Рішення № 32070594, 17.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.2013р. Справа № 905/3061/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

При секретарі судового засідання Д?яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове

про: стягнення заборгованості в сумі 85736,41 грн., 3% річних в сумі 7504,87 грн., інфляційних в сумі 7544,80 грн.

за участю представників:

від позивача: Кусов А.В - директор, паспорт АЕ 562421

Скобенко О.В. - комерц. Директор, паспорт АЕ 713787

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром", м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове про стягнення заборгованості в сумі 85736,41 грн., 3% річних в сумі 7504,87 грн., інфляційних в сумі 7544,80 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки вугільної продукції від 23.09.2009 р. № 67-У, додаток (специфікацію) № 1-5 від 23.09.2009 р., акт звірки розрахунків станом на 15.11.2012 р., претензію від 07.03.2013 р. №12, правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач надав заяву, в якій підтвердив факт наявності суми основного боргу, просив суд відмовити в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

23.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" (Постачальник) та Державним підприємством "Селидіввугілля" (Споживач), укладено договір № 67-У, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити вугільну продукцію для подальшої переробки на збагачувальних фабриках, а споживач зобов'язався прийняти та сплатити отриману вугільну продукцію відповідно до п. 3.3. цього Договору. Найменування, ціна, кількість, якість, строки та умови поставки зазначаються специфікаціях до цього договору, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.1.-1.2. Договору).

У розділі 2 договору встановлені умови та строки поставки вугільної продукції. Так, згідно п. 2.1. Договору поставка вугільної продукції здійснюється на умовах FCA (Інкотермс 2000).

Відповідно до п. 2.4 право власності на продукцію переходить до споживача після підписання акта приймання-передачі вугільної продукції, після чого продукція вважається поставленою постачальником та прийнятою споживачем.

Додатком № 1 (специфікацією) до договору від 23.09.2009 р. № 67-У встановлено, що постачальник повинен поставити вугілля марки Гр. 0-200 в кількості 200 т. на загальну суму 93736,80 грн. Строк поставки вересень-жовтень 2009 р. Умови оплати: передоплата 100 %. Специфікація набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору від 23.09.2009 р. № 67-У.

Додатком № 2 (специфікацією) до договору від 23.09.2009 р. № 67-У встановлено, що постачальник повинен поставити вугілля марки Гр. 0-200 в кількості 175 т. на загальну суму 82019,70 грн. Строк поставки жовтень 2009 р. Умови оплати: передоплата 100 %. Специфікація набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору від 23.09.2009 р. № 67-У.

Додатком № 3 (специфікацією) до договору від 23.09.2009 р. № 67-У встановлено, що постачальник повинен поставити вугілля марки Гр. 0-200 в кількості 230 т. на загальну суму 107797,32 грн. Строк поставки листопад 2009 р. Умови оплати: передоплата 100 %. Специфікація набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору від 23.09.2009 р. № 67-У.

Додатком № 4 (специфікацією) до договору від 23.09.2009 р. № 67-У встановлено, що постачальник повинен поставити вугілля марки Гр. 0-200 в кількості 145 т. на загальну суму 67959,18 грн. Строк поставки грудень 2009 р. Умови оплати: передоплата 100 %. Специфікація набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору від 23.09.2009 р. № 67-У.

Додатком № 5 (специфікацією) до договору від 23.09.2009 р. № 67-У встановлено, що постачальник повинен поставити вугілля марки Гр. 0-200 в кількості 300 т. на загальну суму 140605,20 грн. Строк поставки лютий 2010 р. Умови оплати: передоплата 100 %. Специфікація набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору від 23.09.2009 р. № 67-У.

Ціна та порядок розрахунків узгоджений сторонами розділом 3 Договору. Так, відповідно до 3.3. Договору розрахунки здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника шляхом 100 % передоплати.

Відповідно до п. 9.2 Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що позивач здійснив на користь відповідача оплату за товар, що підтверджується банківськими виписками від 09.02.2010 р. на суму 57562,80 грн., від 12.02.2010 р. на суму 23941,00 грн., від 23.02.2010 р. на суму 68581,00 грн.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо поставки оплаченої вугільної продукції у повному обсязі та у встановлений Договором термін не виконав, продукцію позивачу на суму передоплати у розмірі 85736,41 грн. не поставив.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до відповідача із претензією № 12 від 07.03.2013 р., в якій просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 85736,41 грн. в підтвердження направлення якої у справі міститься примірник претензії зі штемпелем про отримання відповідачем від 15.03.2013 р.

У зв'язку із неповерненням відповідачем суми попередньої оплати в розмірі 85736,41 грн., позивач звернувся до суду та просить стягнути цю суму з відповідача в примусовому порядку.

За своєю правовою природою договір від 23.09.2009 р. № 67-У є договором поставки.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

За змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом в тому числі шляхом звернення до боржника з претензією.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача перед позивачем - 85736,41 грн. є доведеною та такою, що підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції та 3% річних за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2013 р.

Однак, слід зауважити, що грошове зобов'язання відповідача виникло лише після пред'явлення вимоги від 07.03.2013 р. № 12 щодо повернення попередньої оплати. А виходячи з приписів ст. 625 ЦК України передбачено право кредитора на нарахування процентів річних та інфляційних лише за невиконання саме грошового зобов'язання.

Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України, виникло у відповідача з 23.03.2013 р.

Судом здійснено перерахунок вищевказаних сум з урахуванням умов договору, періоду виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем та приписів діючого законодавства, згідно якого 3 % річних від простроченої суми складає 70,47 грн., тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 р. № 265, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць.

Оскільки позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2013 р., а судом встановлено прострочення грошового зобов'язання з 23.03.2013 р., тому в даному випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочення за цими платежами мало місце за період менший, ніж місяць. Таким чином, на суми заборгованості за вказаний період інфляційні втрати не нараховуються.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7544,80 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром", м. Дніпропетровськ до Державного підприємства "Селидіввугілля", м. Селидове про стягнення заборгованості в сумі 85736,41 грн., 3% річних в сумі 7504,87 грн., інфляційних в сумі 7544,80 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Селидіввугілля" (85400, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Фучіка, 18, офіс 603а, ЄДРПОУ 32350854) попередню оплату в сумі 85736,41 грн., 3 % річних в сумі 70,47 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Селидіввугілля" (85400, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехпром" (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Фучіка, 18, офіс 603а, ЄДРПОУ 32350854) судовий збір в сумі 1716,14 грн.

В залишковій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення за правилами ст. ст. 84-85 ГПК України складено та підписано 21.06.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова