Рішення № 32070494, 07.06.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" червня 2013 р. Справа № 906/452/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Михальчук О.О. - прокурор Житомирської міжрайонної прокуратури, посв. №003088, видане 07.09.12р., дійсне до 07.09.17р.

від відповідача-1: Романчук О.А. - предст. Житомирської обласної державної адміністрації за дов. №4479/30/2-12 від 06.07.12 р.

від відповідача-2 Смєлковська Н.Л. - керівник згідно витягу з ЄДР від 15.02.2013р., Хоменко С.О.-адвокат, посв. №105 від 13.01.2011р., дов. від 15.04.2013р., Смєлковський Г.В. - дов. №40 від 15.04.2013р., дійсна до 31.12.2013р.

від відповідача-3: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства України в Житомирській області до відповідачів:

1. Житомирської обласної державної адміністрації (м. Житомир)

2. Приватного підприємства "Іван" (смт. Іршанськ)

3. Володарсько-Волинської РДА

про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 05.05.2009 №138, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.10.2010р. ( з урахуванням клопотання від 27.05.2013р. за №41/9-3 про уточнення позовних вимог) , про зобов'язання вчинити певні дії

27 березня 2013 року прокурор звернувся з позовом до відповідачів визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 05.05.2009 №138, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.10.2010р. та зобов'язати відповідача ПП "Іван" повернути земельну ділянку до земель запасу Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області шляхом підписання акту прийому - передачі.

Позов подано прокурором як позивачем, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель - Державна інспекція сільського господарства України - не має повноважень на звернення з позовом до господарського суду.

В обгрунтування позовної вимоги визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської ОДА від 05.05.2009р. №138 в частині затвердження відповідачу Приватному підприємству "Іван" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 5,0000 га (1,5000 га - рілля, 3, 5000 га. - пасовища) під розробку кар'єру Юріївського родовища габро, проммайданчик та відвали розкривних порід (землі промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення) із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель запасу Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району, прокурор посилався на ст. 124 Земельного кодексу України про те, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають, зокрема, у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади згідно з повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу. Повноваження обласних державних адміністрацій щодо передачі земельних ділянок державній власності у користування , визначаються ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, а повноваження Кабінету Міністрів України - ч.7 цієї статті у випадках, визначених ст. ст. 149, 150 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб. Тому , відповідач - 1 Житомирська обласна державна адміністрація перевищила свої повноваження при прийнятті оскаржуваного розпорядження.

В обгрунтування позовної вимоги визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.10.2010р. , прокурор доводив, що протиправність ( незаконність) розпорядження голови Житомирської ОДА від 05.05.2009р. №138 є підставою для застосування вимог ст. 211 Земельного кодексу України та ст. ст. 203 , 228 ЦК України щодо недійсності правочинів, що суперечать цивільно - правовому законодавству, спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним.

Позовну вимогу зобов'язати відповідача -2 ППР "Іван" повернути спірну земельну ділянку до земель запасу Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району шляхом підписання акту прийому - передачі прокурором з посиланням на фактичні та правові підстави позову - не обгрунтовано .

Одночасно у прохальній частині позовної заяви заявлено клопотання визнати причин пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк звернення до господарського суду з позовом.

Ухвалою від 29 березня 2013р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, одночасно залучив до участі у справі - Державну інспекцію сільського господарства України в Житомирській області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні прокурора як позивача.

До початку розгляду справи по суті прокурор із заявою про зміну предмету або підстави позову та відповідачі , відповідно, із зустрічним позовом, не звертались.

В ході вирішення спору по суті, прокурор позовні вимоги з підстав , викладених у позові підтримав та клопотанням від 27.05.2013р. за №41/9-3 в порядку ст. 83 ГПК України просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської ОДА від 05.05.2009р. №138 в частині затвердження саме відповідачу - 2 Приватному підприємству "Іван" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду загальною площею 5,0000 га (1,5000 га - рілля, 3, 5000 га. - пасовища) під розробку кар'єру Юріївського родовища габро, проммайданчик та відвали розкривних порід, оскільки спірним розпорядженням земельні ділянки надано в оренду не тільки відповідачу - 2 , але й іншим суб'єктам господарювання ( а. с. 1 Т.2).

Відповідач - 1 Житомирська обласна державна адміністрація у відзиві на позов прокурора заперечив проти доводів останнього, посилаючись на те, згідно з ч.9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, тоді як земельну ділянку надано в оренду відповідачу -2 ПП "Іван" із земель запасу в межах Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району, про що йдеться у ч.2 ст. 19 Земельного кодексу України. Наявність серед переданих земельних ділянок за договором оренди угідь ріллі не є підставою для виникнення у Кабінету Міністрів України виключного права розпорядження такими угіддями, оскільки основна умова ч.9 ст. 149 Земельного кодексу України - належність до земель, переданих у постійне користування. Законність розпорядження голови Житомирської ОДА від 05.05.2009р. №138 підтверджує відповідність укладеного договору оренди земельної ділянки від 12.10.10 року вимогам чинного законодавства. За наведених доводів, відповідач-1 просив відмовити прокурору у позові повністю (а. с. 82-83, т.1).

Відповідач-2 Приватне підприємство "Іван" у відзиві на позов прокурора заперечив проти доводів останнього з аналогічних підстав (а.с. 84, т. 1).

Відповідач-3 Володарсько-Волинська РДА у відзиві на позов прокурора заперечив проти доводів останнього з аналогічних підстав , додатково наголосивши на тому, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Житомирської ОДА від 05.05.2009р. №138 підвідомча адміністративному суду за місцем знаходження відповідача -1 за правилами ст.ст. 17 та 19 КАС України, а не господарському суду Житомирської області. В свою чергу, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.10.10 року непідсудна господарському суду Житомирської області за правилами ст. 15 ГПК України (а.с. 88-89, т.1).

Однак із запереченнями відповідачів прокурор не погодився, оскільки наполягає на доводах про те, що за приписами ч.9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає не тільки земельні ділянки державної власності , які перебувають у постійному користуванні, а також і ріллю , багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, що доводить перевищення Житомирською ОДА повноважень в частині розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення зі складом угідь рілля - 1,5000 га . Договір оренди такої земельної ділянки від імені Кабінету Міністрів України, з врахуванням ч.2 ст. 14 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", мав бути укладеним обласною державною адміністрацією, а не районною , що вказує на порушення ст. ст. 237 та 238 ЦК України в частині делегування повноважень на укладення договору місцевій державній адміністрації. Оскільки наслідком недійсності договору оренди земельної ділянки є повернення її орендодавцеві, то відповідач -2 зобов'язаний повернути її до земель запасу Добринської сільської ради, шляхом підписання акту прийому-передачі з орендодавцем Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією (а.с. 140-142, т. 1).

Третя особа на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства України в Житомирській області - позов прокурора підтримала. Вважає, що перевірку дотримання вимог земельного законодавства Житомирською ОДА при прийнятті оскаржуваного розпорядження голови Житомирської ОДА від 05.05.2009р. №138 здійснено у відповідності до ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а в частині звернення з клопотанням до прокуратури щодо усунення виявлених порушень - у відповідності до ст. 10 цього Закону. Оскільки обласна державна адміністрація не є суб'єктом господарювання, норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" при здійсненні перевірки матеріалів не застосовуються (а.с. 20-21, т. 2).

Однак відповідач -1 Житомирська обласна адміністрація України вважає, що третя особа, здійснюючи перевірку дотримання вимог земельного законодавства головою облдержадміністрації при виданні спірного розпорядження, допустила порушення приписів п. 14 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.11року № 459/2011 р., оскільки не повідомила обласну адміністрацію як суб'єкта перевірки про її проведення, про зміст матеріалів перевірки та про необхідність усунення виявлених порушень ( а с. 2Т.2) .

На спростування доводів прокурора в частині порушення Житомирською обласною державною адміністрацією вимог ст.ст. 237 та 238 ЦК України в частині надання районній державній адміністрації права укладати спірний договір оренди від її імені з відповідачем -2, відповідач -1 , посилаючись на ст. 1,2 6, 33 , п.10. ст39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 173 ЦК України доводив, що голова обласної державної адміністрації в межах повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України видав розпорядження від 05.05.2009р. № 138 та на підставі вищевикладеного доручив райдержадміністрації укласти договір оренди землі з ПП "Іван" ( а с. 166 Т.1).

Заперечуючи проти позовних вимог в частині визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язання її повернути, відповідач -2 ПП "Іван" звертав увагу суду також на ту обставину, що вчиненим позовом здійснено пряме втручання в його право мирного володіння майном в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та прецедентної практики Європейського суду, оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами терміном на 20 років та правомірні очікування (законні сподівання) вчиняти певні дії відповідно до нього, а саме, розробляти кар'єр габро, на орендованій земельній ділянці є майном підприємства по своїй суті. Позбавити особу власності можна лише в інтересах суспільства та лише на умовах, передбачених законом, з обов'язковим додержанням раціонального зв'язку між застосованими засобами і переслідуваною метою будь-якого заходу, який позбавляє особу її майна ( а.с. 3-10 Т.2).

Не вважає відповідач -2 Житомирську міжрайонну прокуратуру з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері зацікавленою особою за позовною вимогою про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним за змістом ст. 215 ЦК України ( а. с. 9 Т.2).

З врахуванням конкретних обставин цієї справи, ухвалою від 27.05.13 року продовжено строк вирішення спору у справі №906/452/13 до 11.06.2013р. включно.

В судовому засіданні 07.06.13р. прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові та додаткових його обгрунтуваннях.

Представники відповідачів заперечили проти доводів позову з підстав, наведених у відзивах та додаткових до них доповненнях.

В засіданні суду 07.06.2013р. господарський суд учасникам судового процесу оголосив вступну та резолютивну частину рішення суду про відмову у позові.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2004 року проведено комісійний вибір земельної ділянки для будівництва кар'єра на Юріївському родовищі габро на землях запасу Добринської сільської ради з врахуванням розвіданих запасів природного каменю габро і земельної виробничої ситуації. Розміщення кар'єру і проммайданчика проводилося з урахуванням мінімального вилучення земель. Вибрана ділянка , яка знаходиться на землях запасу сільської ради характеризується малопродуктивними землями ( а.с. Т.2)

30 березня 2004 року на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 24.02.2004 р. № 63 проведено комісійне обстеження земельної ділянки необхідної для розташування кар'єру, відвалів та проммайданчика на Юріївському родовищі габро із земель запасу Добринської сільської ради, за результатами якого встановлено, що із загальної площі земельної ділянки 5,0 га, кам'янисті місця займають площу 3,5 га, пасовища - 1,5 га ( а. с. 116 Т.2).

У погодженні матеріалів місця розташування та розміру земельної ділянки, Володарсько-волинський районний відділ земельних ресурсів вказав, що розташування кар'єру, відвалів та проммайданчика здійснюється на земельній ділянці за складом угідь рілля - 1,5 га, пасовищ -3,5 га ( а. с. 121 Т.1).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 13.04.04р. № 146 погоджено місце розташування та розмір земельної ділянки Приватному підприємству "Іван" для розташування кар'єру площею 5,0 га на землях запасу Добринської сільської ради та зобов'язано передати матеріали погодження на розгляд обласної державної адміністрації ( а.с. 122 Т1).

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 03.08.04р. № 226 надано дозвіл Приватному підприємству "Іван" на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 5, 0 га із земель запасу Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району для розробки Юріївського родовища габро ( а. с. 101-102 Т.1).

Проект відведення земельної ділянки відповідачем -2 замовлено РВПП "Житомирземпроект" відповідно до технічного завдання , затвердженого Володарськ-Волинським районним відділом земельних ресурсів 06.01.2005 року та який розроблено з врахуванням , зокрема, нижче наведеного.

Рішенням Добринської сільської ради 20 сесії 24 скликання від 24.01.2005 року погоджено передачу в оренду строком 10 років Приватному підприємству "Іван" під розробку кар'єру Юріївського родовища габро, проммайданчик та відвали розкривних порід земельної ділянки площею 5,0 га , в тому числі: ріллі 1,5 га та пасовищ 3,5 га із земель запасу сільської ради без відшкодування збитків , за їх відсутності , однак з відшкодуванням втрат сільськогосподарського виробництва та з проведенням рекультивації згідно розробленого проекту рекультивації ( а.с. 111 Т.1).

Виконавцем проекту відведення розраховані втрати сільськогосподарського виробництва в наступний спосіб: за площею 1,0 га угіддя рілля ( шифр агрогрупи на земельній ділянці 8 бк1, бал бонітету 22) - в сумі 24 484, 00 грн. , за площею 0,5 га угіддя рілля ( шифр агрогрупи на земельній ділянці 15 в, бал бонітету 19) - в сумі 10,573 ,00 грн., за площею 3,5 га угіддя пасовище ( шифр агрогрупи на земельній ділянці 2кв3+218 (30%), бал бонітету 10,6) - в сумі 32,782 ,00 грн. ( а.с. 107 Т.1).

У технічному звіті по обстеженню земельної ділянки ( на предмет встановлення грунтового покриву) станом на 2004 рік зафіксовано, що поширені на земельній ділянці грунти вище наведених агровиробничих груп не відносяться до особливо цінних земель.

Згідно висновку районної екологічної інспекції від 02.02.2005 року земельна ділянка загальною площею 5,0 га, що відводиться в оренду, за категорією земель належить до земель промисловості; на земельній ділянці ріллі площею 1,5 га грунтовий покрив представлений дерново-підзолистими глинисто-піщаними слабокам'янистими грунтами , а на земельній ділянці пасовища площею 3,5 га - дерново- підзолистими малорозвиненими сильно-шебенисто-кам'янистими супіщаними. Використання родючогго шару грунту буде використано для поліпшення малопродуктивних земель запасу Добринської сільської ради. Порушені землі які потребують рекультивації відсутні ( а.с. 112 Т.1).

Володарсько-волинський районний відділ земельних ресурсів 31.01.2005 року погодивши проект відведення земельної ділянки загальною площею 5,0 га із земель запасу Добринської сільської ради підтвердив її складові за складом угідь : рілля -1,5 га, пасовища -3,5 га , що знайшло своє підтвердження і в експлікації угідь на місцевості ( в натурі) ( а.с. 110, 114 Т.1).

Згідно висновку державної землевпорядної експертизи від 24.02.2005 року № 132 проект відведення відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-технічним документам, та погоджується при умові виправлення зауважень , викладених у п. 3 висновку. ( а.с. 126-127 Т.1).

22.03.2006 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України відповідачу -2 Приватному підприємству "Іван" видано Спеціальний дозвіл на користування надрами (видобування корисної копалини габро ) № 3825 строком дії 20 років , а 29 березня 2006 року за актом прийомки - передачі корисних копалин Приватне підприємство "Іван" прийняло Юріївське родовище габро для його промислової розробки ( а. с. 177 Т.1, а.с. Т.2)

19.10. 2006 року Державним департаментом промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду видано Акт про надання гірничого відводу за № 1289 строком дії до 22.03.2026 року (а. с. 177, 178 Т.1).

На замовлення відповідача -2 та на виконання п. 3 вимог висновку державної землевпорядної експертизи від 24.02.2005 року № 132 , 14.11.2006 року ДП "Житомирський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено робочий проект із землеустрою щодо рекультивації порушених земель і поліпшення малопродуктивних угідь після розробки кар'єру по видобутку блоків на Юріївському родовищі габро на землях запасу Добринської сільської ради .

У розділі 2.2 , 2.3 та 3 проекту рекультивації серед іншого зазначено, що гумусовий горизонт грунтів 15в агровиробничої групи ( таких у складі угіддя рілля - 0,5 га) відноситься до придатних (родючих) для біологічної рекультивації і його доцільно використати для поліпшення малопродуктивних угідь розміром 0,70га, сільськогосподарське використання ділянки поліпшення - малопродуктивна рілля для випасання худоби. В решті порушення земельна ділянка розробкою кар'єру підлягає біологічній рекультивації лісогосподарського призначення ( залісенню).

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 05.05.2009 року за №138 "Про вилучення і надання земельних ділянок та затвердження матеріалів вибору" , серед іншого:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення Приватному підприємству "Іван" під розробку кар'єру Юріївського родовища габро, розміщення промислового майданчика та складування відвалів розкривних порід (землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення) земельну ділянку площею 5,0 га (рілля 1,5 га, пасовища 3,5 га) із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі в межах Добринської сільради Володарсько-Волинського району, в оренду строком до 22.03.2026 року, в тому числі, втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в сумі 67, 839 тис. грн.;

- уповноважено районну державну адміністрацію за місцем розташування земельної ділянки, укласти договір оренди землі з підприємством ;

- зобов'язано підприємство відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва на користь обласного, районного та сільського бюджетів у відповідних розмірах (а.с. 15-16,т. 1).

Актом від 08 квітня 2010 року встановлено межі земельної ділянки в натурі ( на місцевості) на території Добринської сільської ради ( а.с. 95 Т.1)

12 квітня 2010р. орендодавець (уповноважена ним особа) Володарсько-Волинська районна державна адміністрація та орендар Приватне підприємство "Іван" уклали Договір оренди землі, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 05.05.2009р. за №138 в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,000 га ( рілля - 1,500 га, пасовища - 3,500 га ), що належить до земель промисловості та знаходиться на території Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району (за межами населеного пункту на схід від с. Добринь на відстані 1, 0 км.) для промислової розробки кар'єру Юріївського родовища габро, розміщення промислового майданчика та складання відвалів розривних порід.

Договір укладено строком на час дії ліцензії до 22.03.2026 року та зареєстровано 12.04.2010 року у Володарсько-Волинському реєстраційному офісі Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" за №041020600001 (а. с. 53-54, 92 -94 Т. 1).

За актом приймання-передачі від 12.04 2010року земельну ділянку загальною площею 5,000 га ( рілля - 1,500 га, пасовища - 3,500 га ) на території Добринської сільської ради орендодавцем передано орендарю в оренду ( а.с. 96 Т.1).

Як встановлено судом, Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області за результатами проведеної перевірки на виконання доручення прокуратури Житомирської області, з посиланням на ч. 7 ст. 122, ч. 9 ст. 149 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, дійшла висновку, що надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення зі складом угідь - рілля для несільськогосподарських потреб віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, а тому розпорядження №138 від 05.05.09р. "Про вилучення і надання земельних ділянок та затвердження матеріалів вибору" видано з порушення вимог обумовлених норм законодавства. Укладення Договору оренди земельної ділянки на підставі цього розпорядження між районною державною адміністрацією та ПП "Іван" суперечить ст.ст. 237 та 238 ЦК України, а також Закону України "Про місцеві державні адміністрації", оскільки передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня згідно ч.2 ст. 14 цього Закону має право лише Кабінет Міністрів України З посиланням на ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" , інспекція звернулась з клопотанням до прокуратури Житомирської області вжити заходи щодо усунення вказаних порушень (а. с. 55-57, 150 т. 1).

27.03.2013р. Житомирський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду із зазначеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, подані докази в ході вирішення спору, на підставі ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно оцінивши їх в сукупності, господарський суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Спір, що виник з обставин передачі земельної ділянки зі складом угіддя - рілля 1,5 га із земель державної власності у користування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки на підставі розпорядження, прийнятого органом державної влади, має приватноправовий характер та підлягає розгляду у господарських судах ( п. п.1.2.2. Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року, п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011).

Згідно ст. 11 ЦК України, акти органів державної влади, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків стосовно об'єктів цивільних прав, якими є, зокрема, земельні ділянки. Акти органів державної влади індивідуальної дії встановлюють, змінюють чи припиняють цивільно-правові відносини фізичних і юридичних осіб - суб'єктів господарювання з державою в особі її органів стосовно певних об'єктів цивільних прав. У земельних правовідносинах права та обов'язки суб'єктів господарювання щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками виникають з актів органів державної влади, місцевого самоврядування.

Згідно ч.1, п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними відповідних рішень органу державної влади та визнання правочину недійсним.

Статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

У статті 23 цього Закону передбачено, що актом реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли є подання, у разі відхилення якого в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати його розгляду, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до частини 1 пункту 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Пунктом 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 передбачено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом Житомирський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері самостійно визначив себе позивачем, оскільки вважає, що Державна інспекція сільського господарства України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, однак не має права звернення з таким позовом до господарського суду самостійно.

При цьому прокурором залишено поза увагою те, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Державна інспекція сільського господарства України у відповідності з Положенням про Інспекцію, затвердженим наказом Державної інспекції сільського господарства України від 28.02.2012 року № 104 є спеціально уповноваженим органом у системі центрального органу виконавчої влади у сфері контролю за охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", однак не наділена законом повноваженнями розпорядження земельними ділянками державної власності в який би спосіб таке розпорядження не здійснювалося ( надання у власність, у постійне користування, оренду, на умовах сервітуту тощо), а також на звернення до суду з позовами про визнання незаконними (протиправними) рішень органів державної влади ( місцевого самоврядування) та їх скасування , а також про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок у разі їх невідповідності чинному законодавству, а тому немає відповідного цивільного права чи інтересу у такій категорії спірних правовідносин.

Господарським судом звернуто увагу, що ні в позовній заяві, поданій прокурором в інтересах, фактично , Державної інспекції сільського господарства України, ні в матеріалах справи, ні під час проведених судових засідань, ні прокурором, ні третьою особою - Державною інспекцією сільського господарства у Житомирській області не зазначалось та не доводилось у чому саме порушені права та законні інтереси зазначеного центрального органу державної влади прийнятим Житомирською ОДА розпорядженням та укладеним Договором оренди земельної ділянки відповідачами за позовом.

З врахуванням вище викладеного, прокурором неправильно застосовані положення ч.2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 01 грудня 2012 року, в частині визначення Державної інспекції сільського господарства України органом , уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах без права звернення до господарського суду самостійно.

Оскільки правові висновки Конституційного Суду України , викладені у Рішенні від 08.04.1999 року про "інтереси держави" як оціночне поняття, дають право прокурору чи його заступнику у кожному конкретному випадку самостійно визначати з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, господарський суд вирішив цей спір по суті.

До спірних правовідносин судом застосовані норми чинного законодавства України в редакції станом на 05.05.2009р. ( дата прийняття Житомирською ОДА спірного розпорядження № 138) та станом на 12. 04.2010р. ( дата укладення спірного договору оренди земельної ділянки). Одночасно господарським судом звернуто увагу на те, що у позові прокурор посилається на ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України в редакції Закону N 3123-VI від 03.03.2011р., яка не підлягає застосуванню до правовідносин та помилково зазначає дату укладення спірного договору оренди - 12.10.2010 року замість 12.04.2010р.

Згідно ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Держава реалізує повноваження власника земельних ділянок через органи державної влади , а саме Кабінет Міністрів України ( ст. 13 Земельного кодексу України") та місцеві державні адміністрації ( обласні , районні) ( ст. 17 цього Кодексу, п.7 ч.1 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

При цьому, згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Право оренди земельної ділянки є одним із речових прав на землю державної форми власності та здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України шляхом укладення договору оренди земельної ділянки ( ч.7 ст. 93 , ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України , ст. 2 , ч.1 ст. 6 та 16 Закону України "Про оренду землі" ).

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, в тому числі , на умовах оренди, також провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів ( ст. 18 Кодексу України від 27.07.1994 № 132/94-ВР "Про надра").

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Іван" починаючи з 22.03.2006 року має спеціальний дозвіл на користування надрами чи гірничий відвід, а тому мало право отримати земельну ділянку в оренду для цих потреб.

За приписами ч. ч. 2 та 3 ст. 124 та ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності для користування надрами здійснюється без процедури проведення земельних торгів, однак в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, тобто, на підставі рішення органу виконавчої влади, прийнятого на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

У зв'язку з цим, господарський суд приймає також до уваги, що за змістом ч.4 ст. 66 Земельного кодексу України земельні ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами є підвидом категорії земель "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, іншого призначення", однак із власним цільовим призначенням ( ст. 1 Закон України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV).

Такі земельні ділянки завжди розташовуються в межах земель інших категорій , оскільки призначені для користування надрами - частиною земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння ( ст. 1 Кодексу України "Про надра).

Тому для потреб, пов'язаних з користуванням надрами може бути надана земельна ділянка із земель будь - якої категорії за основним цільовим призначенням, в тому числі , земельна ділянка в межах однієї категорії "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, іншого призначення", якщо вона придатна для потреб, пов'язаних з користуванням надрами.

Передача земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, в тому числі, на умовах оренди, завжди зумовлює зміну цільового призначення тих земель , за рахунок яких надається. При цьому, зміна цільового призначається таких земель відбувається не тільки із категорії в категорію, але і в межах однієї категорії ( ч.1 ст. 19, ч.2 ст. 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою ( ч.2 ст. 20 ЗК України).

Рішення про п е р е д а ч у в оренду земельних ділянок за межами населених пунктів, що перебувають у державній власності для користування надрами із земель інших категорій , або із земель в межах категорії "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, іншого призначення" мають право приймати обласні державні адміністрації та Кабінет Міністрів України ( ч. ч.4. та 7 ст. 122 Земельного кодексу України).

Розмежування їх повноважень в частині п е р е д а ч і земельних ділянок в оренду для потреб, пов'язаних з користуванням надрами із зміною їх цільового призначення здійснюється з врахуванням нижче наведеного.

Слово "передача" у загальному розумінні означає: віддавати, вручати щось кому-небудь у чиєсь відання, володіння; передавати у власність і т. ін.

Отже, вживаний у Кодексі термін "передача" охоплює всі види набуття права на землю як у власність на підставі відповідних рішень власника землі, цивільно-правових угод, договорів купівлі-продажу, в тому числі на конкурентних засадах, міни, безоплатної приватизації земельних ділянок та земельних паїв, так і надання у користування (постійне або тимчасове), за договорами оренди тощо (п.5 Рішення Конституційного Суду України (справа про тлумачення терміна "передача земельних ділянок") 5 лютого 2004 року N 2-рп/2004 Справа N 1-5/2004 ).

У частині 2 ст. 19 Земельного кодексу України зазначено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Тим самим , відсутність у таких земельних ділянок "користувача" не потребує їх "вилучення " для "передачі".

Тому, обласні державні адміністрації від імені держави як власника п е р е д а ю т ь земельні ділянки з а п а с у будь - яких категорій на їх території за межами населених пунктів змінюючи одночасно їх цільове призначення - для потреб, пов'язаних з користуванням надрами ( ч.2.ст.19, ч. ст.20 та ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України). Виняток складають особливо цінні землі державної власності, право передачі яких для несільськогосподарських потреб належить виключно Кабінету Міністрів України, незалежно від перебування їх в запасі чи у користуванні фізичних та юридичних осіб ( ст. 150 ЗК України).

В свою чергу, Кабінет Міністрів України п е р е д а є земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у в и п а д к а х, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу ( ч. 7 ст. 122 ЗК України).

Оскільки статті 149 та 150 ЗК України вміщені у главу 22 Кодексу "Припинення прав на землю", тим самим , підтверджується, що Кабінет Міністрів України п е р е д а є земельні ділянки у користування лише після їх в и л у ч е н н я у постійних землекористувачів.

Однак за приписами статті 149 ЗК України земельні ділянки, н а д а н і у п о с т і й н е користування із з е м е л ь державної власності, можуть в и л у ч а т и с я для суспільних та і н ш и х п о т р е б як за рішенням Кабінету Міністрів України, так і місцевих державних адміністрацій ( обласних та районних).

При цьому, в и л у ч е н н я земельних ділянок органами державної влади у будь-якому разі здійснюється зі згоди їх землекористувачів, або за їх відсутності - в судовому порядку ( ч.ч.2 та 10 цієї статті), чого не має при п е р е д а ч і земельних ділянок із земель запасу відповідних місцевих рад.

Згідно ч. 6 ст. 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

У ч. 5 цієї статті визначені випадки вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні за межами населених пунктів за рішеннями районних державних адміністрацій, а саме: для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Згідно ч. 9 цієї статті Кабінет Міністрів України в и л у ч а є земельні ділянки державної власності, які п е р е б у в а ю т ь у п о с т і й н о м у к о р и с т у в а н н і, - р і л л ю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 22 Земельного кодексу України р і л л я, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги - це сільськогосподарські угіддя які належать до земель сільськогосподарського призначення.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей ( ч.1 ст.22 ЗК України).

Шляхом системного застосування ст. ст. 19, 22 та ч.9 ст. 149 ЗК України господарський суд вважає, що земельні ділянки із земель категорії сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у п о с т і й н о м у к о р и с т у в а н н і юридичних осіб зі складом угідь р і л л я та багаторічні насадження в и л у ч а ю т ь с я Кабінетом Міністрів України для їх п е р е д а ч і для несільськогосподарських потреб, в тому числі, для потреб, пов'язаних з користуванням надрами іншим суб'єктам земельних відносин .

Натомість земельні ділянки із земель категорії сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у п о с т і й н о м у к о р и с т у в а н н і юридичних осіб зі складом угідь - сіножаті, пасовища та перелоги в и л у ч а ю т ь с я обласними державними адміністраціями для їх передачі для несільськогосподарських потреб, в тому числі, для потреб, пов'язаних з користуванням надрами іншим суб'єктам земельних відносин ( ч.6 ст. 149 ЗК України).

Однак прокурором як у позові, так і додаткових доповненнях до нього словосполучення " у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб" частини 9 ст. 149 ЗК України застосовано без розділових знаків складного речення - коми та тире перед його головною частиною, що призвело до помилкового висновку про те, що Кабінет Міністрів України вилучає не тільки земельні ділянки державної власності , які перебувають у постійному користуванні , а також і ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб. Такий висновок прямо суперечить змісту статті 149 ЗК України в цілому , оскільки право вилучати земельні ділянки із постійного користування належить також і районним, і обласним державним адміністраціям у випадках, передбачених цією нормою.

З врахуванням вище викладеного , господарський суд погоджується із доводами відповідача -1 Житомирської обласної державної адміністрації про прийняття спірного розпорядження № 138 від 05.05.2005 року з дотриманням вимог земельного законодавства, оскільки земельна ділянка загальною площею 5,0 га зі складом угідь р і л л я площею 1,5 га та п а с о в и щ а площею 3,5 га під розробку кар'єру Юріївського родовища габро п е р е д а н а Приватному підприємству "Іван" із категорії земель сільськогосподарського призначення з а п а су Добринської сільської ради, а відтак, не перебувала у постійному користуванні будь-яких осіб та не вимагала її попереднього вилучення із такого користування.

В зазначеній позовній вимозі суд відмовляє у заявленому обсязі, тобто з врахуванням її пред'явлення виключно по п.1 спірного розпорядження № 138 від 05.05.2005 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу -2 Приватному підприємству "Іван".

Щодо неправомірності пунктів 2-5 спірного розпорядження позовні вимоги не пред'являлись.

Господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 12.04. 2010р., з наступних підстав.

У позові прокурор доводив, що оскільки розпорядження Житомирської ОДА № 138 від 05.05.2005 року є незаконним, укладення договору оренди є безпідставним та таким, що суперечить ст. 211 Земельного кодексу України та ст. ст. 203 і 228 ЦК України. Тим самим, вважаючи, що незаконність спірного розпорядження в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правовою підставою недійсності Договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010року.

Однак такий висновок є помилковим.

У статті 125 Земельного кодексу України зазначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та згідно ч. 5 ст. 126 цього Кодексу посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, зокрема Закону України "Про оренду землі" , у статті 18 якого було передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У відповідача -2 Приватного підприємства "Іван" право оренди земельної ділянки загальною площею 5,0 га зі складом угідь - рілля площею 1,5 га та пасовища площею 3,5 га виникло 12 квітня 2010 року.

Порядок припинення прав на землю, в тому числі , права оренди, регулюється главою 22 Земельного кодексу України. Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначений ст. 141 цього Кодексу і є вичерпним. Підстави припинення договору оренди землі також визначені у ст. 31 Закону України "Про оренду землі", які не є вичерпними, оскільки відсилають до інших законів, яким слід вважати Земельний кодекс України.

Отже, такої підстави припинення права оренди земельної ділянки , як визнання протиправним та скасування рішення органу виконавчої влади про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" не передбачено. Окрім того, господарський суд відмовив у позові в частині протиправності ( незаконності) п. 1 розпорядження Житомирської ОДА № 138 від 05.05.2005 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Однак прокурором здійснено посилання в цілому на статтю 203 ЦК України, без конкретизації тієї частини , за якою спірний договір оренди слід вважати недійсним з моменту його укладення.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України йдеться про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У ст. 228 Цивільного кодексу України, на яку прокурор посилався , йдеться про те, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований зокрема, на знищення, пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним.

Прокурором не доведено, у чому з м і с т Договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010 року в ц і л о м у або в о к р е м и х його частинах (пунктах) суперечить вимогам земельного чи цивільного законодавства, або моральним засадам суспільства. Не доведено у чому полягає порушення публічного порядку його укладенням , тобто, спрямованість останнього на знищення, пошкодження спірної земельної ділянки та на незаконне заволодіння нею.

В ході встановлення обставин надання спірної земельної ділянки в оренду, судом враховано, що принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призначення, закріплений у статті 23 Земельного Кодексу України , порушений не був, оскільки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами були надані сільськогосподарські у г і д д я гіршої якості.

Так, наявні у справі докази характеризують орендовану ПП "Іван" земельну ділянку не тільки за складом угіддя - рілля , площею 1,5 га , але й за родючістю її грунтового покриву. Лише на площі 0,5 га спеціалістами виявлені грунти 15в агровиробничої групи, які придатні (родючі) для біологічної рекультивації, однак які підлягають використанню лише для створення малопродуктивної ріллі на площі 0,7 га малопродуктивних земель Добринської сільської ради з метою випасання худоби. В решті рілля площею 1,0 га після розробки кар'єру габро підлягає залісенню з подальшим віднесенням до земель лісогосподарського призначення ( а. с. 40.Т.2).

Вище наведеним підтверджується, що інтереси держави в частині збереження раціонального балансу при вилученні земель сільськогосподарського призначення із обороту для передачі їх в цілях , не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом не були порушені , оскільки передана в оренду земельна ділянка за складом угіддя - рілля площею 1,5 га не була придатна для виробництва сільськогосподарської продукції, а лише вважалась сільськогосподарським угіддям гіршої якості в межах категорії земель сільськогосподарського призначення .

Оскільки право на звернення з позовом до суду про визнання договору недійсним має заінтересована особа, інтерес якої має відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004), то такою заінтересованою особою мав бути орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, який є носієм публічного інтересу. Однак прокурором такий орган правильно не визначено ( п. 2.10 Постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Більше того, за п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. Однак прокурор та Державна інспекція сільського господарства України не є такими особами.

У п.2.26 Постанови №6 наголошується також на необхідності з'ясування питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено договори оренди земельної ділянки у спорах про визнання їх недійсними.

У позові прокурора вимога визнати протиправним та скасувати п. 2 розпорядження Житомирської ОДА № 138 від 05.05.2005 року , яким уповноважено районні державні адміністрації , за місцем розташування земельних ділянок, укласти договори оренди землі з підприємствами та підприємцями, яким надаються земельні ділянки в оренду , зокрема , в частині уповноваження Володарсько-Волинської РДА на укладення договору оренди земельної ділянки з Приватним підприємством "Іван" не пред'являлась.

Лише у запереченнях проти доводів відповідачів щодо цієї позовної вимоги , прокурор посилався на ст. ст. 237 та 238 Цивільного кодексу України, вимоги яких вважав порушеними при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки відповідачами 2 та 3 у справі.

Договір оренди земельної ділянки від 12.04.2010 року між Володарсько - Волинською РДА та Приватним підприємством "Іван" укладено на підставі п.2 розпорядження Житомирської ОДА № 138 від 05.05.2005 року, яке є чинним та не скасоване в судовому порядку.

За змістом ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999р. за №586-XIV встановлено організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до статті 1 якого визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які є місцеві органами виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 21 даного Закону передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

У ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Згідно ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Оскільки власником земель державної власності є виключно держава Україна , від імені якої орендодавцями виступають вище зазначені органи державної влади, тому Житомирська обласна державна адміністрація в межах наданих їй прав ст. 93 Земельного кодексу України уповноважила Володарсько - Волинську РДА на укладення спірного договору оренди земельної ділянки.

Згідно із п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

На застосуванні наслідків недійсності договору оренди земельної ділянки від 12.04.10 року прокурор також наполягав у заявленому позові.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 216 ЦК України , наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Разом із тим ч.3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Важливою особливістю правового режиму земель, наданих для користування надрами, є те, що користування цими землями тісно пов'язане з правовим режимом надр та порядком їх надання. В свою чергу, використання надр також нерозривно пов'язане з використанням землі.

На користувачів надр покладено обов'язок привести земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві ( ч. 4. ст. 66, ч. 4 ст. 97, ст.ст. 166, 168 , 207 ЗК України, ст. 52 Закону України «Про охорону земель» ).

У ч. 3 ст. 168 ЗК України передбачено, що при здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Згідно затвердженого проекту рекультивації Приватне підприємство "Іван" зобов'язане шар ґрунту з площі 0, 5 га нанести на малопродуктивне угіддя площею 0,7 га із земель запасу Добринської сільської ради. Однак вся орендована земельна ділянка площею 5 ,0 га після розробки кар'єру габро повертатися до земель сільськогосподарського призначення за складом угідь рілля та пасовища не буде.

За змістом ч.1 статті 171 ЗК України земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок добування корисних копалин відносяться до деградованих земель. Згідно статті 172 Земельного кодексу, деградовані і малопродуктивні землі підлягають консервації, яка має здійснюватися шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Таким чином, належність ділянки сільськогосподарських угідь (або її частини) до деградованих та малопродуктивних земель, відповідно до показників, вказаних у Порядку консервації земель, затвердженому наказом Держжкомзему України від 17.10.2002 № 175 є достатньо вагомим обґрунтуванням необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки (або її частини) у зв'язку з тим, що її господарське використання за існуючого основного цільового призначення є економічно неефективним.

З врахуванням вище викладеного, прокурором не доведено , яким чином відповідач -2, здійснюючи промислове видобування корисної копалини габро , має повернути орендовану земельну ділянку відповідачу -3 за складом угідь - рілля 1,5 га та пасовища площею 3,5 га до земель сільськогосподарського призначення запасу Добринської сільської ради.

У статті 26 Кодексу України "Про надра" передбачено, що право користування надрами припиняється у разі вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставинам вилучення у Приватного підприємства "Іван" у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Тому, припинення права користування земельною ділянкою для їх видобування буде вважатись таким, що порушує право відповідача -2 на мирне володіння майном в розумінні прецедентної практики Європейського суду про те, що видані державою "дозволи» є власністю за змістом статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод ( рішення у справі "Тре Тракторер Актіболаг» проти Швеції від 07 липня 1989 року).

На підставі вище викладеного, господарський суд відмовляє і в задоволенні цієї позовної вимоги, як похідної від вимоги визнати договір оренди земельної ділянки від 12.04.2010 року недійсним.

Оскільки прокурор в даному спорі виступив як позивач, судовий збір до Державного бюджету України не стягується.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 49, 54, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01 липня 2013 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу ,

2- Прокуратурі (10001, м. Житомир, провулок 1-й Паравозний, 11а) ;

3- Держ. ін. с/г України в Житомирській області (м. Житомир, Богунський р-н, вул. Народицька, буд. 17);

4- Жит. ОДА (м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 10) ;

5- ПП "Іван" (смт. Іршанськ, Вол.-Волинського р-ну, пр-д Коростенський, 1);

6- Вол.-Волинській РДА (12100, Житомирська області, смт. Вол-Волинськ, вул. К.Маркса, 6)