Постанова № 32070249, 17.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2013 року № 826/2994/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-юг»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-юг» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, та винесено податкові повідомлення-рішення № 0002552201 та № 0002562201 від 28.02.2013 року.

Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-юг» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період вересень 2011року та податку на прибуток підприємств за 3-й квартал 2011року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Хорс-Енерджи». За результатами перевірки складено акт № 401/22-01/32710630 від 13.02.2013 року (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 3-й квартал 2011року на суму 152 098,27грн. та порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті на суму 132 259,58грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0002552201 від 28.02.2013 року, яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 152 098,27грн.

№ 0002562201 від 28.02.2013 року, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 165 324,47грн. в тому числі за основним платежем в сумі 132 259,58грн. та штрафні (фінансові) санкції - 33 064,89грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Хорс-Енерджи», оскільки правочин, укладений позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Хорс-Енерджи», при цьому реальність настання наслідків за правочином укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджується наданою як суду так і до перевірки первинною документацією.

Відповідно до наданої позивачем підтверджуючої документації, судом встановлено, що, між позивачем та ТОВ «Хорс-Енерджи» 01.07.2011р. укладено договір №ДГ-0711-01.

Умовами вказаного договору встановлено, що ТОВ «Хорс-Енерджи» зобов'язувалось поставити позивачу паливо в кількості, та якості відповідній до заявок, що подаватимуться покупцем в подальшому (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору №ДГ-0711-01 ТОВ «Хорс-Енерджи» зобов'язувалось поставляти паливо в пункт прийому-передачі, де і відбувається передача товару, який також установлювався заявкою від позивача.

При цьому зобов'язання ТОВ «Хорс-Енерджи» вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцю у місці прийому-передачі що підтверджуватиметься відповідним документом (податковою накланою та актом прому-передачі) - п. 2.2., п. 2.4 Договору.

Позивачем на вимогу суду надано належним чином засвідчені копії заявок на постачання від ТОВ «Хорс-Енерджи» товару, а саме пічного палива, крім того позивачем надано копії актів прийому-передачі та товарно-транспортних накладних.

З аналізу наданих позивачем матеріалів судом встановлено, що :

Відповідно до заявки на постачання пічного палива від 01.09.2011р. позивач просив ТОВ «Хорс-Енерджи» поставити таке у кількості 40.000т. (+/- 10%) до 05.09.2011р. Базис поставки: СРТ, Сумська область, м. Кропевець, вул.. Андріївська10. Із змісту товарно-транспортної накладної від 04.09.2011р. вбачається, що ТОВ «Хорс-Енерджи» надано позивачеві послуги з перевезення вантажу масою 39.34000т. в м. Кропевець Сумської області.

Відповідно до заявки на постачання пічного палива від 09.09.2011р. позивачем заявлено ТОВ «Хорс-Енерджи» поставку палива у кількості 30.000т. (+/- 10%) до 11.09.2011р. .Базис поставки: СРТ, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Першотравнева,1. Із змісту товарно-транспортної накладної від 10.09.2011р. вбачається, що ТОВ «Хорс-Енерджи» надано позивачеві послуги з перевезення вантажу масою 31.02000т. в м.Христинівка Черкаської області.

Відповідно до заявки на постачання пічного палива від 15.09.2011р. позивачем заявлено ТОВ «Хорс-Енерджи» поставку палива у кількості 30.000т. (+/- 10%) до 11.09.2011р. Базис поставки: СРТ, Луганська область, Білокуракинський район, с.Солідарне, вул.Центральна,1. Із змісту товарно-транспортної накладної від 16.09.2011р. вбачається, що ТОВ «Хорс-Енерджи» надано позивачеві послуги з перевезення вантажу масою 31.84000т. в с. Солідарне, Луганської області.

Разом з тим із змісту актів прийому передачі : № 2 від 04.09.2011р., №5 від10.09.2011р. та № 7 від 16.09.2011р. вбачається, що у наведених вище трьох випадках факт передачі пічного палива відбулося у м. Донецьк, а не у визначених заявками місцях прийому-передачі.

Крім того, відповідно до заявки від 21.09.2011р. та товарно-транспортної накладної від 22.09.2011р.товар - пічне паливо поставлено для позивача у Миколаївську область, Новобузький район с. Полтавка, вул. Станційна, 11. Однак відповідно до акту прийому-передачі №РН-0010 від 22.09.2011р. товар поставлено у м. Новомосковськ.

Також у місто Новомосковськ, відповідно до акту прийому-передачі № РН-0013 від 29.09.2011р., поставлено і пічне паливо, що замовлялось позивачем відповідно до заявки від 27.09.2011р., хоча визначеним у такій заявці місцем поставки зазначалось м. Харків, 61, вул.Плеханівська, 114, Також слід зауважити, що саме у м. Харків прямував вантаж з таким паливом відповідно до товарно-транспортної накладної від 29.09.2011р.

З аналізу наведених матеріалів, а також зобов'язань, визначених договором №ДГ-0711-01 від 01.07.2011р., суд приходить до переконання, що ТОВ «Хорс-Енерджи» не виконано своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки палива. А отже, надана позивачем документація, не відображає реального настання наслідків за таким правочином, складена з метою мінімалізації податкових зобов'язань позивача.

За таких обставин судом також не приймаються до уваги надані позивачем видаткові накладні: № РН-002 від 04.09.2011р., № РН-005 від 10.09.2011р., № РН-007 від 16.09.2011р., № РН-0010 від 22.09.2011р. та № РН-0013 від 29.09.2011р., податкові накладні: №2 від04.09.2011р., №5 від 10.09.2011р., № 7 від 16.09.2011р., № 10 від 22.09.2011р., № 13 від29.09.2011р. та платіжні доручення: від 05.09.2011 № 874, від 12.09.2011р. № 902, від19.09.2011р. № 934, від 23.09.2011р. № 966 та від 30.09.2011р. № 1086.

Крім того, із змісту Акту від 22.01.2013р. № 235/15-4/3735298 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс-Енерджи» складеного співробітниками ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС , як відповідачем підчас проведення перевірки так і судом встановлено, що ТОВ "Хорс-Енерджи» відсутнє за податковою адресою. У товариства відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, зокрема відсутні транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, відсутні укладені договори оренди офісних приміщень та інших приміщень

Зазначені обставини не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит та валові витрати за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів, не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Хорс-Енерджи» щодо виконання укладеного договору. Оскільки у ТОВ «Хорс-Енерджи» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції ТОВ «Хорс-Енерджи» не є господарською діяльність підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договір укладений з ТОВ «Хорс-Енерджи», податкові накладні та акти приймання-передачіт.

Разом з тим, надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ «Хорс-Енерджи».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з ТОВ «Хорс-Енерджи» носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, позивач та ТОВ «Хорс-Енерджи» не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-юг» відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук