Рішення № 32070618, 25.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. справа № 911/1741/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 311 466,55 гривень

за участю представників:

від позивача: Подшебякіна О.М. (довіреність №271/10 від 14.12.2012р.)

від відповідача: Лук'янова І.Ю. (довіреність №06-12/3 від 06.12.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.04.2013р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі-ДП «Укрспирт»/відповідач) про стягнення 311 466,55 грн., з яких: 281 316,72 грн. заборгованості за договором №24/11-1988/03-0/ПДВ від 30.08.2011р., 21 107,19 грн. пені та 9 042,64 грн. 3% річних.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2013р. порушено провадження у справі №911/1741/13 та призначено справу до розгляду на 20.05.2013р.

В судових засіданнях 20.05.2013р. та 11.06.2013р. оголошувалась перерва до 11.06.2013р. та 25.06.2013р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2011р. між ДК «Газ України» в особі Львівської філії (далі-постачальник) та ДП «Укрспирт» (далі-покупець) укладено договір поставки природного газу №24/11-1988/03-0/ПДВ (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом серпня-вересня 2011 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 1 619 788,34 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- від 31.08.2011р. на суму 729 389,01 грн.,

- від 30.09.2011р. на суму 890 399,33 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 1 338 471,62 грн., внаслідок чого за ним утворилось 281 316,72 грн. заборгованості, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на акті звіряння щодо обсягу дебіторської та/або кредиторської заборгованості, копія якого міститься в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач вартість решти поставленого газу не оплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 281 316,72 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за вересень 2011 року згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 6.1.1, 4.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

З огляду наведеного, підписання відповідачем акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2011р. без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами договору, а саме до 05.10.2011р.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по оплаті вартості поставленого у вересні 2011р. газу, оскільки вартість поставленого газу охоплюється (покривається) розміром здійснених відповідачем передоплат за іншими укладеними з позивачем договорами поставки газу, судом не приймаються з огляду на наступне.

Приписами статей 598, 601 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться у ст. 203 ГК України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Водночас, оскільки відповідачем не надано суду доказів надіслання позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 281 316,72 грн. шляхом зарахування здійснених відповідачем переплат за іншими, укладеними між сторонами договорами, в рахунок оплати вартості поставленого у вересні 2011р. газу за договором та/або укладання між сторонами відповідної угоди, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань останнього на припинення його грошових зобов'язань за договором на суму 281 316,72 грн. Судом також було враховано, що покладений в основу заперечень проти позову акт звіряння розрахунків від 31.10.2012р. не є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні ст. 601 ЦК України.

Інших доказів, що підтверджують факт проведення між сторонами додаткових розрахунків за договором суду не надано.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого газу за спірний період оплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 281 316,72 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за вересень 2011 року згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 21 107,19 грн. пені, нарахованої з 02.04.2012р. по 01.10.2012р. на 281 316,72 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230, 232 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Водночас, враховуючи наведені нормативні приписи, а також положення п. 4.1 договору в частині проведення остаточного розрахунку за спожитий газ до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого у вересні 2011р. газу у позивача виникло 05.10.2011р. та припинилось, в силу вимог ст. 232 ГК України, 05.04.2012р. відповідно.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, суд здійснював обрахунок пені з 02.04.2012р. по 05.04.2012р. на 281 316,72 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 461,17 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 21 107,19 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 461,17 грн.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що момент передачі Львівською філією ДК «Газ України» на баланс позивачу (ДК «Газ України») заборгованості за договором (01.04.2012р.), не впливає ані на визначені договором строки проведення розрахунків, ані на момент, з якого у кредитора виникло право на нарахування пені за порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 042,64 грн. 3% річних, нарахованих з 02.04.2012р. по 28.04.2013р. на 281 316,72 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 9 063,79 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9 042,64 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 598, 601, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 203, 230, 232, 236 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна,16, ідентифікаційний код 37199618) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 281 316 (двісті вісімдесят одну тисячу триста шістнадцять) грн. 72 коп. заборгованості, 461 (чотириста шістдесят одну) грн. 17 коп. пені, 9 042 (дев'ять тисяч сорок дві) грн. 64 коп. 3% річних та 5 816 (п'ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 41 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 27.06.2013р.

Суддя В.А. Ярема