Рішення № 32069022, 20.06.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р.Справа № 916/1455/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Баштовий В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс" до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 1627,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 1627,50 грн., посилаючись на наступне.

19.11.2012 р. ПрАТ „Макіївкокс" відправило кокс доменний по залізничній накладній № 49230790 у вагоні № 65241010 зі станції Макіївка Донецької залізниці на адресу вантажоодержувача - ТОВ „Європейська транспортна стивідорна компанія" (станція призначення - Ніколаєв-вантажний (єксп.) Одеської залізниці).

Як вказує позивач, 21.11.2012 р. на проміжній станції Тимково Одеської залізниці на підставі актів загальної форми №№ 1590, 1597 від 21.11.2012 р., у зв'язку з виявленням в вагоні ознак недостачі вантажу під час перевезень, згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України було проведене комісійне переваження у вказаному вагоні. При цьому позивач зазначає, що в ході перевірки була виявлена недостача вантажу в вагоні № 65241010 в розмірі 1200 кг, у зв'язку з чим згідно ст. 129 Статуту залізниць України був складений комерційний акт АА № 057549/158/114 від 21.11.2012 р.

Разом з тим позивач вказує, що в розділі „Д" складеного комерційного акту зазначено, що переваження вантажу в вагоні здійснювалось на підставі актів загальної форми у зв'язку з виявленням у вагоні ознак недостачі вантажу під час перевезення - над 5, 6-ми люками маються вибірки вантажу з детальним описом їх розмірів, захисне маркування в місцях вибірки порушене.

Відтак, за ствердженнями позивача, з урахуванням норми нестачі, згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., недостача вантажу в спірному вагоні склала 775 кг на суму 1627,50 грн. з ПДВ згідно наданого позивачем розрахунку.

Наразі позивач зазначає, що кількість і вартість відправленого коксу доменного в спірному вагоні підтверджується рахунком вантажовідправника (позивача) № 3807ф від 19.11.2012р.

Так, на думку позивача, вибірки на поверхні вантажу в спірному вагоні та відсутність маркування в цих місцях дають підстави вважати, що недостача вантажу в спірному вагоні виникла з вини залізниці, яка не забезпечила збереження вантажу під час його перевезення. До того ж позивач посилається на те, що навантаження коксу доменного в спірний вагон здійснювалось ПрАТ „Макіївкокс" відповідно до вимог статті 37 Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542, Правил розміщення та кріплення вантажів у вагонах та контейнерах (додаток № 14 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення) з повним використанням об'єму кузова, розрівнянням та нанесенням захисного маркування білим вапном.

Крім того, позивач вказує на те, що згідно параграфу 19 Розділу 1 Технічних умов навантаження і кріплення вантажів контроль за дотриманням вантажовідправниками технічних умов навантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі здійснюють працівники залізниці шляхом огляду навантажених вагонів. Так, позивач стверджує, що дотримання ним вимог навантаження в спірний вагон підтверджені станцією Макіївка Донецької залізниці, що стало підставою для прийому вантажу до перевезення.

За таких обставин, позивач, посилаючись на ст.ст. 12, 23 Закону України „Про залізничний транспорт", вважає, що саме відповідач несе відповідальність за незбереження (втрату, псування, нестачу, пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, що закріплено в статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

Разом з тим позивач зазначає, що за фактом недостачі вантажу в спірному вагоні позивачем була пред'явлена відповідачу претензія № 07-898 від 12.02.2013 р. з додаванням оригіналів документів: комерційного акту АА № 057549/158/114 від 21.11.2012 р. та залізничної накладної № 49230790. В свою чергу відповідач згідно повідомлення № 20 від 19.03.2013 р. визнав претензію на суму 1627,50 грн., однак, за ствердженнями позивача, вказану суму грошових коштів відповідачем не перераховано позивачу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з ДП „Одеська залізниця" на свою користь вартість недостачі коксу доменного в сумі 1627,50 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2013 р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1455/13, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судовому засіданні пояснень по суті спору не надав, посилаючись на необізнаність з матеріалами позовної заяви, у зв'язку з чим просив суд відкласти розгляд справи. Зазначене клопотання представника відповідача судом було відхилено з огляду на відсутність належних правових підстав для відкладення розгляду справи.

З огляд на зазначене, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

27.12.2010 р. між Закритим акціонерним товариством „Макіївкокс" (продавець) та Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь" - металургійний завод" (покупець) був укладений договір № 21999дс/877 (а.с. 25-26), згідно розділу 1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах цього договору коксохімічну продукцію, номенклатура, кількість, ціни, строки і умови поставки якого узгоджуються сторонами у додаткових угодах, що являються невід'ємною частиною цього договору.

Згідно додаткової угоди № 66 від 01.12.2012 р., укладеної між Приватним акціонерним товариством „Макіївкокс" та Приватним акціонерним товариством „Донецьксталь" - металургійний завод" до вказаного договору (а.с. 29), позивач зобов'язався у листопаді 2012 року передати, а ПрАТ „Донецьксталь" - металургійний завод" (покупець) - прийняти і оплатити кокс доменний марки „Преміум" КДП 1, КДП 2, КДП 3 у кількості 81000 тон фактичної ваги по ціні 1750,00 грн. за тону сухої ваги без урахування ПДВ. При цьому поставка вказаного коксу здійснюється на умовах FСА („залізнична станція відправлення" відповідно Міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс" в редакції 2000 р.) ст. Макіївка Ханженково Донецької залізниці.

Так, у зв'язку з виконанням вказаного договору № 21999дс/877 Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс" 19.11.2012 р. відправило зі станції Макіївка Донецької залізниці за залізничною накладною № 49230790 (а.с. 10) кокс доменний у вагоні № 65241010 на адресу вантажоодержувача - ТОВ „Європейська транспортна стивідорна компанія" (станція призначення - Ніколаєв-вантажний (єксп.) Одеської залізниці). Кількість і вартість відправленого коксу доменного в спірному вагоні підтверджується рахунком вантажовідправника (позивача) № 3807ф від 19.11.2012 р. (а.с. 11-12), в якому вартість 1 тони коксу доменного складає 1750,00 грн. (без ПДВ ).

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Як вбачається з вказаної накладної, перед відправленням у пункт призначення (Миколаїв-вантажний (єксп.)) вантажу було марковано вапном білого кольору.

Навантаження коксу доменного у вагон № 65241010 здійснювалось ПрАТ „Макіївкокс" відповідно до вимог статті 37 Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542, Правил розміщення та кріплення вантажів у вагонах та контейнерах (додаток № 14 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення) з повним використанням об'єму кузова, розрівнянням та нанесенням захисного маркування білим вапном.

Згідно параграфу 19 Розділу 1 Технічних умов навантаження і кріплення вантажів контроль за дотриманням вантажовідправниками технічних умов навантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі здійснюють працівники залізниці шляхом огляду навантажених вагонів.

Так, дотримання позивачем вимог навантаження в спірний вагон підтверджені станцією Макіївка Донецької залізниці, що стало підставою для прийому вантажу до перевезення.

Однак, з прибуттям вантажу на проміжній станції Тимково Одеської залізниці 21.11.2011 р. на підставі актів загальної форми № 1590 і № 1597 від 21.11.2012 р., у зв'язку з виявленням у вагоні № 65241010 ознак недостачі вантажу під час перевезення, згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України було проведене комісійне переваження у вказаному вагоні. В ході перевірки у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в розмірі 1200 кг, у зв'язку з чим згідно ст. 129 Статуту залізниць України був складений комерційний акт АА № 057549/158/114 від 21.11.2012 р. (а.с. 9). В розділі „Д" вказаного комерційного акту зазначено, що переваження вантажу в вагоні здійснювалось на підставі акту загальної форми № 4813 від 19.11.2012 р. ст. Ясинувата Донецької залізниці та актів загальної форми № 1590 і № 1597 від 21.11.2012 р. ст. Тимково Одеської залізниці у зв'язку з виявленням у вагоні ознак недостачі вантажу недостачі з докладним описом розміру поглиблення. Так, навантаження у вагоні навалом, вище рівня бортів на 600 мм, навантаження марковано вапном, за документами вантаж марковано вапном білого кольору. На поверхні вантажу над 2-ою теліжкою маються вибірки, у місцях якої маркування порушене. Над 5, 6-м люками маються вибірки вантажу на рівні бортів довжиною 3000 мм, шириною 2700 мм. Вагон глуходверний, люки щільно закриті, теча вантажу відсутня.

Отже, оскільки вагон № 65241010 прибув на станцію з нестачею вантажу у кількості 1200 кг, що було встановлено комерційним актом, позивачем здійснено розрахунок суми збитків, з урахуванням природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто (1200 кг - 425 кг (1% природної втрати) = 775 кг).

Наразі, слід зазначити, що, як з'ясовано судом, у відповідності зі ст. 133 Статуту залізниць України ТОВ „Європейська транспортна стивідорна компанія" (вантажоотримувач) передало переуступним підписом право на пред'явлення позову позивачу як вантажовідправнику. Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відтак, з посиланням на факт виявлення нестачі вантажу, який було прийнято залізницею до перевезення, що встановлено в комерційному акті, на думку позивача, таку нестачу спричинено з вини Одеської залізниці, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача як перевізника вартість втраченого вантажу, що за розрахунком позивача (а.с. 8) складає 1627,50 грн. ((0,775 кг х 1750,00 грн.) + ПДВ 20% 271,22 грн.).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Ст. 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

В ст. 32 Статуту Залізниць України зазначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113, 127 вказаного Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли не з її вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

З доводів позивача вбачається, що відправником було завантажено, розміщено і закріплено вантаж згідно з Технічними умовами правильно, здійснено захисне маркування вантажу вапном, однак наявність поглиблень, що встановлено комерційним актом, свідчить про наявність ознак втрати вантажу в процесі його перевезення.

Отже, за ствердженнями позивача, ним при відправці вантажу у вагоні № 65241010 були виконані всі вимоги діючого законодавства для забезпечення збереженості вантажу під час перевезення, та позивач передав відповідачу для перевезення кокс доменний у технічно та комерційно справному вагоні при непорушному маркуванні вапном.

В ст. 3 ч. 8 Правил складання актів Міністерства Транспорту України № 334 від 28.05.2002 зазначено, що акт загальної форми складається у випадку пошкодження або втрати залізницею перевізних пристосувань. З цього випливає те, що такі пошкодження фіксуються у випадку, коли вони сталися в процесі перевезення, саме про це йдеться в ч. 1 ст. 33: «Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Слід зазначити, що у зв'язку з виявленням нестачі вантажу в процесі перевезення на проміжній станції були складені акти загальної форми.

При цьому, як вже зазначалось, в залізничній накладній № 49230790 зазначено про маркування вантажу вапном білого кольору, тоді як згідно комерційного акту АА № 057549/158/114 від 21.11.2012 р. на поверхні вантажу маються вибірки (поглиблення).

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідальність за виявлену нестачу вантажу згідно чинного законодавства покладається саме на перевізника - Одеську залізницю, обов'язком якої є надання технічно справних вагонів для перевезення вантажу та забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Як вже зазначалось, в підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок № 3807ф від 19.11.2012р., в якому зазначена вартість коксу доменного у розмірі 1750,00 грн. (без ПДВ) за 1 тонну продукції.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу, що складає 1627,50 грн.

Разом з тим слід зазначити, що відповідач у повідомленні № 20 від 19.03.2013 р. (а.с. 15) визнав обґрунтованою претензію позивача на суму 1627,50 грн. за недостачу вантажу по залізничній накладній № 49230790 у вагоні № 65241010. Однак, вказану суму нестачі вантажу відповідачем не сплачено позивачу, що не спростовано відповідачем, тим більш будь-яких доказів в обґрунтування заперечень щодо наявності вини відповідача у вказаній нестачі останній також не надав.

Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо заяви позивача про поновлення пропущеного ним встановленого статтями 134, 136 Статуту залізниць України 6-місячного строку для пред'явлення позову, який позивач обраховує з дня видачі вантажу - 23.11.2012 р., суд зазначає наступне.

Так, стаття 926 ЦК України, частина шоста статті 315 ГК України встановлюють, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені ЦК України. Однак частиною другою статті 9 названого Кодексу визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, таким законом є ГК України.

Частина п'ята статті 315 ГК України та стаття 136 Статуту встановлюють шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

З урахуванням частини другої статті 9 ЦК України, статті 315 ГК України та статті 136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту, а саме з дня видачі вантажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу.

В силу положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, 6 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

До того ж статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи те, що відповідач у повідомленні № 20 (вих. № 66/4 від 19.03.2013 р.) визнав претензію повністю, відповідно строк для пред'явлення позивачем позову до відповідача про стягнення нестачі вантажу не пропущено, оскільки такий шестимісячний строк для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення вартості нестачі коксу відповідно до приписів ст. 264 ЦК України розпочався заново, тобто з 20.03.2013 р., а позов подано до суду 04.06.2013 р.

Так, згідно п. 2.8. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (з наступн. змінами і доповнен.), якщо залізниця визнала претензію, але не перерахувала відповідні кошти заявнику претензії, останній вправі подати у встановленому порядку позов про стягнення визнаної суми в межах скороченого шестимісячного строку позовної давності. При цьому судам слід враховувати норми статті 264 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ „Макіївкокс" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс" до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 1627,50 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315; п/р № 26003000001 в Одеській філії АБ "Експрес-Банк", МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1; код ЄДРПОУ 32598706; п/р 2600914181 в Донецькій обласній дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Донецька, МФО 335076) вартість нестачі коксу доменного в сумі 1627/одна тисяча шістсот двадцять сім/грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2013 р.

Суддя Петров В.С.