відмовити."

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод» на користь Приватного підприємства «СД» 1215 грн. 91 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апе-ляційної скарги.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №918/259/13-г повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.