Постанова № 32069793, 04.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа №811/1414/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М. розглянув у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №002/1700 від 03.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 184 001,01 грн., у тому числі 122 666,67 грн. основного платежу та 61 334,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним у червні та липні 2012 р. сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних отриманих від ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин», а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій є необґрунтованими, оскільки бітум придбаний у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» використано позивачем у його господарській діяльності. Також позивач зазначає, що висновки про нікчемність правочину, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» зроблено податковим органом з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою встановлено, що у контрагента позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання зобов'язань за укладеним правочином та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а тому податковий орган дійшов висновку, що правочин укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» не відповідає вимогам дійсності правочинів та є таким, що порушує публічний порядок.

У судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.106, 107).

На підставі ухвали від 04.06.2013 р. розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05.03.2004 р. зареєстрований Новоархангельською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 від 24.03.2004 р. ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість (а.с.9).

У період з 07.03.2013 р. по 14.03.2013 р. посадовою особою Новоархангельського відділення Маловисківської МДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказу №117 від 27.02.2013 р. (а.с.11) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» за період з червня по липень 2012 року, за результатами якої складено акт №2/17-10/НОМЕР_1 від 20.03.2013 р., висновками якого, зокрема, є порушення ФОП ОСОБА_1, на думку відповідача, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовану суму податкового кредиту на загальну суму 122 666,67 грн., у тому числі за червень 2012 року на суму 20 880,00 грн. та за липень 2012 року на суму 101 786,67 грн. (а.с.13-18).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №002/1700 від 03.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 184 001,01 грн., у тому числі 122 666,67 грн. основного платежу та 61 334,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.12).

Судом встановлено, що 18.07.2012 р. ФОП ОСОБА_1 до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року, в якій задекларовано податковий кредит у розмірі 26 501,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 18 280,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин», у тому числі 6 960,00 грн. за податковою накладною №99 від 23.06.2012 р., 6 960,00 грн. за податковою накладною №100 від 23.06.2012 р. та 4 360,00 грн. за податковою накладною №101 від 23.06.2012 р. (а.с.20-22, 38-39, 40-41).

17.08.2012 р. позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 р., в якій задекларовано податковий кредит у розмірі 130 728,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 104 386,67 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин», у тому числі 101 786,67 грн. за податковою накладною №4 від 04.07.2012 р. та 2 600,00 грн. за податковою накладною №101 від 23.06.2012 р. (а.с.22, 26, 42-43, 44-46).

Маловисківська МДПІ Кіровоградської області ДПС вважає, що вказані податкові накладні видані ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» за господарським операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.

Як встановлено судом, податкові накладні №99, 100, 101 від 23.06.2012 р. та №4 від 04.07.2012 р. отримані ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» за господарськими операціями щодо придбання бітуму згідно договору поставки №32 від 02.06.2012 року (а.с.19).

Зі змісту видаткових накладних №23061, 23062, 23063 від 23.06.2013 р. та №4075 від 04.07.2012 р. встановлено, що ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» поставило ФОП ОСОБА_1 бітум на загальну суму 736 000,00 грн., у тому числі ПДВ 122 666,67 грн. (а.с.23, 27, 104, 105).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в готівковому порядку, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера (а.с.28, 47).

У судовому засіданні встановлено, що транспортування товару, придбаного позивачем у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» здійснювалося фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 відповідно до договору про надання послуг від 01.03.2012 р. (а.с.71-72, 73).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серії НОМЕР_3 здійснює господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури: будівництво транспортних споруд - доріг автомобільних, мостів, шляхопроводів, переходів, місцевого транспорту (а.с.74-75).

У судовому засіданні представник позивача повідомив, що бітум, придбаний ним у ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» в подальшому використовувався для виконання підрядних робіт із ремонту автомобільних доріг відповідно до умов договорів підряду, укладених із Сівко-Калуською сільською радою (а.с.84), Кам'янецькою сільською радою (а.с.88), Рожнятівською селищною радою (а.с.92), Пійлівською сільською радою (а.с.96, 100). В обґрунтування зазначених обставин позивачем надано до суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с.85-87, 97-99, 101-103).

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач у червні та липні 2012 р. сформував податковий кредит в розмірі 122 666,67 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин», яке на момент їх виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України був зобов'язаний нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Як встановлено судом, фактичною підставою для зменшення позивачу податкового кредиту за червень та липень 2012 р. за взаємовідносинами з ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» став висновок податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скрап-Продакшин», викладений в акті перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС №291/22-7/37739743 від 06.11.2012 р., яким встановлено, зокрема, відсутність товариства за юридичною адресою (а.с.55-63).

Суд вважає таку позицію відповідача безпідставною, оскільки покупець не може нести відповідальність у випадку порушення податкового законодавства своїм контрагентом (продавцем). Натомість, у разі якщо ж така особа не виконала свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно такої особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім цього, податковий орган під час проведення перевірки, дійшла висновку про те, що господарські правовідносини позивача з ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин» мають протиправний характер, а правочин, на підставі якого здійснювалися зазначені господарські операції щодо поставки бітуму, є нікчемним, оскільки, вчинений без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З системного аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, в тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин». Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість у ціні придбаного товару, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту за червень та липень 2012 року ПДВ у загальному розмірі 122 666,67 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин».

З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції між позивачем і ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшин», а тому позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 840,00 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №002/1700 від 03 квітня 2013 року, винесене Маловисківською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 184 001,01 грн., у тому числі 122 666,67 грн. основного платежу та 61 334,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 1 840,00 грн. (одна тисяча вісімсот сорок грн. 00 коп.) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт