Постанова № 32069772, 21.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2013 р. (12:11) Справа №2а-2487/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, у складі колегії суддів: головуючого судді Гаманка Є.О., суддів Циганової Г.Ю., Кузнякової С.Ю., при секретарі Сироватському М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія АРК

про визнання протиправними та скасування рішень № 193, №194, №195

Представники сторін:

позивач - ОСОБА_1, НОМЕР_1 виданий Кіровським РВ ГУ МВС України в Криму 04 лютого 1998 р.;

представник відповідача УПФУ у м. Феодосія АР Крим - не з'явився.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія АРК (далі - відповідач), у якому з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду АРК від 02.03.2011р. про відмову у відкритті провадження у частині позовних вимог, та письмового пояснення (а.с.112-113), просить суд визнати протиправними та скасувати рішення УПФУ у м. Феодосія АРК від 17.02.2013р. № 193, №194, №195.

У запереченнях на позов, що надійшли до суду 01.04.2011р., відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що спірні рішення засновані на нормах діючого законодавства (а.с.61-62).

У письмових поясненнях, що надані позивачем у судове засідання 13.06.2013р., позивач просив суд позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі (а.с.112-113).

У письмових запереченнях на позов, що надані суду 13.06.2013р., відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що притягнення до відповідальності за порушення в сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється за тими нормами законодавства, що діяли на момент його вчинення (а.с.114-115).

У судове засідання, що відбулося 21.06.2013р., відповідач явку представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

У судовому засіданні, що відбулося 21.06.13р., позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Феодосія АРК.

За несвоєчасну сплату страхових внесків 17.02.2011р. начальником Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія АРК прийняті рішення:

- №193 про застосування фінансових санкцій в сумі 11,93 грн. та пені 133,77 грн. за несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 страхових внесків за 2006 звітний рік.;

- № 194 про застосування фінансових санкцій в сумі 90,13 грн. та пені 1057,87 грн. за несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 страхових внесків за 2005 звітний рік;

- № 195 про застосування фінансових санкцій в сумі 16,17 грн. та пені 132,57 грн. за несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1І страхових внесків за 2007 звітний рік. (а.с.18-23).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та належать до задоволення з огляду на таке.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1058, всі відносини, які виникають

між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених ним законом, або в частині, що не суперечить цьому закону.

Пунктом 3 статті 11 Закону №1058 визначені особи, які підлягають загальнообов'язковому

державному пенсійному страхуванню, до яких відносяться фізичні особи - суб'єкти

підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього закону (пункт 5 ст. 14 закону 1058 - застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 закону), і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього закону.

Відповідно до п. 2.1.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та

застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. за № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 (далі - Інструкція) платниками страхових внесків є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Страхувальник набуває статус платників страхових внесків із дня його реєстрації у територіальному органі ПФУ.

Враховуючи вищенаведене суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 є страхувальником і застрахованою особою.

Згідно з пп. 4, 6 ч. 2 ст. 17 Закону 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону Україна «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперєрахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, накладається штраф у розмірі 10 відсотків несплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що спірні рішення прийняті на підставі п.2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом перевірена наявність у відповідача підстав для прийняття спірних рішень, а також відповідність рішень нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013р., постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.02.2012р. по справі №2а-10943/09/5/0170 залишено в силі, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вказаним судовим рішенням, встановлений факт правомірності винесення Управлінням Пенсійного фонду в м. Феодосія вимоги №425-У від 07.05.2008 року про стягнення з позивача 161,70 грн.

У вищенаведеній постанові встановлено, що позивачем до Управління Пенсійного фонду в м. Феодосія у встановленому законом порядку були надані розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування:

- розрахунок від 07.02.2006, в якому визначено суму страхових внесків за звітний 2005 рік у розмірі 1153,28 грн.,

- розрахунок від 16.03.2007, в якому визначено суму страхових внесків за звітний 2006 рік у розмірі 119,25 грн.,

- розрахунок від 17.03.2008, в якому визначено суму страхових внесків за звітний 2007 рік у розмірі 161,70 грн.

У вищенаведеній постанові зазначено, що відповідачем у травні 2008 року винесено вимогу № Ф-425 про сплату боргу ОСОБА_1 у розмірі 1062,31 грн., який складається з недоїмки по сплаті страхових внесків за 2005 рік (901,36 грн. з урахування часткової сплати), за 2006 рік (119,25 грн.) та за 2007 рік (160,70 грн.).

Недоїмка у розмірі 1062,31 грн. складається з сум несплачених позивачем страхових внесків за 2005 рік - 901,36 грн., за 2006 рік - 119,25 грн. та за 2007 рік - 160,70 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.05.2011р. по справі № 2а-190/08 встановлені обставини, згідно яких сума заборгованості позивача за 2005 рік у розмірі 901,36 грн. раніше була включена до вимоги від 06.04.2006, яка узгоджена у судовому порядку.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011, постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.05.2011 по справі №2а-190/08 залишено в силі, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вказаним судовим рішенням встановлений факт правомірності винесення Управлінням Пенсійного фонду в м. Феодосія вимоги № Ф-425 від 07.05.2008 про сплату ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 1062,31 грн.

Враховуючи вищенаведене судовими рішеннями, що набрали законної сили підтверджено правомірне нарахування позивачу недоїмки за спірний період.

Відповідно до п. 5.3.2 Інструкції, суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до

1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної звітності.

Враховуючи викладене, суми страхових внесків за 2005 рік повинні бути сплачені до 01.04.2006р., за 2006 рік - до 01.04.2007р., за 2007 рік - 01.04.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в порушення зазначених норм не сплатив самостійно нараховані суми страхових внесків в строки визначені законом, а саме: за 2005 рік - 1153,28 грн., сплачено 251,92 грн. (заборгованість 901,36 грн.); за 2006 рік -119,25 грн., за 2007 рік - 161,70 грн.

01.04.2007р. в рахунок сплати заборгованості за 2005 рік сплачено 120,00 грн.; 02.03.2009р. в рахунок сплати заборгованості за 2005 рік сплачено 112,54 грн.; 01.04.2009 - 49,16 грн.; 01.10.2009р. - 101,29 грн.; 02.11.2009р. - 101,29 грн.; 01.12.2009р.- 111,73 грн.; 04.01.2010р. - 111,73 грн.; 01.02.2010р. - 111,73 грн.; 01.03.2010р. -81,89 грн.

Таким чином 01.03.2010р. заборгованість зі страхових внесків за 2005р. в сумі 901,36 грн. сплачена повністю 01.03.2010р.

01.03.2010р. в рахунок сплати заборгованості зі сплати страхових внесків, нарахованих самостійно ОСОБА_1 у розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2006р. надійшло 29,84 грн., 05.05.2010р. - 49.66 грн., 01.06.2010р. - 39,75 грн., тобто на загальну суму 119,25 грн.

Таким чином 01.06.2010р. ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість зі сплати страхових внесків за 2006 р. в сумі 119,25 грн.

01.06.2010р. в рахунок сплати заборгованості зі сплати страхових внесків, нарахованих самостійно ОСОБА_1 у розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2007р. надійшло 57,19 грн., 01.07.2010р. - 58.22 грн., 03.08.2010р. - 46,29 грн.

Таким чином 03.08.2010р. позивач повністю погасив заборгованість зі сплати страхових внесків за 2007 р. в сумі 161,70 грн.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що розрахунок штрафних (фінансових) санкцій у спірних рішеннях проведено вірно, але позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (надалі - Закон), яким встановлено новий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1058, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з п.1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.11р., тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за заниження сум заробітної плати, за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування, відповідальність за внесення недостовірних відомостей до системи персоніфікованого обліку, регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11р.

Відповідно, з 01.01.11р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та щодо подання відомостей до системи персоніфікованого обліку.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11р., слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином.

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Органи пенсійного фонду з 01.01.11р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11р. суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у порушення ч .2 ст.71 КАС України не доведено законність спірних рішень позивача, тобто правомірність нарахування штрафів та пені саме рішеннями від 17.02.2011р. за порушення вчинені до 01.01.2011р., навпаки, суд прийшов до висновку про протиправність застосування до позивача фінансових санкцій.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.06.2013р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАСУ постанову складено та підписано 26.06.2013 р.

Керуючись статтями 11, 94,158, 159, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія АРК від 17.02.2011р.:

- №193 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, за несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 страхових внесків, яким нараховано штраф в сумі 11,93 грн. та пеня 133,77 грн.;

- № 194 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, за несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 страхових внесків, яким нараховано штраф в сумі 90,13 грн. та пеня 1057,87 грн.;

- № 195 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, за несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_1 страхових внесків, яким нараховано штраф в сумі 16,17 грн. та пеня 132,57 грн.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 3,40грн. (три гривні сорок копійок) із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія АРК (98100, Україна, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44; ЄДРПОУ 22300286; рахунки невідомі) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; рахунки невідомі).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Гаманко Є.О.

Суддя Циганова Г.Ю.

Суддя Кузнякова С.Ю.