Рішення № 32070640, 13.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.2013р. Справа № 905/2215/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Павленко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», м. Харків

до Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 383004,62 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 296804,60 грн., пеня в розмірі 70546,63 грн., 5% річних в розмірі 15653,39 грн.,

за участю представників:

від позивача: Кир'янової І.М., за довір. від 02.01.2013р.,

від відповідача: Родіної І.С., за довір. від 02.02.2013р.,

у судовому засіданні 03 червня 2013 року

оголошено перерву до 11 червня 2013 року

у судовому засіданні 11 червня 2013 року

оголошено перерву до 13 червня 2013 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» про стягнення заборгованості в розмірі 399622,95 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 296804,60 грн., пеня в розмірі 56386,95 грн., 5% річних в розмірі 46431,40 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 525, 526, 536, 625, 655, 694, 837 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 222 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 29 грудня 2011 року №382. Зазначив, що відповідачем не сплачена в повному обсязі вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується товарно-транспортними накладними. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 296804,60 грн.

Згідно із пунктом 6.5 договору позивачем нарахована пеня у розмірі 56386,95 грн. та 5% річних в розмірі 46431,40 грн.

Загальна сума заборгованості становить 399622,95 грн.

23 квітня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надана заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» заборгованість в розмірі 397047,85 грн., з яких сума основного боргу 296804,60 грн., пеня у розмірі 64047,75 грн., 5 % річних у розмірі 36195,50 грн.

23 травня 2013 року представником відповідача через канцелярію суду надано заперечення на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 296804,60 грн. в повному обсязі, але зазначив, що основна заборгованість виникла внаслідок вимушеного простою підприємства, що призвело до погіршення фінансового становища. Просив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 5% річних відмовити в повному обсязі. Зазначив, що розрахунок 5% від суми заборгованості не відповідає умовам статті 536 Цивільного кодексу України та строк нарахування пені перевищує строк, передбачений нормами статті 232 Господарського кодексу України За розрахунком представника відповідача розмір пені становить 22199,36 грн.

23 травня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надана заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» заборгованість в розмірі 389938,7 грн., з яких сума основного боргу 296804,60 грн., пеня у розмірі 70546,63 грн., 5 % річних у розмірі 15653,39 грн.

Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Підстави для неприйняття заяви про зменшення позовних вимог у суду відсутні.

Ухвалою суду від 23 травня 2013 року за клопотанням представників сторін процесуальний строк розгляду справи продовжений до 13 червня 2013 року.

03 червня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надані письмові пояснення, в яких останній зазначив, що при виготовленні заяви про зменшення позовних вимог від 22 травня 2013 року при підготовці тексту описової частини заяви була допущена описка. Просив вважати суму позову, вказану в описовій частині заяви опискою та читати в наступній редакції: «Сума позову - 383004,62 грн.».

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним з урахуванням зменшення позовних вимог, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково на суму основного боргу у розмірі 296804,60 грн. та просив зменшити на розсуд суду розмір пені у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, про що надав 13 червня 2013 року через канцелярію суду клопотання та бухгалтерські документи.

Підстави для неприйняття визнання позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 296804,60 грн. відповідачем у суду відсутні.

Представникам сторін судом роз'яснені права та обов'язки учасників судового засідання, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Укрвуглебуд» (Покупець) укладений договір поставки № 382 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується виготовити та поставити Покупцю на умовах чинного договору продукцію в асортименті, кількості, вказаному в специфікації, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію на умовах чинного договору (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет та суму договору, умови поставки та порядок розрахунків, кількість та якість продукції, майнову відповідальність та строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума чинного договору становить 7357410,00 (сім мільйонів триста п'ятдесят сім тисяч чотириста десять) грн.. без урахування транспортних витрат, тари, з урахуванням ПДВ-20%.

Згідно із пунктом 2.1 договору поставка продукції: лютий 2012р., при умові надходження 50% передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно виставленого рахунку-фактури та при умові оформлення договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем складені рахунки-фактури №193 від 02 березня 2012 року на суму 6535410,00 грн., № 382 від 28 лютого 2012 року на суму 840000,00 грн. (а.с.11,12).

Місцем поставки, згідно статті 186 Податкового кодексу України, є фактичне місцезнаходження продукції на момент її поставки Покупцю (пункт 2.1.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що оплата за продукцію згідно наступним етапам: 1. 30% - 2207250,00 грн. до початку виробництва передоплата;

2. 10% - 735750,00 грн. в строк до 01 лютого 2012 року;

3. 10% - 735750,00 грн. в строк до 01 березня 2012 року;

4. 10% - 735750,00 грн. в строк до 01 квітня 2012 року;

5. 40% - 2942910,00 грн. в строк до 01 травня 2012 року.

Поставка продукції здійснюється на базисних умовах EXW (м.Харків), згідно правил ІНКОТЕРМС-2010. Транспортні витрати, які включають у себе залізничний тариф (обслуговування, охорона) несе Покупець (пункт 2.5 договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору датою поставки продукції є дата календарного штемпеля станції відправлення, яка вказана в залізничній накладній, при умові відвантаження залізничним транспортом або дата, яка вказана в накладній на поставлену продукцію при поставці автомобільним транспортом.

Згідно із пунктом 2.7 договору право власності на продукцію наступає з дати поставки продукції Постачальником Покупцю та відповідно до пункту 2.1.1 договору.

На виконання умов договору позивачем поставлений товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними №167 від 02 березня 2012 року на суму 6517410,00 грн. та №174 від 28 лютого 2012 року на суму 840000,00 грн. на загальну суму 7357410,00 грн., які містяться в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами особи, відповідальної за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме, Бойченко В.В., який діяв на підставі довіреності № 677 від 27 лютого 2012 року (а.с.15).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлену продукцію, що підтверджується банківськими виписками від 17 січня 2012 року на суму 2000000,00 грн., від 22 лютого 2012 року на суму 1256322,00 грн., від 16 березня 2012 року на суму 101088,00 грн., від 22 березня 2012 року на суму 803195,40 грн., від 10 квітня 2012 року на суму 1000000,00 грн., від 15 червня 2012 року на суму 700000,00 грн., від 26 червня 2012 року на суму 700000,00 грн., від 2 липня 2012 року на суму 500000,00 грн. на загальну суму 7060605,40 грн. (а.с.18-25).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія на суму 296804,60 грн. від 24 грудня 2012 року №4463, що підтверджується фіскальним чеком з описом вкладення у цінний лист (а.с.16,121).

У відповіді на вищевказану претензію відповідач зазначив, що вказана претензія розглянута, визнана повністю, але не може бути задоволена у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства та просив відстрочити погашення утвореної заборгованості за поставлену продукцію (а.с.17).

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти факту отримання продукції, борг на суму 296804,60 грн. визнав в повному обсязі, про що зазначив у запереченнях на позовну заяву, які містяться в матеріалах справи (а.с.73-74).

Окрім цього, між сторонами складений акт звірки розрахунків від 11 квітня 2013 року на суму заборгованості в розмірі 296804,60 грн., який підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень (а.с.75).

Відповідач отримав продукцію, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем продукції та не сплати відповідно до накладних у встановлені договором терміни. Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 296804,60 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 70546,63 грн. необхідно зазначити наступне.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що за прострочення оплати отриманої продукції Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, та також додатково відсотки в розмірі 5% від суми заборгованості за час прострочення, починаючи з першого дня відвантаження продукції.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені в розмірі 70546,63 грн., суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір пені становить 70352,90 грн., а саме: за період з 02 квітня 2012 року по 09 квітня 2012 року на суму заборгованості 253894,60 грн. - 832,44 грн., за період з 02 травня 2012 року по 14 червня 2012 року на суму заборгованості 2196804,60 грн. - 39614,51 грн., за період з 16 червня 2012 року по 25 червня 2012 року на суму заборгованості 1496804,60 грн. - 6134,45 грн., за період з 27 червня 2012 року по 01 липня 2012 року на суму заборгованості 796804,60 грн. - 1632,80 грн., за період з 03 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року на суму заборгованості 296804,60 грн. - 22138,70 грн.

Виходячи з того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання не сплатив за поставлений товар в обумовлений у договорі строк, що доведено матеріалами справи, відповідно до умов п.6.5 договору позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі 70352,90 грн.

Проте, визнаючи правомірність нарахування штрафних санкцій, які заявлені до стягнення, суд зазначає наступне.

В силу пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з останнього, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перебільшує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З огляду на вищевикладене, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, та враховуючи фінансове становище боржника суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування наданого клопотання про зменшення суми пені відповідач надав звіт про фінансові результати за 2012 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31 грудня 2012 року та розшифровку дебіторської заборгованості за статтями балансу на звітну дату 31 грудня 2012 року.

Отже, з огляду на те, що рішення суду ґрунтується на принципах законності та справедливості, користуючись правами, наданими суду статтею 83 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №382 від 29 грудня 2011 року, його матеріальний стан та відсутність доказів понесення збитків позивачем, суд вважає можливим зменшити суму штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме розмір пені з 70352,90 грн. до 55000 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 5 % річних в розмірі 15653, 39 грн. необхідно зазначити наступне.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою для нарахування 5% річних позивач вказує пункт 6.5 договору.

Так, пунктом 6.5 договору сторони узгодили, що за прострочення оплати отриманої продукції Покупець оплачує Постачальнику додатково відсотки в розмірі 5% від суми заборгованості за час прострочення, починаючи з першого дня відвантаження продукції.

Таким чином, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України договором не встановлений інший розмір процентів річних від простроченої суми, а тому позовні вимоги в частині стягнення 5% річних в розмірі 15653, 39 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару в повному обсязі не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» до Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» про стягнення заборгованості в розмірі 383004,62 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 296804,60 грн., пеня в розмірі 70546,63 грн., 5% річних в розмірі 15653,39 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 97, р/р 26002962484314 в ПАТ «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 3056313) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» (61001, м.Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6, р/р 26001301812233 в обласному відділенні ПАТ «Промінвестбанк» в м.Харків, МФО 351458, код ЄДРПОУ 00165712) суму основного боргу в розмірі 296804 (двісті дев'яносто шість тисяч вісімсот чотири) грн., 60 коп., пеню в розмірі 55000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн., 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 97, р/р 26002962484314 в ПАТ «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 3056313) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» (61001, м.Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6, р/р 26001301812233 в обласному відділенні ПАТ «Промінвестбанк» в м.Харків, МФО 351458, код ЄДРПОУ 00165712) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7343 (сім тисяч триста сорок три) грн., 14 коп.

У судовому засіданні 13 червня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18 червня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява