Рішення № 32068992, 18.06.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року справа № 919/506/13

За позовом публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»

(вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Севастопольський комбінат хлібопродуктів»

(вул. Делегатська, 4, м. Севастополь, 99009)

про стягнення 71091,19 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Соловйова В.Р., довіреність від 28.12.2012;

від відповідача - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (далі - позивач, ПАТ «ЕК «Севастопольенерго») звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суду) з позовом до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Севастопольський комбінат хлібопродуктів» (далі - відповідач, Севастопольський комбінат хлібопродуктів) про стягнення заборгованості у розмірі 71091,19 грн, з яких: 68345,61 грн - заборгованість за спожиту активну електроенергію; 2203,60 грн - пеня; 442,94 грн - 3% річних; 99,04 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 548, 549, 552, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 275-277 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на поставку електричної енергії від 12.04.2010 №44, в частині здійснення своєчасної та повної оплати спожитої активної електроенергії за період з 23.08.2012 по 20.03.2013.

Ухвалою суду від 26.04.2013 позовна заява ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/506/13.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 ГПК України, у відсутність представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

12.04.2010 між відкритим акціонерним товариством «Енергетична компанія «Севастопольенерго», назва якого змінена на публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (Постачальник), та Севастопольським комбінатом хлібопродуктів (Споживач) укладено договір №44 на поставку електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 1264 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов даного Договору.

Згідно з підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених розділом 5 Договору, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Додатком №3 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію» до Договору сторони визначили адресу місця встановлення лічильника: м. Севастополь, вул. Делегатська, 4.

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Договору Споживач зобов'язався сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік знімання показань засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж Споживача, здійснюється відповідно до вимог Правил користування електричною енергією. У випадку порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів відносно влаштування та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяг спожитої електричної енергії визначається Постачальником шляхом розрахунків, згідно з вимогами додатку «Порядок розрахунків».

Сторони дійшли згоди, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до спливу строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії чи перегляд його умов (пункт 9.4 Договору).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність заперечень сторін щодо продовження строку дії Договору на наступні періоди, а відтак, суд визнає його (Договір) пролонгованим згідно з пунктом 9.4 Договору до 31.12.2013.

Пунктом 1 Додатку №6 «Порядок розрахунків» до Договору (далі -Додаток №6 до Договору), зокрема встановлено, що розрахунковим вважається період з 21 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Розрахунки за спожиту активну електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку. За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дати внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника. Розрахунки за електричну енергію здійснюються за діючими тарифами згідно з тарифними групами та класами напруги кожного з'єднання. Усі розрахунки на оплату електроенергії повинні сплачуватись Споживачем в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати кінцевого розрахунку. Дата кінцевого розрахунку - 26 число поточного місяця.

За змістом пункту 2 Додатку №6 до Договору представник Споживача щомісячно 21 числа надає Постачальнику звіт про спожиту ним та його субспоживачами електричну енергію за розрахунковий період за формою, передбаченою у Додатку «Звіт про спожиту електричну енергію» до Договору. На підставі наданих відомостей Постачальником формується рахунок за споживання електричної енергії і видається під розпис споживачу або надсилається поштою рекомендованим листом.

В якості доказів наявності заборгованості відповідача за Договором позивач надав суду акти відповідача про використання електричної енергії за період з 23.08.2012 по 20.03.2013, а також сформовані позивачем на підставі цих актів рахунки-акти виконаних робіт: від 20.09.2012 №50429 на суму 4498,72 грн; від 22.10.2012 №63490 на суму 7023,00 грн; від 21.11.2012 №79477 на суму 6659,47 грн; від 20.12.2012 №96246 на суму 13149,66 грн; від 21.01.2013 №113031 на суму 11855,21 грн; від 20.02.2013 №129699 на суму 11342,40 грн; від 20.03.2013 №146180 на суму 13817,15 грн.

Із вказаних вище документів убачається, що загальна заборгованість відповідача за активну електроенергію складає 68345,61 грн, що також підтверджується підписаним та засвідченим печатками обох сторін Актом звірення №1751 станом на 04.04.2013.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати спожитої протягом спірного періоду електричної енергії, і стало причиною для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина друга статті 714 ЦК України).

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За умовами Договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість спожитої електричної енергії не пізніше 26 числа поточного місяця, тобто останній рахунок № 146180 від 20.03.2013 на суму 13817,15 грн мав бути сплачений відповідачем принаймні 26.03.2013.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості спожитої протягом періоду з 23.08.2012 по 20.03.2013 активної електричної енергії у розмірі 68345,61 грн, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, на час вирішення спору заборгованість відповідача за Договором складає 68345,61 грн, а відтак позовні вимоги про стягнення з останнього вказаної суми боргу суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати спожитої активної електричної енергії позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2203,60 грн, 3% річних у розмірі 442,94 грн та інфляційні втрати у розмірі 99,04 грн. Розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат здійсненні за відповідні періоди прострочення, по 04.04.2013.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 Додатку №6 до Договору сторони встановили, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів, Постачальник здійснює Споживачеві нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, пеня нараховується з наступного дня після дати остаточного розрахунку.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 ЦК України та пунктом 7 Додатку №6 до Договору споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та індексу інфляції, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2203,60 грн, 3% річних в сумі 442,94 грн та інфляційних втрат у розмірі 99,04 грн такими, що також підлягають задоволенню.

Таким чином, позов ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» підлягає задоволенню у повному обсязі: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 68345,61 грн, пеня у розмірі 2203,60 грн, 3% річних у розмірі 442,94 грн та інфляційні втрати у розмірі 99,04 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн за правилами статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Севастопольський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості у розмірі 71091,19 грн, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Севастопольський комбінат хлібопродуктів» (ідентифікаційний код 00951988; вул. Делегатська, 4, м. Севастополь, 99009) на користь публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (ідентифікаційний код 05471081; вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040; р/р 26031303351907 в ТОБО №10011/0267 філіал - Кримське республіканське управління ПАТ «Державний ощадний банк» МФО 324805, ЄДРПОУ 05471081) заборгованість по активній електричній енергії в сумі 68345,61 грн (шістдесят вісім тисяч триста сорок п'ять грн 61 коп.).

3. Стягнути з дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Севастопольський комбінат хлібопродуктів» (ідентифікаційний код 00951988; вул. Делегатська, 4, м. Севастополь, 99009) на користь публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (ідентифікаційний код 05471081; вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040; р/р 260073537, МФО 300506, ЄДРПОУ 05471081 в ПАТ «Перший інвестиційний банк» м. Київ) пеню у розмірі 2203,60 грн (дві тисячі три грн 60 коп.), 3% річних у розмірі 442,94 грн (чотириста сорок дві грн 94 коп.), інфляційні втрати у розмірі 99,04 грн (дев'яносто дев'ять грн 04 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Повне рішення складено 25.06.2013.

Суддя О.М.Архипенко